Ухвала

від 04.03.2024 по справі 120/1270/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

04 березня 2024 р. Справа № 120/1270/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Руслана Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.

Позовні вимоги мотивовані протиправним, на думку позивача, наказом заступника директора Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації від 22.10.2020 № 117-О "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Тому, з метою скасування вказаного наказу та поновлення на посаді з 22.10.2022, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 06.02.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які підтверджують поважність причин пропуску такого строку.

28.02.2024 позивач подала заяву, у якій висловлено незгоду із підставами залишення позовної заяви без руху наведеними у мотивувальній частині ухвали від 06.02.2024.

Надавши оцінку аргументам заяви, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2024, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно-правового спору.

Предметом даного адміністративного позову є визнання протиправним та скасування наказу заступника директора Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації від 22.10.2020 № 117-О "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлення на посаді з 22.10.2022.

Суд зазначає, що державна служба, на посаді якої працювала позивач, є різновидом публічної служби.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, у цій категорії спорів законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси у відносинах публічної служби, звернулася до суду за їх захистом.

Враховуючи норми ч. 2 ст. 122 КАС України, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як зазначено в позовній заяві позивач з 2005 року по 22 жовтня 2020 року працювала в Департаменті фінансів Вінницької обласної державної адміністрації на посаді головного спеціаліста відділу фінансів соціально-культурної сфери управління фінансів та місцевих органів влади.

01.12.2023 позивач звернулася із письмовою заявою до відповідача щоб дізнатися про дату свого звільнення.

Листом від 29.12.2023 № 01-1-36/3035-20-17 відповідач повідомив, що відповідно до наказу заступника директора Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації від 22.10.2020 № 117-О "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади 22.10.2020. Того ж дня з позивачем було проведено розрахунок.

Разом з цим, відповідач повідомив, що 22.10.2020 позивачу було надіслано лист Департаменту фінансів облдержадміністрації № 01-01-24/931 про необхідність отримати трудову книжку та наказ, про що складений відповідний акт 22.10.2020.

У своїй заяві від 28.02.2024 позивач вказала, що зазначений лист вона не отримувала і не могла отримати, оскільки в наданих до позовної заяви доказах міститься довідка про те, що вона хворіла та отримувала відповідне лікування.

Також, позивач зазначила, що розрахунок при звільненні з нею не проводився.

Відтак, єдиним офіційним документом, із якого позивачу сталу відомо про її звільнення з роботи, на думку позивача, є відповідь Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації від 29.12.2023.

Вказані аргументи, що позивач хворіла, тому не могла знати про своє звільнення з посади, суд відхиляє, оскільки до позовної заяви долучено копію консультативного заключення від 02.12.2020 про те, що позивач проходила амбулаторне лікування з 18.08.2020 по 02.12.2020 та консультативного заключення від 31.12.2020 про знаходження на амбулаторному лікуванні з 03.12.2020 по 31.12.2020. Інших причин із яких позивач з 01.01.2021 та протягом трьох років не цікавилася інформацією про перебування її на посаді, позивач не надала.

Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі № 127/13736/16-а зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Із урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не є абсолютним.

Слід взяти до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.05.85 року в справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13.02.2001 року в справі "Кромбах проти Франції", в яких ЄСПЛ наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

У рішеннях від 20.05.2010 року в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

В рішенні "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

Виходячи із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України у контексті практики ЄСПЛ, слід зазначити, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.

Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та не усунуто недоліки позовної заяви в частині подання заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду із наведенням підстав для поновлення процесуального строку, що згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.

Керуючись ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна