Рішення

від 04.03.2024 по справі 140/19568/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/19568/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕМФОРТ" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕМФОРТ" (далі ТОВ ТЕМФОРТ", позивач, товариство) звернулося з позовом до Волинської митниці (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000173/2 від 03.04.2023, № UA205140/2023/000186/2 від 05.04.2023, № UA205140/2023/000247/2 від 25.04.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство відповідно до зовнішньоекономічного договору №19/04/2022 від 19.04.2022, укладеного з компанією експортером FOOD SERVICE SP.ZO.O. придбавало товар - м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті.

З метою митного оформлення товару позивач через декларанта подав до Волинської митниці митні декларації N23UA205140025607U5 від 31.03.2023, № 23UA205140026415U5 від 03.04.2023 та № 23UA205140032094U6 від 24.04.2023.

Проте митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA205140/2023/000173/2 від 03.04.2023, № UA205140/2023/000186/2 від 05.04.2023, № UA205140/2023/000247/2 від 25.04.2023, оскільки подані документи містять розбіжності та неточності.

Позивач з таким твердженням митного органу не погоджується та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 18.09.2023 представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: 1) по МД №23UA205140025607U5 від 31.03.2023: - числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23PL301010E0410517 від 30.03.2023 - 37694 не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі від 29.03.2023 №FSE-00000040/23/EKS - 7920 євро (згідно даних інвойсу 1EUR = 4,681600 PLN*7920=37078,27); - згідно п.4.4 зовнішньоекономічного контракту №04/02/2022 від 04.02.2022 передбачена 100% передоплата, а в інвойсі від 29.03.2023 №FSE-00000040/23/EKS зазначений термін оплати 29.03.2023, однак платіжні документи не подані до митного оформлення. Документ, який вказує на дату зміни оплати також не містить дати самого документу; - прайс-лист б/н від 07.02.2023 містить інформацію від відправника товару лише на заявлений товар, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. 2) по МД №23UA205140026415U0 від 03.04.2023: - числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23PL301010E0417733 від 31.03.2023 - 40037 не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі від 30.03.2023 №FSE-00000042/23/EKS - 8412,40 євро (згідно даних інвойсу 1EUR = 4,6850 PLN*8412,40=39413,03); - згідно п.4.4 зовнішньоекономічного контракту №04/02/2022 від 04.02.2022 передбачена 100% передоплата. В інвойсі від 30.03.2023 №FSE-00000042/23/EKS зазначений термін оплати 30.03.2023, однак платіжні документи не подані до митного оформлення. Документ, який вказує на дату зміни оплати також не містить дати самого документу; - прайс-лист б/н від 27.03.2023 містить інформацію від відправника товару лише на заявлений товар, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу; 3) по МД №23UA205140032094U6 від 24.04.2023: - в декларації країни відправлення №23PL301010E0524532 від 21.04.2023 числове значення вартості товару становить 39598 злотих, проте в інвойсі №FSE- 00000053/23/EKS від 20.04.2023 вартість товару становить 8445,20 євро. В інвойсі продавцем зазначено середній курс валют PLN/EUT національного банку станом на 19.04.2023 на рівні 4,6278. Тобто, вартість товару в декларації країни відправлення по зазначеному курсу у валюті євро становитиме 8556,55 євро, в той час як вартість в інвойсі становить 8445,20 євро; - в інвойсі №FSE-00000053/23/EKS від 20.04.2023 зазначено термін оплати за оцінюваний товар - до 20.04.2023, проте декларантом не надано банківський платіжний документ;- в графі 44 МД зазначено договір на перевезення з поміткою «D» (наявний у декларанта), проте не надано до митного оформлення;- прайс-лист б/н від 17.04.2023 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку від продавця. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

Вважає, що вищезазначені розбіжності слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість. Адже положеннями ч.2 ст.53 МК України чітко визначено перелік документів, які подаються для підтвердження митної вартості товарів, серед яких: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Разом з тим, декларант повідомив про відсутність додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості, при тому, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на момент здійснення митного контролю та митного оформлення покладається на декларанта.

Враховуючи ненадання декларантом витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митницею після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 МК України визначено за резервним методом, а саме на рівні 1,25 дол США за МД №UA205140/2023/17366 від 03.04.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000173/2 від 03.04.2023), за МД № МД №UA205140/2023/16667 від 02.03.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000186/2 від 05.04.2023), за МД №UA209160/2023/1246 від 03.02.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000247/2 від 25.04.2023). З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Окрім того, представник відповідача заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. Вважає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума - необґрунтованою.

Ухвалою суду від 19.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 19.04.2022 між компанією FOOD SERVICE SP.ZO.O. (Польща, продавець) та ТОВ ТЕМФОРТ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №19/04/2022 (а.с. 53-56), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті, що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними в інвойсах та в можливих додатках до договору які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору продавець відвантажує товар в строк двох календарних днів від дати отримання продавцем коштів на поточний рахунок. Поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2020 на умовах вказаних в інвойсах на кожне окреме завантаження до цього договору, а саме: CFR, CIF, FCA, DDP, CPT, EXW.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3.-4.5. договору валютою платежів цього договору є євро, якщо інше не погоджено сторонами у відповідній специфікації або інвойсі. Всі оплати за даним договором будуть здійснені на підставі інвойсів, наданих продавцем. Оплата може бути здійснена на підставі копії інвойсу, відправленого по факсу чи по електронній пошті. Всі інвойси мають бути виставлені у ЄВРО. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку до цього договору або інвойсах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний банківський рахунок продавця.

Відповідно до п. 5.1. договору ціна за одиницю товару зазначається у відповідному інвойсі.

На виконання умов договору, компанія-експортер виставила позивачу рахунки-фактури, а саме: від 29.03.2023 № FSE-00000040/23/EKS згідно з яким вартість товару жила яловича морожена вагою 19800 кг по 0,40 євро/кг становить в загальній сумі 7920,00 євро (а.с. 28 зворот); від 30.03.2023 № FSE-00000042/23/EKS згідно з яким вартість товару жила яловича заморожена вагою 21031 кг по 0,40 євро/кг становить в загальній сумі 8412,40 євро (а.с. 37); від 20.04.2023 № FSE-00000053/23/EKS згідно з яким вартість товару жила яловича заморожена вагою 21113 кг по 0,40 євро/кг становить в загальній сумі 8445,20 євро (а.с. 47).

ТОВ ТЕМФОРТ" 31.03.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару «жилка яловича, морожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках вагою 19800 кг, дата виготовлення - 06, 07, 08, 09/2022, термін придатності 24 місяці; виробник: PPHU Marks Sp.z o.o. подало МД №UA205140025607U5 (а.с. 27), де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 7920 Євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 350067,10 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки FCA Rawa Mazowiecka. До митної декларації додано: сертифікат якості від 29.03.2023, рахунок-фактуру №FSE-00000040/23/EKS від 29.03.2023, автотранспортну накладну, міжнародний ветеринарний сертифікат №1013/058/23/16/UA від 29.03.2023, сертифікат з перевезення (походження) від 30.03.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №29/03-23 від 29.03.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 27.03.2023, зовнішньоекономічний контракт №19/04/2022 від 19.04.2023, договір про надання послуг митного брокера №51 від 19.04.2022, договір (контракт) про перевезення від 29 .03.2023, інформацію про позивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами державної влади, інших державних органів № 9742351 від 31.03.2023, копія митної декларації країни відправлення №23PL301010E0410517.

03.04.2023 декларантом позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару «жилка яловича, морожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках вагою 21031 кг, дата виготовлення - 10, 11, 12/2022, 01, 02, 03/2023, термін придатності 24 місяці; виробник: FOOD Service Sp.z o.o. подало МД №UA205140026415U0 (а.с. 35 зворот), де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 8412 євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 369286,06 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки FCA Rawa Mazowiecka. До митної декларації додано: сертифікат якості від 30.03.2023, рахунок-фактуру №FSE-00000042/23/EKS від 30.03.2023, автотранспортну накладну № 6175322 від 30.03.2023, міжнародний ветеринарний сертифікат №1013/060/23/16/UA від 30.03.2023, сертифікат з перевезення (походження) від 30.03.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №30/03-23 від 30.03.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 27.03.2023, зовнішньоекономічний контракт №19/04/2022 від 19.04.2022, договір про надання послуг митного брокера №51 від 14.04.2022, договір (контракт) про перевезення № 1 від 30.03.2023, інформацію про позивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами державної влади, інших державних органів № 9746137 від 03.04.2023, копія митної декларації країни відправлення №23PL301010E0417733.

Водночас, 24.04.2023 декларантом позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару «жилка яловича, морожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках вагою 21113 кг, дата виготовлення - 11/2022, 01, 02, 03, 04/2023, термін придатності 12/18 місяців; виробник: FOOD Service Sp.z o.o. подало МД №UA205140032094U6 (а.с. 45 зворот), де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 8445,20 євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 374079,00 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки FCA Rawa Mazowiecka. До митної декларації додано: сертифікат якості від 20.04.2023, рахунок-фактуру №FSE-00000053/23/EKS від 20.04.2023, автотранспортну накладну № 6279387 від 20.04.2023, міжнародний ветеринарний сертифікат №1013/074/23/16/UA від 20.04.2023, сертифікат з перевезення (походження) від 21.04.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 6 від 24.04.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 17.04.2023, зовнішньоекономічний контракт №19/04/2022 від 19.04.2022, договір про надання послуг митного брокера №51 від 14.04.2022, договір (контракт) про перевезення №5 від 20.04.2023, інформацію про позивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами державної влади, інших державних органів № 97825441 від 24.04.2023, копія митної декларації країни відправлення №23PL301010E0524532.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту по МД №23UA205140025607U5 від 31.03.2023, №23UA205140026415U0 від 03.04.2023 було запропоновано подати такі документи: банківські платіжні документи згідно даної поставки; виписку з бухгалтерської документації; прейскурант (прайс-листи) виробника товару для широкого кола покупців; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам, а по МД та №23UA205140032094U6 від 24.04.2023 було запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару для широкого кола покупців, банківський платіжний документ, договір на перевезення № 5 від 20.04.2023, зазначений в гр. 44 МД; договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку, митна вартість яких визначається; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням цього договору.

При цьому, вимога митного органу про надання документів обґрунтована виявленням розбіжностей і неточностей у поданих документах.

На електронні повідомлення митниці декларант позивача надав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 03.04.2023 № 3/04-01, від 05.04.2023 № 05/04-01, від 25.04.2023 № 25/04-01 (а.с. 32-33, 41 зворот 42, 51-52), а також повідомив про подання вичерпного переліку документів на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2023 № UA 205140/2023/000173/2 (а.с. 24), № UA 205140/2023/000186/2 (а.с. 33 зворот - 34), № UA 205140/2023/000247/2 (а.с. 43 зворот - 44), а також сформувала картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001147 (а.с. 25), №UA205140/2023/001190 (а.с. 34 зворот - 35), №UA205140/2023/001416 (а.с. 44 зворот - 45).

У графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив:

1) за МД №23UA205140025607U5 від 31.03.2023 - числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23PL301010E0410517 від 30.03.2023 - 37694 не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі від 29.03.2023 №FSE-00000040/23/EKS - 7920 євро (згідно даних інвойсу 1EUR = 4,681600 PLN*7920=37078,27); - згідно п.4.4 зовнішньоекономічного контракту №04/02/2022 від 04.02.2022 передбачена 100% передоплата, а в інвойсі від 29.03.2023 №FSE-00000040/23/EKS зазначений термін оплати 29.03.2023, однак платіжні документи не подані до митного оформлення. Документ, який вказує на дату зміни оплати також не містить дати самого документу; - прайс-лист б/н від 07.02.2023 містить інформацію від відправника товару лише на заявлений товар, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

2) за МД №23UA205140026415U0 від 03.04.2023: - числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23PL301010E0417733 від 31.03.2023 - 40037 не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі від 30.03.2023 №FSE-00000042/23/EKS - 8412,40 євро (згідно даних інвойсу 1EUR = 4,6850 PLN*8412,40=39413,03); згідно п.4.4 зовнішньоекономічного контракту №04/02/2022 від 04.02.2022 передбачена 100% передоплата, проте в інвойсі від 30.03.2023 №FSE-00000042/23/EKS зазначений термін оплати 30.03.2023, однак платіжні документи не подані до митного оформлення. Документ, який вказує на дату зміни оплати також не містить дати самого документу; - прайс-лист б/н від 27.03.2023 містить інформацію від відправника товару лише на заявлений товар, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

3) за МД №23UA205140032094U6 від 24.04.2023: - в декларації країни відправлення №23PL301010E0524532 від 21.04.2023 числове значення вартості товару становить 39598 злотих, проте в інвойсі №FSE- 00000053/23/EKS від 20.04.2023 вартість товару становить 8445,20 євро. В інвойсі продавцем зазначено середній курс валют PLN/EUT національного банку станом на 19.04.2023 на рівні 4,6278. Тобто, вартість товару в декларації країни відправлення по зазначеному курсу у валюті євро становитиме 8556,55 євро, в той час як вартість в інвойсі становить 8445,20 євро; - в інвойсі №FSE-00000053/23/EKS від 20.04.2023 зазначено термін оплати за оцінюваний товар - до 20.04.2023, проте декларантом не надано банківський платіжний документ; в графі 44 МД зазначено договір на перевезення з поміткою «D» (наявний у декларанта), проте не надано до митного оформлення;- прайс-лист б/н від 17.04.2023 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку від продавця. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

В оскаржуваних рішеннях також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме на рівні 1,25 дол США за МД №UA205140/2023/17366 від 03.04.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000173/2 від 03.04.2023), за МД № МД №UA205140/2023/16667 від 02.03.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000186/2 від 05.04.2023), за МД №UA209160/2023/1246 від 03.02.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000247/2 від 25.04.2023).

Також в оскаржуваних рішення зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140026420U0 від 03.04.2023 (а.с. 27 зворот - 28), МД №23UA205140027199U5 від 05.04.2023 (а.с. 36), 23UA205140032543U0 від 25.04.2023 (а.с. 46) відповідно шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: жилки яловичої, мороженої та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так до митних декларацій від 31.03.2023 №UA205140025607U5, від 03.04.2023 №UA205140026415U0 та від 24.04.2023 №UA205140032094U6 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: зовнішньоекономічний договір № 19/04/2022 від 19.04.2023, рахунки-фактури (інвойси) №FSE-00000040/23/EKS від 29.03.2023, №FSE-00000042/23/EKS від 30.03.2023, №FSE-00000053/23/EKS від 20.04.2023, сертифікати якості від 29.03.2023, від 30.03.2023 та від 20.04.2023, автотранспортні накладні № б\н від 29.03.2023, № 6175322 від 30.03.2023, № 6279387 від 20.04.2023, міжнародні ветеринарні сертифікати №1013/058/23/16/UA від 29.03.2023, №1013/060/23/16/UA від 30.03.2023, №1013/074/23/16/UA від 20.04.2023, сертифікати з перевезення (походження) від 30.03.2023, від 30.03.2023, від 21.04.2023, документи, що підтверджують вартість перевезення товару №29/03-23 від 29.03.2023, №30/03-23 від 30.03.2023, № 6 від 24.04.2023, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару від 27.03.2023, від 27.03.2023, від 17.04.2023, договіп про надання послуг митного брокера №51 від 19.04.2022, договір (контракт) про перевезення від 29.03.2023, № 1 від 30.03.2023, №5 від 20.04.2023, інформацію про позивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами державної влади, інших державних органів № 9742351 від 31.03.2023, № 97825441 від 24.04.2023, № 9746137 від 03.04.2023, копії митних декларацій країни відправлення №23PL301010E0410517, №23PL301010E0417733, №23PL301010E0524532.

Водночас, позивач листами від 03.04.2023 № 3/04-01, від 05.04.2023 № 05/04-01, від 25.04.2023 № 25/04-01 надав митному органу пояснення у яких зазначав, що товариством до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість ввезеного товару, а тому надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є необґрунтованим. При цьому, з поданих декларантом документів усі відомості узгоджуються між собою, числові значення кореспондуються як і у рахунку-фактурі, так і в інших товаросупровідних документах. А стосовно неможливості надання інших витребуваних документів надані відповідні пояснення. Просив врахувати надані пояснення та прийняти рішення відповідно до частин 3, 4 статті 54 МК України, без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У даному випадку оскаржувані рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується та зазначає наступне.

З досліджених в ході судового розгляду справи доказів судом встановлено, що вказана в МД №23UA205140025607U5 від 31.03.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі від 29.03.2023 №FSE-00000040/23/EKS та становить 7920, 00 євро; вказана в МД №23UA205140026415U0 від 03.04.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі від 30.03.2023 №FSE-00000042/23/EKS та становить 8412,00 євро; вказана в МД №23UA205140032094U6 від 24.04.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі від 20.04.2023№FSE-00000053/23/EKS та становить 8445,20 євро.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості відповідає тій, що зазначена в рахунках-фактурах (інвойсах). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару

Крім цього, згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2020 на умовах вказаних в інвойсах на кожне окреме завантаження до цього договору, а саме: CFR, CIF, FCA, DDP, CPT.

В рахунках-фактурах №FSE-00000040/23/EKS від 29.03.2023, №FSE-00000042/23/EKS від 30.03.2023, №FSE-00000053/23/EKS від 20.04.2023, були визначені умови поставки товарів згідно з Правилами Інкотермс-2020 FCA Rawa Mazowiecka.

Умови поставки Інкотермс- FCA (Free Carrier Франко перевізник) означають, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару за МД №23UA205140025607U5 від 31.03.2023 митному органу було надано: договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №2 від 29.03.2023, укладений між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ ТЕМФОРТ" (замовник); довідку про транспортні витрати №29/03-23 від 29.03.2023, відповідно до яких витрати по доставці вантажу за маршрутом: Rawa Mazowiecka (Польща) п\п Ягодин (Україна) становлять 35 000,00 грн. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 35 000,00 грн. страхування вантажу не проводилось (а.с. 30 зворот, 31).

З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації №23UA205140025607U5 від 31.03.2023 митна вартість товару у розмірі 350067,10 грн (еквівалентно 8799,81 євро) включає вартість товару (7920 євро) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України (879,81 євро), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару за МД №23UA205140026415U0 від 03.04.2023 митному органу було надано: договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №1 від 30.03.2023, укладений між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ ТЕМФОРТ" (замовник); довідку про транспортні витрати №30/03-23 від 30.03.2023, відповідно до яких витрати по доставці вантажу за маршрутом: Rawa Mazowiecka (Польща) п\п Ягодин (Україна) становлять 35 000,00 грн. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 35 000,00 грн, що в еквіваленті становить 877,9565 євро (витрати з перевезення вантажу до кордону України).

З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації №23UA205140026415U0 від 03.04.2023 митна вартість товару у розмірі 369286,06 грн (еквівалентно 9293,18 євро) включає вартість товару (8412,40 євро) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України (877,9565 євро), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару за МД №23UA205140032094U6 від 24.04.2023 митному органу було надано: договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №5 від 20.04.2023, укладений між ФОП ОСОБА_2 (перевізник) та ТОВ ТЕМФОРТ" (замовник); довідку про транспортні витрати №6 від 24.04.2023, відповідно до яких витрати по доставці вантажу за маршрутом: Poprotnia (Польща) Ягодин (Україна) становлять 35 000,00 грн. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 35 000,00 грн, що в еквіваленті становить 871,6224 євро (витрати з перевезення вантажу до кордону України).

З наведеного слідує, що визначена у митній декларації МД №23UA205140032094U6 від 24.04.2023 митна вартість товару у розмірі 374079,00 грн (еквівалентно 9316,92 євро) включає вартість товару (8445,20 євро) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України (871,6224 євро), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

У спірних рішеннях відповідач посилається на наявність розбіжностей, а саме, що числове значення, зазначене в експортних деклараціях №23PL301010E0410517 від 30.03.2023, №23PL301010E0417733 від 31.03.2023, №23PL301010E0524532 від 21.04.2023 не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунках-фактурах №FSE-00000040/23/EKS від 29.03.2023, №FSE-00000042/23/EKS від 30.03.2023, №FSE-00000053/23/EKS від 20.04.2023.

З цього приводу суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Як уже було зазначено судом, декларантом до кожної митної декларації були надані інвойси, за якими здійснювалась відповідна операція. Так рахунки-фактури є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в інвойсах, та у деклараціях країни експорту, яка зазначена в злотих (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до пункту 4.1 контракту від 19.04.2022 №19/04/2022 валюто платежів за цим договором є євро. Згідно з наданими до митного оформлення інвойсами вартість кожної партії товару визначалась в євро. Тобто вартість товарів у польських злотих сторонами контракту взагалі не визначалась.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Щодо посилання митниці про те, що згідно з п. 4.4 зовнішньоекономічного договору №04/02/2022 від 04.02.2022 передбачена 100% передоплата, а в рахунках-фактурах №FSE-00000040/23/EKS від 29.03.2023 зазначений термін оплати 29.03.2023, №FSE-00000042/23/EKS від 30.03.2023 30.03.2023, №FSE-00000053/23/EKS від 20.04.2023 до 20.04.2023, проте платіжні документи не подані до митного оформлення, то суд зазначає наступне. Так, п. 4.4 договору передбачає, що оплата за товар проводиться на умовах 100% передоплати, якщо інше не обумовлено сторонами в додатку до договору або інвойсах.

Як слідує з матеріалів справи, компанією-експортером FOOD SERVICE SPZ.O.O. було сформовано 30.03.2023 листи-доповнення: до рахунка-фактури №FSE-0000040/23/EKS у якому визначено, що зазначені в інвойсі №FSE-00000040/23/EKS від 29.03.2023 умови оплати до 29.03.2023 вказані не вірно, вірно оплату здійснити 12.04.2023 (а.с. 29); до рахунка-фактури №FSE-0000042/23/EKS у якому визначено, що зазначені в інвойсі №FSE-00000042/23/EKS від 30.03.2023 умови оплати до 30.03.2023 вказані не вірно, вірно оплату здійснити13.04.2023 (а.с. 37 зворот). На вимогу митного органу, декларант позивача разом з письмовими поясненнями долучав такі листи-доповнення до вказаних рахунків-фактур.

У рахунку-фактурі №FSE-0000053/23/EKS в графі «умови оплати» визначено строк оплати 27.04.2023, проте у рішенні про коригування митної вартості від 25.04.2023 № UA205140/2023/000247/2 вказано, що рахунком-фактурою визначено кінцевий строк спати 20.04.2023, що не відповідає дійсності.

Таким чином, на момент митного оформлення товару, у позивача був відсутній обов`язок надання банківських платіжних документів щодо оплати оцінюваного товару.

Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що подані прайс-листи від 27.03.2023, від 17.04.2023 містять інформацію від відправника товару на заявлений товар.

З цього приводу суд зазначає, що прайс-листи сформовані безпосередньо компанією-експортером продукції FOOD SERVICE SPZ.O.O. з якою ТОВ ТЕМФОРТ укладено зовнішньоекономічний контракт від 19.04.2023 №19/04/2022. В той же час, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару. Відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, у повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі. З огляду на вище викладене, сам лише факт надання прайс-листа, виданого експортером не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

Так, до митного оформлення щодо кожної поставки надавався документ з назвою прейскурант (прайс-лист). Подані прейскуранти (прайс-листи) оформлені на фірмовому бланку в якому міститься інформація про вартість за одиницю (за один кілограм) товару. Прайс-листи оформлені для широкого кола осіб, адже не містять конкретного адресата, усі подані прейскуранти (прайс-листи) скріплені печатками та підписами посадових осіб компанії.

З огляду на вище викладене, сам лише факт надання позивачем прайс-листа, виданого експортером, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

Отже, на думку суду, позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

До кожної партії товарів позивач надавав і сертифікати якості і міжнародні ветеринарні сертифікати, вагові та вартісні показники у всіх товаросупровідних документах узгоджуються між собою, відомості про відправника та отримувача також кореспондуються між собою, тому не повинні викликати ніяких сумнівів.

Суд наголошує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані ТзОВ «Темфорт» документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного товару в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, не вступав.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

На думку суду, сама по собі виписка з бухгалтерської документації, угода із третіми особами, не є документами, по яких здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунки-фактури (інвойси). Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність надання позивачем прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару при тому, що прайс-листи у кожному випадку декларант подавав разом із митними деклараціями.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митних декларацій МД №UA205140/2023/17366 від 03.04.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000173/2 від 03.04.2023), № №UA205140/2023/16667 від 02.03.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000186/2 від 05.04.2023), №UA209160/2023/1246 від 03.02.2023 (рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000247/2 від 25.04.2023), рівень митної вартості 1,25 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірних рішень, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те,що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000173/2 від 03.04.2023, № UA205140/2023/000186/2 від 05.04.2023, № UA205140/2023/000247/2 від 25.04.2023 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 8230,03 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.07.2023 № 1088 (а.с. 16).

Натомість відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір позивачу необхідно було сплатити за пред`явлення цього адміністративного позову судовий збір у сумі 6704,01 грн. (1,5% від суми митних платежів, обчисленої згідно з митною вартістю товару, визначеною митницею, тобто, від 558667,94 грн та із застосуванням коефіцієнта пониження 0,8).

З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 6704,01 грн. Решта суми судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до статті 7 Закону України Про судовий збір.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із договору про надання правової допомоги від 07.03.2023 №52-ЮП попереднього (орієнтовного) розрахунку від 12.07.2023 №12/07-01, рахунку-фактури від 06.07.2023 №439, акта приймання-передачі наданих послуг №439 (а.с.19 зворот-21, 57-58) Адвокатським бюро Крючкова для ТОВ ТЕМФОРТ" були надані адвокатські послуги на загальну суму 20000,00 грн, що складаються з: ознайомлення представника позивача із процесуальними правами та обов`язками - 30 хв; ознайомлення з рішеннями про коригування митної вартості товару та іншими товаросупровідними документами 1,5 год; подання письмових пояснень на вимогу митного органу щодо кожної з 3 поставок 2 год; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції 1 год; складення стратегії представництва у суді - 1 год; вивчення судової практики з відповідних правовідносин 2 год та складання та подання позовної заяви 3 год.

Представник відповідача заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи про їх неспівмірність із складністю справи.

В той же час, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, які складено за наслідками митного декларування подібних партій товарів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому такі послуги, як ознайомлення адвоката із процесуальними правами та обов`язками, ознайомлення з рішеннями про коригування митної вартості товарів та іншими товаросупровідними документами, подання письмових пояснень на вимогу митного органу, пошук інформації щодо контрагента в мережі інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції, вивчення судової практики з відповідних правовідносин охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи викладені відповідачем заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 6704,01 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000173/2 від 03.04.2023, № UA205140/2023/000186/2 від 05.04.2023, № UA205140/2023/000247/2 від 25.04.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Темфорт судовий збір у розмірі 6704,01 (шість тисяч сімсот чотири гривні 01 копійка) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕМФОРТ" (03065, м. Київ, вулиця Академіка Каблукова, будинок 21, офіс 3, код ЄДРПОУ 42153313).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Р.С. Денисюк