Постанова

від 25.09.2024 по справі 140/19568/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/19568/23 пров. № А/857/8376/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року (головуючий суддя: Денисюк Р.С., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМФОРТ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМФОРТ», 12.07.2023 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000173/2 від 03.04.2023, № UA205140/2023/000186/2 від 05.04.2023, № UA205140/2023/000247/2 від 25.04.2023.

Обґрунтовує позов тим, що відповідно до зовнішньоекономічного договору № 19/04/2022 від 19.04.2022, укладеного з компанією експортером FOOD SERVICE SP.ZO.O. придбавало товар - м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті.

З метою митного оформлення товару позивач через декларанта подав до Волинської митниці митні декларації № 23UA205140025607U5 від 31.03.2023, № 23UA205140026415U5 від 03.04.2023 та № 23UA205140032094U6 від 24.04.2023. Проте митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA205140/2023/000173/2 від 03.04.2023, № UA205140/2023/000186/2 від 05.04.2023, № UA205140/2023/000247/2 від 25.04.2023, оскільки подані документи містять розбіжності та неточності.

Позивач з такими рішеннями митного органу не погоджується та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000173/2 від 03.04.2023, № UA205140/2023/000186/2 від 05.04.2023, № UA205140/2023/000247/2 від 25.04.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Темфорт» судовий збір у розмірі 6704,01 та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності.

Позивачем, 20.05.2024 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відхилити апеляційну скаргу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.04.2022 між компанією FOOD SERVICE SP.ZO.O. (Польща, продавець) та ТОВ «ТЕМФОРТ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 19/04/2022 (а.с. 53-56), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті, що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними в інвойсах та в можливих додатках до договору які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору продавець відвантажує товар в строк двох календарних днів від дати отримання продавцем коштів на поточний рахунок. Поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2020 на умовах вказаних в інвойсах на кожне окреме завантаження до цього договору, а саме: CFR, CIF, FCA, DDP, CPT, EXW.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3.-4.5. договору валютою платежів цього договору є євро, якщо інше не погоджено сторонами у відповідній специфікації або інвойсі. Всі оплати за даним договором будуть здійснені на підставі інвойсів, наданих продавцем. Оплата може бути здійснена на підставі копії інвойсу, відправленого по факсу чи по електронній пошті. Всі інвойси мають бути виставлені у ЄВРО. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку до цього договору або інвойсах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний банківський рахунок продавця.

Відповідно до п. 5.1. договору ціна за одиницю товару зазначається у відповідному інвойсі.

На виконання умов договору, компанія-експортер виставила позивачу рахунки-фактури, а саме: від 29.03.2023 № FSE-00000040/23/EKS згідно з яким вартість товару жила яловича морожена вагою 19800 кг по 0,40 євро/кг становить в загальній сумі 7920,00 євро (а.с. 28 зворот); від 30.03.2023 № FSE-00000042/23/EKS згідно з яким вартість товару жила яловича заморожена вагою 21031 кг по 0,40 євро/кг становить в загальній сумі 8412,40 євро (а.с. 37); від 20.04.2023 № FSE-00000053/23/EKS згідно з яким вартість товару жила яловича заморожена вагою 21113 кг по 0,40 євро/кг становить в загальній сумі 8445,20 євро (а.с. 47).

ТОВ «ТЕМФОРТ» 31.03.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару «жилка яловича, морожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване», в поліблоках вагою 19800 кг, дата виготовлення - 06, 07, 08, 09/2022, термін придатності 24 місяці; виробник: PPHU Marks Sp.z o.o. подало МД №UA205140025607U5 (а.с. 27), де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 7920 Євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 350067,10 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки FCA Rawa Mazowiecka. До митної декларації додано: сертифікат якості від 29.03.2023, рахунок-фактуру № FSE-00000040/23/EKS від 29.03.2023, автотранспортну накладну, міжнародний ветеринарний сертифікат № 1013/058/23/16/UA від 29.03.2023, сертифікат з перевезення (походження) від 30.03.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 29/03-23 від 29.03.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 27.03.2023, зовнішньоекономічний контракт № 19/04/2022 від 19.04.2023, договір про надання послуг митного брокера №51 від 19.04.2022, договір (контракт) про перевезення від 29.03.2023, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами державної влади, інших державних органів № 9742351 від 31.03.2023, копія митної декларації країни відправлення № 23PL301010E0410517.

Декларантом позивача 03.04.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару «жилка яловича, морожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване», в поліблоках вагою 21031 кг, дата виготовлення - 10, 11, 12/2022, 01, 02, 03/2023, термін придатності 24 місяці; виробник: FOOD Service Sp.z o.o. подало МД № UA205140026415U0 (а.с. 35 зворот), де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 8412 євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 369286,06 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки FCA Rawa Mazowiecka. До митної декларації додано: сертифікат якості від 30.03.2023, рахунок-фактуру № FSE-00000042/23/EKS від 30.03.2023, автотранспортну накладну № 6175322 від 30.03.2023, міжнародний ветеринарний сертифікат № 1013/060/23/16/UA від 30.03.2023, сертифікат з перевезення (походження) від 30.03.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 30/03-23 від 30.03.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 27.03.2023, зовнішньоекономічний контракт № 19/04/2022 від 19.04.2022, договір про надання послуг митного брокера № 51 від 14.04.2022, договір (контракт) про перевезення № 1 від 30.03.2023, інформацію про позивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами державної влади, інших державних органів № 9746137 від 03.04.2023, копія митної декларації країни відправлення № 23PL301010E0417733.

Водночас, 24.04.2023 декларантом позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару «жилка яловича, морожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване», в поліблоках вагою 21113 кг, дата виготовлення - 11/2022, 01, 02, 03, 04/2023, термін придатності 12/18 місяців; виробник: FOOD Service Sp.z o.o. подало МД № UA205140032094U6 (а.с. 45 зворот), де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 8445,20 євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування товару в сумі 374079,00 грн, яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту з урахуванням умов поставки FCA Rawa Mazowiecka. До митної декларації додано: сертифікат якості від 20.04.2023, рахунок-фактуру № FSE-00000053/23/EKS від 20.04.2023, автотранспортну накладну № 6279387 від 20.04.2023, міжнародний ветеринарний сертифікат № 1013/074/23/16/UA від 20.04.2023, сертифікат з перевезення (походження) від 21.04.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 6 від 24.04.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 17.04.2023, зовнішньоекономічний контракт № 19/04/2022 від 19.04.2022, договір про надання послуг митного брокера № 51 від 14.04.2022, договір (контракт) про перевезення № 5 від 20.04.2023, інформацію про позивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами державної влади, інших державних органів № 97825441 від 24.04.2023, копія митної декларації країни відправлення № 23PL301010E0524532.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту по МД № 23UA205140025607U5 від 31.03.2023, № 23UA205140026415U0 від 03.04.2023 було запропоновано подати такі документи: банківські платіжні документи згідно даної поставки; виписку з бухгалтерської документації; прейскурант (прайс-листи) виробника товару для широкого кола покупців; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам, а по МД та № 23UA205140032094U6 від 24.04.2023 було запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару для широкого кола покупців, банківський платіжний документ, договір на перевезення № 5 від 20.04.2023, зазначений в гр. 44 МД; договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку, митна вартість яких визначається; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням цього договору.

При цьому, вимога митного органу про надання документів обґрунтована виявленням розбіжностей і неточностей у поданих документах.

На електронні повідомлення митниці декларант позивача подав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 03.04.2023 № 3/04-01, від 05.04.2023 № 05/04-01, від 25.04.2023 № 25/04-01 (а.с. 32-33, 41 зворот 42, 51-52), а також повідомив про подання вичерпного переліку документів на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2023 № UA 205140/2023/000173/2 (а.с. 24), № UA 205140/2023/000186/2 (а.с. 33 зворот - 34), № UA 205140/2023/000247/2 (а.с. 43 зворот - 44), а також сформувала картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/001147 (а.с. 25), № UA205140/2023/001190 (а.с. 34 зворот - 35), № UA205140/2023/001416 (а.с. 44 зворот - 45).

У графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив:

1) за МД №23UA205140025607U5 від 31.03.2023 - числове значення, зазначене в декларації країни відправлення № 23PL301010E0410517 від 30.03.2023 - 37694 не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі від 29.03.2023 №FSE-00000040/23/EKS - 7920 євро (згідно даних інвойсу 1EUR = 4,681600 PLN*7920=37078,27); - згідно п. 4.4 зовнішньоекономічного контракту № 04/02/2022 від 04.02.2022 передбачена 100% передоплата, а в інвойсі від 29.03.2023 № FSE-00000040/23/EKS зазначений термін оплати 29.03.2023, однак платіжні документи не подані до митного оформлення. Документ, який вказує на дату зміни оплати також не містить дати самого документу; прайс-лист б/н від 07.02.2023 містить інформацію від відправника товару лише на заявлений товар, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

2) за МД № 23UA205140026415U0 від 03.04.2023: числове значення, зазначене в декларації країни відправлення № 23PL301010E0417733 від 31.03.2023 - 40037 не відповідає ціні товару, зазначеній в інвойсі від 30.03.2023 № FSE-00000042/23/EKS - 8412,40 євро (згідно даних інвойсу 1EUR = 4,6850 PLN*8412,40=39413,03); згідно п. 4.4 зовнішньоекономічного контракту № 04/02/2022 від 04.02.2022 передбачена 100% передоплата, проте в інвойсі від 30.03.2023 № FSE-00000042/23/EKS зазначений термін оплати 30.03.2023, однак платіжні документи не подані до митного оформлення. Документ, який вказує на дату зміни оплати також не містить дати самого документу; - прайс-лист б/н від 27.03.2023 містить інформацію від відправника товару лише на заявлений товар, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

3) за МД №23UA205140032094U6 від 24.04.2023: в декларації країни відправлення № 23PL301010E0524532 від 21.04.2023 числове значення вартості товару становить 39598 злотих, проте в інвойсі № FSE- 00000053/23/EKS від 20.04.2023 вартість товару становить 8445,20 євро. В інвойсі продавцем зазначено середній курс валют PLN/EUT національного банку станом на 19.04.2023 на рівні 4,6278. Тобто, вартість товару в декларації країни відправлення по зазначеному курсу у валюті євро становитиме 8556,55 євро, в той час як вартість в інвойсі становить 8445,20 євро; - в інвойсі №FSE-00000053/23/EKS від 20.04.2023 зазначено термін оплати за оцінюваний товар - до 20.04.2023, проте декларантом не надано банківський платіжний документ; в графі 44 МД зазначено договір на перевезення з поміткою «D» (наявний у декларанта), проте не надано до митного оформлення;- прайс-лист б/н від 17.04.2023 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку від продавця. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

Товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA205140026420U0 від 03.04.2023 (а.с. 27 зворот - 28), МД № 23UA205140027199U5 від 05.04.2023 (а.с. 36), 23UA205140032543U0 від 25.04.2023 (а.с. 46) відповідно шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне..

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Волинська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання вимог митного органу, позивач надав додаткові пояснення від 03.04.2023 № 3/04-01, від 05.04.2023 № 05/04-01, від 25.04.2023 № 25/04-01 (а. с. 32-33, 41 зворот 42, 51-52), а також повідомив про подання вичерпного переліку документів на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у спірних правовідносинах тричі імпортував товар, зокрема, «жилка яловича, морожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване».

Так, позивач при митному оформленні товару до митних декларацій від 31.03.2023 № UA205140025607U5, від 03.04.2023 № UA205140026415U0 та від 24.04.2023 № UA205140032094U6 подав наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір № 19/04/2022 від 19.04.2023;

- рахунки-фактури (інвойси) № FSE-00000040/23/EKS від 29.03.2023, № FSE-00000042/23/EKS від 30.03.2023, № FSE-00000053/23/EKS від 20.04.2023;

- сертифікати якості від 29.03.2023, від 30.03.2023 та від 20.04.2023,

- автотранспортні накладні № б\н від 29.03.2023, № 6175322 від 30.03.2023, № 6279387 від 20.04.2023;

- міжнародні ветеринарні сертифікати № 1013/058/23/16/UA від 29.03.2023, № 1013/060/23/16/UA від 30.03.2023, № 1013/074/23/16/UA від 20.04.2023;

- сертифікати з перевезення (походження) від 30.03.2023, від 30.03.2023, від 21.04.2023, документи, що підтверджують вартість перевезення товару № 29/03-23 від 29.03.2023, № 30/03-23 від 30.03.2023, № 6 від 24.04.2023;

- прейскуранти (прайс-листи) виробника товару від 27.03.2023, від 27.03.2023, від 17.04.2023;

- договір про надання послуг митного брокера № 51 від 19.04.2022;

- договір (контракт) про перевезення від 29.03.2023, № 1 від 30.03.2023, № 5 від 20.04.2023;

- інформацію про позивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами державної влади, інших державних органів № 9742351 від 31.03.2023, № 97825441 від 24.04.2023, № 9746137 від 03.04.2023;

- копії митних декларацій країни відправлення № 23PL301010E0410517, № 23PL301010E0417733, № 23PL301010E0524532.

Щодо посилання відповідача, що згідно з п. 4.4 зовнішньоекономічного договору № 04/02/2022 від 04.02.2022 передбачена 100% передоплата, а в рахунках-фактурах № FSE-00000040/23/EKS від 29.03.2023 зазначений термін оплати 29.03.2023, № FSE-00000042/23/EKS від 30.03.2023 30.03.2023, № FSE-00000053/23/EKS від 20.04.2023 до 20.04.2023, проте платіжні документи не подані до митного оформлення, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, з огляду на таке.

Так, згідно п. 4.4 договору оплата за товар проводиться на умовах 100% передоплати, якщо інше не обумовлено сторонами в додатку до договору або інвойсах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що компанією-експортером FOOD SERVICE SPZ.O.O. було сформовано 30.03.2023 листи-доповнення:

до рахунка-фактури № FSE-0000040/23/EKS у якому визначено, що зазначені в інвойсі № FSE-00000040/23/EKS від 29.03.2023 умови оплати до 29.03.2023 вказані не вірно, вірно оплату здійснити 12.04.2023 (а. с. 29);

до рахунка-фактури № FSE-0000042/23/EKS у якому визначено, що зазначені в інвойсі № FSE-00000042/23/EKS від 30.03.2023 умови оплати до 30.03.2023 вказані не вірно, вірно оплату здійснити 13.04.2023 (а. с. 37 зворот).

У рахунку-фактурі № FSE-0000053/23/EKS в графі «умови оплати» визначено строк оплати 27.04.2023.

Отже, оскільки на виконання вимог п. 4.4 договору, сторони обумовили, що оплата проводить не на умовах 100% передоплати, а на умовах які визначені в інвойсах, а тому на момент митного оформлення товару, у позивача був відсутній обов`язок надання банківських платіжних документів щодо оплати оцінюваного товару.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказана:

- в МД № 23UA205140025607U5 від 31.03.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі від 29.03.2023 № FSE-00000040/23/EKS та становить 7920, 00 євро, оплата за товар підтверджується платіжною інструкцією № 367 від 11.04.2023 (а. с. 40 зворот);

- в МД № 23UA205140026415U0 від 03.04.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі від 30.03.2023 № FSE-00000042/23/EKS та становить 8412,00 євро, оплата за товар підтверджується платіжною інструкцією № 367 від 11.04.2023 (а. с. 40 зворот);

- в МД № 23UA205140032094U6 від 24.04.2023 ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі від 20.04.2023 № FSE-00000053/23/EKS та становить 8445,20 євро, оплата за товар підтверджується платіжною інструкцією № 369 від 27.04.2023 (а. с. 50).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у цих платіжних документах є посилання на контракт від 19.04.2022 № 1302 та рахунки-фактури № FSE-00000040/23/EKS, № FSE-00000042/23/EKS, № FSE-00000053/23/EKS, тобто такі документи надають можливість ідентифікувати товар, який ввозиться на митну територію України.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється згідно з правилами Інкотермс 2020 на умовах вказаних в інвойсах на кожне окреме завантаження до цього договору, а саме: CFR, CIF, FCA, DDP, CPT.

В рахунках-фактурах № FSE-00000040/23/EKS від 29.03.2023, № FSE-00000042/23/EKS від 30.03.2023, № FSE-00000053/23/EKS від 20.04.2023, були визначені умови поставки товарів згідно з Правилами Інкотермс-2020 FCA Rawa Mazowiecka.

Умови поставки Інкотермс- FCA (Free Carrier Франко перевізник) означають, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару за МД № 23UA205140025607U5 від 31.03.2023 митному органу було надано: договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2 від 29.03.2023, укладений між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ «ТЕМФОРТ» (замовник); довідку про транспортні витрати №29/03-23 від 29.03.2023, відповідно до яких витрати по доставці вантажу за маршрутом: Rawa Mazowiecka (Польща) п\п Ягодин (Україна) становлять 35 000,00 грн. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 35 000,00 грн. страхування вантажу не проводилось (а.с. 30 зворот, 31).

Отже за встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначена у митній декларації № 23UA205140025607U5 від 31.03.2023 митна вартість товару у розмірі 350067,10 грн (еквівалентно 8799,81 євро) включає вартість товару (7920 євро) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України (879,81 євро), тобто підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару за МД № 23UA205140026415U0 від 03.04.2023 митному органу було надано: договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1 від 30.03.2023, укладений між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ «ТЕМФОРТ» (замовник); довідку про транспортні витрати № 30/03-23 від 30.03.2023, відповідно до яких витрати по доставці вантажу за маршрутом: Rawa Mazowiecka (Польща) п\п Ягодин (Україна) становлять 35 000,00 грн. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 35 000,00 грн, що в еквіваленті становить 877,9565 євро (витрати з перевезення вантажу до кордону України).

Отже, визначена у митній декларації № 23UA205140026415U0 від 03.04.2023 митна вартість товару у розмірі 369286,06 грн (еквівалентно 9293,18 євро) включає вартість товару (8412,40 євро) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України (877,9565 євро), тобто підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару за МД № 23UA205140032094U6 від 24.04.2023 митному органу було надано: договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 5 від 20.04.2023, укладений між ФОП ОСОБА_2 (перевізник) та ТОВ «ТЕМФОРТ» (замовник); довідку про транспортні витрати №6 від 24.04.2023, відповідно до яких витрати по доставці вантажу за маршрутом: Poprotnia (Польща) Ягодин (Україна) становлять 35 000,00 грн. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 35 000,00 грн, що в еквіваленті становить 871,6224 євро (витрати з перевезення вантажу до кордону України).

Отже, визначена у митній декларації МД № 23UA205140032094U6 від 24.04.2023 митна вартість товару у розмірі 374079,00 грн (еквівалентно 9316,92 євро) включає вартість товару (8445,20 євро) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України (871,6224 євро), тобто підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

Щодо покликання митного органу, що наявні розбіжності у числових значеннях в експортних деклараціях № 23PL301010E0410517 від 30.03.2023, № 23PL301010E0417733 від 31.03.2023, № 23PL301010E0524532 від 21.04.2023 та рахунках-фактурах № FSE-00000040/23/EKS від 29.03.2023, № FSE-00000042/23/EKS від 30.03.2023, № FSE-00000053/23/EKS від 20.04.2023, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги. Оскільки, в розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, митна декларація країни відправлення не впливає на задекларовані та підтвердженні відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Отже, суд апеляційної інстанції, оцінивши документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, вважає, що такі містили належні, об`єктивні та достовірні відомості про числові складові заявленої митної вартості.

Натомість, відповідачем не доведено неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не підлягають скасуванню.

Щодо судових витрат понесених позивачем в суді першої інстанції, то суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач просив стягнути з відповідача понесені судові випрати на правничу допомогу у сумі 20000 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: договір про надання правової допомоги від 07.03.2023 № 52-ЮП, попередній (орієнтовний) розрахунок від 12.07.2023 № 12/07-01, рахунок-фактуру від 06.07.2023 № 439, акт приймання-передачі наданих послуг № 439.

Згідно попереднього розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу Адвокатським бюро «Крючкова» для ТОВ «ТЕМФОРТ» були надані адвокатські послуги на загальну суму 20000,00 грн, зокрема:

- ознайомлення представника позивача із процесуальними правами та обов`язками - 30 хв;

- ознайомлення з рішеннями про коригування митної вартості товару та іншими товаросупровідними документами 1,5 год;

- подання письмових пояснень на вимогу митного органу щодо кожної з 3 поставок 2 год;

- пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції 1 год;

- складення стратегії представництва у суді - 1 год;

- вивчення судової практики з відповідних правовідносин 2 год;

- складання та подання позовної заяви 3 год.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, розрахунком таких витрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно висновків викладених у додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19 та постанові від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які деталізують послуги надані адвокатом.

Разом з тим, враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума (20000 грн) до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 5000 грн витрат на правничу допомогу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, оскільки позовні вимоги задоволено, то правильним є висновок суду першої інстанції, що на користь позивача, необхідно стягнути судовий збір в розмірі 6704,01 грн.

Таким чином, апеляційна скарга Волинської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат в суді апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі № 140/19568/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін