Рішення

від 04.03.2024 по справі 160/33101/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 рокуСправа №160/33101/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській про відмову у призначенні пенсії № 047050024670 від 13.11.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з часу звернення за призначенням пенсії, тобто з 07 листопада 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 07.11.2023 звернувся до Відділу обслуговування громадян №8 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», долучивши всі необхідні документи на підтвердження пільгового стажу роботи. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047050024670 від 13.11.2023 відмовлено в призначенні пенсії. Як вбачається з оскаржуваного рішення, страховий стаж становить 25 років 08 місяців 12 днів, з урахуванням кратності 32 роки 08 місяців 12 днів, в тому числі пільгового стажу за Списком №1 07 років 11 місяців 26 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів, до пільгового стажу не зараховано період роботи згідно із довідкою №132-36.12-2886, оскільки довідка не відповідає затвердженій формі, а також відсутні документи на підтвердження проведення атестації робочих місць. З таким рішенням відповідача позивач категорично не погоджується, вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу періоду навчання в ПТУ, оскільки період навчання за професією, що віднесена до Списку №1, належним чином підтверджений записами в трудовій книжці. Крім того, у період з 22.01.1996 по 30.11.2014 позивач працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею, така посада віднесена до Списку №1. З 03.09.2015 прийнятий у ТОВ «Метінвест-промсервіс» вогнетривником дільниці з ремонту металургійних печей. Відповідно до довідки ТОВ «Метінвест-промсервіс» №579-2023 від 16.10.2023 пільговий стаж роботи становить 01 рік 05 місяців 10 днів, відповідно до довідки ТОВ «Метінвест-промсервіс» №580 від 16.10.2023 пільговий стаж роботи становить 05 років 06 місяців 00 днів. До того ж, відповідно до наказів по підприємству №512, №П/100/29.05.2020/1 від 29.05.2020, №184 від 22.02.2019 професій атестована. На підтвердження факту роботи під землею також надавалась довідка №132-36-12-2886, яка отримана при звільненні з ДП «Сніжнеантрацит». Інших документів отримати неможливо через окупацію в 2014 році частини Донецької області. Відповідачем безпідставно не враховано вказані документи, надані на підтвердження набутого пільгового стажу. Його пільговий стаж підтверджується також Інформацію з Реєстру застрахованих осіб, з якого можна достеменно можливо встановити підтвердження всіх записів трудової книжки, в тому числі пільгового підземного. За викладених обставин, позивач вважає, що є всі підстави для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку, відмова відповідача протиправна, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/33101/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); розрахунку страхового стражу ОСОБА_1 , в тому числі пільгового, станом на дату звернення 07.11.2023 за призначенням пенсії.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

31.01.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію наступним. 07.11.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (за місцем проживання) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону №1058-IV. Органом призначено визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Рішенням №047050024670 від 13.11.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з не досягненням віку та відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Відповідачем зауважено, що оскільки позивач не досяг 50-річного віку і не має необхідного страхового стажу і пільгового за Списком №1 , право на пенсію за віком на пільгових умовах у нього відсутнє. Твердження позивача, що до даних правовідносин слід застосувати норми частини 3 статті 114 Закону №1058-IV, є помилковими, оскільки наявність у позивача права на пенсію за нормам частини 3 статті 114 Закону №1058-IV документально не підтверджено. Однією з умов набуття права на пільгове пенсійне забезпечення є документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. До страхового стажу не зараховано період навчання, у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів. До пільгового стажу позивача не зараховано період роботи згідно довідки №132-36.12-2886, оскільки документ не відповідає формі довідки затвердженої додатком 5 до вказаного Порядку, а також у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів про проведення атестації робочих місць за умовами праці за цей період з додатками. За результатами розгляду наданих до зави про призначення пенсії документів, встановлено, що позивач досягнув 46 років; страховий стаж становить - 25 років 10 місяці 13 днів; пільговий стаж становить - 07 років 11 місяців 26 днів. Таким чином, прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах прийнято у зв`язку з не досягненням віку та відсутністю необхідного пільгового стажу. Щодо заявлених до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, відповідачем зауважено на не співмірності витрат на адвоката із складністю справи, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, про те, що адвокатом Звонарьовим В.В. неодноразово здійснювалась підготовка позовних заяв з аналогічним предметом спору, у зв`язку із чим вивчення норм чинного законодавства та написання позовної заяви не потребує витрачення додаткового часу.

02.02.2024 представником позивача адвокатом Звонарьовим В.В подано відповідь на відзив, в якій заперечує проти відзиву та зазначає наступне. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В даному випадку під час звернення до органу ПФУ з заявою про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку НОМЕР_2 від 30 серпня 2000 року. Всі записи трудової книжки чітко відображають заявлені позивачем відомості. Відсутні будь-які виправлення, а займані посади повністю відповідають названим посадам у Списках №1, що були затвердженні постановами урядів у відповідний період часу. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 30.08.2000 року, позивач навчався за період з 01 вересня 1992 року по 12 січня 1996 року в міському ПТУ №86 міста Сніжне за професією електрослюсар підземний, машиніст підземних установок (Диплом ГС №017593). Загальновідомим є факт окупації частини території Донецької області воєнними формуваннями російської федерації у 2014 році. Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. N 1085-р до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відносяться населені пункти Горлівського району Донецької області. Вся територія Горлівського району з 07.04.2014 є тимчасово окупованою. Позивач до моменту окупації частини території Донецької області воєнними формуваннями російської федерації в 2014 році постійно проживав та працював у місті Сніжне Донецької області. Запис №15 на стор. 12 13 трудової книжки НОМЕР_2 від 30.08.2000 року підтверджує, що 30 листопада 2014 звільнено з посади електрослюсаря підземного 4 розряду відособленого підрозділу «Шахта «Зоря» Державного підприємства «Сніжнеантрацит» на підставі ст. 36 КЗпП України. Після звільнення з підприємства позивач, як тимчасово переміщенні особа, переїхав до м. Маріуполь Донецької області, де й був взятий на облік Маріупольським міським центром зайнятості. Згідно запису №16 стор. 12 13 трудової книжки НОМЕР_2 від 30.08.2000 року Маріупольським міським центром зайнятості 16 грудня 2014 року розпочато виплату допомоги по безробіттю на підставі ст. 22 п.п. 1, 3, 4 та ст. 23 п. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Отже, наразі позивач не має об`єктивної можливості підтвердити факт навчання, а також факт виконання роботи під землею, що надає право отримання пільгового стажу, інакше як записами трудової книжки та довідкою №132-36-12-2886 (довідка видана позивачу у грудні 2014 року при звільненні з Державного підприємства «Сніжнеантрацит»). Проте, весь період роботи позивача підтверджується даними Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 30.01.2002 Сніжнянським МВ УМВС України в Донецькій області; має статус внутрішньо переміщеної особи; згідно із довідкою від 03.11.2023 №1207-5003022986 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

07.11.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ВОГ №8 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії, вид пенсії за віком.

Відповідно до розписки-повідомлення до заяви від 07.11.2023 за вх.№10085 долучені наступні документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру (№ документа 2812901858); заява про призначення/перерахунок пенсії (№ документа 10085); паспорт НОМЕР_3 ; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (№1207-5003022986 від 03.11.2023); довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників (№579 від 16.10.2023 та №580 від 16.10.2023); інший документ (№132-36-12-2886); трудова книжка НОМЕР_4 .

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №047050024670 від 13.11.2023 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що заявник не досяг віку, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Означене рішення №047050024670 від 13.11.2023 обґрунтоване наступним.

Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся із заявою від 07.11.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, дані персоніфікованого обліку), страховий стаж складає 25 років 08 місяців 12 днів, з урахуванням кратності - 32 роки 08 місяці 12 днів ( в тому числі пільговий стаж по Списку № 1 становить 07 років 11 місяців 26 днів). До страхового стажу не зараховано період навчання, у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів. До пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки № 132-36.12-2886 від (без дати видачі), оскільки документ не відповідає формі довідки затвердженої додатком 5 до вказаного Порядку, а також у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів про проведення атестації робочих місць за умовами праці за цей період з додатками. Заявнику рекомендовано подати підтверджуючі документи. Прийняте рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з тим, що заявник не досяг віку, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 047050024670 на дату звернення 07.11.2023 страховий стаж позивача з урахуванням перетину періодів становить 25 років 10 місяців 13 днів, в тому числі стаж, що дає право на зниження пенсійного віку: робота за Списком №1 7 років 11 місяців 26 днів (робота за Списком №1 6 років 6 місяців 29 днів, роботи відкриті гірничі/металургія (професії за постановою №20 (25)) 0 років 7 місяців 28 днів, роботи відкриті гірничі/металургія (професії за постановою №20 (25)) 0 років 8 місяців 29 днів), до пільгового стажу зараховано наступні періоди:

-з 03.09.2015 по 31.03.2022 Список №1 06 років 06 місяців 29 днів;

-з 01.05.2022 по 28.12.2022 Ст.14, пост.202, не підземні 0 років 07 місяців 28днів;

-з 01.01.2023 по 29.09.2023 Ст.14, пост.202, не підземні 0 років 08 місяців 29 днів.

Не погодившись з рішенням відповідача №047050024670 від 13.11.2023 про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 114 Закону №1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Постановою Кабінету міністрів України від 31.03.1994 №202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.

За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1788-ХІІ визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Отже, положення частини першої статті 14 Закону №1788-ХІІ аналогічного змісту положенню частини третьої статті 114 Закону №1058-IV.

Право на передбачену частиною 3 статті 114 Закону № 1788-XII, статтею 14 Закону № 1788-XII, пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202, або мати стаж роботи провідної професії визначених статтею 14 Закону № 1788-XII, частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV - не менше 20 років.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Суд зазначає, що в період з 22.08.1956 року по 25.01.1991 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.

У період з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.

З 11.03.1994 року по 16.01.2003 року вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

У період з 17.01.2003 року по 24.06.2016 року діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.

Починаючи з 03.08.2016 року, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо неправомірності рішення від 13.11.2023 №047050024670 про відмову в призначенні пенсії за віком, прийнятого за результатами розгляду його заяви від 07.11.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Фактичною підставою для відмови позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стали висновки відповідача про відсутність на дату звернення (07.11.2023) необхідного пенсійного віку та необхідного пільгового стажу.

Щодо висновків відповідача про відсутність необхідного пенсійного віку.

За змістом положень частини 3 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники за умови безпосередньої зайнятості повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, не менше 25 років - незалежно від віку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за віком з підстав недосягнення пенсійного віку, відповідач у спірних правовідносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Щодо висновків відповідача про відсутність необхідного пільгового стажу.

За розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС 047050024670, що міститься в матеріалах справи,страховий стаж позивача на дату звернення 07.11.2023 складає 25 років 10 місяців 13 днів, в тому числі пільговий стаж по Списку № 1 - 07 років 11 місяців 26 днів, до якого зараховані такі періоди: з 03.09.2015 по 31.03.2022 Список №1 06 років 06 місяців 29 днів; з 01.05.2022 по 28.12.2022 Ст.14, пост.202, не підземні 0 років 07 місяців 28 днів;з 01.01.2023 по 29.09.2023 Ст.14, пост.202, не підземні 0 років 08 місяців 29 днів.

Отже, періоди роботи позивача з 03.09.2015 по 31.03.2022, з 01.05.2022 по 28.12.2022 та з 01.01.2023 по 29.09.2023 зараховані до пільгового стажу.

Позивач наполягає, що відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу періоду навчання в ПТУ №86 та періодів трудової діяльності згідно із довідкою Державного підприємства «Сніжнеантрацит» №132-36.12.2886.

Щодо періоду навчання.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.08.2000, позивач у періоді з 01.09.1992 по 12.01.1996 навчався в ПТУ №86 м. Сніжне за професією «електрослюсар підземний, машиніст підземних установок» (запис 1; Диплом ГС №017593) та з 22.01.1996 був прийнятий на роботу електрослюсарем підземним 3 розряду в Шахті «Зоря» Виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Сніжнеантрацит» (запис 2).

Відповідні відомості знайшли своє відображення в Реєстрі застрахованих осіб.

За змістом частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються, зокрема, періоди навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Суд зазначає, що Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року, та Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, в розділі І «Гірничі роботи» підрозділу 1010100 передбачені «всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах», «електрослюсарі (слюсарі) чергові та з ремонту обладнання, електрослюсарі по стволу, електрослюсарі шахтні по обслуговуванню стволів, шурфів і підйомних машин, зайняті на роботах по обслуговуванню стволів, шурфів і підйомних машин».

Отже, після закінчення навчання позивач був зарахований на роботу за набутою професією на посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Враховуючи, що працевлаштування позивача електрослюсарем підземним відбулось упродовж 10 днів після здобуття освіти в ПТУ №86 м. Сніжне за професією «електрослюсар підземний, машиніст підземних установок», час навчання позивача підлягає зарахуванню в стаж роботи за спеціальністю (за фахом).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №683/1774/16-а, 04.03.2020 у справі №367/945/17, від 17.01.2023 у справі № 392/1357/17(2-а/392/109/17).

Відповідачем не обґрунтовано причин не врахування записів трудової книжки в частині спірного періоду навчання.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що відмовляючи позивачу в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду його навчання в ПТУ №86 м. Сніжне з 01.09.1992 по 12.01.1996, відповідач діяв протиправно.

Щодо періодів роботи по довідці №132-36.12.2886, а саме: з 22.01.1996 по 28.08.2000, з 06.03.2002 по 29.04.2003 та з 03.11.2004 по 30.11.2014.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.08.2000, позивач у вказані спірні періоди працював на наступних посадах та у таких підприємствах:

-з 22.01.1996 по 28.08.2000 - підземним електрослюсарем в шахті «Зоря» Виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Сніжнеантрацит» (записи 2 4);

-з 06.03.2002 по 29.04.2003 електрослюсарем підземним 4 розряду в шахті «Зоря» Виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Сніжнеантрацит» (записи 10 11);

-з 03.11.2004 по 30.11.2014 електрослюсарем підземним у відокремленому підрозділі шахти «Зоря» Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (записи 12 15).

Суд зазначає, що трудова книжка позивача в частині спірних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, в трудовій книжці містяться відомості про роботу позивача електрослюсарем підземним з 22.01.1996 по 28.08.2000, з 06.03.2002 по 29.04.2003 та з 03.11.2004 по 30.11.2014, вказані записи вчинені на підставі наказів по підприємству про прийняття на роботу, переведення та звільнення, однак не містять відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, як-то повної інформації щодо характеру виконуваної роботи, зайнятості повний робочий день для поширення пільг пенсійного забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено та що не заперечено відповідачем, позивачем разом із трудовою книжкою надавалась довідка Державного підприємства «Сніжнеантрацит» №132-36.12.2886.

Судом досліджена така довідка, за змістом якої ОСОБА_1 , 1977 р.н., працював в шахті - технічна одиниця «Шахта «Зоря» Державного підприємства «Сніжнеантрацит»:

з 22.01.1996 по 28.08.2000 - електрослюсарем підземним ділянки по видобутку вугілля з повним робочим днем в шахті (наказ від 22.01.1996 №9к, наказ від 29.08.2000 №240к);

з 06.03.2002 по 29.04.2003 електрослюсарем підземним ділянки ВШТ з повним робочим днем в шахті(наказ від 11.03.2002 №90к, наказ від 29.04.2003 №124к);

з 03.11.2004 по 30.11.2014 - електрослюсарем підземним ділянки ВШТ з повним робочим днем в шахті (наказ від 05.11.2004 №420к, наказ від 26.11.2014 №600к).

У довідці Державного підприємства «Сніжнеантрацит» №132-36.12.2886 також вказано, що вона видана на підставі особової картки ф.Т-2, табелів спусків-підйому в шахту, професії відносяться до Списку №1.

В якості підстави для відмови у зарахуванні вказаних періодів до пільгового стажу відповідачем в оспорюваному рішенні зазначено, що до пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно з довідкою №132-36.12.2886, оскільки вона не містить дати формування, не відповідає формі згідно із додатком 5 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача, оскільки вказана довідка містить необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу (періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; найменування списків, куди включають періоди роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка), а також містить підписи уповноважених осіб, печатку підприємства та є чинною, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не врахував, що не усі недоліки у складанні довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначені пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у таких документах. Формальні ж неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

За таких обставин, вказані відповідачем обставини як-то відсутність дати формування довідки, невідповідність довідки затвердженій формі не дають підстав для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи, зазначеного у довідці, до пільгового стажу позивача за Списком №1.

Поряд з цим, в силу положень частини 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» саме органи, що призначають пенсії, мають право в разі сумніву вимагати документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданій позивачем до заяви про призначення пенсії довідці Державного підприємства «Сніжнеантрацит» №132-36.12.2886.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано документів на підтвердження атестації робочого місця, а відтак зарахувати до пільгового стажу спірних періодів не є можливим, неприйнятні, оскільки на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації (в тому числі чергової) робочих місць за умовами праці, обов`язок щодо проведення атестації робочих місць законодавцем покладено на керівників підприємств.

Суд вважає за необхідне зауважити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання.

Так, за змістом частини першої статті 41 КУпАП порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списків №1, № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на проведення атестації робочих місць, тому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

З урахуванням викладеного, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, в тому числі бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19).

При цьому, відповідачем не обґрунтовано причин не врахування відомостей в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в частині спірного спеціального стажу позивача.

Згідно з даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що Шахта «Зоря» Виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Сніжнеантрацит» (код ЄДРПОУ 00175780), Відокремлений підрозділ «Шахта «Зоря» Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (код ЄДРПОУ 26162094) та Державне підприємство «Сніжнеантрацит» (код ЄДРПОУ 31906124) у періоді 1999 року по листопад 2014 року включно звітували перед Пенсійним фондом України та перераховували страхові внески за позивача. Також, вказані страхувальники звітували про наявність у позивача спецстажу за кодом ЗПЗ013А1.

Відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) № 7-6 від 10.06.2004 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», № 26-1 від 05.11.2009 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», №22-2 від 08.10.2010 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», визначено:

- код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1 - це код для застрахованих осіб, які є працівниками, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Отже, при поданні звітів страхувальниками вказувалося, що страхові внески за позивача вносилися за професією і кодом № ЗПЗ013А1, як працівнику по Списку № 1, що цілком узгоджується з відомостями в трудовій книжці та довідці №132-36.12.2886 у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає безпідставним не зарахування відповідачем до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи позивача на посаді електрослюсаря підземного з 22.01.1996 по 28.08.2000, з 06.03.2002 по 29.04.2003 та з 03.11.2004 по 30.11.2014.

Поряд з цим, в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача у вказаний спірний період відсутні відомості про спецстаж за кодом ЗПЗ014А1 - працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31.03.1994 № 202.

За змістом частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення про відмову в призначенні пенсії від 13.11.2023 № 047050024670 є протиправним та підлягає скасуванню, при цьому з метою ефективного захисту та відновлення прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та порушені права позивача відновити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, періодів його навчання з 01.09.1996 по 12.01.1996 в Професійно-технічному училищі №86 м. Сніжне, а також періодів роботи електрослюсарем підземним з 22.01.1996 по 28.08.2000, з 06.03.2002 по 29.04.2003 та з 03.11.2004 по 30.11.2014.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 07.11.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви позивача від 07.11.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у вигляді рішення від 13.11.2023 № 047050024670, яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність відмови відповідача у зарахуванні до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, періодів його навчання з 01.09.1996 по 12.01.1996 в Професійно-технічному училищі №86 м. Сніжне, а також періодів роботи електрослюсарем підземним з 22.01.1996 по 28.08.2000, з 06.03.2002 по 29.04.2003 та з 03.11.2004 по 30.11.2014, та зобов`язано відповідача зарахувати спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що встановлено судом, поряд з цим на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов`язальних вимог суду, зважаючи також на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.11.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 858,88 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Щодо клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 20 000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду ордер серії АН №1296553 від 17.12.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5448 від 27.09.2019, договір про надання правничої допомоги адвокатом від 15.12.2023, додатковий договір до договору про надання правничої допомоги від 15.12.2023, довідка про отримання адвокатом грошових коштів у розмірі 10000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною.

У судових засіданнях адвокат не брав участі.

Жодних доказів, які б визначали порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, матеріали справи не містять.

Не надано і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у цій справі разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена.

Крім цього, на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид правової послуги та витрачений час.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

Однак, таких документів позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу також не надано.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛу справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належного документального підтвердження понесення ним в рамках цієї справи витрат на професійну правничу допомогу, тому клопотання позивача про стягнення витрат на адвоката є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, місцезнаходження: 43026, Волинська область, м.Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22 В) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, місцезнаходження: 43026, Волинська область, м.Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22 В) від 13.11.2023 №047050024670 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, місцезнаходження: 43026, Волинська область, м.Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22 В) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, періодів його навчання з 01.09.1996 по 12.01.1996 в Професійно-технічному училищі №86 м. Сніжне, а також періодів роботи електрослюсарем підземним з 22.01.1996 по 28.08.2000, з 06.03.2002 по 29.04.2003 та з 03.11.2004 по 30.11.2014.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, місцезнаходження: 43026, Волинська область, м.Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22 В) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 07.11.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, місцезнаходження: 43026, Волинська область, м.Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22 В) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 )судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 858,88 грн. (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 копійок).

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на адвоката відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова