Рішення

від 05.03.2024 по справі 540/975/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/975/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Крилова Я.А.,

представника позивача Швець О.В. (на підставі ордеру),

представника відповідача Демчик Н.О. (на підставі виписки з ЄДРПОУ),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки) та рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень від 28 грудня 2019 року № 0028863305, № 0028853305, № 0028883305, № 0028903305, № 0028893305; вимог про сплату боргу (недоїмки) від 28 грудня 2019 року № Ф-0003343305, № Ф-0003333305; рішень про застосування штрафних санкцій від 28 грудня 2019 року № 0007253305 та № 0007243305.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 31 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року, позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2019 року № 0028863305, № 0028903305.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2019 року № 0028853305 в частині збільшення платнику суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем у розмірі 13 529,66 грн. та за штрафними санкціями у сумі 6 764,83 грн.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2019 року № 0028893305 в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем у розмірі 1 127,47 грн.ю та за штрафними санкціями у сумі 563,74 грн.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2019 року № 0028883305 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 10 947,54 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5 473,77 грн.

Визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 грудня 2019 року № Ф-0003343305 на суму 61 952,00 грн.

Визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 грудня 2019 № Ф-0003333305 на суму 29 325,96 грн.

Визнав протиправним та скасував рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 грудня 2019 року № 0007243305 на суму 2 932,60 грн.

Визнано протиправним та скасував рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 грудня 2019 року № 0007253305 на суму 30 976,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задоволено частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 грудня 2019 року № 0028863305, № 0028903305, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 грудня 2019 року № Ф-0003343305 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 грудня 2019 року № 0007253305 скасовано, та направлено в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року залишено без змін.

Адміністративна справа № 540/975/20 надійшла з Верховного Суду до Одеського окружного адміністративного суду 17 листопада 2023 року (вхід. №32973/23).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2023 року, адміністративну справу за 540/975/20 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, за результатами якої встановлені порушення податкового законодавства та складені спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими та такими, що складені без врахування усіх обставин господарської діяльності позивача, відповідно ППР, вимоги та рішення, прийняті на підставі такого акту, є протиправними.

Позивач, посилаючись на обставини викладені в позові, вважає, що висновки Акту перевірки безпідставні та не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та фактичних обставинах, спростовуються наданими ним до суду доказами, відповідно податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення, що прийняті на його підставі повинні бути скасовані.

Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним

Відповідач у відзиві поданому до Одеського окружного адміністративного суду відносно задоволення позову заперечує у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на законність спірних рішень та правильність висновків перевірки, якою встановлені порушення позивачем податкового законодавства.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року справу 540/975/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 грудня 2019 року № 0028863305, № 0028903305, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 грудня 2019 року № Ф-0003343305 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 грудня 2019 року № 0007253305 - прийнято до розгляду.

Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Призначено підготовче засідання на 14 грудня 2023 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: 65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №30.

05 грудня 2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вхід. № 43132/23).

11 грудня 2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № 44146/23).

27 грудня 2023 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вхід. № ЕС/20079/23).

03 січня 2024 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення документів (вхід. № 415/24).

17 січня 2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів (вхід. № 2263/24).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 січня 2024 року о 10 год. 00 хв. в Одеському окружному адміністративному суді за адресою: вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, 65062, зала судових засідань 30.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець 23.10.1996 року та здійснює діяльність за кодом: 46.32 - оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

На підставі плану-графіка планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 22.02.2019 № 301 та направлення від 25.09.2019 № 113, головним державним ревізором-інспектором Саніною Л.В. проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2017 до 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 до 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 28.10.2019 року № 68/21-22-33-05/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки № 68), за висновками якого 28.12.2019 року податковий орган виніс, зокрема, наступні ППР:

- № 0028863305, яким визначив суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами у розмірі 103486,02 грн., у тому числі за основним платежем 50688,00 грн., за штрафними санкціями 32400,00 грн., пеня 20398,02 грн., пеня 20398,02 грн.;

- № 0028903305, яким визначив суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 8623,84 грн., у тому числі за основним платежем 4224,00 грн., за штрафними санкціями 2700,00 грн., пеня 1699,84 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.12.2019 року № Ф - 0003343305 на суму 61952,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0007253305 на суму 30976,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу та рішенням про застосування штрафних санкцій, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 28.12.2019 року №0028863305, яким позивачу визначена сума грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами у розмірі 103486,02 грн., у тому числі за основним платежем 50688,00 грн., за штрафними санкціями 32400,00 грн., пеня 20398,02 грн., суд встановив настпуне.

Як зазначено в Акті перевірки № 68, у періоді, що перевірявся, ФОП ОСОБА_1 мав господарські відносини з ТОВ "Аутстафер" код ЄДРПОУ 38044531 по наданню Клієнту - ФОП ОСОБА_1 робітників Виконавця - ТОВ "Аутстафер" на підставі укладеного із замовником послуг Договору надання персоналу або Договору аутстаффінгу від 02.01.2017 року б/н. За висновками контролюючого органу, ТОВ "Аутстафер" в реальності не мав ніяких можливостей виконувати умови Договору аутстаффінгу, укладеного з Клієнтом-замовником, а тому послуги ТОВ "Аутстафер" з надання Клієнтові персоналу Виконавця не мають реального характеру, тобто не свідчать про реальність їх здійснення. Враховуючи вищезазначене, працівники, яких надано, згідно договору аутстаффінга б/н від 02.01.2017 з ТОВ "Аутстаффер" в розпорядження ФОП ОСОБА_1 , фактично перебували в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 - 13 працівників з січня 2017 по червень 2017 року та 5 працівників у липні та серпні 2017 року. Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. ФОП ОСОБА_1 не нараховано доходу 13 працівникам з січня 2017 по червень 2017 року та 5 працівників у липні та серпні 2017 року, яких надано згідно договору аутстаффінга з ТОВ "Аутстаффер" у сумі 164449,60 грн. У порушення пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп.164.2.2 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб всього у сумі 50688,00 грн., у тому числі: за січень 2017 року у сумі 7488,00 грн., за лютий 2017 року у сумі 7488,00 грн., за березень 2017 року у сумі 7488,00 грн., за квітень 2017 року у сумі 7488,00 грн., за травень 2017 року у сумі 7488,00 грн., за червень 2017 року у сумі 7488,00 грн., за липень 2017 року у сумі 2880,00 грн. та за серпень 2017 року у сумі 2880,00 грн. у зв`язку із не визначенням об`єкта оподаткування.

Позивач наполягає на безпідставності висновку податкового органу про те, що TOB "Аутстаффер" в реальності не має ніяких можливостей виконувати умови договору надання персоналу або договору аутстаффінгу, укладеного із клієнтом-замовником, тобто, послуги вказаного контрагента не свідчать про реальність їх здійснення. Зазначений договір аутстаффінгу не визнаний судом недійсним та його дійсність ніким не оскаржується. Жодного платежу на користь будь-якої фізичної особи за цим господарським договором не здійснювалось. Обов`язковою умовою для визначення наявності порушення в частині обов`язку нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб є встановлення факту виплати доходу, оскільки сплата (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету пов`язується саме з оподатковуваним доходом. Податковим агентом зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військового збору, єдиного внеску є ТОВ "Аутстаффер". Особи, які були направлені ТОВ "Аутстаффер" в розпорядження ФОП ОСОБА_1 , не були найманими працівниками ФОП ОСОБА_1 , та відповідно ніякої виплати заробітної плати, нарахувань військового збору, ПДФО та єдиного внеску позивачем не повинно було проводитись.

Оцінюючи наявність підстав для донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, суд зазначає таке.

Розділом IV Податкового кодексу України (далі-ПК України) врегульований порядок сплати податку на доходи фізичних осіб.

Положення Податкового кодексу України суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно із п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПКУ).

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (п. 164.1 ст. 164 ПК).

Відповідно до пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

За змістом п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно із пп. "а" та пп. "б" п. 176.2 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Отже, до бюджету податковим агентом підлягає сплаті податок з доходу, нарахованого на користь платника податку.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України, входить, дохід у вигляді заробітної плати. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Відповідно до статті 163 ПК України об`єктом обкладення податком на доходи фізичних осіб є, зокрема, загальний річний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Тобто, для утримання податку на доходи фізичних осіб обов`язковим є нарахування (виплата, надання) такого доходу.

Разом із цим, суд не погоджується із способом визначення позивачу податковим органом розміру зобов`язання із ПДФО, військового збору та ЄСВ, з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, (далі - Закон № 2464-VI,) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Тобто, статтею 4 Закону № 2464-VI визначено платників ЄСВ, у тому числі роботодавці, а ст. 7 Закону № 2464-VI - база нарахування єдиного внеску.

Із аналізу даних правових норм слідує, що ЄСВ нараховується роботодавцем на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати.

Отже, у даному випадку податковим органом крім платника ЄСВ необхідно визначити базу нарахування ЄСВ, тобто суму винагороди, виплачену кожній фізичній особі -працівнику.

Втім, як слідує зі змісту Акту перевірки № 68, об`єкт оподаткування по найманим працівникам у вигляді заробітної плати відповідач визначив, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством станом на 01.01.2017 року. У зв`язку з чим контролюючий орган розрахував суму ПДФО за період з 01.01.2017 року по 01.09.2017 року всього у сумі 50688,00 грн.

Жодного документа на підтвердження нарахування ЄСВ на винагороду, виплачену фізичним особам (із зазначенням їх прізвищ, імен, сум виплаченої винагороди, періодів) суду надано не було, не містить такої інформації і акт перевірки.

Відтак, суд вважає, що відповідачем порушені загальноправові принципи нарахування ПДФО, військового збору, як такого, який нараховується та справляється аналогічно до ПДФО, ЄСВ та штрафних санкцій за своєчасно не нарахованого єдиного внеску, що призвело до суттєвих помилок.

Стосовно достатності наданих до перевірки позивачем первинних документів на підтвердження здійснення ним господарських операцій з отримання від ТОВ «Аутстаффер» послуг з надання персоналу для участі у виробничому процесі, а також повноти цих первинних документів, тобто реальності здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, суд зазначає наступне.

В Акті №68/21-22-33-05/2643701999 від 28.10.2019 року на аркуші 42 (том 1 а.с. 38) зазначено, що в ході кримінального провадження №32017230000000076 встановлено факт правовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Аутстаффер» (код за ЄДРПОУ 38044531).

За матеріалами кримінального провадження по справі №32017230000000076 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 укладено договір аутстаффінгу з ТОВ «Аутстаффер» (код за ЄДРПОУ 38044531).

За матеріалами кримінального провадження по справі №32017230000000076 ТОВ «Аутстаффер» передано в розпорядження ФОП ОСОБА_1 13 працівників з січня 2017 року по червень 2017 року та 5 працівників у липні та серпні 2017 року. Персонал надано (ПІБ, посада) без зазначення персоніфікованих даних цих працівників (РНОКПП серія та номер паспорту), а тому відсутня можливість встановити обчислення, утримання та перерахування від імені цих працівників.

Таким чином, вищезазначені працівники були фактично працевлаштовані та мали трудові відносини з ФОП ОСОБА_1 .

Тобто, контролюючим органом приймались оскаржувані рішення не на підставі дослідження та аналізу відповідних первинних документів, а на підставі отриманої відповідачем інформації за матеріалами кримінального провадження за №32017230000000076 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 212-1, частиною другою статті 172, частиною третьою статті 212, статтею 205 КК України за фактом умисного ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування службовими особами ТОВ «Аутстаффер» (код ЄДРПОУ 38044531) у значних розмірах, умисного ухилення від сплати в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Аутстаффер» та ТОВ «Стафф Сервіс» (код 38697427), фіктивного підприємництва з використанням ТОВ «Маренеро+» (код 41329084), ТОВ «Маркет-Стафф» (код 41043391), ТОВ «Марінекс лтд» (код 42561494).

Відповідач, стверджуючи про отримання доступу до матеріалів кримінальної справи, не надав суду копії жодного документа, який ревізор-інспектор контролюючого органу досліджував в межах кримінальної справи № 32017230000000076, або опису цих (досліджуваних контролюючим органом) документів з певними реквізитами. Тобто, контролюючим органом у справі, що розглядається, не було надано жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження висновків викладених у вказаному Акті перевірки про недотримання позивачем вимог чинного податкового законодавства.

Щодо окремих доводів контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які базувались на посиланнях про отримання відповідачем інформації про те, що у провадженні СУФР ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32017230000000076 слід зазначити наступне. Відповідачем не було надано до суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження таких доводів, посилань підтверджених конкретними даними вказаного провадження, а також не було надано копій обвинувального або виправдувального вироку відносно незаконної діяльності посадових осіб позивача (його контрагентів) при здійсненні господарської діяльності, за ознаками злочинів передбачених вказаними положеннями Кримінального кодексу України. Крім того, порушення вимог закону щодо порядку формування засобів доказування, як процесуальної форми судових доказів, тягне за собою їх недопустимість як доказів, що унеможливлює використання сторонами та судом даних (інформації), що містяться в них, для вирішення спору. Контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів, які б свідчили про протиправну поведінку контрагентів про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Згідно наявних у справі додатків до актів прийому-передачі наданих послуг за липень 2017 року ТОВ «Аутстаффер» було надано в розпорядження ФОП ОСОБА_1 12 працівників, а в серпні 2017 року 15 працівників (а не 5, як зазначено в Акті перевірки).

Вказані розбіжності свідчать про те, що висновки Акту перевірки зроблені без дослідженні

первинних документів.

Слід також зазначити, що взаємовідносини з ТОВ «Аутстаффер» за договором аутстаффингу від 01.01.2015 року існували і в період з вересня 2017 по грудень 2018 однак відповідач чомусь зазначений період в Акті перевірки не враховує, тобто погоджується з правомірністю взаємовідносин за вказаний період, а встановлює порушенні з нарахування ПДФО, що сплачується податковим агентом, єдиного внеску і військового збору, що випливають із взаємовідносин за договором аутстаффингу лише за період січень - серпень 2017 року.

Судовим експертом Манжосіною О.В. були досліджені оригінали документів по взаємовідносинам з ТОВ «Аутстаффер» (договори, додатки до них, акти виконаних робіт, документи по оплаті наданих послуг), та за результатом дослідження зроблено висновок про те, що документально на нормативно не підтверджуються висновки Акту перевірки у частині не нарахування та не перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб за січень-серпень 2017 року у сумі 50 688,00 грн.; не нарахування єдиного внеску що нараховується на фонд оплати праці за 2017 рік на суму 61 952,00 грн. та заниження військового збору за вказаний період на суму 4224,00 грн.

Контролюючим органом зроблено відповідні висновки на підставі аналізу інформації, а не доказів, оскільки не вбачається, що будь-які документи (докази) були в розпорядженні відповідача. Таким чином, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Отже, контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів допущення позивачем порушень вимог чинного податкового законодавства.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

За таких умов оскаржувані позивачем рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Саме такі висновки зробив Верховний Суд у постанові від 20 травня 2022 року у справі № 540/1323/19 та задовольнив позов платника податків до податкового органу у абсолютно аналогічній справі. Так, у справі № 540/1323/19 контролюючий орган, як і у даній справі посилався на нереальність господарських операцій з отримання від ТОВ «Аутстаффер» послуг з надання персоналу для участі у виробничому процесі тому послуги ТОВ «Аутстаффер», що послуги з надання позивачу персоналу не мають реального характеру, тобто, не свідчать про реальність їх здійснення та позивач використовував працю найманих осіб без належного оформлення трудових відносин.

У справі № 540/1323/19 контролюючий орган, як і у даній справі, у якості єдиних доказів вчинення позивачем порушень податкового законодавства щодо взаємовідносин посилався виключно на матеріали кримінального провадження № 32017230000000076, тобто, на матеріали одного й того самого кримінального провадження.

Крім того, незалежно від того чи були господарські операції позивача з отримання від ТОВ «Аутстаффер» послуг з надання персоналу для участі у виробничому процесі реальними чи вони не мали реального характеру, відповідач, посилаюсь на правомірність оскаржуваних рішень, зобов`язаний надати суду належні та допустимі докази того, що у позивача відповідно до положень чинного законодавства виник обов`язок нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

В рамках даної справи для нарахування контролюючим органом позивачу податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску, обов`язковим є встановлення та доведення факту нарахування (виплати, надання) позивачем конкретним фізичним особам заробітної плати та розмірів виплаченої заробітної плати кожній особі. Однак, відповідач розрахував суму податку на доходи фізичних осіб, виходячи з мінімальної заробітної плати, що є приблизним, узагальненим значенням, яке ґрунтується на припущеннях відповідача, а не на положення діючого законодавства, що є неприпустимим.

Так, за умовами Договору аутстаффингу від 01.01.2015 року №2, укладеного між ТОВ «АУТСТАФФЕР» і ФОП ОСОБА_1 , предметом якого є послуги з надання працівників для участі у виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг); ТОВ «Аутстаффер» у рамках суми, отриманої від ФОП ОСОБА_1 винагороди, несе відповідальність за виплату наданим працівникам винагороди й інших виплат (п. п. 2.1.3 Договору), а також ТОВ «Аутстаффер» здійснює розрахунок, нарахування й сплату податків і інших обов`язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв`язку з виплатою наданої працівникам винагороди, та ТОВ «Аутстаффер» є податковим агентом відносно податку на доходи фізичних осіб по виплатах працівникам, що сплачуються безпосередньо ТОВ «Аутстаффер» (п. п. 2.1.4 Договору).

Аутстаффінг (англ. оut - "поза" англ. Staff - "штат") передбачає надання підприємства-провайдера в розпорядження підприємства-замовника персоналу для виконання певних робіт. В міжнародному праві порядок застосування аутстаффінга регулюється Конвенцією про приватні агентства зайнятості N 181, ухваленою 19.06.97 року, що не ратифікована Україною.

Визначення поняття "аутстаффінг" відсутнє в законодавстві України.

Втім, правовідносини, що виникають під час провадження діяльності суб`єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, що є тотожним природі договору аутстаффінга, врегульовані статтею 39 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-УІ.

Абзацом 3 частини першої статті 39 Закону №5067-УІ визначено, що суб`єкти господарювання - роботодавці, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, направляють працівників за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця, та за наявності згоди первинної профспілкової організації і зобов`язані:

1) укласти договір з роботодавцем про застосування праці працівника;

2) виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник у роботодавця за виконання такої ж роботи;

3) забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку;

4) нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на користь працівника;

5) не перешкоджати укладенню трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи.

У витягу з переліку суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, який міститься на офіційному сайті Державної служби зайнятості України та є загальнодоступним, під № 14 значиться, зокрема, і ТОВ «Аутстаффер» код ЄДРПОУ 38044531, основний вид діяльності згідно з КВЕД 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами, дата включення до переліку 24.09.2013р.

Крім того, ТОВ «Аутстаффер» укладено з Херсонським міським центром зайнятості Договір про співпрацю за окремими напрямами діяльності, у тому числі для обміну даними про вільні робочі місця (вакансії) від 30 січня 2017 року. Вказана обставина відносно ТОВ «Аутстаффер» встановлена у постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі №804/7238/17.

Отримати вказану інформацію безпосередньо з Херсонського міського центру зайнятості неможливо у зв`язку зі збройною агресією російської федерації.

Безпосередньо у Акті перевірки (аркуш 43 акту перевірки) зазначено, що згідно інформації Херсонського обласного центру зайнятості ТОВ «Аутстаффер» надає звітність про працевлаштування громадян шляхом надання послуг з посередництва у працевлаштуванні в Україні (розділ II звіту за формою №1-ПА).

Однак, з п. 1 Розділу III «Заповнення розділу II форми звітності № 1-ПА» Порядку подання форми звітності № 1-ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб`єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 03 червня 2019 року № 851, Розділі II звіту за формою №1-ПА заповнюється суб`єктами господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців відповідно до укладених трудових договорів, а не суб`єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, як це зазначено у Акті перевірки.

З урахуванням цього, укладаючи Договір аутстаффингу від 01.01.2015 року №2 з ТОВ «АУТСТАФФЕР» у позивача не було жодних сумнівів щодо добросовісності вказаного контрагента, наявності у нього права на надання таких послуг та відповідних можливостей.

У свою чергу п. п. 14.1.183 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає поняття послуги з надання персоналу як господарської або цивільно-правової угоди, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Згідно з п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (тут а надалі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких випадків їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними) роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Відповідно до п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Розділом IV Податкового кодексу України врегульовано порядок сплати податку на доходи фізичних осіб.

Згідно п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно п. п. 164.2.1 п. 164.2 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно п.п. «а» та п.п. «б» п. 176.2 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок - доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

З вказаних норм слідує, що до бюджету податковим агентом підлягає сплати податок з доходу, нарахованого на користь платника податку.

Проведеною перевіркою об`єкт оподаткування у вигляді заробітної плати визначено податковим органом виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством.

Наведені вище обставини слугували підставою також для висновку податкового органу про обов`язок позивача нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок у зв`язку із фактичним використанням останнім праці фізичних осіб без належного оформлення трудових відносин.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464, (далі - Закон № 2464) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Тобто, статтею 4 Закону № 2464 визначено платників єдиного соціального внеску, у тому числі роботодавців, а ст. 7 Закону № 2464 - база нарахування єдиного внеску.

Із аналізу даних правових норм слідує, що єдиний соціальний внесок нараховується роботодавцем на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати.

Тобто, у даному випадку податковим органом крім платника єдиного соціального внеску необхідно визначити базу нарахування єдиного соціального внеску, тобто сумувинагороди, нараховану (виплачену) кожній фізичній особі - працівнику.

Однак, у Акті перевірки (аркуш 42 Акту перевірки) зазначено, що за матеріалами кримінального провадження по справі №32017230000000076 ТОВ «Аутстаффер» передано в розпорядження ФОП ОСОБА_1 13 працівників з Січня 2017 по Червень 2017 року та 5 працівників у Липні та Серпні 2017 року. Персонал надано (ПІБ, посада) без зазначення персоніфікованих даних цих працівників (РНОКПП, серія та номер паспорту), а тому відсутня можливість встановити обчислення, утримання та перерахування податків від імені працівників (том 1 аркуш 38 справи).

Стосовно нарахування вказаним особам позивачем заробітної плати у Акті перевірки податковим органом зроблено наступний висновок (аркуш 44 Акту перевірки):

«ФОП ОСОБА_1 за період, що перевіряється, в порушення діючого законодавства, не здійснювалось нарахування заробітної плати вказаним особам за виконану роботу, у результаті чого не визначено загальний місячний оподатковуваний дохід платників податку, не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб».

До матеріалів адміністративної справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що безпосередньо позивач здійснював виплату працівникам, яких було передано в його розпорядження згідно договору аутстаффінга ТОВ «Аутстаффер» - 13 працівників з Січня 2017 по Червень 2017 року та 5 працівників у Липні та Серпні 2017 року, заробітної плати, не встановлено в якому розмірі така заробітна плата виплачувалась, тощо.

Грошові кошти за використану працю позивачем виплачувались на користь ТОВ «Аутстаффер», а не безпосередньо на користь робітників - фізичних осіб.

У правовідносинах щодо аутстафінгу позивач не являється податковим агентом, як таким, стосовно заробітної плати та доходів нарахованих (отриманих) працівниками наданими ТОВ «Аутстаффер».

За таких обставин, твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства України в частині не виконання обов`язку щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору є необґрунтованими.

Посилання відповідача на нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аутстаффер», не заслуговують на увагу, оскільки належних та допустимих доказів зазначених обставин до матеріалів адміністративної справи не надано.

Так, не надано вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Аутстаффер», в якому була б описана об`єктивна сторона складу злочину та встановлені обставини, які мають значення для вирішення даної адміністративної справи.

В свою чергу, сам факт порушення кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ «Аутстаффер» не може бути покладений контролюючим органом в основу прийняття спірних рішень, якими позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.

Крім того, при розгляді даної справи судом встановлено, що постановою Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області від 30.01.2018 року закрито кримінальне провадження № 320172230000000076 у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Виходячи з аналізу Акту перевірки та заперечень контролюючого органу, встановлено, що контролюючий орган має зауваження саме щодо господарської діяльності ТОВ «Аутстаффер», яке, як зазначено в Акті перевірки, не звітує перед контролюючим органом та не сплачує обов`язкові податки та збори, тощо.

Разом з тим, за таких умов саме до ТОВ «Аутстаффер» повинна бути застосована відповідальність за порушення норм податкового законодавства України, а не до позивача.

До матеріалів адміністративної справи не надано доказів проведення податкової перевірки ТОВ «Аутстаффер» та притягнення останнього до відповідальності, як і не надано доказів отримання контролюючим органом пояснень від працівників, яких було передано в розпорядження позивача згідно договору аутстаффінга ТОВ «Аутстаффер» - 13 працівників з Січня 2017 по Червень 2017 року та 5 працівників у Липні та Серпні 2017 року, щодо того хто ж саме пропонував ім роботу з позивачем, хто виплачував заробітну плату та чи виплачував взагалі, яким чином було оформлено трудові відносини з такими особами, тощо.

З зазначеного слідує висновок, що контролюючим органом не вжито жодних заходів для підтвердження належними доказами факту допущення позивачем податкового правопорушення.

Із Акта перевірки вбачається, що розрахунок єдиного соціального внеску позивачу податковим органом здійснено, виходячи із сум винагороди, сплаченої позивачем своєму контрагенту ТОВ «Аутстаффер» згідно договору аутстаффінга за надані послуги у сумі 164449,60 грн., тобто, база нарахування ЄСВ визначена, виходячи із сум, сплачених юридичній особі, а не з сум сплачених конкретним фізичним особам. Жодного документа на підтвердження нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску на винагороду, виплачену фізичним особам (із зазначенням їх прізвищ, імен, сум виплаченої винагороди, періодів) відповідачем до суду надано не було, не містить такої інформації і Акт перевірки.

З цього слідує висновок, що податковим органом порушено загальноправові принципи нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору, як такого, який нараховується та справляється аналогічно до податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, що свідчить про неправомірність прийнятих відповідачем рішень.

Аналогічна правова позиція та висновки викладені у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 р. у справі № 540/1963/19, постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 р. у справі № 540/85/20.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомленьрішень від 28.12.2019 року: № 0028863305 на суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами у сумі 103486,02 грн., № 0028903305 на суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 8623,84 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.12.2019 року № Ф - 0003343305 на суму 61952,00 грн., рішення від 28.12.2019 року № 0007253305 про застосування штрафних у розмірі 30976,00 грн. та про їх скасування з підстав не доведення податковим органом правильності нарахованих позивачу до сплати зазначених сум грошових зобов`язань.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та аргументи сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки) та рішень підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки) та рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 0028863305 від 28 грудня 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 0028903305 від 28 грудня 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 28 грудня 2019 року № Ф-0003343305 на суму 61 952,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 грудня 2019 року № 0007253305.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (просп. Ушакова, буд. 75, м. Херсон, 73026, РНОКПП 43190246).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05 березня 2024 року.

Суддя С.О. Cтефанов