Ухвала

від 13.08.2024 по справі 540/975/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/975/20

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук`янчук О.В., суддів Бітова А. І., Ступакової І. Г., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року , -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задоволено.

На зазначене судове рішення ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі повторно подало апеляційну скаргу, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 року було залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та наданням доказів доплати судового збору.

На виконання вимог ухвали суду апелянтом надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору.

Клопотання в частині відстрочення сплати судового збору вмотивовано обмеженою можливістю фінансування на оплату судового збору. В свою чергу будь-яких пояснень з приводу поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.

Надаючи оцінку доводам апелянта зазначеним у заяві, суд приходить до наступного.

За приписами ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України Про судовий збір, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Враховуючи наведене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, апелянт не є суб`єктом, на якого в даному випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 19.09.2022 року по справі №200/11087/20-а, від 19.09.2022 року по справі №280/8691/20, котрі відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

До того ж, на думку апеляційного суду, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то відсутність фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України Про судовий збір та/або КАС України не внесено та не змінено порядок сплати судового збору.

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Суд звертає увагу на те, що, держава має дотримуватися принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Водночас, право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Враховуючи, що апелянтом у даній справі є юридична особа, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №0940/2276/18 (постанова від 14 січня 2021 року) така не підпадає під жодний з критеріїв, визначених ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" для відстрочення сплати судового збору.

З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №0940/2276/18 судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає сплаті апелянтом на загальних підставах, а тому підстави для задоволення поданої апелянтом заяви про відстрочення сплати судового збору відсутні.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно вимог ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вперше подало апеляційну скаргу в межах строку, встановленого ч.ч.1,2 ст.295 КАС України.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2024 року вказана апеляційна скарга залишена без руху з підстав несплати судового збору та надано строк для усунення недоліків 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали суду.

Станом на 27.05.2024 року ухвала про залишення апеляційної скарги без руху виконана не була, а тому ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 року апеляційну скаргу повернуто апелянту.

28.06.2024 року ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вдруге подано апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Так, як вже зазначалося, апелянтом в клопотанні про усунення недоліків не зазначено про причини пропуску строку та не наведено жодних обґрунтувань.

В свою чергу, в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху було надано оцінку доводам викладеним в заяві про поновлення строку та зазначено, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу; суд доходить до висновку, що вказані обставини окремо не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та, як наслідок, на можливість поновлення строку звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження, необхідно надавати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення визначеного у ст.295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги або відмови у відкритті апеляційного провадження (вперше) до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.

Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, зокрема, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Також, варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

У даному випадку, відповідачем допущено необ`єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, оскільки повторне звернення до суду апеляційної інстанції відбулося більш як через місяць після повернення первинної апеляційної скарги, що, у свою чергу, значно перевищує строк, встановлений ст.295 КАС України.

Підставою для повернення апеляційної скарги поданої вперше, стала несплата апелянтом судового збору і суд апеляційної інстанції надав відповідачу достатньо часу для вирішення питання, пов`язаного із його сплатою.

Варто зауважити про те, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Враховуючи наведені вище обставини, на думку суду, в апелянта, який діє як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, було достатньо часу для сплати суми судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату, а тому наведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №804/2979/17 та від 07.06.2018р. у справі №822/276/17.

Крім того, з наданих до суду виписок з рахунків апелянта вбачається періоди часу, коли на рахунках по КЕКВ 2800 були наявні кошти, зокрема у травні 2024 року.

Отже, беручи до уваги значний пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Згідно з п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно ч.2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 7 вказаного Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі було сплачено судовий збір у розмірі 2205,69 відповідно до платіжного доручення № 1511 від 27.05.2024 року та 2407,66 грн відповідно до платіжного доручення № 1775 від 21.06.2024 року.

Отже, враховуючи, що колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, сплачений Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі судовий збір підлягає поверненню.

Керуючись п.4 ч. 1 ст.299 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відмовити.

Повернути Головному управлінню ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з Державного бюджету України сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2205,69 відповідно до платіжного доручення № 1511 від 27.05.2024 року та 2407,66 грн відповідно до платіжного доручення № 1775 від 21.06.2024 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту підписання, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції відповідно до чинного законодавства.

Головуюча суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова