Рішення

від 04.03.2024 по справі 440/19138/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/19138/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2023 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25.07.2023 №1511851-2409-1613 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" в сумі 9328,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване повідомлення-рішення ГУ ДПС в Полтавській області від 25.07.2023 №1511851-2409-1613 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем та одним з видів його підприємницької діяльності є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Пояснює, що у власності позивача перебуває об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 478,4 кв.м., що позивач використовує для зберігання власно вирощеної (виробленої) сільськогосподарської продукції, тому зазначає, що є сільськогосподарським товаровиробником, який на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/19138/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11 січня 2024 року до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження /а.с.28-29/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року залишено без задоволення клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у справі №440/19138/23.

07 лютого 2024 року до суду надійшов відзив ГУ ДПС у Полтавській області на позовну заяву /а.с. 54-55/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 05.12.2005 зареєстрована як фізична особа - підприємець, основним видом діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належать земельні ділянки, в тому числі: земельна ділянка площею 3,77 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що здається позивачем в оренду ТОВ "ЗЕРНЯТКО-ПОЛТАВА", код ЄДРПОУ 37969703; земельна ділянка площею 0, 0271 га для індивідуального дачного будівництва, землі рекреаційного призначення; земельна ділянка площею 0, 0596 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2022 рік від 09.02.2023 № 9289770837 ОСОБА_1 отримано дохід від надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Згідно поданого до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП), задекларовано аптеку № 1 за адресою: АДРЕСА_1 . Також до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесено дані про здачу об`єктів нерухомого майна в оренду, тому неможливо встановити які саме об`єкти оподаткування здавалися в оренду. Вважає, що фізична особа - власник об`єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не належить до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм Податкового кодексу України.

22 лютого 2024 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 75-78/, у якій зазначено, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки має право здійснювати такий вид економічної діяльності як вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а об`єкт нерухомості призначений для використання у сільськогосподарській діяльності та не здається в оренду, лізинг, позичку. Вказує, що має у власності земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5321885801:01:003:0154 площею 0,1800 га та кадастровий номер 5321885801:01:003:0153 площею 0,1500 га, які не були передані в оренду. Пояснює, що при поданні декларації за 2022 рік позивач як платник єдиного податку не розмежовував свій дохід у розрізі видів діяльності, тому доводи відповідача про те, що у податковій декларації за 2022 рік зазначені відомості виключно про отримання доходу від надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна не відповідають дійсності. Вважає, що відповідачем не доведено правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності позивача є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, позивач має право здійснювати такі види економічної діяльності як: 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії яких містяться у матеріалах справи /а.с. 9, 42-43/.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна - "нежитлова будівля, об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 478,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , дата та час державної реєстрації права власності - 14.06.2018, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №346504100, сформованою 14.09.2023 /а.с. 59/.

Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок (інвентаризаційна справа №4797) нежитлова будівля №16В вулиця Пристанційна, селище Білики має ДК 018-2000 - підклас 1271.3 будівля для зберігання зерна /а.с. 13-19/.

Рішенням одинадцятої позачергової сесії восьмого скликання Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області від 15.07.2021 №4 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Білицької селищної ради" затверджено, зокрема, Положення про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для житлової та/або нежитлової нерухомості на території Білицької селищної ради (додаток 1), відповідно до якого установлено, що на 2020 рік ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначених пунктом 5.1. не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.метр для об`єктів нежитлової нерухомості (пункт 5.2. Положення). Додатком 2 до вказаного рішення встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до якого ставки встановлюються на території Білицької територіальної громади та вводиться в дію з 01 січня 2022 року, зокрема, для об`єктів нежитлової нерухомості (будівлі для зберігання зерна), що перебувають у власності фізичних осіб, визначена ставка у розмірі 0,3% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року /а.с. 64-70/.

25.07.2023 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №1511851-2409-1613-UA53080010000088479, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за 2022 рік в розмірі 9328,80 грн. /а.с. 4/.

Вказане податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області форми "Ф" від 25.07.2023 №1511851-2409-1613-UA53080010000088479 вручено ОСОБА_1 16.11.2023, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення /а.с. 57/.

Позивач не погодилася з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області форми "Ф" від 25.07.2023 №1308006-2410-1620 та звернулася до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню ГУ ДПС у Полтавській області форми "Ф" від 25.07.2023 №1511851-2409-1613-UA53080010000088479, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Згідно з приписами статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

За приписами п.п. 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Із системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що фізична особа є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності в її власності одного чи декількох об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна - "нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості: НІ, загальною площею 478,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , дата та час державної реєстрації права власності - 14.06.2018, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №346504100, сформованою 14.09.2023 /а.с. 59/.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (чинний до 01.01.2024), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок (інвентаризаційна справа №4797) нежитлова будівля №16В вулиця Пристанційна, селище Білики має ДК 018-2000 - підклас 1271.3 будівля для зберігання зерна /а.с. 13-19/.

Позивач у позовній заяві стверджує, що використовує нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 для зберігання власно вирощеної (виробленої) сільськогосподарської продукції.

У даній справі спірним є питання застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до об`єкту нерухомого майна, що належать позивачу на праві власності.

Відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з пунктом пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу віднесення до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Застосування підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі, якщо власниками будівель, споруд, віднесених до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, є сільськогосподарські товаровиробники (юридичні та фізичні особи), та за умови, що такі будівлі, споруди не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року N 2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Аналіз наведених правових норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що законодавець визначає правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичну особу чи фізичну особу, що здійснюють виробництво, а також переробку та постачання власновиробленої сільськогосподарської продукції.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №346504100, сформованою 14.09.2023, підтверджено, що ОСОБА_1 має у власності земельну ділянку з кадастровим номером 5325482600:00:001:0093 площею 3,77 га з цільовим призначенням - для товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Полтавська область, Чутівський район, Новокочуєївська сільська рада, яка передана позивачем у оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНЯТКО-ПОЛТАВА" на підставі договору оренди, укладеного до 31 грудня 2025 року, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки, дата та час державної реєстрації - 05.12.2016 /а.с.59-63/.

Отже, у 2022 році земельна ділянка з кадастровим номером 5325482600:00:001:0093 площею 3,77 га з цільовим призначенням - для товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Полтавська область, Чутівський район, Новокочуєївська сільська рада, перебувала в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНЯТКО-ПОЛТАВА" на підставі договору оренди, укладеного до 31 грудня 2025 року, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки, дата та час державної реєстрації - 05.12.2016 /а.с.59-63/, а отже, не використовувалася позивачем для вирощування зернових культур та/або бобових культур та/чи насіння олійних культур.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №346504100, сформованою 14.09.2023 /а.с.59-63/, підтверджено, що ОСОБА_1 має у власності:

- земельну ділянку з кадастровим номером 5321855300:30:003:0251 площею 0,0231 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для комерційного використання за адресою АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5321810100:50:003:0782 площею 0,0271 га з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, землі рекреаційного призначення за адресою АДРЕСА_4 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5321810100:50:003:0752 площею 0,0157 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою АДРЕСА_5 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5321810100:50:004:0930 площею 0,0596 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_6 .

Отже, описані вище чотири земельні ділянки мають цільове призначення, що не передбачає їх використання для товарного сільськогосподарського виробництва чи особистого селянського господарства.

Земельна ділянка кадастровий номер 5321885801:01:003:0153 площею 0,1500 га, що розташована у АДРЕСА_7 , має цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, про що зазначено в Державному акті на право власності на земельну ділянку /а.с. 11/, тому суд відхиляє доводи позивача про те, що ця земельна ділянка має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Зазначена земельна ділянка має цільове призначення, що не передбачає її використання для товарного сільськогосподарського виробництва чи особистого селянського господарства.

Позивачем надано до суду копію Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 , на земельну ділянку кадастровий номер 5321885801:01:003:0154 площею 0,1800 га, що розташована за адресою АДРЕСА_7 з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства /а.с. 12/. Цей акт містить запис про те, що державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори Чернявським Ю.В. 17.10.2011 за реєстром №1-2856 посвідчено договір купівлі-продажу, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_1 , зареєстровано в Поземельній книзі 18.11.2011 за реєстровим №5321885801010030154306.

Ухвалою суду від 03 січня 2024 року витребувано від позивача ОСОБА_1 докази на підтвердження наявності у неї у 2022 році статусу сільськогосподарського товаровиробника та докази на підтвердження використання у 2022 року належного їй нежитлового приміщення площею 478,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , за функціональним призначенням (за наявності таких доказів).

Копія ухвали суду від 03 січня 2024 року вручена позивачу 12 січня 2024 року /а.с. 39/.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 у 2022 році фактично здійснювалося виробництво сільськогосподарської продукції (зернових культур та/або бобових культур та/чи насіння олійних культур) на цій земельній ділянці 0,1800 га, переробка власновиробленої продукції або реалізація сільськогосподарської продукції (зернових культур та/або бобових культур та/чи насіння олійних культур), не надано доказів на підтвердження використання у 2022 року належного їй нежитлового приміщення площею 478,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , за функціональним призначенням.

Зазначення в Єдиному державному реєстрі виду економічної діяльності як 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур свідчить про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право на здійснення такого виду економічної діяльності поряд з іншими зазначеними у Єдиному державному реєстрі видами економічної діяльності, проте, саме по собі не є доказом того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у 2022 році фактично здійснювала такий вид економічної діяльності.

Матеріалами справи не підтверджується, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником. Відтак, не встановлено підстав для застосування приписів податкового законодавства, якими визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №380/2434/20.

Позивачем не подано й матеріалами справи не підтверджено, що вона є сільськогосподарським товаровиробником, а відтак не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта - власника нежитлової нерухомості, для звільнення його від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 у справі №500/2407/18, які підлягають обов`язковому врахуванню судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 КАС України.

Суд зазначає, що частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, у цій справі обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Водночас, в силу частини 1 статті 77 КАС України на позивача покладається обов`язок щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються вимоги позову у цій справі, зокрема, обставини відповідності позивача вимогам, які ставляться до суб`єкта - власника нежитлової нерухомості, для звільнення його від сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки на підставі підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №380/18104/21 викладено такий висновок щодо застосування норм права: "Отже, сам факт створення позивачем юридичної особи, яка використовує спірні об`єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Разом із тим, позивач, наполягаючи на наявності у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надав жодних достеменних доказів, які б підтверджували факт безпосереднього використання ним вищезазначених об`єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності.".

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий орган зобов`язаний визначити суму податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що контролюючий орган при визначенні позивачу податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" за 2022 рік у сумі 9328,80 грн. = ((6500 грн. *0,3%)*478,4 кв.м.), діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України та нормами Податкового кодексу України, за наявності підстав для нарахування позивачу, як власнику нежитлової нерухомості, що є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкового зобов`язання за 2022 рік, податкове повідомлення-рішення від 25.07.2023 №1511851-2409-1613-UA53080010000088479 прийняте ГУ ДПС у Полтавській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та нормами Податкового кодексу України, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 139, 229, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич