Постанова

від 10.06.2024 по справі 440/19138/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 р. Справа № 440/19138/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. (ухвалене суддею Сич С.С.) по справі № 440/19138/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (в подальшому ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25.07.2023 р. № 1511851-2409-1613 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" в сумі 9328,80 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 478,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , дата та час державної реєстрації права власності - 14.06.2018 р., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 346504100, сформованою 14.09.2023 р.

Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок (інвентаризаційна справа № 4797) нежитлова будівля №16 В вулиця Пристанційна, селище Білики має ДК 018-2000 - підклас 1271.3 будівля для зберігання зерна.

Рішенням одинадцятої позачергової сесії восьмого скликання Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області від 15.07.2021 р. №4 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Білицької селищної ради" затверджено, зокрема, Положення про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для житлової та/або нежитлової нерухомості на території Білицької селищної ради (додаток 1), відповідно до якого установлено, що на 2020 рік ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначених пунктом 5.1. не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об`єктів нежитлової нерухомості (пункт 5.2. Положення).

Додатком 2 до вказаного рішення встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до якого ставки встановлюються на території Білицької територіальної громади та вводиться в дію з 01.01.2022 р., зокрема, для об`єктів нежитлової нерухомості (будівлі для зберігання зерна), що перебувають у власності фізичних осіб, визначена ставка у розмірі 0,3% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.

25.07.2023 р. ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 1511851-2409-1613-UA53080010000088479, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за 2022 рік в розмірі 9328,80 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не подано й матеріалами справи не підтверджено, що вона є сільськогосподарським товаровиробником, у зв`язку з чим не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта - власника нежитлової нерухомості, для звільнення його від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Згідно із п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД,якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції),а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник- юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець,яка займається виробництвом сільськогосподарської продукціїта/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах)та її переробкою на власних чи орендованих потужностях,у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно із пп. 265.1.1 ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно із пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі, спорудисільськогосподарських товаровиробників(юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що застосування пп. «ж» пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Залежно від періоду застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.05.2023 р. у справі № 380/10802/22.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 р. № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності позивача є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, позивач має право здійснювати такі види економічної діяльності як: 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії яких містяться у матеріалах справи.

Позивачці на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 5321885801:01:01:003:0154, загальною площею 0.1800 га, яка розташована: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

Таким чином, відомостями з Єдиного державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджено, що одним із видів економічної діяльності позивачки є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та має у власності земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що позивачка має можливість займатися виробництвом сільськогосподарської продукції.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, оскільки нежитлова будівля № 16 В вулиця Пристанційна, селище Білики має ДК 018-2000 - підклас 1271.3 будівля для зберігання зерна є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, яким є ОСОБА_1 , видом діяльності якої є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур та не є не є об`єктом оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту266.2.2. пункту266.2 статті266 Податкового кодексу України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 13.12.2023 р. у справі № 822/3288/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду 02.02.2023 р. у справі № 460/10582/21.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст.315, п. 4ч. 1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення увідповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування нормматеріального права.

Ізврахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважаєнеобхіднимскасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 р. та прийняти постанову, якою: позов ФОП ОСОБА_1 задовольнити; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 25.07.2023 р. № 1511851-2409-1613 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" в сумі 9328,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 1073,60 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн., а всього 2684 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 77,139, 242,243,308,311,315,317,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 по справі № 440/19138/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Фізичної особи-підприємців ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 1511851-2409-1613 від 25.07.2023 р. про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" в сумі 9328 гривень 80 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок, а всього 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич