Постанова

від 05.03.2024 по справі 761/21810/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/21810/23 Головуючий у 1 інстанції Кордюкова Ж.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Губської Л.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом Державної служби України з питань безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просив про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він, як фізична особа, не мав та не має у користуванні транспортний засіб Scania, д.н.з. НОМЕР_1 , не виступав перевізником 23.03.2023, а також не наймав водіїв на дані транспортні засоби та не здійснював на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів даними транспортними засобами, жодного відношення щодо використання 25.05.2023 транспортної засоби Scania д.н.з. НОМЕР_1 не мав, адже даний транспортний засіб знаходяться в праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління «Мегаполіс». Стверджує, що він не виступав перевізником в розумінні ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Дорожньо-будівельне управління «Мегаполіс» є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а укладений 01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління «Мегаполіс» (перевізник) договір №АБУ/010219/1800, також додатково підтверджує, що саме ТОВ «Дорожньо-будівельне управління «Мегаполіс» надає замовнику платні автотранспортні послуги з перевезення вантажів. Суд вважає, що позивач є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-1 КУпАП, оскільки є керівником юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

На вказане рішення суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Так, апелянт вказує, що наказом про призначення ТОВ «Дорожньо-будівельне управління «Мегаполіс» від 10.09.2021 р. за №21/09-Ю-ОД на ОСОБА_2 , експедитора транспортного, за його згодою, покладено обов`язки водія автотранспортного засобу без увільнення від основної роботи та закріплено за ним службовий автомобіль під державним номером НОМЕР_1 .

Отже, ОСОБА_1 , як фізична особа не мав та не має у користуванні транспортний засіб Scania д.н.з. НОМЕР_1 . не виступав перевізником 23.03.2023 року, а також, як фізична особа ОСОБА_1 не здійснював на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів даними транспортними засобами.

Зазначає, що ОСОБА_1 не є відповідальною особою - належним користувачем транспортного засобу Scania д.н.з. НОМЕР_1 в розумінні Кодексу України про адміністративні правопорушення. Отже, апелянт, як фізична особа, жодного відношення щодо використання 25.05.2023 року транспортного засобу Scania д.н.з. НОМЕР_1 не мав, адже даний транспортний засіб знаходяться в праві власності ТОВ «ДБУ «Мегаполіс».

Крім того, шо ОСОБА_1 не виступав перевізником в розумінні Закону, а відтак для складення відносно апелянта постанови про застосування адміністративного стягнення №ПС000411 від 25.05.2023 року не було правових підстав, а тому постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління «Мегаполіс».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління «Мегаполіс» є власником транспортного засобу Scania, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва НОМЕР_2 .

01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління «Мегаполіс» (перевізник) був укладений договір №АБУ/010219/1800, за умовами якого останнє зобов`язалось надати замовнику платні автотранспортні послуги з перевезення вантажів.

Згідно з наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління «Мегаполіс» від 10.09.2021 №21/09/10-ОД на ОСОБА_2 , експедитора транспортного, покладено обов`язки водія транспортних засобів та закріплено службовий автомобіль під державним номером НОМЕР_1 .

03.05.2023 уповноваженою особою відповідача відповідачем складено акт №007001 про відмову водія надати документи, передбачені ст. 48 Закону, автомобіль Scania, д.н.з. НОМЕР_1 .

03.05.2023 уповноваженою особою відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення №023025, відповідно до якого 03.05.2023 о 15-30 год. в м. Київ, пр-т Броварський, б.105, водій ОСОБА_2 , перевозив вантаж пісок річковий і на вимогу уповноваженого посадової особи, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті щодо проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 128-51 КУпАП.

Згідно зі службовою запискою головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) у Луганській області Цмельова Д. 03.05.2023 водій автомобіля Scania, д.н.з. НОМЕР_1 , відмовився надати документи на перевірку та відмовився від проведення зважування автомобіля.

Згідно з товарно-транспортною накладною від 25.05.2023 №113619 автомобіль Scania, д.н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , автомобільний перевізник Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління «Мегаполіс» здійснював перевезення піску річкового, маса брутто 26920 т.

25.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління «Мегаполіс» видало подорожній лист №3009914 вантажного автомобіля Scania, д.н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2

25.05.2023 начальником відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з питань безпеки на транспорті Мартинюком Р.І. була винесена постанова серії ПС №000441 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн.

ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 03.05.2023 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Scania, д.н.з. НОМЕР_1 , відмовився від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю, чим порушив п. 2.4.-1 постанови КМУ від 10.10.2001 №1306 та ч.3 ст. 132-1 КУпАП.

Не погоджуючись з діями та рішенням відповідачів, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Приписами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено повноваження центрального органу державної влади, що забезпечує реалізацію державної політики і безпеки на наземному транспорті. Серед таких повноважень є здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.4-1 Правил дорожнього руху встановлено, що у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил;

б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

Підпунктом 4 п. 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2018 №1145 встановлено, що належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 142 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

При цьому, у разі невнесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу, то особою, відповідальною за вчинення адміністративного правопорушення, є особа, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівник юридичної особи.

Частиною 1 ст. 14-3 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Частиною 3 ст. 132-1 КУпАП встановлено, що ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до приписів ст. 229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частина п`ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).

Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1) на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п`ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135);

2) на пасажирському електротранспорті (тролейбус, трамвай) - керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п`ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий та восьмий статті 135).

Пунктом 15 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 21 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 30 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 встановлено, що у 30. За наявності в діях фізичної особи - автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встанолвлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.ст. 75,76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є керівником (директором) 03.05.2023 ТОВ «ДБУ «Мегаполіс», яке здійснює вантажні перевезення, використовуючи автомобіль Scania, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ДБУ «Мегаполіс».

Станом на 03.05.2023 автомобіль Scania, номерний знак НОМЕР_1 , використовувався для перевезення вантажу (піску річкового), автомобілем керував водій ОСОБА_2 .

Отже, ТОВ «ДБУ «Мегаполіс» є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а укладений 01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельне управління «Мегаполіс» (перевізник) договір №АБУ/010219/1800, також додатково підтверджує, що саме ТОВ «ДБУ «Мегаполіс» надає замовнику платні автотранспортні послуги з перевезення вантажів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що в даній справі саме позивач є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-1 КУпАП, оскільки є керівником юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Колегія суддів критично ставиться до посилань позивача на наказ про призначення ТОВ «Дорожньо-будівельне управління «Мегаполіс» від 10.09.2021 р. за №21/09-Ю-ОД, в якому зазначено, що на ОСОБА_2 , експедитора транспортного, за його згодою, покладено обов`язки водія автотранспортного засобу без увільнення від основної роботи та закріплено за ним службовий автомобіль під державним номером НОМЕР_1 .

Слід зазначити, що власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні докази.

Водночас у разі невнесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу, то особою, відповідальною за вчинення адміністративного правопорушення, є особа, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівник юридичної особи.

Разом з цим, відповідачем був наданий відеозапис з місця подій, з якого встановлено, що уповноважена особа відповідача пропонує водію пройти габаритно-ваговий контроль, на що водій відмовляється.

З наведеного слідує, що відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення відносно позивача, що свідчить про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, від 03.05.2023 №ПС 000411.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Губська Л.В.

Мєзєнцев Є.І.