Постанова

від 05.03.2024 по справі 140/18960/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/18960/23 пров. № А/857/24710/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевич Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 140/18960/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства АГРО-В до Волинської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови,-

суддя в 1-й інстанції Валюх В.М.,

час ухвалення рішення 15.11.2023 року,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство АГРО-В (далі ПП АГРО-В) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.10.2022 між позивачем ПП АГРО-В (покупець) та іноземною компанією R.A.Y.S. Group ОО (Естонія) (продавець) укладено договір №RP14/10/22, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товари, у відповідності з Додатком (Специфікаціями) до цього Договору, в кількості, асортименті, по цінам і відповідності технічним умовам, вказаних в Додатках (Специфікаціях), до цього Договору, є невід`ємною частиною цього Договору.

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем 19.06.2023 подано митному органу митну декларацію (далі МД) № 23UA205050042443U1, у якій визначено митну вартість, виходячи з вартості товару, визначеної за ціною договору (контракту) №RP14/10/22 від 14.10.2022.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД №23UA205050042443U1 від 19.06.2023 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією митному органу були надані такі документи: зовнішньо-економічний договір №PR 14/10/2022 від 14.10.2022, специфікацію № 3 від 15.06.2023 до Договору №PR14/10/2022 від 14.10.2022, комерційний інвойс № 002/06 від 15.06.2023, пакувальний лист від 15.06.2023 по Договору №PR14/10/2022 від 14.10.2022, міжнародну товарно-транспортну накладу (CMR) від 15.06.2023, транзитну товарну накладну № MRN 23PL322080NV5YPCS8 від 15.06.2023 та договір про надання послуг митного брокера.

Крім того, на вимогу митного органу декларантом надано наступні документи: банківські виписки щодо розрахунку за товар між іноземною компанією R.A.Y.S. Group О0 (Естонія) та компанією HEBEI HONGYANG TYRE CO., LTD (виробник) від 23.02.2023 та від 11.04.2023; коносамент від 26.04.2023 з відомостями про вантаж, його масу, порт прибуття та місце вивантаження; прайс-лист виробника; пакувальний лист № HPXT-UKAV2301 від 19.04.2023; комерційний інвойс №HPXT-UKAV2301 від 19.04.2023; пакувальний лист №HPXT-UKAV2301А від 19.05.2023 та комерційний інвойс №HPXT-UKAV2301А від 19.05.2023.

Однак, за результатами проходження процедури митного оформлення товарів, від відповідача отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA205050/2023/032815 від 22.06.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000283/2 від 22.06.2023.

В обґрунтування прийнятого оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000283/2 від 22.06.2023 визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України (далі МК України) та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод його визначення, а саме основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), при цьому, у митного органу відсутні підстави для витребування у додаткових документів, оскільки будь-які розбіжності у поданих митному органу документах відсутні.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2023/032815 від 22.06.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000283/2 від 22.06.2023.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 140/18960/23 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що митна вартість товару за МД від 19.06.2023 №23UA205050042443U1 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Так, в наданих до митного оформлення документах виявлено розбіжності, а саме:

- в пункті 8 специфікації від 15.06.2023 №3 вказано умови оплати: 100% передоплата протягом 15 календарних днів з моменту доставки товарів, а в інвойсі від 15.06.2023 №002/06 вказано термін оплати: 15.06.2023;

- фірма-продавець згідно Контракту від 14.10.2022 № RP14/10/2022 зареєстрована в Естонії, а відправлення товарів відповідно до графи 4 CMR відбувалося з Польщі. CMR не завірена печаткою перевізника;

- в товаросупровідних документах відсутня інформація щодо виробника товару;

- в пункті 2.1 Контракту вказано, що сертифікат заводського виробника є частиною даного Договору. Сертифікат виробника не надано.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте, декларант не надав інших документів для підтвердження митної вартості, у зв`язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийняте рішення про коригування митної вартості товарів, яке скасуванню не підлягає. Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме товар №2 за МД від 13.06.2023 №UA100180/2023/508756, де митна вартість товару становить 5,05 дол. США/кг; товар №3 за МД від 01.04.2023 №UA100060/2023/407181, де митна вартість товару становить 4,8968 дол. США/кг; товар №4 за МД від 06.04.2023 №UA100060/2023/407087, де митна вартість товару становить 6,9632 дол. США/кг; товар №6 за МД від 30.05.2023 №UA209170/2023/040823, де митна вартість товару становить 3,825 дол. США/кг, товар №7 за МД від 17.05.2023 №UA205140/2023/038300, де митна вартість товару становить 5,0833 дол. США/кг.

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №23UA205050043562U2 від 23.06.2023.

Ухвалою суду від 27.07.2023 відмовлено в задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні (а. с. 158).

У відповіді на відзив представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві (а. с. 162-165).

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 19.06.2023 декларант ПП ВІТЕС ПЛЮС в інтересах ПП АГРО-В подав МД № 23UA205050042443U1 з метою митного оформлення партії товару (7 товарних позицій (велосипедні товари) виробника HEBEI HONGYANG TYRE CO., LTD, придбаних у компанії R.A.Y.S. Group OU (м. Таллінн, Естонія), за якою задекларовано ввезення товариством товару: № 2 частини та пристрої до велосипедів, нові (велосипедне сідло)…; № 3 педалі до велосипедів, нові…; № 4 інші частини до велосипедів, нові: перемикач, бризговики…; №6 корзини з дроту, які кріпляться на рамі велосипеда, нові…; № 7 частини до педалей та кривошипно-шатунних механізмів, до велосипедів, нові… (а. с. 92-93). Митна вартість товару була визначена за першим (основним) методом.

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: пакувальний лист від 15.06.2023 № б/н (а. с. 36-37), рахунок-фактура (інвойс) від 15.06.2023 № 002/06 (а. с. 34-35), автотранспортна накладна від 15.06.2023 №б/н (а. с. 38); декларація про походження товару від 15.06.2023 № 002/06, контракт від 14.10.2022 RP14/10/2022 (а. с. 29-31), специфікація №3 від 15.06.2023 (а. с. 32-33), договір про надання послуг митного брокера від 09.06.2022 № 0179.

Декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи відповідно до положень статей 53, 54 МК України: якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару (а. с. 105).

При цьому, направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів відповідач мотивував тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів № № 2, 3, 4, 6, 7 не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності:

- в пункті 8 специфікації від 15.06.2023 № 3 вказано умови оплати: 100% передоплата протягом 15 календарних днів з моменту доставки товарів, а в інвойсі від 15.06.2023 № 002/06 вказано термін оплати: 15.06.2023;

- фірма-продавець згідно Контракту від 14.10.2022 № RP14/10/2022 зареєстрована в Естонії, а відправлення товарів відповідно до графи 4 CMR відбувалося з Польщі. CMR не завірена печаткою перевізника;

- в товаросупровідних документах відсутня інформація щодо виробника товару;

- в пункті 2.1 Контракту вказано, що сертифікат заводського виробника є частиною даного Договору, сертифікат виробника не надано.

У відповідь позивач направив лист від 21.06.2023 (а. с. 104 зворот), а також надав транзитну митну декларацію від 15.06.2023 № 23PL322080NU5YPCS8 (а. с. 103 зворот), банківський платіжний документ від 11.04.2023 б/н, посередницьку фактуру від 19.04.2023 № HPXT-UKAV2301 та пакувальний лист (а. с. 96 зворот 97), банківський платіжний документ від 23.02.2023 б/н, коносамент від 26.04.2023 №MEDUUJ858163 (а. с. 99), посередницьку фактуру від 19.05.2023 № HPXT-UKAV2301A та пакувальний лист (а. с. 94, 95 зворот-96), витяги з Інтернет ресурсів без цінових показників (а. с. 145 зворот - 149).

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000283/2 від 22.06.2023 (а. с. 24-26), відповідно до якого відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів та митну вартість визначено (скориговано) за резервним методом, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме: - товар № 2 за МД від 13.06.2023 №UA100180/2023/508756, де митна вартість товару становить 5,05 дол. США/кг (а. с. 134-140); товар № 3 за МД від 01.04.2023 №UA100060/2023/407181, де митна вартість товару становить 4,8968 дол. США/кг (а. с. 117 133); товар № 4 за МД від 06.04.2023 №UA100060/2023/407087, де митна вартість товару становить 6,9632 дол. США/кг (а. с. 110-116); товар № 6 за МД від 30.05.2023 №UA209170/2023/040823, де митна вартість товару становить 4,1924 дол. США/кг (а. с. 106 109), товар №7 за МД від 17.05.2023 №UA205140/2023/038300, де митна вартість товару становить 5,0833 дол. США/кг (а. с. 140 зворот - 142).

Крім того, 30.09.2022 Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/032815 (а. с. 27 28).

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205050043562U2 від 23.06.2023 (а. с. 142 зворот 144).

Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 140/18960/23 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що до митного оформлення позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у МД митну вартість товару, зокрема: пакувальний лист від 15.06.2023 №б/н (а. с. 36-37), рахунок-фактура (інвойс) від 15.06.2023 №002/06 (а. с. 34-35), автотранспортну накладну від 15.06.2023 №б/н (а. с. 38); контракт від 14.10.2022 RP14/10/2022 (а. с. 29-31), специфікацію № 3 від 15.06.2023 (а. с. 32-33), договір про надання послуг митного брокера від 09.06.2022 № 0179.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Із наведених положень колегія суддів враховує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

При цьому приписи митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України:

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000283/2 від 22.06.2023 зазначено, що в пункті 8 специфікації від 15.06.2023 № 3 вказано умови оплати: 100% передоплата протягом 15 календарних днів з моменту доставки товарів, а в інвойсі від 15.06.2023 №002/06 вказано термін оплати: 15.06.2023.

Так, пунктом 4.1. зовнішньо-економічного договору №PR 14/10/2022 від 14.10.2022 передбачено, що ціна товару і валюта розрахунків встановлюється у додатках (специфікаціях) до вказаного Договору. Відповідно до пункту 5.2. зовнішньо-економічного договору №PR 14/10/2022 від 14.10.2022 оплата здійснюється на умовах, вказаних у додатках (специфікаціях) до вказаного Договору (а. с. 29-31).

Суд звертає увагу, що в специфікації від 15.06.2023 № 3 (пункт 8) вказано умови оплати: 100% оплата протягом 15 календарних днів з моменту доставки товару (а. с. 33), що спростовує доводи митного органу про те, що товар поставлявся на умовах передоплати. Крім того, суд зазначає, що умови оплати безпосередньо на митну вартість товару не впливають.

Суд також не бере до уваги інші доводи митного органу (фірма-продавець згідно Контракту від 14.10.2022 № RP14/10/2022 зареєстрована в Естонії, а відправлення товарів відповідно до графи 4 CMR відбувалося з Польщі; CMR не завірена печаткою перевізника) та зазначає, що недоліки CMR не спростовують задекларованої митної вартості товару з врахуванням поданих позивачем документів. При цьому, відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

Окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів. Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення , в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 140/18960/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 05.03.2024