Ухвала

від 04.03.2024 по справі 440/7210/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 березня 2024 року

м. Київ

справа №440/7210/21

адміністративне провадження №К/990/5525/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 440/7210/21 за позовом керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави до Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування пунктів рішення, визнання протиправними та скасування паспортів прив`язки,-

УСТАНОВИВ:

У липні 2021 року керівник Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19 березня 2021 року "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині продовження розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив`язки на наступні тимчасові споруди згідно з додатком 1 до рішення ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розміщення стаціонарної споруди під номером 94 - торгівельного кіоску на земельній ділянці площею 16 кв.м. з кадастровим номером 5310136400:10:005:0261 по АДРЕСА_1 на зупинці громадського транспорту "Фарфоровий завод" у м. Полтаві; під номером 96 - торгівельного кіоску на земельній ділянці площею 14 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:15:008:0502 по АДРЕСА_2 ; під номером 99 - торгівельного кіоску на земельній ділянці площею 15 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:014:0260 по АДРЕСА_3 , поруч із зупинкою громадського транспорту "Склозавод" у м. Полтаві;

- визнати протиправним та скасувати паспорти прив`язки №01-02-17/2385-1198 від 18 листопада 2014 року, №01-10-17/2452-940 від 11 грудня 2013 року, №01-02-17/2836-1199 від 18 листопада 2014 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19 березня 2021 року "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині продовження розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив`язки на наступні тимчасові споруди згідно з додатком 1 до рішення ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розміщення стаціонарної споруди під номером 94 - торгівельного кіоску на земельній ділянці площею 16 кв.м. з кадастровим номером 5310136400:10:005:0261 по АДРЕСА_1 на зупинці громадського транспорту "Фарфоровий завод" у м. Полтаві; під номером 96 - торгівельного кіоску на земельній ділянці площею 14 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:15:008:0502 по АДРЕСА_2 ; під номером 99 - торгівельного кіоску на земельній ділянці площею 15 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:014:0260 по АДРЕСА_3 , поруч із зупинкою громадського транспорту "Склозавод" у м. Полтаві.

Скасовано паспорти прив`язки за №01-02-17/2385-1198 від 18 листопада 2014 року, №01-10-17/2452-940 від 11 грудня 2013 року, №01-02-17/2836-1199 від 18 листопада 2014 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Полтавська міська рада направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 440/7210/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстави, на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Як підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції відповідач вказує пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №905/2765/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 920/447/1 та Верховного Суду від 04 травня 2020 у справі № 2040/6175/18, від 22 квітня 2019 року у справі №820/601/17.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, варто зауважити, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Верховний Суд в ухвалі від 11 грудня 2023 року про залишення касаційної скарги Полтавської міської ради без руху, надав оцінку вищевказаним судовим рішенням та звернув увагу скаржника на те, що оскаржувані судові рішення та зазначені вище постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду прийняті у справах правовідносини у яких не є подібними.

Під час повторного звернення з касаційною скаргою скаржник посилається на ті ж самі постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, а отже недоліки касаційної скарги, на які звертав увагу Суд в ухвалі від 11 грудня 2023 року, при повторному зверненні з касаційною скаргою, відповідач не усунув.

Також касаційна скарга Полтавської міської ради обґрунтована посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно застосування положень частини четвертої статті 28 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI), Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом від 21 жовтня 2011 року №244 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Порядок № 244), Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 та актів органів місцевого самоврядування, які по різному регулюють одні і ті ж правовідносини.

Однак Верховний Суд вже неодноразово розглядав справи у подібних правовідносинах та сформував відповідні висновки (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі №440/7212/21, від 17 жовтня 2023 року у справі №440/7213/21, від 21 листопада 2023 року у справі № 440/6767/21), зокрема стосовно оспорюваних положень рішення Полтавської міської ради від 19.03.2021 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" щодо продовження дії особистих строкових земельних сервітутів на земельні ділянки та продовження терміну дії паспортів прив`язки на тимчасові споруди.

Відтак доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України є помилковими.

В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.

Для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати підстави касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відтак, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк не містить чітко зазначених підстав касаційного оскарження з відповідним обґрунтуванням.

Враховуючи вищезазначене, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

У випадку не усунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п. 1 ч.4 ст. 169 та ч. 2 ст. 332 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 440/7210/21 - залишити без руху.

2. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог статті 330 КАС України касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді Н. В. Коваленко

С. Г. Стеценко