Рішення

від 23.10.2023 по справі 160/20200/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року Справа № 160/20200/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

10.08.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області №0340159-2415-0427 від 08.05.2023 року на суму 6675,96 грн про нарахування йому за 2020 рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкт нежитлової нерухомості, який розташований по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач є членом особистого селянського господарства, самостійно здійснює вирощування сільськогосподарських продукції, про що зазначено в довідці Покровської селищної ради Синельниківського (Покровського) району Дніпропетровській області № 49 від 25.04.2023 року та актах про встановлення фактів від 21.05.2020 року, від 29.06.2021 року, від 30.08.2022 року, договорі купівлі-продажу №2507 від 25.07.2019 року, договорі купівлі-продажу №2907 від 29.07.2020 року, договорі позики № 0303 від 03.03.2022 року, для чого має у особистій приватній власності станом на 01.01.2020 року земельні ділянки площею 4.9756 га кадастровий номер 1224281200:01:001:0523, площею 4.2576 га кадастровий номер 1224281200:01:001:0733. площею 4.4337 га кадастровий номер 1224281200:01:001:3838. площею 4.227 га кадастровий номер 1224281200:01:001:0525. площею 4.4612 га кадастровий номер 1224281200:01:001:3939, які належать Позивачу на підставі державного акту на право власності на землю № ДП ПК 000020 від 05.09.2000 року, а також площею 3,9949 га кадастровий номер 1224281200:01:001:0550. яка належить Позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Крім того, для здійснення сільськогосподарської діяльності Позивач мас у приватні власності сільськогосподарське обладнання (плуг, катки, сцепки, зернопогрузчики, оприскувач та інше ґрунтообробне та допоміжне сільськогосподарське приладдя), яке належить Позивачу на підставі рішення Покровського районного суду Дніпропетровській області від 23.02.2011 року, а також трактор, який належить дружини Позивача на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини. З метою зберігання вирощеної на власних земельних ділянках сільськогосподарської продукції та її переробки, задоволення потреб особистого селянського господарства. Позивач відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №171456011 від 24.06.2019 року та технічного паспорту на сільськогосподарську будівлю-склад від 03.06.2019 роки виданий ТОВ «Компанія» Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр», має у приватній власності Комплекс нежитлових будівель і споруд, який складається з гаражу, навісу, площадки стоянки транспортного парку (навіс), складу зберігання мастил та запчастин, та складу зберігання пестицидів, гербіцидів та мінеральних добрив, яка розташована на території Покровської селищної територіальної громади по АДРЕСА_1 . Комплекс нежитлових будівель і споруд розташований на земельній ділянці кадастровий № 1224284500:01:001:0372, яка перебуває у користуванні Позивача на умовах оренди згідно до договору оренди землі від 30.06.2021 року, укладеного між Покровського селищною радою Синельниківського району Дніпропетровській області та Позивачем на підставі рішення Покровської селищної ради від 30.06.2021 року Факт використання Позивачем комплексу нежитлових будівель і споруд для зберігання та переробки власної сільськогосподарської продукції, задоволення потреб власного сільськогосподарського виробництва, без передачі об`єкта оподаткування третім особам підтверджується актами депутата Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровській області від 10.03.2020 року, від 26.02.2021 року, від 26.04.2022 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Таким чином, Позивач здійснюючи ведення особистого селянського господарства є виробником сільськогосподарської продукції в розумінні сг.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис", тому відповідно до вимог абзаца "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України має пільгу зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію ухвали 04.09.2023 направлено на електронну адресу позивача, зазначену в адміністративному позові. За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження надіслано одержувачу Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» 02.09.2023 о 01:25, а копія адміністративного позову 10.08.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 19.09.2023.

13.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позов з додатковими доказами. У відзиві на позов Головне управління ДПС у Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС Дніпропетровській області, в Покровській ДПІ (Синельниківський район), як плати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України (далі - ІКС «Податковий блок») платник є власником комплексу нежитлових будівель і споруд, загальною площею 771,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Керуючись підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 ст. 266 ПКУ платнику сформовано ППР про нарахування податку на нерухоме майно за 2020 рік: - ППР форми «Ф» № 0340159-2415-0427 від 08.05.2023 на суму 6675,96 грн. Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого ОСОБА_1 є власником комплексу нежитлових будівель і споруд, загальною площею 771,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія номер: ДП-УІІ3091, виданий 05.04.2011, видавник: Андріївська сільська рада, а саме: А-1 Гараж; Б-1 Навіс; В-1 Площадка стоянки транспортного парку (навіс); Г-1 Склад зберігання мастил та запчастин; Д-1 Склад зберігання пестицидів, гербіцидів та мінеральних добрив.

Відповідач посилається на те, що у відповідності до вимог абзацу 10 п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОУГО-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Таким чином, період нарахування грошових зобов`язань за оскаржуваними документами не сплив та не вважається пропущеним.

Відповідач наголошує, що згідно облікових даних ОСОБА_1 не знаходився на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа - підприємець, однак вважає себе членом особистого селянського господарства, має у власності 98,6937 га земель товарного сільськогосподарського призначення, в т. ч 53,7434 га обробляється самостійно платником, що значно перевищує 2 га, має у власності нежитлові будівлі, які мають площу 6566 кв.м., 699,3 кв.м., 771 кв.м. , 2068 кв.м., тому відповідно ПКУ отриманий дохід від ведення особистого селянського господарства підлягає оподаткуванню. Податкова декларація про доходи та майновий стан за 2020-2022 роки ОСОБА_1 не надавалась. Крім того, ОСОБА_1 являється засновником юридичною особи -головою селянського (фермерського) господарства ім. Кісенко М.С. (код ЄДРПОУ 30888309), основний вид діяльності вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Відповідно до наведеного відповідач вважає правомірним ППР № 0340159-2415-0427 від 08.05.2023.

Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказані документи до розгляду.

23.10.2023 засобами поштового зв`язку до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав заявлені позовні вимоги.

За правилами ст.262 КАС України розгляд адміністративної справи мав відбутись до 14.10.2023, проте головуючий суддя Юхно І.В. у період з 06.10.2023 по 20.10.2023 перебувала у відпустці, суд на підстави положень ч.6 ст.120 КАС України розглядає справу по суті в перший робочий день з урахуванням вихідних днів 23.10.2023.

Станом на 23.10.2023 відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Громадянин України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є членом особистого селянського господарства, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про членство, приналежність до особистого селянського господарства, видана 25.04.2023 Виконавчим комітетом Покровської селищної ради за №49.

Позивачу на праві приватної власності належить комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 771 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями технічного паспорту та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №171456011 від 24.06.2019. Означений комплекс складається з будівель і споруд: А-1 Гараж; Б-1 Навіс; В-1 Площадка стоянки транспортного парку (навіс); Г-1 Склад зберігання мастил та запчастин; Д-1 Склад зберігання пестицидів, гербіцидів та мінеральних добрив.

Вказаний комплекс нежитлових будівель і споруд розташований на земельній ділянці кадастровий № 1224284500:01:001:0372, яка перебуває у користуванні Позивача на умовах оренди згідно до договору оренди землі від 30.06.2021 року, укладеного між Покровською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровській області та ОСОБА_1 на підставі рішення Покровської селищної ради від 30.06.2021 року. Земельна ділянка загальною площею 1,8328 га в т.ч. пасовища 1,7865 га, під господарськими будівлями і дворами 0,0463 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

08.05.2023 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровські області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0340159-2415-0427, яким згідно з п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України позивачеві визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 6675,96 грн за платежем «Под на нерухоме майно, відмінне від зем ділянки, сплачується фізособами, які є власниками нежитл нерух» за 2020 рік за комплекс за адресою: АДРЕСА_1 .

Означене податкове повідомлення-рішення отримано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 01.07.2023, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 08.05.2023 №0340159-2415-0427, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Частиною 1 статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий Кодекс України (ст.1 ПК України).

Пунктом 10.1 статті 10 ПК України передбачено, що до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Статте 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 ПК України).

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України зазначено, що об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

За змістом підпункту «Ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України обумовлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Колегія суддів зазначає, що підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «А» до «Л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Кожен з визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («Д»), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу («Е»), сільськогосподарський товаровиробник («Ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («З»), релігійні організації («И»), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («Г»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («І»), будівлі промисловості («Є») тощо.

Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV цього Кодексу «Спеціальні податкові режими», до якої віднесено четверту групусільськогосподарські товаровиробники.

Таким чином, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено вказаним підпунктом.

Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про застосування визначень поняття сільськогосподарського товаровиробника у наведених законодавчих актах для цілей визначення змісту статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки наведені поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Тому, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Більш того, на користь висновку, що нормою підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкову пільгу, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що пільга, визначена пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, не розповсюджується на позивача, оскільки останній не є фізичною особою-підприємцем, судом приймається критично, так як це не відповідає вище наведеним нормам.

Зазначене вище відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 26.11.2020 року по справі № 560/168/19, від 16.12.2021 року по справі №160/9061/20.

З матеріалах справи судом встановлено, що позивач є фізичною особою та здійснює сільськогосподарську діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції (пшениця, соняшник) на земельних ділянках, які належать йому та праві приватної власності та перебувають у його користуванні на правах оренди, що підтверджується інформацією із копій Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копією Державного акту на право приватної власності на землю.

При цьому, факт використання вищенаведених земельних ділянок позивачем з метою вирощування власної сільськогосподарської продукції, тобто, ведення позивачем особистого селянського господарства підтверджується у тому числі і копією акту про встановлення фактів б/н від 29.06.2021, складеного депутатом Покровської сел.ради ОСОБА_2 із залученням трьох свідків.

Також позивач у своїй власності має рухоме майно для ведення особистого селянського господарства, а саме: трактори, сцепки, причіпи, катки, цистерни, зернопоргузчики, комбайн, зорносховище, автомобілі ГАЗ-53 та інше обладнання, що підтверджується змістом копії рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2011 у справі №2-228/2011, яке набрало законної сили 09.03.2011, та копією свідоцтва про реєстрацію трактору Беларус-892.

Окрім того, у приватній власності позивача знаходиться комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 771 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями технічного паспорту та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №171456011 від 24.06.2019. Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, вказану нерухомість позивач також використовував у 2020 році для зберігання вищенаведеного сільськогосподарського обладнання з метою ведення ним особистого селянського господарства.

Факт того, що позивач є членом особистого селянського господарства підтверджується і змістом довідки про членство, приналежність до особистого селянського господарства позивача, виданої Покровською селищною радою за №49 від 25.04.2023.

Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують факт безпосереднього використання позивачем вищезазначених об`єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності.

Разом з тим, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018:2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018:2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018:2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва» (зокрема, товарні та племінні ферми великої рогатої худоби, свиноферми й свинофабрики, віці ферми, кролівничі та звірівницькі ферми, кінні заводи, собачі розплідники); 1271.2«Будівлі для птахівництва» (зокрема, птахофабрики та птахоферми, ні підприємствах із виробництва яєць і м`яса птиці, а також із вирощування гібридної птиц для товарних господарств та інкубаторно-птахівничі станції для виробництва добовою молодняка птиці та ін.); 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна» (зокрема, зерносховища); 1271.4«Будівлі силосні та сіножаті (зокрема силоси); 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства» (зокрема, підвали, винокурні, винні ємкості); 1271.6«Будівлі тепличного господарства» (зокрема, теплиці, сільськогосподарські, парники, оранжереї, заводи кормових антибіотиків); 1271.7 «Будівлі рибного господарства» (зокрема, підприємства з переробки риби); 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (зокрема, підприємства з переробки відходів тваринництва); 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» (зокрема, підприємства виробничо-технічного обслуговування, які включають: бази зберігання мінеральних добрив і пестицидів, сільськогосподарської техніки та запасних частин, підприємств з ремонту сільськогосподарських машин і транспорту, станції біологічного захисту рослин).

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Як вбачається з матеріалів справи, належний на праві власності ОСОБА_1 комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 771 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 складається з гаража, навіса, площадки транспортного парку, складу зберігання мастил та запчастин, складу зберігання пестицидів, гербіцидів та мінеральних добрив. Тобто, у розумінні чинного законодавствавідноситься до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, до лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000.

В той же час, норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримати від Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що об`єкт нерухомості - комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 771 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1224284500:01:001:0372, з цільовим призначеннямдля ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища та під сільськогосподарськими будівлями), яка належать позивачуна праві оренди та використовуються в господарській діяльності, фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вказаний об`єкт сільськогосподарської інфраструктури (група нежилових будівель та споруд згідно копії техпаспорту) в межах сільськогосподарських потреб не є об`єктом оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ст.266 ПК України.

Суд наголошує, що відповідачем у відзиві не наведено жодних обґрунтованих підстав та не надано жодних допустимих і належних доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та обставин справи, встановлених судом, які відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.05.2023 №0340159-2415-0427 та наявність підстав для його скасування.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 1073,60 грн, сплачений позивачем при поданні до суду адміністративного позову відповідно до квитанції від 07.08.2023 №32528798800007481776, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області від 08.05.2023 №0340159-2415-0427.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно