Ухвала

від 05.03.2024 по справі 404/1882/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/1882/24

Номер провадження 1-кс/404/679/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі суду в м. Кропивницькому клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню 12024121010000603 за ч.2 ст.307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням про накладення арешту на речі, вилучені 03.03.2024 року під час затримання підозрюваного ОСОБА_5 .

За версією представника обвинувачення вилучене майно має доказове значення для кримінального провадження, відповідає критеріям речового доказу. Мета звернення збереження речей, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та вилучені під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України.

Слідчий/Прокурор/Власник майна в судове засідання не з`явились, надали заяви про слухання клопотання без їх участі.

Враховуючи такі обставини, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України розгляд клопотання проведено за відсутності учасників процесу та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу (ч. 2 ст. 207 КПК України).

03.03.2024 року в порядку статті 208 КПК України був затриманий ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно з ч. 3 ст.208 КПК України, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов`язана скласти відповідний протокол. (ч. 3 ст. 168 КПК України)

КПК України в чинній редакції дозволяє відшукати і вилучити будь-які речі та майно належне затриманій особі під час проведення особистого обшуку після затримання особи в порядку ст. 208 КПК України. Такі дії не вимагають дозволу слідчого судді.

При проведенні особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 слідчі виявили та вилучили речі, які оглянули і постановою слідчого від 03.03.2024 року визнали речовим доказом, тобто будуть використані при доказуванні в суді. Такі дії узгоджується з пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України, про необхідність збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Частиною 3 ст.170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

У даному кримінальному провадженні є розумні підстави вважати, що вилучене у підозрюваного майно може бути приховане, передане, пошкоджене або знищене. Таким чином, арешт на майно з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.

Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження речами, з метою запобігання зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Держава гарантує право громадянина на забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер.

Прокурор надав: результати зафіксовані в протоколах: затримання; огляду предметів; допитів свідків, на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України). Довів наявність розумної підозри про існування ризику умисного знищення доказу, що призведе до втрати значення речового доказу, як такого. Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено. Арешт суттєво не позначиться на інтересах власника і третіх осіб.

Слідчий суддя, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом з подальшим використанням при доказуванні в суді, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик знищення майна, є достатніми умовами для застосування щодо цього майна співрозмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно. З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, заборонивши його відчуження, розпорядження та користування, а саме на:

- мобільний телефон «Xiaomi Redmi Not 11», ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з сім-карткою НОМЕР_3 , власником і володільцем яких є ОСОБА_5 .

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим слідчого відділу Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_3 в частині реєстрації арешту майна та забезпеченню умов його зберігання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Слідчий суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1