Рішення

від 29.02.2024 по справі 523/8450/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/8450/23

Провадження №2/523/2158/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді Малиновського О.М.

за участю секретаря Славинського А.Ю.

представника позивача адвоката Верхоли І.О.

представника відповідача адвоката Музиченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський дослідно-експериментальний завод» про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні власністю, встановлення сервітуту, стягнення майнової шкоди,

та за зустрічними позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський дослідно-експериментальний завод» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами в остаточній редакції яких просив:

зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський дослідно-експериментальний завод» (далі за текстом ТОВ «ОДЕЗ») не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належним йому майном, а саме адміністративним приміщенням четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 544,2 кв.м., розблокування входу до нього через сходи та площадку сходів та шляхом підключення приміщення до мереж електро, -водопостачання та водовідведення,

встановити постійний та безоплатний сервітут за ОСОБА_1 на сходи, які розташовані в правій частині будівлі, на приміщення першого поверху «19-коридор», яке належить ОСОБА_1 , з правом безперешкодного проходу (пересування) до належного йому адміністративного приміщення четвертого поверху будинку АДРЕСА_1 по сходах, які розташовані в правій частині будівлі, через приміщення першого поверху «19-коридор»;

встановити постійний та безоплатний сервітут за ОСОБА_1 на внутрішньобудинкові системи водопостачання, водовідведення та електропостачання, до яких підключене адміністративне приміщення четвертого поверху чотириповерхового бдуинку з площадкою сходів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з правом ОСОБА_1 підключення, користування вказаними внутрішньобудинковими системами;

визначити істоті умови сервітуту, а саме встановити за ОСОБА_1 права постійного, безоплатного безперешкодного проходу (пересування) до належного йому адміністративного приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по сходах, які розташовані в правій частині будівлі, через приміщення першого поверху «19-коридор», право ОСОБА_1 підключення, користування внутрішньобудинковими системами водопостачання, водовідведення та електропостачання;

стягнути з ТОВ «ОДЕЗ» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 211706,95грн. внаслідок не здачі приміщення в оренду довготривалий час.

Позовна заява в частині усунення перешкод та встановлення сервітуту мотивована тим, що позивач не має можливості пройти до власних приміщень на четвертий поверх будинку, які належать йому на праві приватної власності, і забезпечити приміщення водопостачанням, водовідведенням та електропостачанням, оскільки в цьому йому відповідач чинить перешкоди.

В частині стягнення завданої матеріальної шкоди позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок перешкод з боку відповідача позивач не має можливості здати належні йому приміщення в оренду, внаслідок чого він вважає, що йому було завдано шкоди на суму 211706,95грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовні вимоги в яких вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що ТОВ «ОДЕЗ» не визнає право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення четвертого поверху, так як Товариство не здійснювало такого відчуження, договір купівлі-продажу було укладено з порушенням ст. 638 ЦК України та ст.50 Закону України «Про нотаріат», а саме в ньому не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки. В частині встановлення сервітуту на водо та електропостачання то такі не підлягають задоволенню, так як позивач не звертався до відповідних служб із заявою на укладання договорів на постачання води та електричної енергії. Вимоги про стягнення коштів за договором оренди не ґрунтуються на законі, оскільки ОСОБА_1 , як у фізичної особи підприємця відсутній такий від діяльності, як здача об`єкту нерухомості в оренду. Крім того, відповідач вказує, що аналогічні вимоги про усунення перешкод у підключенні до - електро та водопостачання вже були предметом розгляду справи за позовними вимогами ОСОБА_2 , в задоволенні яких було відмовлено. Позивачем не доведені позовні вимоги в частині встановлення сервітуту, а висновок експерта не відповідає фактичним обставинам.

Крім того, заперечуючи проти позову представник відповідача в судовому засіданні просила застосувати наслідки пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності.

Також, не погоджуючись з первісними позовними вимогами ТОВ «ОДЕЗ» звернувся із зустрічним позовом в якому просить:

витребувати у ОСОБА_1 та передати ТОВ «ОДЕЗ» належний на праві власності четвертий поверх адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов мотивований тим, що на думку представника ТОВ «ОДЕЗ» договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено з порушенням ст. 638 ЦК України та ст.50 Закону України «Про нотаріат», а саме в ньому не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки. Між сторонами договору не було досягнуто усіх істотних умов. Таким чином на думку представника Товариства, ОСОБА_1 протиправно та незаконно набув право власності на нежитлове приміщення четвертого поверху, а відтак у Товариства виникло право на витребування такого майна з чужого незаконного володіння на свою користь, так як вони були незаконно позбавлені такого майна.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді від 22.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення встановлених судом недоліків.

Ухвалою судді від 23.06.2023р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

09.10.2023р. від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява з урахуванням наданого висновку будівельно-технічної експертизи.

03.11.2023р. до суду надійшов зустрічний позов ТОВ «ОДЕЗ», а також відзив на первісні позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.12.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІІ. Позиції сторін.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Верхола І.О. в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги підтримав просив задовольнити. У призначене судове засідання на 29.02.2024р. не з`явився, направив заяву про підтримання первісних позовних вимог та розгляду справи за їх відсутності.

Представник ТОВ «ОДЕЗ» в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи убачається, що на підставі наказу фонду держмайна України № 17-АТ від 02.02.1996р., з переліком нерухомого майна, ТОВ «ОДЕЗ» є власником нежитлових будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: адміністративної будівлі літ. «А», загальною площею 1958,9 кв.м., основою площею 1244, 2кв.м., цех №1 літ. «Б», загальною площею 3684,3кв.м., основою площею 3296,3кв.м., цех №2 літ. «В», загальною площею 1285,7кв.м., основною площею 1069,7кв.м., гараж літ. «Г», загальною площею 144,7 кв.м., основною площею 144,7 кв.м., майстерня склад літ. «Д», загальною площею 173,2 кв.м., основною площею 8,5кв.м., склад літ. «Е», загальною площею 21,1кв.м., основною площею 21,1кв.м., гараж літ. «ЖЖ1», загальною площею 107,3кв.м., основною площею 107,3 кв.м., трансформаторна підстанція літ. «З», прохідна літ «И», пожежна водойма літ. «К», І-мостіння, №1-8,9-огорожа.

ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить адміністративне приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., загальною площею 544,2кв.м. Право власності у ОСОБА_1 виникло на підставі посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. договору купівлі-продажу від 26.04.2019р., реєстровий номер 501, укладеного між ОСОБА_1 , як покупцем та ОСОБА_3 , як продавцем, якому вказане вище приміщення належало на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 24.06.2014р.

Також матеріали справи містять інформацію, що на підставі свідоцтва про право власності на нежилі приміщення офісу, виданого 24.12.2003р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради, Відкритому акціонерному товариству «Південелеваторбуд» на право колективної власності належали нежитлові приміщення, загальною площею 544,2 кв.м., відображених у технічному паспорті за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво було видане на підставі наказу Фонду державного майна України від 24.05.2002р. №906.

Директором ТОВ «ОДЕЗ» на звернення ОСОБА_1 від 19.07.2019р. листом повідомлено, що зі всіх питань користування нежитловим приміщенням четвертого поверху йому слід звертатися до продавця ОСОБА_3 , так як ТОВ «ОДЕЗ» не є продавцем такого приміщення.

Висновком експерта №235/23 від 26.07.2023р., проведеного позивачем на замовлення, судовий експерт дійшов наступного висновку:

в результаті проведеного дослідження визначено, що прохід до адміністративного приміщення четвертого поверху будинку можливий лише по сходах, які розташовані в правій частині будівлі, через приміщення першого поверху «19-коридор», яке не належить ОСОБА_1 . Потрапити до адміністративного приміщення четвертого поверху будинку з інших приміщень та входів будівлі не можливо, так як конструктивною схемою будівлі не передбачена можливість підйому на четвертий поверх сходами з лівої частини будівлі (підйом сходами з першого поверху приміщення «3» можливий тільки до третього поверху);

отже, вільного, відокремленого доступу до адміністративного приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 544,2кв.м. не існує;

в результаті проведеного дослідження, можливо припустити, що адміністративне приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підключене до внутіршньобудинкової системи водопостачання та водовідведення;

в результаті проведеного дослідження, можливо припустити, що адміністративне приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підключене до внутіршньобудинкової системи електропостачання.

Надаючи висновок, експертом, серед іншого, були досліджені матеріали технічної інвентаризації об`єктів нерухомості, які розташовані в АДРЕСА_1 , технічний паспорт, виготовлений КП «БТІ» ОМР від 08.09.2009р.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Згідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10,81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У пункті 2 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування (сервітут).

Відповідно до частини першої статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з частиною першою статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. До таких об`єктів, зокрема, належать будинки, нежитлові та житлові приміщення, розташовані в них.

Як зазначено в частинах першій, третій статті 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

У частинах першій-третій статті 403 ЦК України регламентовано, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Як чітко зазначено в частині першій статті 404 ЦК України, право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 з 26.04.2019р. є власником адміністративного приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку, загальною площею 544,2кв.м., з площадкою сходів в буд. АДРЕСА_1 .

З представленого суду експертного висновку №235/23 від 26.07.2023р. та технічної документації убачається, що адміністративне приміщення четвертого поверху під №8-А розташоване в нежитловому приміщенні будинку АДРЕСА_1 та є його частиною. В результаті проведеного дослідження визначено, що прохід до адміністративного приміщення четвертого поверху будинку можливий лише по сходах, які розташовані в правій частині будівлі через приміщення першого поверху «19-коридор», яке не належить ОСОБА_1 . При цьому потрапити до належних ОСОБА_1 приміщень, які розташовані на четвертому поверсі, з інших приміщень та входів будівлі неможливо, так як конструктивною схемою будівлі не передбачена можливість підйому на четвертий поверх з лівої частини будівлі, оскільки підйом сходами з першого поверху приміщення «3» можливий тільки до третього поверху.

Таким чином, судом встановлено та іншого не спростовано відповідачем, що без доступу і можливості проходу до всіх вищевказаних приміщень ТОВ «ОДЕЗ» шляхом встановлення сервітуту, ОСОБА_1 не має об`єктивної можливості пройти до своїх нежилих приміщень, які знаходяться на четвертому поверсі в цьому ж будинку та з якого немає окремого виходу, ніж сходами, які розташовані в правій частині будівлі через приміщення першого поверху «19-коридор», які належать відповідачу.

Таким чином, наявними та дослідженими судом доказами у справі підтверджується відсутність можливості у ОСОБА_1 пройти до власних приміщень інакше, аніж через встановлення сервітуту на приміщення належні ТОВ «ОДЕЗ».

До того ж, серед правових підстав для встановлення сервітуту, передбачених в статтями 401-406 ЦК України головним є встановлення відсутності можливості у позивача пройти до власних приміщень інакше, аніж через встановлення сервітуту на приміщення відповідача, і така неможливість доведена доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, і висновком експерта за результатами будівельно-технічної експертизи, який не спростований відповідачем.

Крім того, суд приймає до уваги, що у матеріалах справи відсутній договір про встановлення сервітуту та/або інший доказ, який би підтвердив встановлення необхідного позивачеві сервітуту за згодою між ним і Відповідачем.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність всіх підстав, передбачених статтями 401-406 ЦК України, для встановлення сервітуту щодо нежитлових приміщень Відповідача, зазначених у прохальній частині позовної заяви, на користь Позивача.

Що стосується безстроковості та безоплатності сервітуту, то суд бере до уваги, що ОСОБА_1 не зможе користуватися належними йому приміщеннями четвертого поверху без встановленого сервітуту щодо приміщень відповідача, і встановлення такого сервітуту ніяким чином не обмежить можливість їх використання Відповідачем за їх цільовим призначенням без жодних обмежень (окрім змісту самого сервітуту). А тому справедливим, розумним і достатнім буде встановлення саме безстрокового і безоплатного сервітуту щодо нежитлових приміщень ТОВ «ОДЕЗ» у відповідності до частин другій, третій статті 403 ЦК України.

Також з урахуванням встановлених судом обставин справи та позиції відповідача, яка була висловлена у листі директора ТОВ «ОДЕЗ», а також зазначена представником у судовому засіданні, слід дійти висновку, що з боку відповідача на теперішній час чиняться перешкоди у користуванні та володінні належними позивачу нежитловими приміщеннями четвертого поверху, що вказує на обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання відповідача не чинити таких перешкод. При цьому, враховуючи, що підключення четвертого поверху будинку до мереж водопостачання, водовідведення та електропостачання можливо лише від внутрішньо будинкової мережі, які перебувають у володінні відповідача, то відповідача слід зобов`язати не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні такими мережами, шляхом надання можливості їх підключення четвертого поверху нежитлового приміщення.

Водночас, позовні вимоги про встановлення сервітуту на внутрішньо будинкові системи водопостачання, водовідведення та електропостачання не підлягають задоволенню, так як є недоведеними.

Так, у наданому висновку будівельно-технічної експертизи експерт дійшов висновку, що в результаті проведеного дослідження, можливо припустити, що адміністративне приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підключене до внутіршньобудинкової системи водопостачання, водовідведення та системи електропостачання.

Тобто, такий висновок ґрунтується на припущеннях, в частині доведеності неможливості користування позивачем такими мережами без встановлення сервітуту.

При цьому, варта уваги та обставина, що судом задоволенні позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача не чинити перешкоди у користуванні такими мережами.

Відповідач, у свою чергу, всіх вищевказаних обставин не спростував та не довів належними, достовірними та достатніми доказами свої заперечення, а отже не має і підстав для відмови у задоволенні первісних позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні власністю та встановлення сервітуту.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Так, доводи представник відповідача, що Товариство не здійснювало відчуження нежитлового приміщення четвертого поверху, що на думку відповідача є підставою для відмови у задоволенні первісних позовних вимог, є безпідставними та спростовуються представленим представником ОСОБА_1 оригіналом договору купівлі-продажу.

Слід звернути увагу, що згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Даних про те, що договір купівлі-продажу від 26.04.2019р. був визнаний у встановленому законом порядку недійсним, або існують обставини, які б вказували, що такий є нікчемний матеріали справи не містять та такого не встановлено судом.

Також, суд відхиляє та не приймає до уваги заяву представника відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності з наступних підстав.

Так, статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Позов з яким звернувся до суду ОСОБА_1 відноситься до негаторного. Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння. Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що зберіглося до моменту подання позову до суду. Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Отже, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 серпня 2023 року у справі № 922/1832/19 зазначено, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Водночас, позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ОДЕЗ» майнової шкоди внаслідок нездачі приміщень в оренду довготривалий час є безпідставними та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

За змістом викладеного у позовній заяві позивач фактично просить стягнути з ТОВ «ОДЕЗ» упущену вигоду. Відтак, посилання у позовній заяві на норми права якими врегульовані деліктні правовідносини (ст.1166 ЦК України) є помилковими та не заслуговують на увагу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України, упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Наданий позивачем єдиний доказ в обґрунтування завдання збитків на суму 211706,95грн., у вигляді копії звіту про перевірку договору найму (оренди) від 31.01.2020р., суд до уваги не приймає, так як з урахуванням висловлених представником ТОВ «ОДЕЗ» сумнівів в його оригінальності, оригінал такого доказу суду позивачем не був наданий (ч.6 ст.95 ЦПК).

Отже, пред`явлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди є недоведеними, не підтвердженні належними і допустимими доказами, а відтак не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо зустрічного позову.

У зустрічномупозові ТОВ«ОДЕЗ» проситьвитребувати зчужого незаконноговолодіння ОСОБА_1 та передати їм належний на праві власності четвертий поверх адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 посилаючись на незаконність договору купівлі-продажу від 26.04.2019р. та вказуючи, що ТОВ «ОДЕЗ» було незаконно позбавлено такого майна.

Так, майно може бути витребувано від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Таке витребування застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпну сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно поза їх волею.

ТОВ «ОДЕЗ», вважаючи себе власником та ставлячи вимоги про витребування належного ОСОБА_1 нежитлового приміщення четвертого поверху не доводить, що таке майно вибуло з їхнього володіння поза їх волею та з цього приводу не надає жодного належного та допустимого доказу.

Посилання ТОВ «ОДЕЗ» на те, що набуття права власності ОСОБА_1 є протиправним та незаконним, так як вони не відчужували нежитлові приміщення четвертого поверху, не заслуговують на увагу, з урахуванням того, що договір купівлі-продажу від 26.04.2019р. не визнаний недійсним та його недійсність прямо не встановлено законом.

Зустрічна позовна заява містить лише перелік норм права, якими врегульовані питання про можливе витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що зустрічний позов є безпідставний, недоведений належними та допустимими доказами, а відтак не підлягає задоволенню у повному обсязі.

VІ. Судові витрати.

Згідно ст.141 ЦПК України суд пропорційно задоволеним позовним вимогам стягує з ТОВ «ОДЕЗ» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1073,60грн. за позовні вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський дослідно-експериментальний завод» не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належним йому майном, а саме адміністративним приміщенням четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 544,2 кв.м., шляхом розблокування входу до нього через сходи та площадку сходів та шляхом не перешкоджання у підключені до мереж водопостачання, водовідведення та електропостачання четвертого поверху вказаного нежитлового приміщення.

Встановити безстроковий безоплатний сервітут за ОСОБА_1 на сходи, які розташовані в правій частині будівлі, на приміщення першого поверху «19-коридор», яке належить ОСОБА_1 , з правом безперешкодного проходу (пересування) до належного йому адміністративного приміщення четвертого поверху будинку АДРЕСА_1 по сходах, які розташовані в правій частині будівлі, через приміщення першого поверху «19-коридор».

Визначити істоті умови сервітуту, а саме встановити за ОСОБА_1 право безстрокового безоплатного безперешкодного доступу та проходу (пересування) до належного йому адміністративного приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по сходах, які розташовані в правій частині будівлі, через приміщення першого поверху «19-коридор».

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Одеський дослідно-експериментальнийзавод» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60грн.

Зустрічні позовні вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський дослідно-експериментальний завод» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без задоволення у повному обсязі.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський дослідно-експериментальний завод», ЄДРПОУ: 01350015, місцезнаходження: м. Одеса, провулок Газовий, 8.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 06 березня 2024р.

Суддя