Постанова

від 12.12.2024 по справі 523/8450/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5033/24

Справа № 523/8450/23

Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський дослідно-експериментальний завод» у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський дослідно-експериментальний завод» про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні власністю, встановлення сервітуту, стягнення майнової шкоди, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський дослідно-експериментальний завод» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Малиновського О.М. 29 лютого 2024 року у м. Одеса, -

встановила:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, та у якому позивач просив:

- зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський дослідно-експериментальний завод» (далі за текстом ТОВ «ОДЕЗ») не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належним йому майном, а саме адміністративним приміщенням четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 544,2 кв.м., розблокування входу до нього через сходи та площадку сходів та шляхом підключення приміщення до мереж - електро, -водопостачання та водовідведення;

- встановити постійний та безоплатний сервітут за ОСОБА_1 на сходи, які розташовані в правій частині будівлі, на приміщення першого поверху - «19-коридор», яке належить ОСОБА_1 , з правом безперешкодного проходу (пересування) до належного йому адміністративного приміщення четвертого поверху будинку АДРЕСА_1 по сходах, які розташовані в правій частині будівлі, через приміщення першого поверху - «19-коридор»;

- встановити постійний та безоплатний сервітут за ОСОБА_1 на внутрішньобудинкові системи водопостачання, водовідведення та електропостачання, до яких підключене адміністративне приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з правом ОСОБА_1 підключення, користування вказаними внутрішньобудинковими системами;

- визначити істоті умови сервітуту, а саме встановити за ОСОБА_1 права постійного, безоплатного безперешкодного проходу (пересування) до належного йому адміністративного приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по сходах, які розташовані в правій частині будівлі, через приміщення першого поверху - «19-коридор», право ОСОБА_1 підключення, користування внутрішньобудинковими системами водопостачання, водовідведення та електропостачання;

- стягнути з ТОВ «ОДЕЗ» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 211706,95 грн. внаслідок не здачі приміщення в оренду довготривалий час.

Позовна заява в частині усунення перешкод та встановлення сервітуту мотивована тим, що позивач не має можливості пройти до власних приміщень на четвертий поверх будинку, які належать йому на праві приватної власності, і забезпечити приміщення водопостачанням, водовідведенням та електропостачанням, оскільки в цьому йому відповідач чинить перешкоди.

В частині стягнення завданої матеріальної шкоди позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок перешкод з боку відповідача позивач не має можливості здати належні йому приміщення в оренду, внаслідок чого він вважає, що йому було завдано шкоди на суму 211706,95 грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

ТОВ «ОДЕЗ» звернулось до суду із зустрічним позовом, в якому просило витребувати у ОСОБА_1 та передати ТОВ «ОДЕЗ» належний на праві власності четвертий поверх адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов мотивований тим, що, на думку представника ТОВ «ОДЕЗ», договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено з порушенням ст. 638 ЦК України та ст. 50 Закону України «Про нотаріат», а саме: в ньому не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки; між сторонами договору не було досягнуто усіх істотних умов. Таким чином, на думку представника Товариства, ОСОБА_1 протиправно та незаконно набув право власності на нежитлове приміщення четвертого поверху, а відтак у Товариства виникло право на витребування такого майна з чужого незаконного володіння на свою користь, так як вони були незаконно позбавлені такого майна.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ «ОДЕЗ» не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належним йому майном, а саме адміністративним приміщенням четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 544,2 кв.м., шляхом розблокування входу до нього через сходи та площадку сходів та шляхом не перешкоджання у підключенні до мереж водопостачання, водовідведення та електропостачання четвертого поверху вказаного нежитлового приміщення.

Встановлено безстроковий безоплатний сервітут за ОСОБА_1 на сходи, які розташовані в правій частині будівлі, на приміщення першого поверху - «19-коридор», яке належить ОСОБА_1 , з правом безперешкодного проходу (пересування) до належного йому адміністративного приміщення четвертого поверху будинку АДРЕСА_1 по сходах, які розташовані в правій частині будівлі, через приміщення першого поверху - «19-коридор».

Визначено істоті умови сервітуту, а саме встановлено за ОСОБА_1 право безстрокового безоплатного безперешкодного доступу та проходу (пересування) до належного йому адміністративного приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 по сходах, які розташовані в правій частині будівлі, через приміщення першого поверху - «19-коридор».

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Зустрічний позов ТОВ «ОДЕЗ» залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ОДЕЗ» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ «ОДЕЗ» не визнає право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення четвертого поверху, так як Товариство не здійснювало такого відчуження, договір купівлі-продажу було укладено з порушенням ст. 638 ЦК України та ст. 50 Закону України «Про нотаріат». В частині встановлення сервітуту на водо- та електропостачання вимоги не підлягали задоволенню, оскільки позивач не звертався до відповідних служб із заявою на укладання договорів на постачання води та електричної енергії. Аналогічні вимоги про усунення перешкод у підключенні до електро- та водопостачання вже були предметом розгляду справи за позовними вимогами ОСОБА_3 , у задоволенні яких було відмовлено. Позивачем не доведені позовні вимоги в частині встановлення сервітуту, а висновок експерта не відповідає фактичним обставинам.

Сторони про розгляд справи на 12 листопада 2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились представники ТОВ «ОДЕЗ» та ОСОБА_1..

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ТОВ «Одеський дослідно-експериментальний завод» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З наявної у матеріалах справи копії архівної справи на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що за згодою адміністрації Одеського дослідно-експериментального заводу, ПДБП-3 підприємство «Південьелеваторбуд» у 1970-х роках здійснило добудову четвертого поверху над адмінбудівлею заводу. Вказаний об`єкт був прийнятий в експлуатацію та посталений на баланс заводу.

Наказом Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву «Украгропромбуд» від 30 червня 1995 року, Одеським дослідно-експериментальним заводом передано безоплатно з балансу на баланс ПДБП-3 підприємства «Південьелеваторбуд» частину нежитлового приміщення площею 576 кв.м. по АДРЕСА_1, у м. Одесі.

На підставі наказу фонду держмайна України № 17-АТ від 02 лютого 1996 року, з переліком нерухомого майна, ТОВ «ОДЕЗ» є власником нежитлових будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: адміністративної будівлі літ. «А», загальною площею 1958,9 кв.м., основною площею 1244,2 кв.м., цех №1 літ. «Б», загальною площею 3684,3 кв.м., основною площею 3296,3 кв.м., цех №2 літ. «В», загальною площею 1285,7 кв.м., основною площею 1069,7 кв.м., гараж літ. «Г», загальною площею 144,7 кв.м., основною площею 144,7 кв.м., майстерня склад літ. «Д», загальною площею 173,2 кв.м., основною площею 8,5 кв.м., склад літ. «Е», загальною площею 21,1 кв.м., основною площею 21,1 кв.м., гараж літ. «ЖЖ1», загальною площею 107,3 кв.м., основною площею 107,3 кв.м., трансформаторна підстанція літ. «З», прохідна літ «И», пожежна водойма літ. «К», І-мостіння, №1-8,9-огорожа.

На підставі свідоцтва про право власності на нежилі приміщення офісу, виданого 24 грудня 2003 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, Відкритому акціонерному товариству «Південьелеваторбуд» на право колективної власності належали нежитлові приміщення, загальною площею 544,2 кв.м., відображені у технічному паспорті за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво було видане на підставі наказу Фонду державного майна України від 24 травня 2002 року №906.

Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 11 грудня 2003 року приміщенню четвертого поверху адмінбудівлі, яка належить ВАТ «Південьелеваторбуд», була надано наступну поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Таким чином, вказані обставини підтверджують той факт, що спірний четвертий поверх будівлі був побудований та введений у експлуатацію ПДБП-3 підприємства «Південьелеваторбуд», та у наступному, ВАТ «Південьелеваторбуд» оформило право власності на вказане приміщення, і такі обставини не могли бути невідомі ТОВ «ОДЕЗ», що підтверджено доказами, наявними у копії архівної справи на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно, ТОВ «ОДЕЗ» ніколи не було та не є власником четвертого поверху адмінбудівлі.

Спірне адміністративне приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., загальною площею 544,2 кв.м., належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності. Право власності у ОСОБА_1 виникло на підставі посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. договору купівлі-продажу від 26 квітня 2019 року, реєстровий номер 501, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якому вказане вище приміщення належало на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 24 червня 2014 року.

Директором ТОВ «ОДЕЗ» на звернення ОСОБА_1 від 19 липня 2019 року листом повідомлено, що зі всіх питань користування нежитловим приміщенням четвертого поверху йому слід звертатися до продавця - ОСОБА_2 , так як ТОВ «ОДЕЗ» не є продавцем такого приміщення.

З Висновку експерта №235/23 від 26 липня 2023 року, виготовленого на замовлення позивача, вбачається, що в результаті проведеного дослідження визначено, що прохід до адміністративного приміщення четвертого поверху будинку можливий лише по сходах, які розташовані в правій частині будівлі, через приміщення першого поверху - «19-коридор», яке не належить ОСОБА_1 . Потрапити до адміністративного приміщення четвертого поверху будинку з інших приміщень та входів будівлі не можливо, так як конструктивною схемою будівлі не передбачена можливість підйому на четвертий поверх сходами з лівої частини будівлі (підйом сходами з першого поверху приміщення «3» можливий тільки до третього поверху).

Отже, вільного, відокремленого доступу до адміністративного приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 544,2 кв.м., не існує.

В результаті проведеного дослідження можливо припустити, що адміністративне приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підключене до внутіршньобудинкової системи електропостачання, водопостачання та водовідведення.

Надаючи висновок, експертом, серед іншого, були досліджені матеріали технічної інвентаризації об`єктів нерухомості, які розташовані в АДРЕСА_1 , технічний паспорт, виготовлений КП «БТІ» ОМР від 08 вересня 2009 року.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10,81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України передбачено, що речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування (сервітут).

Згідно ч. 1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. До таких об`єктів, зокрема, належать будинки, нежитлові та житлові приміщення, розташовані в них.

Згідно ч. 1, 3 ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

У ч. 1-3 ст. 403 ЦК України визначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Як зазначено в ч. 1 ст. 404 ЦК України, право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 26 квітня 2019 року є власником адміністративного приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку, загальною площею 544,2 кв.м., з площадкою сходів в буд. 8-А. по АДРЕСА_1 .

Отже, з експертного висновку №235/23 від 26 липня 2023 року та технічної документації вбачається, що адміністративне приміщення четвертого поверху під №8-А розташоване у нежитловому приміщенні будинку АДРЕСА_1 та є його частиною. В результаті проведеного дослідження визначено, що прохід до адміністративного приміщення четвертого поверху будинку можливий лише по сходах, які розташовані в правій частині будівлі через приміщення першого поверху - «19-коридор», яке не належить ОСОБА_1 . При цьому потрапити до належних ОСОБА_1 приміщень, які розташовані на четвертому поверсі, з інших приміщень та входів будівлі неможливо, так як конструктивною схемою будівлі не передбачена можливість підйому на четвертий поверх з лівої частини будівлі, оскільки підйом сходами з першого поверху приміщення «3» можливий тільки до третього поверху.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено та не спростовано відповідачем, що без доступу і можливості проходу до всіх вищевказаних приміщень ТОВ «ОДЕЗ» шляхом встановлення сервітуту, ОСОБА_1 не має об`єктивної можливості пройти до своїх нежилих приміщень, які знаходяться на четвертому поверсі в цьому ж будинку та з якого немає окремого виходу, ніж сходами, які розташовані в правій частині будівлі через приміщення першого поверху - «19-коридор», які належать відповідачу.

Також колегія суддів враховує, що у судовому засіданні представник ТОВ «ОДЕЗ» підтвердив, що апелянт перешкоджає як ОСОБА_1 у користуванні належним йому на законних підставах майном, так і всім попереднім власником, при цьому жодних доказів того, що спірне майно належить або належало на праві власності ТОВ «ОДЕЗ», останнім судам першої та апеляційної інстанцій не надано.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає встановленою відсутність можливості у ОСОБА_1 пройти до власних приміщень інакше, ніж через встановлення сервітуту на приміщення належні ТОВ «ОДЕЗ».

Серед правових підстав для встановлення сервітуту, передбачених в ст. ст. 401-406 ЦК України, головним є встановлення відсутності можливості у позивача пройти до власних приміщень інакше, аніж через встановлення сервітуту на приміщення відповідача, і така неможливість доведена доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, висновком експерта за результатами будівельно-технічної експертизи, який не спростований відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність всіх підстав, передбачених ст. ст. 401-406 ЦК України, для встановлення сервітуту щодо нежитлових приміщень відповідача, зазначених у прохальній частині позовної заяви, на користь позивача.

Що стосується безстроковості та безоплатності сервітуту, то судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що ОСОБА_1 не зможе користуватися належними йому приміщеннями четвертого поверху без встановленого сервітуту щодо приміщень відповідача, і встановлення такого сервітуту ніяким чином не обмежить можливість їх використання відповідачем за їх цільовим призначенням без жодних обмежень (окрім змісту самого сервітуту). А тому справедливим, розумним і достатнім буде встановлення саме безстрокового і безоплатного сервітуту щодо нежитлових приміщень ТОВ «ОДЕЗ» у відповідності до ч. 2, 3 ст. 403 ЦК України.

Також, з урахуванням встановлених судом обставин справи, доведеним є той факт, що з боку відповідача на теперішній час чиняться перешкоди у користуванні та володінні належними позивачу нежитловими приміщеннями четвертого поверху, що вказує на обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання відповідача не чинити таких перешкод. При цьому, враховуючи, що підключення четвертого поверху будинку до мереж водопостачання, водовідведення та електропостачання можливо лише від внутрішньобудинкової мережі, які перебувають у володінні відповідача, то відповідача правильно зобов`язано не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні такими мережами, шляхом надання можливості підключення до них четвертого поверху нежитлового приміщення (з узгодженням технічних умов з відповідними службами).

Доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Одеський дослідно-експериментальний завод», що товариство не здійснювало відчуження нежитлового приміщення четвертого поверху, що є підставою для відмови у задоволенні первісних позовних вимог, є безпідставними та спростовуються наявним у матеріалах справи договору купівлі-продажу, та матеріалами інвентаризаційної справи.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів того, що договір купівлі-продажу від 26 квітня 2019 року був визнаний у встановленому законом порядку недійсним, або існують обставини, які б вказували, що такий договір є нікчемним, апелянтом не надано.

Аналогічно безпідставними є доводи відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Так, ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Позов, з яким звернувся до суду ОСОБА_1 , є негаторним, тобто позовом власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння. Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що зберіглося до моменту подання позову до суду. Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Отже, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.

Постановою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 922/1832/19 зазначено, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «ОДЕЗ» майнової шкоди внаслідок нездачі приміщень в оренду довготривалий час, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, то рішення суду у цій частині не оскаржувалось сторонами, а відтак, не підлягає перегляду у апеляційному порядку.

Щодо зустрічного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, у зустрічному позові ТОВ «ОДЕЗ» просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та передати товариству належний йому на праві власності четвертий поверх адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на незаконність договору купівлі-продажу від 26 квітня 2019 року та вказуючи, що ТОВ «ОДЕЗ» було незаконно позбавлено такого майна.

Для захисту права власності у випадку незаконного відчуження майна, ст. 387 ЦК України закріплено право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа.

Власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння.

Власник, що пред`являє вимогу витребування належного йому на праві власності майна, повинен довести суду, що саме це майно є об`єктом його права власності (конкретно та індивідуально визначена річ).

Позовами про витребування майна (віндикаційними позовами) захищається право володіння та користування майном, що належить власникові або іншій особі, яка отримала право володіння річчю на законних підставах. Отже, віндикаційний позов може бути пред`явлений власником або суб`єктом іншого речового права.

Позов про витребування майна з чужого незаконного володіння може бути пред`явлено особою, яка володіла річчю в силу зобов`язання.

Так, майно може бути витребувано від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Таке витребування застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпну сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Як вже вказувалось вище, ТОВ «ОДЕЗ», вважаючи себе власником та ставлячи вимоги про витребування належного ОСОБА_1 нежитлового приміщення четвертого поверху чотириповерхового будинку з площадкою сходів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 544,2 кв.м., не надало судам першої та апеляційної інстанцій жодного належного та допустимого доказу того, що таке майно належало апелянту та вибуло з його володіння поза його волею.

Посилання ТОВ «ОДЕЗ» на те, що набуття права власності ОСОБА_1 є протиправним та незаконним, оскільки товариство не відчужувало нежитлові приміщення четвертого поверху, є необгрунтованими, оскільки договір купівлі-продажу від 26 квітня 2019 року не визнаний недійсним та його недійсність прямо не встановлено законом.

Зустрічна позовна заява та апеляційна скарга містять лише перелік норм права, якими врегульовані питання про можливе витребування майна з чужого незаконного володіння.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що зустрічний позов є безпідставним, недоведеним належними та допустимими доказами, а відтак, не підлягав задоволенню.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський дослідно-експериментальний завод» - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 03 січня 2025 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе