Рішення

від 05.03.2024 по справі 639/5085/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024

м.Харків

Справа № 639/5085/23

провадження 2/639/207/24

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря-Семенюк А.Є.

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

представник позивача- ОСОБА_2

представник відповідача- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Практик» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі ТОВ) «Охоронне агентство «Практик» про стягнення заборгованості по заробітній платі за травень, червень, грудень 2021 року та січень 2022 року в сумі 24448 грн. 70 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку, з урахуванням уточнень, за період з 21.01.2022 р. по 01.09.2023 р. у розмірі 99759 грн. 71 коп., завданої внаслідок невиплати заробітної плати та несвоєчасного розрахунку при звільненні моральної шкоди-3000 грн.

В обґрунтування позову , з урахуванням уточнень, вказує, що перебував з відповідачем у трудових відносинах і працював з 27.12.2019 р. на посаді охоронця та звільнився за власним бажанням 21.01.2022 р. У порушення чинного законодавства, розрахунок при звільненні не здійснено, заборгованість по заробітній платі складає чотири місяці-травень, червень, грудень 2021 р. , січень 2022 р. З вимогами про погашення заборгованості позивач звертався до підприємства, у липні 2022 р. йому видали трудову книжку, але заборгованість не погасили, довідку про її розмір не надали, на запит адвоката, направлений рекомендованою кореспонденцією, не відповіли та відмовляються добровільно провести остаточний розрахунок, що змусило звернутися його до суду. Позивачем надана довідка ОК-7 з Реєстру застрахованих осіб, яка сформована 24.08.2023 ГУ ПФУ в Харківській області про нараховану зарплату. Середній заробіток визначався на підставі ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100. Середньоденна заробітна плата складає 291 грн., період затримки виплати заробітної плати-419 робочих днів, отже сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 121929 грн., яку позивач просить стягнути. Позивач зазначає, що в результаті затримки виплати заробітної плати відповідач поставив його у скрутне матеріальне становище і це змусило його докладати зусиль для організації свого життя.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає повністю, посилаючись на те, що позивачу у травні, червні 2021 р. заробітна плата отримана позивачем по відомості про виплату готівки, у грудні 2021 р. йому нараховано 4522 грн. 40 коп., у січні 2022 р. 3915 грн., але позивач не звертався до підприємства з невідомих причин, тому не отримував заборгованість.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що з початком воєнного стану підприємство не працює, надавши в наступне судове засідання відповідний наказ.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що доводи відповідача не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 декілька разів з метою отримання остаточного розрахунку та трудової книжки відвідував підприємство та бухгалтерію, але йому відмовляли та видали лише трудову книжку у липні 2022 р. Наполягає на тому, що за травень і червень 2021 р. заробітну плату не отримував, підписи на відомостях на видачу готівки йому не належать та не збігаються між собою у всіх чотирьох документах. Крім того, в той час позивач працював та підприємстві та отримував зарплату за загальною відомістю, тому не зрозумілі причини, за яких він не мав можливість з іншими працівниками це здійснити. Заперечує той факт, що нібито відповідач призупинив роботу, оскільки позивач навідувався на підприємство для отримання виплати йому заробітної плати.

Позивачем подано клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи для встановлення справжності його підпису на відомостях про виплату готівки ТОВ «Охоронне агентство «Практик», але через відсутність вільних зразків його підпису на підприємствах, де він працював, через їх зруйнування внаслідок активних бойових дій на території Харкова і Харківської області, ОСОБА_1 зняв з розгляду зазначене клопотання .

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до наступних висновків.

Наказом № 1/132 від 26.12.2019 р. ОСОБА_1 призначений на посаду охоронника ТОВ «Охоронне агентство «Практик» ізвільнений з займаної посади за власним бажанням на підставіст.38 КЗпП Українизгідно наказу № 3 від 21.01.2022 р.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-7 ПФУ за травень і червень 2021 р. заробіток позивача на підприємства складав 6010 грн. на місяць, у грудні 2021 р. -6214 грн. 35 коп. Відомості за 2022 рік відсутні станом на серпень 2023 р.

Відповідачем надані відомості на виплату готівки № 30, № 32 за травень 2021 р. про виплату ОСОБА_1 керівником ТОВ ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 2688 грн. і 2150 грн. відповідно, а всього 4838 грн., відомості № 36 і № 38 за червень 2021 р. про виплату позивачу 2661 грн. і 2177 грн., а всього-4838 грн.

Доводи позивача про неотримання заробітної плати за травень і червень 2021 р. та виконання підпису на відомостях на виплату йому готівки іншою особою, суд відхиляє, оскільки вони не підтверджені належним чином.

Нормами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на сторін справи покладено обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні позивач відмовився від поданого ним клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

З поданих відповідачів відомостей на виплату готівки № 76 від 21.12.2021 р. і № 1 від 06.01.2022 р. вбачається, що за грудень ОСОБА_1 нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 4522 грн. 40 коп.( 2347,00 грн. +2175,40 грн.). Заробітна плата за січень 2022 р. нарахована, але не виплачена позивачу у розмірі 3915 грн. згідно відомості на виплату готівки № 6 від 21.01.2022 р.Таким чином, заборгованість по заробітній платі складає 8437 грн.40 коп.

Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

24 лютого 2022 року російська федерація здійснила збройну агресію проти України. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64 на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан.Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204-р до територій, на яких проводяться активні бойові дії, належать: Чернігівська, Сумська, Харківська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська, Житомирська, Одеська, Волинська, Дніпропетровська, Київська та м. Київ.

Як стверджував відповідач, з 24 лютого 2022 підприємство припинило роботу, не працювало , представив наказ від 24.02.2022 р. № 1 про призупинення дії трудового договору через відсутність організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану і неможливістю забезпечити працівників роботою та виконання такої роботи.

15 березня 2022 року прийнято Закон України № 2136 ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 13 вказаного Закону передбачено право працівника та роботодавця призупинити дію трудового договору.Так, відповідно до положень частини 1 цієї статті призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

До наданоговідповідачем наказу№ 1про призупиненнядії трудовогодоговору судвідноситься критично,оскільки наказдатовано 24лютого 2022р.,а оголошенняпризупинення трудовихвідносин спрацівниками проведено напідставі ст.13Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану»від 15.03.2022р.№ 2136.Доказів того,що з наказомпрацівники ознайомилисьпід підписабо засобамидистанційного,як вказаноу наказі, відповідачемне надано.Крім того,як зазначивпозивач,він з`являвсядекілька разівна підприємство,яке працювалоі улипня 2022р.отримав трудовукнижку.Даних провідновлення діїтрудового договоруз усімаабо окремоючастиною працівниківТОВ «Охороннеагентство «Практик»не представило,а такожне доведенозменшення ,скорочення абовідсутність обсягівсвоєї діяльності.

З Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що з січня 2022 р. заробітна плата ОСОБА_1 відповідачем не нараховувалась, страховий стаж відсутній.

Частиною першої статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня пiсля пред`явлення звільненим працiвником вимоги про розрахунок. В разi спору про розмiр сум, належних працiвниковi при звiльненнi, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цiй статтi строк виплатити не оспорювану ним суму.

Позивач був звільнений за власним бажанням 21 січня 2022 р. В останній день роботи відповідач в порушення вимог закону, не здійснив остаточний розрахунок з ОСОБА_1 .

Статтею 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 18.07.2022 р. передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України, для роботодавця настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.

З огляду на те, що відповідач не виконав вимоги чинного законодавства та у день звільнення не здійснив відповідні виплати, позивач має право на відшкодування середнього заробітку за весь час затримки. Доказів відсутності вини відповідача у несвоєчасній виплаті остаточного розрахунку з позивачем при звільненні суду не надано.

Разом з тим, починаючи з 19.07.2022 р. стаття 117 КЗпП Українипередбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців. Закон № 2352-IX від 01.07.2022, яким працівнику обмежено нарахування відповідно дост.117 КЗпП України, відповідно до ст.58 Конституції Українине має зворотної дії в часі та не поширюється на правовідносини, які існували до набуття цимЗакономчинності, тобто до 19.07.2022.

Враховуючи що період з 22.01.2022 (наступний день після звільнення) до 01.09.2023 ( в межах позовних вимог) становить значно більше шести місяців, суд вважає, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні саме за період - з 22.01.2022 по 21.07.2022 включно, тобто за 123 робочих дня.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня, відповідно до роз`яснень Мінсоцполітики України таЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Середньоденна (годинна)заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з інформації Пенсійного фонду України за формоюОК-7 заробітна плата ОСОБА_1 за два останніх повно відпрацьованих місяця становить 12224 грн. 35 коп. (6010 грн. і 6214,35 грн.). Кількість робочих днів-40 ( 20+20). Отже, середньоденна заробітна плата позивач- 305 грн. 60 коп. , а середній заробіток за затримку при звільнення з 22.01.2022 по 21.07.2022 включно-37 588 грн.80 коп.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц , з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення, період затримки виплати , співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, звернення позивача більше чим через півтора року після звільнення, а також з урахуванням принципів справедливості і пропорційності, суд вважає за можливе зменшити суму середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117КЗпП України до суми заборгованості- 8437 грн. 40 коп. без утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн. суд зазначає, що згідно з ч. 1, 3ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Якщо інше не встановленозаконом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першоюстатті 237-1КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що внаслідок затримки виплати заробітної плати його поставлено у скрутне матеріальне становище і це змусило його докладати певних зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки судом встановлено, що трудові права ОСОБА_1 були порушені несвоєчасністю виплати належних йому грошових коштів, і за час розгляду справи відповідач відмовився погасити заборгованість по заробітній платі у добровільному порядку, а сам факт порушення трудового законодавства свідчить про заподіяння моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зав`язків, почуття незахищеності перед необґрунтованими діями відповідача суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1500 грн. в якості відшкодування заподіяної моральної шкоди, що відповідає засадам розумності та виваженості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 виклала висновок, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили. При цьому відступила від висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 про те, що заробітна плата є відповідальністю в розумінністатті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили.

Позивачем під час звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір за дві вимоги майнового характеру ( стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також відшкодування моральної шкоди), що документально підтверджено. Від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати позивач звільняється згідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «про судовий збір». Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст.141 ЦПКЦПК України. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, оскільки позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору, передбачений законодавством-1073 грн. 60 коп. за кожну вимогу, тому суд прийшов до висновку про стягнення судового збору у визначеному розмірі-2147 грн. 20 коп., а також стягнення судового збору за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі в дохід держави.

За правилами п.п. 2 ч. 1ст. 430 ЦПКсуд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 141 ,259, 264, 265, 274 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Практик» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Практик» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період роботи з 01 грудня 2021 року по 21 січня 2022 року в сумі 8437 грн. 40 коп. (без відрахування ( утримання) податку на інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Практик» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8437 грн. 40 коп. (без відрахування ( утримання) податку на інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Практик» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Практик» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 2147 грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Практик» на користь держави судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше розміру заробітної плати за один місяць.

В іншій частині у позові ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядкудо Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:Позивач- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Практик» ( ЄДРПОУ 36223885, м.Харків, вул.Конторська, 37/34).

Повне судове рішення складено 06.03.2024.

Суддя -