Ухвала

від 29.02.2024 по справі 583/3731/23

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/3731/23

2/583/61/24

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі в зв`язку з призначення судомекспертизи

29 лютого 2024 року Охтирськийміськрайоннийсуд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.

позивачки ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Біленка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УКРНАФТА» в особі Структурної одиниці (Філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта», третя особа Первинна профспілкова організація Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» ПАТ «УКРНАФТА» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення безпідставно невиплаченої заробітної плати,-

встановив:

04.08.2023 позивачка звернулася із зазначеним позовом в суд та просить: визнати неправомірними дії відповідача щодо ненадання ОСОБА_1 невикористаної щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні та матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 29.03.2022 по 28.03.2023, згідно поданої нею заяви від 22.05.2023; зобов`язати ПАТ «Укрнафта» відповідача надати ОСОБА_1 щорічну основну тарифну відпустку тривалістю 24 календарних дні та матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 29.03.2022 по 28.03.2023; поновити строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення протиправно не виплаченої частини заробітної плати та сум її індексації за період з 01.01.2018 по 31.07.2023 та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 протиправно не виплачену частину заробітної плати за період з 01.01.2018 по 31.07.2023 у розмірі 275904,34 грн., без урахування податків та зборів; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму компенсації частини протиправно не виплаченої заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01.0.2018 по 31.07.2023 у розмірі 93387,37 грн., без урахування податків та зборів; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму індексації частини протиправно не виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2018 по 31.07.2023 у розмірі 11274,05 грн., без урахування податків та зборів.

30.08.2023 від представника ПАТ «Укрнафта» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пославшись на їх не обґрунтованість. Представник відповідача, окрім іншого, зазначає, що 29.03.2005 між ПАТ «Укрнафта» в особі Охтирського УБР, правонаступником якого є «Укрнафта Буріння», було укладено трудовий договір з ОСОБА_1 , враховуючи дату укладення якого позивачка у період до дати звільнення - 30.09.2022 мала право на 12 днів щорічної основної відпустки. 30.09.2022 при звільненні відповідно до п. 2 наказу № 2493-к на підставі ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_1 було виплачено грошову компенсацію за 12 календарних днів невикористаної щорічної відпустки (за період з 29.03.2022 по 30.09.2022) та проведено розрахунок з нею у відповідності до вимог чинного законодавства. Наказом Структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта» від 24.05.2023 за № 1204-к у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду було внесено зміни до графіку відпусток на 2023 рік працівників «Укрнафта Буріння», яким передбачено її право на отримання щорічної відпустки за 2023 рік у грудні 2023 року. 22.05.2023 ОСОБА_1 подала заяву про надання їй щорічної відпустки тривалістю 24 календарні дні, починаючи з 05.06.2023, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення згідно положень колективного договору ПАТ «Укрнафта». Разом з тим, враховуючи, що при звільненні, визнаному судом незаконним, працівниці ОСОБА_1 була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, то після поновлення її на роботі права на використання цих днів відпустки вона не має. Представник відповідача звернув увагу суду на те, що згідно вимог п. 2 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та абз. 3 ч. 1ст. 12 Закону України «Про особливості трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зокрема, роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки у період дії воєнного стану.

Щодо вимогипро стягненняневиплаченої частинизаробітної платиза період01.01.2018по 31.07.2023, представник відповідача вказує на те, що у періоди з 02.01.2018 по 05.02.2018, з 17.04.2018 по 04.09.2018, з 06.09.2018 і надалі, ОСОБА_1 перебувала у простої не з вини працівника з оплатою 2/3 окладу. При цьому протягом 2018 року простій ОСОБА_1 переривався лише двічі з 05.02.2018 по 17.04.2018 та з 04 по 06.09.2018 відповідно. В період перебування у простої з вересня 2018 року ОСОБА_1 . Крім того, наказом Структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта» від 25.6.2018 за № 1096-к ОСОБА_1 було встановлено неповний робочий день, тривалістю 4 години. Позивачка особисто, під підпис була ознайомлена з наказами про запровадження простою, зміну тривалості робочого часу після їх видачі, а також для роботи у режимі скороченої тривалості робочого часу вона надала власноруч підписану згоду від 15.08.2018. Таким чином, зменшений розмір оплати праці був запроваджений зазначеними розпорядчими документами роботодавця, а тому, у разі незгоди з розміром виплачуваної заробітної плати чи з іншими умовами праці, позивачка б мала оскаржити дані накази у трьох місячний строки з дати доведення до її відома наказу від 06.09.2018 за № 1111-к «Про початок простою». Разом з тим, вимога позивачки щодо стягнення невиплаченої частини заробітної плати без вимоги скасування розпорядчих актів роботодавця, які запроваджували зміни щодо розмірів виплати їй зарплати, є неналежним способом захисту своїх прав. Також, у період з 10 по 11.05.2018 Управлінням Держпраці у Чернігівській області було проведено заходи державного контролю щодо Структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» ПАТ «Укрнафта» щодо дотримання роботодавцем законодавства про працю в частині правомірності актів простою, нарахувань та виплат за час простою ОСОБА_1 , в ході яких порушень не виявлено. Представник відповідача наголошує на тому, що у доданому до позовної заяви розрахунку безпідставно невиплаченої частини заробітної плати за період з 01.01.2018 по 31.07.2023, суми коштів, які на думку позивачки безпідставно їй не виплачені, визначені нею довільно, без будь-яких обґрунтувань, а тому є виключно її власним баченням, не підтвердженим жодними доказами. Так, позивачка в основу наданого розрахунку поклала повний розмір її окладу та кількість фактично відпрацьованих робочих днів у місяці без урахування факту перебування ОСОБА_1 у простої та зменшеної тривалості робочого часу. Крім цього, звернення до суду з вимогою про стягнення з підприємства компенсації за невиплачений дохід, може бути здійснений лише після отримання відмови на звернення особи до підприємства про виплату такого доходу. Щодо вимоги про виплату індексації представник відповідача зазначає, що згідно даних про щомісячний індекс споживчих цін за період з 01.01.2018 по березень 2022 року величина індексу споживчих цін не перевищувала розмір 103 %, у зв`язку з чим протягом вказаного періоду підстав для проведення індексації заробітної плати не було. Крім того, відповідно до п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 278, у разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу. Разом з тим, з огляду на те, що з вересня 2018 року ОСОБА_1 перебувала у простої не з вини працівника та не виконувала будь-якої роботи, відпрацьованого часу у неї не було взагалі. Таким чином, отримувані позивачкою під час перебування у простої виплати не підлягали індексації, оскільки оплата часу простою не належить до постійних виплат, що підлягають індексації.

01.09.2023 від позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій вона просила відхилити доводи та обґрунтування сторони відповідач, викладені у відзиві на позовну заяву, як такі, що не ґрунтуються на законі, не відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам. Позивачка зазначає, що 30.09.2022 відповідачем по цій справі було винесено наказ № 2493-к, яким бухгалтера 1 категорії ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 30.09.2022 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, при цьому відповідачем не була виплачена вся належна позивачці заробітна плата, що і стало підставою для звернення до суду. Позивачка вказувала на те, що примусова виплата роботодавцем грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки при незаконному звільненні з роботи не може позбавити гарантованого права на відпочинок поновленого на роботі працівника, який виявив бажання скористатися цим правом. При цьому, грошова компенсація за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки, отримана працівником внаслідок незаконного звільнення з роботи, при реалізації ним права на відпочинок при поновленні на роботі поверненню не підлягає. Крім того, незаконно звільнений працівник, який був поновлений на роботі, після затвердження власником або уповноваженим ним органом графіку про черговість надання відпусток, не може бути позбавлений права на відпочинок через відсутність в цьому графіку відомостей щодо його відпустки. Таким чином, висновки та припущення сторони відповідача про те, що роботодавець нібито має виключне право одноособово вирішувати питання надавати працівнику відпустку чи замінювати її грошовою компенсацією є помилковим, оскільки лише працівник має право вирішувати отримувати належну йому відпустку чи замінювати її грошовою компенсацією. Позивачка також звертала увагу на те, що до матеріалів відзиву на позовну заяву стороною відповідача не надала копії заяви ОСОБА_1 про заміну належної їй чергової календарної відпустки відповідною грошовою компенсацією, а тому припущення представника позивача про, нібито, правомірність примусової заміни роботодавцем календарної відпустки працівника відповідною грошовою компенсацією є помилковим та не ґрунтується на приписах закону. Відповідач обґрунтовує своє право на обмеження ОСОБА_1 у виплаті належної їй заробітної плати виключно правомірністю своїх дій щодо примусового відсторонення її від роботи, зумисного переведення у простій та подальшого встановлення позивачці 1/3 частини її посадового окладу, чим було обмежено виплату їй заробітної плати нижче будь-якого мінімуму. Однак, відповідач не довів, що робота на виробництві, яку виконувала позивачка, була зупинена. Разом з тим, зміст вказаних представником відповідача наказів свідчить про те, що виконання функцій та службових обов`язків позивачки були покладені на інших працівників, а товариство, керуючись у тому числі і принципами здійснення підприємницької діяльності, проводило приховане скорочення чисельності штату працівників, які підлягали звільненню у передбаченому законом порядку, натомість, зупинення робіт у товаристві не мало місце, а отже були відсутні підстави для оголошення простою, передбачені ст. 34 КЗпП України. ОСОБА_1 неодноразово попереджалась про наступне звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, їй було запропоновано інші наявні вакантні посади в межах ї структури ПАТ «Укрнафта», що доводить відсутність правових підстав дня оголошення простою позивачці, а обмеження їй виплати заробітної плати було протиправно здійснено з метою примушування працівника до написання заяви про звільнення. Позивачка вказує на те, що згідно наказу від 25.06.2018№ 742-к про зміну істотних умов праці, підставою для встановлення неповного робочого дня під час перебування у простої працівника ОСОБА_1 є реорганізація Охтирського УБР шляхом приєднання до Структурної одиниці (філії) «Укрнафта Буріння» та перерозподілом обов`язків, які виникли між працівниками бухгалтерії. Разом з тим, зміна назви підприємства без зміни безпосередніх виробничих процесів не є зміною істотних умов праці працівника в розумінні закону, а тому вважаємо зазначений розпорядчий документ, яким з усього трудового колективу лише ОСОБА_1 попередньо відстороненої від роботи та переведеної у простій було скорочено час перебування у простої до 4 годин на день зі зменшенням розмір заробітної до одної третьої посадового окладу, є нікчемним та безпідставним.

13.09.2023 від представника ПАТ «Укрнафта» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він просив віднестися критично та відхилити наведені позивачкою у відповіді на відзив пояснення, міркування і аргументи, у зв`язку з їх невідповідністю чинному законодавству, та відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та даному запереченні. Вважав невірно обраний позивачкою спосіб захисту своїх прав. Щодо посилання позивачки на примусову сплату їй роботодавцем грошову компенсацію за невикористані дні календарної відпустки при звільненні, представник відповідача вказує на обов`язок виплати такої компенсації у разі звільнення працівника встановлений законодавством, зокрема ч. 1 ст .83 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», що і було проведено при звільненні ОСОБА_1 з роботи 30.09.2022. З огляду на те, що обов`язок компенсація за невикористані дні календарної відпустки, яка була виплачена позивачці у зв`язку з її звільненням, встановлений законодавчо, то вказана виплата не потребувала додаткових заяв працівниці ОСОБА_1 . Отже, на переконання сторони відповідача невикористані ОСОБА_1 дні щорічної відпустки до дати її звільнення були компенсовані даною виплатою, у зв`язку з чим після визнання звільнення незаконним вона має право на відпустку за час вимушеного прогулу, але не за період роботи до звільнення.

Щодо посиланняпозивачки набезпідставну недоплатуїй частинизаробітної плати з 01.01.2018, представник відповідача звертає увагу на те, що окрім зазначення розміру окладу, інших доказів можливої «безпідставності» невиплати заробітної плати ОСОБА_1 не наведено. Разом з тим, заробітна плата у зменшеному розмірі виплачувалася ОСОБА_1 , виходячи з розміру її окладу, у порядку, визначеному законодавством для оплати простою та скороченої тривалості робочого часу. Крім того, обґрунтовуючи відповідь на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 фактично аналізує підстави для запровадження простою не з вини працівника та встановлення скороченого робочого часу. Однак зазначені посилання позивачки не заслуговують на увагу, як такі, що виходять за межі судового розгляду. Крім того, вказані розпорядчі документи з моменту їх запровадження в 2018 році ОСОБА_1 не оскаржувалися та на даний час є чинними.

Позивачкою до позовної заяви додано розрахунок безпідставно невиплаченої їй відповідачем частини заробітної плати за період з 01.01.2018 по 31.07.2023, проведений виходячи з повної тривалості робочого часу 8 годинного робочого дня та без урахування простою (а.с.21).

У противагу розрахунку позивачки, стороною відповідача надано довідку про нараховані та виплачені кошти СО (філією) «Укрнафта Буріння» ОСОБА_1 за період 01.01.2018-31.07.2023. При цьому у довідці наведено суми з урахуванням оплати щорічної відпустки позивачки, оплати днів її тимчасової непрацездатності, премії, матеріальної допомоги, у зв`язку з чим розмір заробітної плати позивачки під час простою має різні значення. До того ж за деякі періоди, з урахуванням однакових показників щодо кількості фактично відпрацьованого часу, згідно встановленого окладу, розмір заробітної плати ОСОБА_1 має відмінності, на що представник відповідача та головний бухгалтера «Укрнафта Буріння» пояснили, що на той час у програмі, за допомогою якої здійснюється відповідний розрахунок, мав місце збій.

14.02.2024 позивачка подала клопотання про проведення судово-економічної експертизи, на вирішення якої винести питання: чи підтверджується документально розрахунок у справі позивачем ОСОБА_1 щодо розміру невиплаченої їй роботодавцем частини заробітної плати у сумі 275904,34 грн за період з 01.01.2018 по 31.07.2023, а також розрахунок суми компенсації у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати у розмірі 93387,37 грн та розрахунок суми індексації у розмірі 11274,05 грн? Проведення експертизи просила доручити атестованому судовому експерту Півень Марині Євгенівні, оплату експертизи покласти на позивачку ОСОБА_1 .

У судовому засіданні позивачка, її представник та представник третьої особи підтримали клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

Представник відповідача висловив заперечення з приводу призначення судово-економічної експертизи, посилаючись на його необґрунтованість та недоцільність. Крім того висловив заперечення щодо формулювання питання, винесеного позивачкою на вирішення експертизи, вважаючи його не конкретним та таким, що не відповідає змісту позовних вимог, а тому не сприятиме встановленню істини у справі. Також заперечував представник відповідача і щодо експерта, якому позивачка висловила бажання доручити проведення експертизи, так як такого роду експертизи проводяться державними експертними установами.

Вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України, суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Враховуючи наявність у справі сукупності умов, які визначені ст. 103 ЦПК України, та беручи до уваги те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи вони потребують спеціальних знань, а висновок експерта являється письмовим доказом, суд вважає, що по справі слід призначити відповідну судову економічну експертизу, проведення якої доручити експертам Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса».

При цьому на вирішення експерта суд вважає доцільним поставити питання у такому формулюванні: який розмір заробітної плати має бути нараховано та виплачено бухгалтеру 1 категорії бухгалтерії Структурної одиниці (філії) «Укранфта Буріння» ПАТ Укрнафта ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.07.2023 з урахуванням фактичних обставин справи; а також розмір компенсації у зв`язку з порушенням терміну виплати заробітної плати (у разі його наявності) та суми індексації за вищевказаний період? Про що надати відповідний розрахунок.

Роз`яснити учасникам, що у разі ухилення від участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Згідно зп.5ч.1ст.252та п.9ч.1ст.253ЦПК Українисуд можеза заявоюучасника справи,а такожз власноїініціативи зупинитипровадження усправі увипадку призначеннясудом експертизи начас проведенняекспертизи.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне на час проведення експертизи провадження по справі зупинити.

Керуючись ст. ст. 84, 103, 104, 252, 253, 260 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Призначити у справі судову економічну експертизу,на розгляд якої поставити наступні питання:

-Який розмір заробітної плати має бути нараховано та виплачено бухгалтеру 1 категорії бухгалтерії Структурної одиниці (філії) «Укранфта Буріння» ПАТ Укрнафта ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.07.2023 з урахуванням фактичних обставин справи; а також розмір компенсації у зв`язку з порушенням терміну виплати заробітної плати (у разі його наявності) та суми індексації за вищевказаний період? Надати розрахунок.

Проведення експертизи доручити експертам Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Попередити експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Копію ухвали направити до Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» для виконання.

У розпорядження експерта надати матеріали даної цивільної справи № 583/3731/23 (2/583/61/24).

Витрати, пов`язані з проведенням експертизи, покласти на позивачку ОСОБА_1 .

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинити.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 5 березня 2024 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко