Ухвала

від 22.02.2024 по справі 947/25083/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/25083/22

Провадження № 2-др/947/26/24

УХВАЛА

22.02.2024

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,

Розглянувши клопотання адвоката Крушенівського Р.О., яке подано в інтересах приватного виконавця Кочурка Вячеслава Вікторовича про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслава Вікторович у вигляді визнання неправомірною та скасування Постанови про накладення штрафу №72216850 від 04.08.2023 та зняття арешту з банківського рахунку,-

ВСТАНОВИВ:

Зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслава Вікторовича до суду звернулась ОСОБА_1 , вимогами якої є визнання неправомірною та скасування Постанови про накладення штрафу №72216850 від 04.08.2023 та зняття арешту з банківського рахунку.

Ухвалою суду від 23.01.2024 провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслава Вікторовича вимогами якої є визнання неправомірною та скасування Постанови про накладення штрафу №72216850 від 04.08.2023 та зняття арешту з банківського рахунку було закрито.

Роз`яснено скаржнику, що правовідносини щодо штрафних санкцій накладених виконавчою службою є адміністративно-правовими і віднесені до юрисдикції адміністративного суду.

25.01.2024 до суду подано клопотання представника заінтересованої особи приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В.В. адвоката Крушенівського Р.О. про стягнення судових витрат витрачених приватним виконавцем на отримання правової допомоги у розмірі 10000,00 грн.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема,частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи ( ч.1 ст. 447 ЦПК України).

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника ( ч.1 ст. 452 ЦПК України).

Таким чином законодавець визначив механізми стягнення судових витрат понесених учасниками під час розгляду скарги лише у випадках задоволення або відмови у задоволенні скарги по суті.

Водночас загальне питання стягнення судових витрат у цивільному процесі визначено у главі 8 ЦПК Україна, та відповідно до вимог ч.5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У даному випадку суд, розглядаючи клопотання про стягнення судових витрат понесених під час розгляду справи по розгляду скарги застосовує до спірних правовідносин вимог ч. 5 ст. 142 ЦПК України як загальні норми якими врегульовані випадки розподілу судових витрат понесених у справі провадження по якої закрито.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18 для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У вказаної постанові Верховним Судом також зазначено, що саме звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, а його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

У даному випадку обґрунтуванням наявності підстав для стягнення судових витрат представником відповідача визначені необґрунтованість самої скарги.

Але, вказані вище обставини можуть бути встановлені судом лише під час розгляду скарги по суті виходячи з аналізу всіх наданих сторонами доказів та обґрунтувань та суд не має можливості надати оцінку обґрунтованості даної скарги, так як провадження по скарги закрито у звязку із непідсудністю такої скарги судам загальною юрисдикції у цивільному процесі.

Враховуючи наведене вище суд приходить до висновку що про відсутність доведеності з боку заявника підстав для покладення на скаржника витрат понесених приватним виконавцем на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 142,353,354 ,452 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені клопотання адвоката Крушенівського Р.О., яке подано в інтересах приватного виконавця Кочурка Вячеслава Вікторовича про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслава Вікторович у вигляді визнання неправомірною та скасування Постанови про накладення штрафу №72216850 від 04.08.2023 та зняття арешту з банківського рахунку

Повний текст ухвали буде виготовлено протягом п`яти днів після проголошення вступної та резолютивної частині ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 27.02.2024.

Суддя Луняченко В. О.