Постанова

від 27.02.2024 по справі 914/1948/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. Справа №914/1948/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівСкрипчук О.С.

Матущак О.І.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий Дім "Алікенд (вх. № ЗАГС 01-05/3030/23 від 27.09.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 04.09.2023 (суддя Долінська О.З. повний текст рішення складено 08.09.2023)

у справі № 914/1948/23

за позовом Приватного підприємства Фірма "Югєвротранс" (надалі ППФ "Югєвротранс"), м. Одеса,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий Дім "Алікенд"</a> (надалі ТзОВ "Продуктовий Дім "Алікенд"), м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 74 750,00 грн.

за участю учасників справи:

від позивача: Швидкий О.В.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Фірма "Югєвротранс" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий Дім "Алікенд"</a> про стягнення заборгованості в розмірі 74 750,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2023 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий Дім "Алікенд"</a> на користь Приватного підприємства Фірма "Югєвротранс" 74 750,00 грн основної заборгованості, 5 000,00 грн витрат на професійну-правничу допомогу та 2 684,00 грн понесених витрат на сплату судового збору.

При ухваленні рішення судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за укладеним між сторонами договором № 09/03/23 від 09.03.2023 виконав частково, сплативши частину вартості послуг перевезення у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.04.2023 № 18 на суму 20 000,00 грн, яка долучена позивачем до матеріалів справи. Водночас, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що останнім не проведено оплати за надані послуги з перевезення вантажу на суму 74 750,00 грн, що слугувало підставою для звернення позивача в суд з даним позовом. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором-заявкою № 09/03/23 від 09.03.2023 не подав. Відтак, місцевий суд прийшов до висновку, що основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу станом на момент пред`явлення позову становить 74 750,00 грн (94 750, 00 грн - 20 000,00 грн).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Продуктовий Дім "Алікенд"</a> звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 26.09.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/3030/23 від 27.09.2023), у якій, зокрема, зазначає, що Товариство не було повідомлене про розгляд справи у Господарському суді Львівської області, судом не враховано наявності форс-мажорних обставин та судом не було оглянуто оригінали документів, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, зважаючи на що суд, розглядаючи справу та приймаючи рішення, не встановив відповідності копій оригіналам. Окрім того, на думку апелянта, стягнуті витрати на правову допомогу в заявленому позивачем розмірі 5000,00 грн не відповідають критеріям складності справи, обсяг документів, які б підлягали вивченню є незначними, а зміст позовної заяви є простим та не потребував правової допомогти для її підготовки. Враховуючи наведене, апелянт просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову ПП «Югєвротранс» в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2023 справу № 914/1948/23 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Скрипчук О.С. та Матущак О.І.

02.02.2024 від Приватного підприємства фірми «Югєвротранс» надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н б/д (вх. № 01-04/862/24), в якому позивач зазначає, що надсилання поштової кореспонденції здійснювалась на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Також, вказує, що на підтвердження здійснення перевезення, позивачем долучено до матеріалів справи CMR накладні та Акт надання послуг №30 від 05.04.2023, з якого вбачається, що виконавцем транспортних послуг - ПП Фірма "Юговротранс" виконані послуги по маршруту Тувуз (Азербайджан) - Львів на суму 94 750, 00 грн. Вважає, що вказаний Акт надання послуг №30 від 05.04.2023 є належним доказом підтвердження договірних відносин між сторонами, оскільки підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб. Щодо витрат на правову допомогу, позивач зазначив, що в підтвердження понесених ним витрат до матеріалів справи долучено ряд доказів, зокрема договір № 12-06 від 12.06.2023, у п. 6 якого сторони встановили, що вартість послуг становить 5 000,00 грн. Вказані докази суд визнав достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач в судовому засіданні 27.02.2024 підтримав доводи, викладені у поданому ним відзиві на апеляційну скаргу, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Апелянт участі уповноваженого представника в судовому засіданні 27.02.2024 не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронний кабінет від 31.01.2024, обов`язкова явка сторін в судове засідання не вимагалась, відтак, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за відсутності належно повідомленого апелянта.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до Договору-заявки № 09/03/23 від 09.03.2023 на транспортування вантажу автомобільним транспортом, Приватне Підприємство Фірма "Югєвротранс" (Перевізник за договором) зобов`язалося доставити ввірений йому Клієнтом вантаж до місця призначення і видати його уповноваженій особі, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Продуктовий Дім "Алікенд"</a> (Замовник за договором) зобов`язалося оплатити послуги перевезення.

Згідно з п.п. 1-2 договору найменування, вага, об`єм вантажу: продукти харчування згідно специфікації 22 тони. Опис автотранспорту: VOLVO FH 13.480 ВН 3870 KT LAMBERET п/п НОМЕР_1 .

У п. 3 договору зазначено адресу, дату і час завантаження визначені: 10.03.2023-13.03.2023, Азербайджан, м. Тувуз; компанія відправник ТОВ "Траумбенфельд", Азербайджан.

Згідно з п.п.6,7 договору Компанія- отримувач, адреса і дата відвантаження: ТОВ "Продуктовий Дім "Алікенд", м. Львів, України. Зідно CMR .

Вартість послуг перевезення становить: 2 500 доларів США за комерційним курсом на день вивантаження ( п.8 договору).

Згідно з п. 9 договору оплата після доставки повинна бути проведена протягом 2 днів у разі відсутності зауважень.

Відповідно до п. 16 договору сторони вирішили, що перевізник буде вважатися таким, що виконав свої зобов`язання з перевезення вантажу з моменту передачі вантажу вантажоодержувачу і отримання свого примірника накладної СМR або товаротранспортної накладної з відміткою про отримання вантажу.

Позивачем, на підтвердження здійснення перевезення, долучено до матеріалів справи СМR накладні та Акт надання послуг № 30 від 05.04.2023, підписаного виконавцем транспортних послуг - ПП Фірма "Югєвротранс" та замовником ТзОВ "Продуктовий Дім "Алікенд», яким підтверджується надання транспортних послуг

по маршруту Тувуз (Азербайджан) - Львів (Україна) на суму 94 750, 00 грн.

Вказаний Акт надання послуг № 30 від 05 квітня 2023 підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Позивач зазначає, що відповідач претензій по об`єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг) до позивача не має. Відповідач свої зобов`язання за договором № 09/03/23 від 09.03.2023 виконав частково, сплативши частину вартості послуг перевезення у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.04.2023 № 18 на суму 20 000,00 грн, яка долучена позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, відповідачем не проведено оплати за надані послуги з перевезення вантажу на суму 74 750,00 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором-заявкою № 09/03/23 від 09.03.2023 не подав.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 74 750,00 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору -заявки № 09/03/23 від 09.03.2023 на транспортування вантажу автомобільним транспортом.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору-заявки, суд дійшов висновку, що зазначений правочин - є договором перевезення, а отже, до правовідносин щодо його виконання підлягають застосуванню норми глави 64 Цивільного кодексу України.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Виходячи із приписів ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як зазначалося вище, відповідно до умов Договору-заявки № 09/03/23 від 09.03.2023 позивач зобов`язався доставити ввірений йому Клієнтом вантаж до місця призначення і видати його уповноваженій особі, а ТзОВ "Продуктовий Дім "Алікенд" ("Замовник") зобов`язалось оплатити послуги перевезення протягом 2 днів після доставки у разі відсутності зауважень ( п. 9 договору).

Позивач свої зобов`язання за договором-заявкою № 09/03/23 від 09.03.2023 виконав повністю, що підтверджено копіями накладних СМR та Актом надання послуг № 30 від 05 квітня 2023 р. на суму 94 750, 00 грн.

Акт надання послуг № 30 від 05 квітня 2023 підписаний та скріплений печатками обох сторін договору.

Підписання відповідачем акту надання послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом були оплачені частково, а саме в сумі 20 000, 00 грн.

Доказів оплати всієї суми заборгованості матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 94 750,00 грн та строк оплати є таким, що настав.

Отже, приймаючи до уваги, що сума заборгованості за надані послуги в розмірі 74 750, 00 грн станом на день звернення з даним позовом відповідачем не сплачена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання/отримання послуг документально підтверджено матеріалами справи, колегія суддів зазначає, що місцевий суд прийшов до вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 74 750, 00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо понесених позивачем втрат на правову допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви долучено копію договору про надання правничої допомоги адвоката № 12-06 від 12.06.2023 року, укладеного між Приватним підприємством Фірма "Югєвротранс" (Клієнт за договором) та Адвокатом Швидкий О.В., за яким адвокат надає клієнту адвокатські послуги (правничу допомогу), пов`язані із захистом його прав та інтересів відносно стягнення боргу із Замовника за договором-заявкою № 09/03/23 від 09.03.2023 р. - ТзОВ "Продуктовий Дім "Алікенд" (п. 1 договору).

У пункті 6 договору № 12-06 від 12.06.2023 сторони встановили, що вартість послуг за даним Договором становить 5 000,00 грн.

До позовних матеріалів позивачем також долучено розрахунок вартості адвокатських послуг від 14.06.2023 за договором про надання правничої допомоги адвоката № 12-06 від 12.06.2023 р на загальну суму 5 000,00 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордера № 12/06 від 12.06.2023 р. про те, що адвокатом Швидким О.В. отримано від керівника ПП Фірма "Югєвротранс" Тищенко Г.А. суму в розмірі 5 000,00 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000862 від 07.02.2020 року, виданого адвокату Швидкий О.В.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1013542 від 12.06.2023 р.

У розрахунку вартості адвокатських послуг від 14.06.2023 зазначено наступне: правовий аналіз спору, що виник між сторонами за договором-заявкою № 09/03/23 від 09.03.2023 вартість 1 000,00 грн.; складання та подання до суду позовної заяви 3 000,00 грн.; супроводження інтересів позивача на стадії тривання судового процесу без участі в судових засіданнях (консультації, складання процесуальних документів тощо) 1 000,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Колегія суддів зазначає, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи; суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

У справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Таким чином, оскільки відповідачем не подано заперечень, доказів чи обгрунтувань щодо неспівмірності вказаних витрат, колегія суддів вважає, що подані позивачем докази є достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат в розмірі 5 000,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката у справі , відтак правомірно стягнено судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.

Щодо доводів апелянта про його неповідомлення про час та місце розгляду справи №914/1948/23 колегія суддів зазначає таке..

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду від 28.06.2023, від 26.07.2023 були направлені відповідачу за адресою: (79071, місто Львів, провулок Скнилівський 8-й, будинок 8 В) та повернуті з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продуктовий дім «Алікенд»" зареєстрований за адресою: (79071, місто Львів, провулок Скнилівський 8-й, будинок 8 В) отже, суд направляв ухвали від 28.06.2023, від 26.07.2023 за місцем його місцезнаходження.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.

Колегія суддів звертає увагу, що до повноважень Господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17(П/9901/87/18), Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023 №755/17944/18, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копії ухвал від 28.06.2023, від 26.07.2023 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (79071, місто Львів, провулок Скнилівський 8-й, будинок 8 В).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, враховуючи наведене вище, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду від 28.06.2023, від 26.07.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач, всупереч створеним судом відповідних умов та наданих строків, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причини неявки свого представника в судове засідання суд не повідомив, хоча про день на час розгляду справи в суді повідомлявся належним чином.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов до вірного висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Окрім того, апелянт також покликається на те, що судом не враховано наявності форс-мажорних обставин: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою воєнного стану з 24.02.2024, що вплинуло на виконання зобовязань за договором.

Колегія суддів зазначає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов`язань. Тобто, підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

Однак, апелянтом зроблено лише посилання виключно на загальну обставину - форс-мажорні обставини через воєнний стан, без жодного обґрунтування, яким чином саме ця обставина вплинула на виконання зобов`язань за Договором.

Тому зазначені доводи апеляційної скарги не беруться до уваги судом апеляційної інстанції як такі, що не містять доказів в їх підтвердження.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 74 750,00 грн основної заборгованості та 5 000,00 грн витрат на професійну-правничу допомогу.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий Дім "Алікенд залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2023у справі № 914/1948/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 06.03.2024

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

судді О.С. Скрипчук

О.І. Матущак