Постанова

від 07.02.2024 по справі 580/3451/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Справа№ 580/3451/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання: Горді В.В.

за участі представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 (дата складання та підписання повного тексту рішення 29.06.2023)

у справі №580/3451/19 (суддя - Лиськов М.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Черкаської обласної державної адміністрації,

третя особа: Релігійна організація «Парафія Святих Мучениць Віри, Надії, Любові, Софії Української православної церкви»

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання розпорядження чинним

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1.1. короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, визнання розпорядження чинним.

Позовна заява мотивована тим, що Черкаська обласна державна адміністрація незаконно прийняла розпорядження яким скасувала своє розпорядження №596 від 25.09.2019, чим порушила права позивача, а також норми Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

1.2. короткий зміст рішень судів

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі, яка скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації від 02.10.2019 № 606 «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 25.09.2019 № 596».

У задоволенні позову в іншій частині вимог - відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року - скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2021 справу № 580/3451/19 передано за підсудністю для розгляду до Черкаського районного суду Черкаської області.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.08.2022 позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24.11.2022 рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.08.2022 скасовано, провадження у справі закрито. Повідомлено позивача, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції, роз`яснено його право на звернення до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

19.12.2022 надійшла заява ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією за правилами виключної підсудності до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20.12.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа: Релігійна організація «Парафія Святих Мучениць Віри, Надії, Любові, Софії Української православної церкви» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання розпорядження таким, що відповідає законодавству разом з доданими до неї документами передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 580/3451/19 у задоволенні позовних вимог - відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що визнання протиправним та скасувати розпорядження голови Черкаської ОДА від 02.10.2019 №606 «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 25.09.2019 № 596» та визнання розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 25.09.2019 № 596 «Про заяву віруючих громадян» чинним є неналежним способом захисту, що є підставою для відмови у позові.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 580/3451/19 та прийняти нове рішення відповідно до заявлених позовних вимог.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №580/3451/19.

21.08.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №580/3451/19 - залишено без руху.

16.10.2023 до канцелярії суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків з доказом доплати судового збору та клопотання про поновлення апеляційного оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №580/3451/19; відкрито апеляційне провадження у справі №580/3451/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №580/3451/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.11.2023.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.11.2023 у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 580/3451/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №580/3451/19 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Шаптала Є.Ю., Станік С.Р. Ухвалено розгляд справи здійснювати за раніше визначеними датою та часом.

15.11.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 призначено розгляд справи №580/3451/19 на 06.12.2023.

06.12.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Шаптали Є.Ю. у відпустці, а також головуючої судді Тарасенко К.В. у відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою від 12.12.2023 справу призначено до розгляду на 07.02.2024.

У судове засідання 07.02.2024 представники сторін та третьої особи не з`явились.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки викладені в рішенні господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим документам, рішення прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не звернув увагу на судові рішення у даній справі, зокрема на Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020, в якому було сформовано право позивача на захист його прав.

Крім того, апелянт вказує, що висновки, які містяться в судових рішеннях Верховного Суду на які послався суд першої інстанції стосувались зовсім інших правовідносин, а тому неправомірно застосовані при розгляді даного спору.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники своїм правом на подання відзиву не скористались.

2.4. інші процесуальні дії у справі

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про причини неявки відповідач суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи учасники судового процесу повідомлялись належним чином.

Судове засідання в режимі відеоконференції з Лисянським районним судом Черкаської області не вдалося провести з технічних причин.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представників сторін та третьої особи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

31 липня 2003 року розпорядженням № 415 голови Черкаської ОДА зареєстровано статут релігійної організації «Парафії Святих мучениць Віри, Надії, Любові, Софії Української Православної Церкви», та в подальшому 30 листопада 2011 року розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації № 363 «Про заяви віруючих громадян» зареєстровано зміни до Статуту у зв`язку зі зміною назви на «Парафії святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії Уманської єпархії Української Православної Церкви», що діє на території с. Бужанка, Лисянського району, Черкаської області.

Керівником релігійної організації є священик - ОСОБА_2 , що підтверджено витягом з відомостей з Єдиного державного реєстру.

Рішенням Помісного Собору Православної Церкви України від 15 грудня 2018 року було утворено Православну Церкву України, затверджено її Статут, обрано Предстоятеля - Митрополита Київського і всієї України Епіфанія.

06 січня 2019 року Патріаршим та Синодальним Томосом Православній Церкві України було надано автокефальний статус.

Релігійною громадою (п.1.1 Статуту Парафії святих мучениць Віри, Надії , Любові та матері їх Софії Уманської єпархії УПЦ від 05.11.2011 року) прийнято рішення на підставі вище зазначеного Закону змінити підлеглість, назву громади та зміни до Статуту, та звернутись до відповідних органів про його реєстрацію.

Так, 15 лютого 2019 року проведено загальні збори релігійної громади «Парафії святих мучениць Віри, Надії , Любові та матері їх Софії Уманської єпархії Української Православної Церкви» та рішенням зборів вирішено змінити підлеглість релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання Православної Церкви України.

На зборах визначили, що релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується управлінню Харківсько-Полтавської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Харківсько-Полтавської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та, відповідно, на зборах змінили офіційне найменування релігійної громади та затвердили її статут у новій редакції.

З протоколу загальних зборів від 15 лютого 2019 року вбачається, що за рішення про перехід релігійної громади до складу релігійного об`єднання Православної Церкви України, із усіх членів релігійної громади, а саме 52 особи, із яких були присутні на зборах 50 осіб, проголосувало «за» - 41 особа, «проти» - 9, «утрималось» - 0. За внесення змін та доповнень, прийняття нової редакції статуту релігійної громади та подання його на реєстрацію до органів виконавчої влади, проголосувало 41 чоловік - «за», «проти» - 9 та «утрималось» - 0. Протокол підписали: голова зборів - ОСОБА_1 , секретар зборів - ОСОБА_4 та справжність підписів протоколу засвідчено Секретарем виконавчого комітету Бужанської сільської ради.

В подальшому, 26 червня 2019 року до Черкаської ОДА була подана заява віруючих громадян за підписом уповноваженого за протоколом від 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 та до заяви було додано протокол №1 зборів від 15 лютого 2019 року, додаток №1 до протоколу №1 від 15.02.2019 зі списком осіб, які брали участь у голосуванні, та додаток №2 до протоколу №1 від 15.02.2019 зі списком членів релігійної громади, та Статут релігійної громади викладений у новій редакції.

Черкаська ОДА розглядаючи заяву віруючих громадян від 26 червня 2019 року, звернулась до Міністерства культури України Департамент у справах національностей та релігії за роз`ясненням щодо наступного: 15.02.2019 відбулися загальні збори релігійної громади на яких ухвалено ряд рішень, одне із яких - щодо зміни підлеглості, з числа 9 осіб, які проголосували проти переходу, також увійшов і керівник релігійної громади священик - ОСОБА_2 .

Пунктом 9.3 Статуту, передбачено, що зміни та доповнення до нього можуть вноситися за згодою єпархіального архієрея, при цьому оскільки єпархіальний архієрей Уманської єпархії Української православної церкви, єпископ Уманський і Звенигородський Пантелиімон є керівником іншої конфесії (московський патріархат), то він не затвердить протокол із рішенням про зміну підлеглості і не дасть згоди на внесення змін до чинного статуту, тому адміністрація просила надати роз`яснення, зокрема щодо необхідності затвердження рішення загальних зборів релігійної громади щодо зміни підлеглості у єпископа Уманського і Звенигородської Пантелиімона , а також щодо отримання офіційної згоди чи відмови стосовно внесення змін до чинного статуту.

На зазначений запит, Міністерство культури України 01 серпня 2019 року направило листа, з якого вбачається, що: рішення про зміну підлеглості релігійної громади та внесення змін або доповнень до статуту ухвалюється на загальних зборах цієї громади в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Це питання належить до виключної компетенції загальних борів громади.

Загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності відповідної релігійної організації, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів управління (відповідно до вимог статті 98 ЦК України). Отже, ніхто (включно із священнослужителем чи органами управління громади) не може позбавити загальні збори права прийняти рішення щодо зміни підлеглості.

Загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади які бажають змінити її канонічне підпорядкування (що найменше дві особи) відповідно до частин другої та третьої статті 8 Закону про свободу совісті.

Закон не передбачає й не надає особливих повноважень у справі скликання таких зборів священнослужителям. Відповідно, згода священнослужителя не є обов`язковою.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади.

Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї, не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади.

Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Це рішення засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які були присутні на зборах й підтримали вказані рішення.

Враховуючи вищезазначене роз`яснення та розглянувши заяву віруючих від 26 червня 2019 року, Черкаською ОДА прийнято розпорядження за №596, яким зареєстровано і передано на постійне зберігання Департаменту культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації зміни до статуту Парафії святих мучениць Віри, Надії , Любові та їх матері Софії Уманської єпархії Української православної церкви зі зміною підлеглості з «Української православної церкви» на «Православну Церкву України», зі зміною назви на РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТИХ МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ, СОФІЇ ХАРКІВСЬКО-ПОЛТАВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СЕЛА БУЖАНКА ЛИСЯНСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ» та викладення статуту в новій редакції.

02 жовтня 2019 року Голова Черкаської ОДА видав розпорядження № 606 про визнання таким, що втратило чинність розпорядження № 569 від 25 вересня 2019 року, чим фактично скасував своє попереднє розпорядження.

Підставою для видачі розпорядження № 606 є заява настоятеля Парафії святих мучениць Віри, Надії , Любові та матері їх Софії Уманської єпархії православної церкви, Лисянського району ОСОБА_2 від 01 жовтня 2019 року, який просив не брати до відома будь-які клопотання чи заяви та інші документи, що надійшли з 01 січня 2019 року за підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки вказані особи чи будь-які інші не уповноваженні на це Парафіяльними зборами.

До заяви додав Протокол №1 Загальних Парафіяльних зборів релігійної організації від 28 лютого 2019 року, за яким прийнято рішення про залишення релігійної організації у канонічному підпорядкуванні керуючому Уманською єпархією Української Православної Церкви на чолі із Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм. Із присутніх 13-ти осіб проголосувало «за» - 13, «проти» - 0, «утрималось» - 0. Протокол підписали: голова зборів - ОСОБА_2 , секретар зборів - ОСОБА_8 . Відповідно до додатку до протоколу №1 від 28.02.2019 склад членів - учасників загальних парафіяльних зборів становить 15 осіб.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції та посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Вважаючи розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 606 від 02.10.2019 протиправним, позивач оспорює його в судовому порядку.

Таким чином, за викладених обставин справи спір між сторонами виник з приводу законності рішення Черкаської ОДА про затвердження/скасування рішення про затвердження змін до статуту Релігійної організації зі зміною її підлеглості з «Української православної церкви» на «Православну Церкву України», зі зміною назви Релігійної організації, та затвердження статуту Релігійної організації в новій редакції.

Згідно статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви.

Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

31 січня 2019 року набув чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» від 17.01.2019 №2673-VІІІ, згідно якого визнано право релігійної громади на вільну зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні і за її межами релігійним центрам (управлінням) та встановлена нова процедура державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи.

Відповідно до п.п. 2 та 3 Прикінцевих положень названого Закону встановлено, що у разі прийняття рішення щодо зміни своєї підлеглості релігійна організація повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим - Раду міністрів Автономної Республіки Крим, які забезпечують оприлюднення цього рішення на своєму офіційному веб-сайті.

Статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Згідно ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (в редакції чинній на дату звернення віруючих громадян), релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до Статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Згідно з частинами 3 та 4 ст. 14 цього ж Закону, для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються: заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади; статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються: належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін в статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів; оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Згідно ст. 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Відповідно до роз`яснення Міністерства культури України щодо зміни релігійними громадами підлеглості в канонічних та організаційних питаннях у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» від 21.03.2019 вбачається наступне: Рішення про зміну підлеглості релігійної громади та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється на загальних зборах цієї громади в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 8 Закону. Це питання належить до виключної компетенції загальних зборів громади.

Загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності відповідної релігійної організації, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів управління (відповідно до вимог статті 98 ЦК України). Отже, ніхто (включно із священнослужителем чи органами управління громади) не може позбавити загальні збори права прийняти рішення щодо зміни підлеглості.

Загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади, які бажають змінити її канонічне підпорядкування (щонайменше дві особи) - відповідно до частин другої та третьої статті 8 Закону.

Закон не передбачає й не надає особливих повноважень у справі скликання таких зборів священнослужителям. Відповідно, згода священнослужителя не є обов`язковою.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади (частина друга статті 8 Закону).

Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї, не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади.

Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Це рішення засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які були присутні на зборах й підтримали вказані рішення.

Прийняте рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 Закону.

Зокрема, для реєстрації змін до статуту релігійної громади необхідно подати пакет реєстраційних документів до відповідної обласної, Київської міської державних адміністрацій в порядку вимог статті 14 Закону.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Після завершення цієї процедури цей же орган вносить дані про релігійну громаду до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань».

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що загальні збори релігійної громади, що відбулися 15 січня 2019 року проведені у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» з врахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи».

Щодо кількості членів релігійної громади, які брали участь у загальних зборах 15 січня 2019 року так і на загальних парафіяльних зборах 28 лютого 2019 року під головуванням священика, то суд звертає увагу, що як зазначено вище, членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення.

Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї та не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади.

Так, у відповідності до змісту чинного Статуту релігійної громади та наявних матеріалів справи, суду не надано належних та допустимих доказів щодо реєстру кількості членів релігійної громади, при цьому суд враховує, що у відповідності до вимог ст. 8 Закону рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади.

З матеріалів справи вбачається, що за рішення про перехід релігійної громади до складу релігійного об`єднання Православної Церкви України, проголосувало 41 особа з 50 присутніх на загальних зборах, тоді як залишити релігійну організацію у канонічному підпорядкуванні керуючому Уманською єпархією Української Православної Церкви проголосувало на загальних парафіяльних зборах 28 лютого 2019 року - 13 осіб, при цьому до цієї кількості осіб ввійшли 9 членів громади, які брали участь на загальних зборах 15 січня 2019 року та були проти переходу релігійної громади до складу релігійного об`єднання Православної Церкви України, що зафіксовано в протоколі від 15 січня 2019 року та в додатку до протоколу.

Судом встановлено, що рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту викладених в протоколі від 15 січня 2019 року ухвалено не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, що визначено вимогами ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Тому, враховуючи вище наведені положення чинного законодавства України, та протокол загальних зборів релігійної громади від 15 січня 2019 року, який належать до рішення, яке прийняте всередині цієї громади її членами та відповідає Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

В даному випадку та встановлених обставин справи, суд вважає, що подавши усі необхідні документи для реєстрації нової редакції Статуту, у відповідача були відсутні підстави для відмови зареєструвати нову редакцію Статуту, і відмова у такому випадку могла бути розцінена саме як протиправне втручання держави у справи релігійної організації.

Отже, аналізуючи дії відповідача, в контексті ст. 19 Конституції України, суд зазначає, що при наявності всіх необхідних документів, розпорядження № 596 від 25 вересня 2019 року прийняте з дотриманням чинного законодавства, яке регулює порядок прийняття та реєстрацію нової редакції статуту релігійної громади, а тому з урахуванням наведеного, відповідач приймаючи спірне розпорядження № 596 діяв в межах наданих йому Конституцією та законами України повноважень.

Щодо розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 02 жовтня 2019 року № 606 яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 25.09.2019 № 596 «Про заяву віруючих громадян» суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 30 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у частині другій статті 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій визначені ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», зокрема голови місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень; представляють відповідні місцеві державні адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами як в Україні, так і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 цього ж Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

З аналізу вище зазначеного вбачається, що до виключних повноважень голови обласної державної адміністрації відноситься видання розпоряджень в межах повноважень з організації діяльності органу.

Частинами 1, 2 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 8 ст. 118 Конституції України, згідно з якою рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Відповідно до п. 4 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, такі акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Тим самим місцеві органи виконавчої влади, вирішуючи питання віднесених до їх повноважень, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органом виконавчої влади і особою яка звернулась для реалізації певного суб`єктивного права, з метою впевненості у тому, що її існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Таким чином, у тих випадках коли предметом перегляду є індивідуальний акт, має бути прийняте рішення про визнання такого акта, недійсними чи його скасування, а в разі перегляду нормативно-правового акта визнання його не чинним, оскільки право набуте прийняттям індивідуального акту не може бути не чинним воно або є, або ні.

Отже, місцеві органи виконавчої влади в даному випадку Черкаська обласна державна адміністрація не мала права визнати не чинним своє попереднє рішення, що стосується конкретно визначеної особи, якщо відповідно до припису такого рішення правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав припиняються, що в свою чергу є тотожним поняттю скасування, а отже наведене не відповідає вимогам ст. 43 Закону України «Про місцеві адміністрації».

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що голова обласної державної адміністрації розпорядженням від 02 жовтня 2019 року № 606 визнавши такими, що втратили чинність попереднього розпорядження від 25 вересня 2019 року № 596, діяв не на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що є підставою для визнання Розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 606 від 02 жовтня 2019 року «Про визнання таким, що втратило чинність Розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 25 вересня 2019 року № 596» протиправним та його скасування.

Суд першої інстанції вказав, що судове рішення про визнання протиправним розпорядження про реєстрацію статуту Релігійної організації в новій редакції не є підставою для вчинення реєстраційних дій, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах, однак колегія суддів наголошує, що скасування оспорюваного розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 606 від 02 жовтня 2019 року фактично поновлює дію попереднього розпорядження від 25 вересня 2019 року № 596, і саме на підставі чинного та законного розпорядження від 25 вересня 2019 року № 596 позивач та відповідна релігійна громада матиме право та можливість зареєструвати зміни до статуту, в тому числі і щодо зміни підлеглості з «Української православної церкви» на «Православну Церкву України», а також зміни назви на РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТИХ МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ, СОФІЇ ХАРКІВСЬКО-ПОЛТАВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СЕЛА БУЖАНКА ЛИСЯНСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ». Наведені обставини свідчать, що задоволення даного позову призведе до відновлення порушеного права.

3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем його права належне врядування, і таке право підлягає захисту шляхом скасування незаконного акту.

4. ВИСНОВКИ СУДУ:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

За результатами розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивач довів належними та допустимими доказами обґрунтованість заявленого позову, а тому позов підлягає задоволенню.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції формально розглянув питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, не врахував, що справа вже розглядалась судами адміністративної та цивільної юрисдикції, а також що задоволення позову матиме наслідком реальну можливість захисту порушеного права.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, що є підставою для його скасування.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №580/3451/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №580/3451/19 підлягає задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1. Судові витрати, у зв`язку з задоволенням позову, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України, покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №580/3451/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №580/3451/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

4. Визнати Розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 606 від 02 жовтня 2019 року «Про визнання таким, що втратило чинність Розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 25 вересня 2019 року № 596» протиправним та скасувати.

5. Визнати розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 596 від 25 вересня 2019 року чинним.

6.Стягнути з Черкаської обласної державної адміністрації (18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 185, код ЄДРПОУ 00022668) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) 5763,00 грн (п`ять тисяч сімсот шістдесят три грн 00 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

8. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано після виходу судді Шаптали з лікарняного та судді Станніка С.Р. з відпустки 04.03.2024.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала