Постанова

від 08.02.2024 по справі 911/1893/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. Справа№ 911/1893/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2023 (повний текст рішення підписано 06.09.2023)

у справі №911/1893/23 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта»

про стягнення 14600,00 грн. та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі-позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» (надалі-відповідач) про стягнення 14 600,00 грн та зобов`язати вчинити дії.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свій обов`язок за Договором від 09.09.2014 № 80.1-14/1-34 щодо надання довідки про чистий дохід підприємства у орендованому приміщенні за лютий 2022 та не сплачує суму штрафу, який відповідно до умов договору нарахований позивачем в загальній сумі 14 600,00 грн., у зв`язку з неподанням відповідачем довідки про чистий дохід.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 14 600,00 грн штрафу та 5 368,00 судового збору.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» виконати зобов`язання встановлені у п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору №80.1-14/1-34 від 09.09.2014, а саме: надати Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідку про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за лютий 2022 року.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» 19.09.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2023 у справі № 911/1893/23 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначив, що засвідчення ТПП України форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме, розміщення листа ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин 28.02.2022 на своєму сайті, позбавило Товариство необхідності письмово повідомляти Підприємство про неможливість виконання обов`язків за договором в порядку, передбаченому пунктом 5.2. Договору № 80.1-14/1-34. При цьому, неповідомлення Товариством Підприємства про настання форс-мажорних обставин в порядку, визначеному Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 09.09.2014 № 80.1-14/1-34, а також ненадання Товариством документу ТПП України про форс-мажорні обставини не має жодного значення.

Крім того, скаржник стверджує, що закриття 28.02.2022 пункту пропуску через державний кордон «Бориспіль» відбулось відповідно до розпорядження КМ України №188-р від 26.02.2022 «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» саме у зв`язку із широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, що в свою чергу, призвело до неможливості потрапити до приміщення безмитної торгівлі для отримання відповідної інформації з реєстраторів розрахункових операцій, які знаходились в орендованих Товариством приміщеннях у пункті пропуску через кордон «Бориспіль».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/1893/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1893/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2023 у справі № 911/1893/23.

12.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/893/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2023 у справі №911/1893/23, справу призначено до розгляду на 14.12.2023.

10.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача (сформований в системі «Електронний суд» 10.11.2023), в якому останній заперечив проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин у встановлені п.5.2 Договору строки, а тому відповідач позбавлений права посилатись на форс-мажор у майбутньому.

Щодо доступу до працівників відповідача реєстраторів розрахункових операцій позивач зазначив, що відповідач мав змогу користуватись/отримувати інформацію з Електронного кабінету платника податків без паперових обтяжень, з будь якого місця розташування та безпосереднього знаходження відповідальних працівників відповідача в орендованому приміщенні, де знаходяться реєстратори розрахункових операцій, що також спростовує твердження Відповідача про неможливість виконання договірних зобов`язань у зв`язку із невиконанням яких виник цей спір.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві, внаслідок чого розгляд справи призначеної на 14.12.2023 не відбувся, розгляд справи був призначений на 08.02.2024.

У судове засідання 08.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду з`явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області - орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» - орендар було укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1582 (договір - оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення №3.2.60 на третьому поверсі терміналу «D», загальною площею 270,4 кв.м, розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D», що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (п. 1.1 договору оренди).

Відповідно до п. 5.10 договору оренди орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг, податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

Відповідно до п. 5.18 договору оренди орендар зобов`язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Договір оренди укладено строком на 10 років, що діє з 11.06.2014 до 10.06.2024 включно (п. 10.1 договору оренди).

27.12.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області - орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» - орендар, був укладений договір про внесення змін до договору оренди №1582 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, посвідченого 11.06.20214 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. за реєстр. №965, за умовами якого сторони домовились, в тому числі, внести зміни у п.10.1 основного договору, цифри « 10» та « 2024» змінити на цифри « 20» та « 2034» відповідно.

Орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно - державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі терміналу «D», загальною площею 270,4 кв.м, розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D», що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 01.07.2014.

09.09.2014 між сторонами у справі був укладений Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №80.1-14/1-34 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу, загальною площею 270,4 кв.м, для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі: балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці № 1 цього договору, а саме: 1) забезпечення теплом (теплова енергія), 2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, 3) використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем, 4) прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів, сплата за які визначається від обсягу наданих послуг в місяць з урахуванням встановленої оплати за одиницю вимірювання щодо кожного виду послуг.

Пунктом 5 таблиці №1 п.п. 1.1.1. п. 1 договору передбачено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, за мінусом орендної плати (без ПДВ), де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів в орендованому приміщенні. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць.

Відповідно до п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору орендар зобов`язався, щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.

Згідно з п.п. 2.2.3 п. 2.2 договору орендар зобов`язується щомісяця з 12 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання-здачі виконаних послуг.

Умовами п.4.3. договору передбачено, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу штраф в розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 10.06.2024. Сторони домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, положення цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.07.2014 (дати підписання сторонами акту приймання-передавання орендованого майна до договору оренди) (п. 6.1, 6.2 договору).

Проте, відповідач не надав позивачу довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за лютий 2022, в порядку і строки, визначені умовами Договору № 80.1-14/1-34.

Зазначене і стало підставою для звернення ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до суду з даним позовом про зобов`язання надати довідку про чистий дохід за лютий 2022 та стягнення штрафу в розмірі 14 600,00 грн за неподання довідки за лютий 2022 року.

В свою чергу відповідач посилається на форс-мажорні обставини спричинені військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану на території України, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, у зв`язку з чим починаючи з 24.02.2022 товариство не здійснює господарську діяльність.

Згідно із ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, укладений між сторонами Договір №80.1-14/1-34 від 09.09.2014 за своєю правовою природою є договором надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу статті 629 Цивільного кодексу України, він є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, виходячи з умов договору №80.1-14/1-34 від 09.09.2014 відповідач зобов`язаний був щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, при цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, умовами договору не встановлено примірної форми відповідної довідки про чистий дохід, проте, чітко визначена мета цієї довідки, а саме, розрахунок розміру наданих позивачем послуг.

Але, відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надав належних і допустимих доказів, в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того, що останнім, на виконання умов спірного договору № 80.1-14/1-34 від 09.09.2014, була надана позивачу довідка будь-якої форми, яка б містила розмір чистого доходу, отриманого від діяльності в орендованому приміщенні за лютий 2022 року, як це передбачено умовами вказаного договору.

Тобто, доказів виконання свого обов`язку, визначеного договором № 80.1-14/1-34 від 09.09.2014 відповідачем суду не надано, що відповідно стало наслідком того, що позивач не мав можливості здійснити розрахунок суми оплати відповідних послуг як це передбачено п.5 таблиці №1 п.п. 1.1.1. п. 1 договору.

Пунктом 4.3 договору №80.1-14/1-34 від 09.09.2014 передбачено, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу штраф в розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасного надання довідки про чистий дохід, позивачем було складено рахунок-фактуру від 02.08.2022 № 897/550 штраф за несвоєчасне надання довідки про чистий дохід за лютий 2022 року відповідно до п.4.3. договору (з 08.03 по 31.07.2022) на суму 14 600,00 грн.

Зазначений рахунок-фактура був направлений на адресу відповідача 05.08.2022 та отриманий останнім 09.08.2022, докази чого наявні в матеріалах справи. Проте, відповідачем штраф в сумі 14 600,00 грн. не сплачений, доказів протилежного сторонами суду не надано.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Колегією суддів перевірено розрахунок штрафу та визнано обґрунтованим і арифметично правильним.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем належним чином не виконано обов`язку встановленого вищезазначеним договором щодо надання позивачеві відповідної довідки, у зв`язку із чим, у ДП «МА «Бориспіль» наявне право вимагати від ТОВ «Київріанта» належного виконання самого Договору № 80.1-14/1-34 від 09.09.2014 та сплати штрафу, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 600,00 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника, що невиконання зазначеного обов`язку відбулось внаслідок настання форс-мажорних обставин, а засвідчення ТПП України форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме, розміщення листа ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин 28.02.2022 на своєму сайті, позбавило Товариство необхідності письмово повідомляти Підприємство про неможливість виконання обов`язків за договором в порядку, передбаченому пунктом 5.2. Договору № 80.1-14/1-34, виходячи з наступного.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Станом на сьогодні відповідними Указами Президента продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 13 травня 2024 року.

Так, відповідач посилався на лист ТПП України від 28.02.2022 N2024/02.0-7.1, яким на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону, торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до п. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Згідно п.п. 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце- президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.

Отже, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а не шляхом розміщення на веб-сайті ТПП загального офіційного листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Також, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не відповідає вимогам до оформлення сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин, оскільки в порушення п. 6.11.6 та 6.11.7. Регламенту його не підписано першим віце-президентом ТПП або віце-президентом ТПП, а також відсутня печатка ТПП на підписах вказаних осіб.

Регламент затверджено рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) і саме Президія ТПП має повноваження приймати рішення щодо спрощення процедури отримання сертифікату про форс-мажорні обставини та вносити зміни до Регламенту. Проте, як вбачається з листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, він оформлений не у вигляді рішення Президії ТПП, будь-яке посилання в листі на рішення Президії ТПП відсутнє.

Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили

Крім того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Умовами договору, а саме п.5.2, сторони погодили, що сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому.

Згідно з п.5.4. договору достатнім доказом дії форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Водночас сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Натомість відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №80.1-14/1-34 від 09.09.2014.

Крім того, колегія суддів звертає уваги, що п.5.2 Договору, передбачено обов`язок у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. При цьому, відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому. Тобто договором встановлено умову, що неповідомлення в певний строк позбавляє сторону договору посилатися на настання форс-мажорних обставин, як на підставу звільнення від відповідальності.

Всупереч умов п.5.2. договору відповідач не звернувся до позивача з відповідним листом про настання обставин непереборної сили, що позбавило відповідача послатись на такі обставини. Відтак суд не вбачає підстав для не нарахування штрафу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем доведено належними та допустимими доказами прострочення зобов`язання з боку відповідача, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими.

Стосовно вимоги позивача щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" виконати встановлені підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Договору №80.1-14/1-34 від 09.09.2014 зобов`язання, а саме надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за лютий 2022 року, з огляду на відсутність у матеріалах справи на час прийняття у ній рішення доказів такого надання, апеляційний суд зазначає, що така вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо інших аргументів відповідача колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що аргументи апеляційної скарги не спростовують висновки господарського суду Київської області, а зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідача з ухваленим у справі судовим рішенням.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ «Київріанта» не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 16.08.2023, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Київріанта» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 16.08.2023 - залишити без змін.

Судові витрати (судовий збір) розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2023 у справі №911/1893/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2023 у справі №911/1893/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта».

4. Матеріали справи №911/1893/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 04.03.2024 після виходу суддів з відпустки та лікарняного.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала