Постанова

від 28.02.2024 по справі 910/1206/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа№ 910/1206/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Буравльова С.І.

Корсака В.А.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30 березня 2023 року

у справі № 910/1206/23 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник-М", (офіційна електронна адреса: podorognik13@ukr.net),

до Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", (офіційна електронна адреса: office@agro-id.gov.ua, identificationagency@gmail.com, електронна адреса представника: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

про стягнення 132 834,04 грн, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник-М" до Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" про стягнення 132 834,04 грн. Позивач вказував, що на виконання умов договору №23/04/19-БА про закупівлю товарів від 23.04.2019 отриманий відповідачем товар був несвоєчасно оплачений відповідачем, внаслідок чого позивач просив стягнути інфляційні втрати в розмірі 84 489,41 грн. та пені в розмірі 48 344,63 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 березня 2023 року у справі № 910/1206/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подорожник-М" пені у заявленому розмірі 48 058,56 грн, та інфляційні втрати в розмірі 84 489,41 грн та судовий збір у розмірі 2 678,10 грн. В іншій частині позову ( в частині стягнення пені в розмірі 286,07 грн. ) відмовлено.

Суд першої інстанції установив, що відповідачем порушено передбачені договором №23/04/19-БА про закупівлю товарів від 23.04.2019 строки оплати вартості поставленого товару.

Установивши цю обставину, суд прийшов до висновку, що позивач вправі вимагати сплати нарахованих пені та інфляційних втрат, однак відповідно до здійсненого судом перерахунку. Суд також відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про зменшенні розміру пені на 50%. При цьому суд зазначив, що відповідач не довів того факту, що штрафні санкції є надмірно великими та наявні підстави для зменшення їх розміру. Доводи відповідача про введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, що зумовило прострочення оплати за договором, суд приймає до уваги, проте, зазначає, що введення воєнного стану в країні вплинуло на майнові інтереси обох сторін, зокрема й позивача, тому вказані обставини не можна вважати виключними лише для відповідача та достатніми для зменшення розміру штрафних санкцій. Посилання відповідача на його скрутне фінансове становище, значне зменшення надходжень коштів, невиконання контрагентами договірних зобов`язань перед позивачем суд вважає необґрунтованим, оскільки наведені відповідачем обставини не підтверджені жодними належними доказами. Суд також звертав увагу на ту обставину, що позивач є таким само господарюючим суб`єктом, як і відповідач, тож відповідач не довів наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій при встановленому та підтвердженому факті прострочення грошового зобов`язання.

10.04.2023, через підсистему "Електронний суд", Державне підприємство "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 530/11-11 від 07.04.2023, в якій просить "Скасувати частково рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2023 року (справа № 910/1206/23) та ухвалити нове рішення в частині зменшення присудженої пені Підприємству у розмірі 50%".

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді клопотання про зменшення пені не враховані наступні обставини: період прострочення не перевищував трьох місяців; провадження підприємством діяльності здійснюється виключно на основі госпрозрахунку; підприємством понесені додаткові втрати, пов`язані із релокацією виробничого підрозділу підприємства із території можливих бойових дій; на підприємстві був оголошений простій для всіх працівників та зупинено придбання сировини, виготовлення продукції тощо; інфляційні збитки перевищують розмір заявленої до стягнення пені; наявність ще двох ініційованих позивачем судових спорів про стягнення штрафних санкцій; існуючі проблеми у галузі тваринництва, які викликані повномасштабним вторгненням російської федерації; не враховані докази щодо майнового стану відповідача і його соціальної значущості.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023, матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" у справі № 910/1206/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/1206/23.

24.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1206/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 апеляційну скаргу ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" № 530/11-11 від 07.04.2023 на рішення Господарського суду міста Києва від 30 березня 2023 року у справі № 910/1206/23 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня доставлення даної ухвали, ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" має право усунути недоліки, а саме надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору.

04.05.2023 від Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява № б/н від 04.05.2023 про виконання ухвали суду, відповідно до якої, скаржник, на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 надає докази сплати (доплати) судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1206/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" № 530/11-11 від 07.04.2023 на рішення Господарського суду міста Києва від 30 березня 2023 року; справу № 910/1206/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" № 530/11-11 від 07.04.2023 на рішення Господарського суду міста Києва від 30 березня 2023 року вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

На підставі службової записки секретаря судової палати Тищенко А.І. розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/488/23 від 14.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із звільненням головуючого судді ОСОБА_1 , з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023 для апеляційного розгляду справи № 910/1206/23 визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Буравльов С.І., Корсак С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 року у справі № 910/1206/23 прийняти до провадження колегією суддів у визначеному складі.

05.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив (вх. № 09.113/12918/23) позивача на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що всі підприємства мають рівні права та обов`язки і на даний час всі підприємства знаходяться в однаково складних умовах; розмір штрафних санкцій для відповідача не є непосильним та неспівмірним; відповідачем також заявлялись претензії до позивача щодо сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки товару і вони позивачем були сплачені (справа №911/935/22), тому стягненням пені у даній справі буде дотримано принцип рівності сторін; відповідач не довів свої значні додаткові витрати, а скрутне матеріальне становище не є безумовною підставою для зменшення розміру пені.

Відповідач у відповіді на відзив (вх. № 09.113/13057/23 від 06.06.2023) навів додаткові обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення пені та надав ряд додаткових доказів.

Згідно з приписами статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідачем до апеляційної скарги і відповіді на відзив, а також позивачем до відзиву, надані додаткові докази, які не подавались суду першої інстанції, однак при цьому сторони не обґрунтовують неможливість подання вказаних доказів суду першої інстанції, а окремі надані сторони докази створені вже після прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно частини 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, надані сторонами нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідач оплатив вартість отриманого товару з порушенням передбаченого Договорам строку. Тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для нарахування позивачем на підставі пункту 10.2 Договору пені та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат.

В обґрунтування підстав для зменшення розміру неустойки на 50%, апелянт наводив ту обставину, що прострочення виконання грошового зобов`язання відбулось у період дії форс-мажорних обставин (військової агресії Російської Федерації проти України), у зв`язку із чим на підприємстві був простій та значно знизились показники ідентифікації тварин, що безпосередньо впливає на надходження грошових коштів до підприємства, а нарахована пеня для відповідача є надмірною і не співвідноситься із наслідками порушеного зобов`язання.

Відхиляючи за неспроможністю доводи апелянта, колегія суддів зазначає таке.

В силу положень статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів, потрібних для виконання зобов`язання, не є підставою для звільнення боржника від відповідальності.

Виконання грошового зобов`язання покупцем забезпечено неустойкою у вигляді пені. Зокрема, у п. 10.2. Договору сторони визначили підстави, розмір, порядок нарахування та період нарахування пені.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, згідно з положеннями частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

З урахуванням практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 21.01.2021 у справі №927/704/19, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, обставинами, на які сторони справи можуть посилатися при розгляді питання про зменшення неустойки, є: критичний фінансово-господарський стан суб`єкта господарювання; наявність заборгованості із заробітної плати; наявність податкового боргу; зменшення прибутку підприємства; відсутність коштів на банківських рахунках; потреба в грошових коштах для підтримання технологічного процесу виробництва; монопольне становище контрагента; стягнення 3 відсотків річних та інфляційних нарахувань; існування дебіторської заборгованості.

Відповідно до статтей 42, 44 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку; підприємництво здійснюється на основі: комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені відповідачем обставини не є виключними і тому не дають право на зменшення неустойки (штрафу) на 50%.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30 березня 2023 року у справі № 910/1206/23 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1206/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст постанови складено 28.02.2024

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.І. Буравльов

В.А. Корсак