Постанова

від 04.03.2024 по справі 910/11923/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. Справа №910/11923/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники сторін:

від позивача: Мироненко В.В.

від відповідача: Сільванович Г.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 (повний текст складено 22.11.2023)

у справі №910/11923/23 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся"

про стягнення 2 641 430,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Агро" (далі - ТОВ "Батьківщина-Агро") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся" (далі - ТОВ "Зелена Долина Полісся") заборгованості у розмірі 2 641 430,40 грн, з яких: 2 431 577,40 грн - основний борг, 209 853,00 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 21.03.2023 №БА-0132, в частині повної оплати поставленого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 431 577,40 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 209 853,00 грн пені, на підставі пункту 4.2 договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Зелена долина полісся" на користь ТОВ "Батьківщина-Агро" 1 831 577,40 грн основного боргу, 209 853,00 грн пені та 21 384,63 грн витрат по сплаті судового збору.

Закрито провадження в частині вимог про стягнення 600 000,00 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що після подачі позову, відповідачем частково здійснено оплату за договором, у зв`язку з чим дійшов висновку про закриття провадження у справі, в частині вимог про стягнення 600 000,00 грн основного боргу, за відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Також, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленої продукції на суму 1 831 577,40 грн, наявність заборгованості у цьому розмірі не спростовано, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1 831 577,40 грн. При цьому, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 209 853,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Зелена Долина Полісся" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог про стягнення пені за поставлений товар у розмірі 209 853,00 грн.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Зелена Долина Полісся" посилається на те, що оскільки він повністю визнає основний борг, у той час як розмір пені, визначений позивачем, є невірним, а також належним чином не перевірений судом, рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23, в частині позовних вимог про стягнення зі скаржника пені у розмірі 209 853,00 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при підписанні договору сторони домовились, що за несвоєчасне виконання покупцем своїх зобов`язань останній має сплатити пеню, розмір якої дорівнює одній ставці НБУ від суми заборгованості, а не подвійній, як вказує позивач.

ТОВ "Зелена Долина Полісся" стверджує, що з огляду на правові висновки Верховного Суду та з урахуванням того факту, що позивач жодними доказами не підтвердив понесення збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням скаржником договірних зобов`язань, а також з огляду на причини затримки розрахунків і факт визнання скаржником заявлених до нього позовних вимог, у суду першої інстанції були підстави для зменшення або відмови у стягненні зі скаржника штрафних санкцій, заявлених позивачем.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам, внаслідок яких скаржник зіштовхнувся з обмеженнями, які не дозволяють йому виконати свої фінансові зобов`язання перед позивачем вчасно та звільняється від відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Зелена Долина Полісся" у справі №910/11923/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Алданова С.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11923/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ТОВ "Зелена Долина Полісся" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/11923/23.

25.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11923/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

27.12.2023, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11923/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Зелена Долина Полісся" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 призначено на 15.02.2024. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень - до 01.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 задоволено клопотання представника відповідача адвоката Сільвановича Г.Б. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено провести судове засідання у справі №910/11923/23, призначене на 15.02.2024, в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon"

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. з 12.02.2024 до 16.02.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 справу №910/11923/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Владимиренко С.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Зелена Долина Полісся" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Владимиренко С.В.

У зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. (головуючий суддя (суддя-доповідач) у відпустці з 14.02.2024 до 15.02.2024, судове засідання призначене на 15.02.2024, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 призначено до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Зелена Долина Полісся" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 на 04.03.2024. Постановлено провести судове засідання у справі №910/11923/23, призначене на 04.03.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. з 04.03.2024 до 08.03.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 справу №910/11923/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Зелена Долина Полісся" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

01.02.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Зелена Долина Полісся" та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 без змін.

Так, у відзиві позивач вказує, що скаржник повинен був повідомити ТОВ "Батьківщина-Агро" про виникнення форс-мажорних обставин. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила такий обов`язок, права покликатись на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності. Скаржник не надав доказів позивачу, які свідчать про те, як саме форс-мажорні обставини, пов`язані із запровадженням воєнного стану в Україні безпосередньо вплинути на брак коштів або неможливість виконання фінансових зобов`язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару.

Також позивач зазначає, що скаржником не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції доказів або заперечень про правильність нарахування пені позивачем. Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем не піднімалось питання правильності нарахування пені позивачем.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 04.03.2024 з`явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог про стягнення пені за поставлений товар у розмірі 209 853,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.03.2023 між ТОВ "Батьківщина-Агро" (постачальник) та ТОВ "Зелена Долина Полісся" (покупець) укладено договір поставки №БА-0132, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, українського походження, врожаю 2022 року на умовах, зазначених у цьому договорі.

Згідно з пунктом 1.2 договору, базисні показники, кількість, асортимент, ціна товару, інші умови, зазначено у специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору строк поставки товару зазначено у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами пункту 2.3 договору, умови поставки зазначено у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, відповідно до правил "Інкотермс-2010". У випадку розбіжностей умов договору з правилами "Інкотермс-2010" пріоритет мають умови договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється за умов зазначених у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. У разі ненадання або неповного надання документів, зазначених у пункті 2.4 цього договору, покупець має право затримати оплату товару.

Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов`язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань (пункт 5.1 договору).

Між сторонами укладені наступні специфікації:

- від 21.03.2023 №1 на суму поставки 9 899 993,70 грн у термін - до 25.03.2023; умови оплати: 86% після оформлення складської квитанції на ім`я покупця, 14% після реєстрації податкової накладної;

- від 21.03.2023 №2 на суму поставки 9 899 993,70 грн у термін - до 25.03.2023; умови оплати: 86% після оформлення складської квитанції на ім`я покупця, 14% після реєстрації податкової накладної;

- від 21.03.2023 №3 на суму поставки 9 899 993,70 грн у термін - до 25.03.2023; умови оплати: 86% після оформлення складської квитанції на ім`я покупця, 14% після реєстрації податкової накладної.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 29 699 981,10 грн, що підтверджується видатковими накладними від 22.03.2023 №№30-32 та актами приймання передачі від 22.03.2023 №№2542-2544.

У свою чергу, відповідач товар прийняв та оплатив лише частково на суму 27 268 403,70 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ "Батьківщина-Агро" зазначає, що відповідачем допущено порушення зобов`язань за договором в частині оплати отриманої продукції, у зв`язку з чим позивач просить стягнути неоплачену вартість товару та пеню за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідач позов в частині основного боргу визнав. Разом із тим, у частині пені відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що прострочення зобов`язань сталося не з його вини та на можливість виконання зобов`язань мало вплив дія форс-мажорних обставин.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 оскаржується позивачем в частині пені, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, слід зазначити, що відповідач визнав суму основного боргу і суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 2 431 577,40 грн заборгованості за поставлений товар. В цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується і, відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, не переглядається судом апеляційної інстанції.

Розглянувши вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені суд, за наслідками апеляційного розгляду, дійшов таких висновків.

Так, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 209 853,00 грн, за період прострочки з 19.05.2023 до 24.07.2023, відповідно до пункту 4.2 договору.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.2 договору за прострочення оплати товару покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Таким чином, колегія суддів здійснивши розрахунок із застосуванням облікової ставки НБУ від суми заборгованості у розмірі 2 431 577,40 грн за період з 19.05.2023 до 24.07.2023, дійшла висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 111 586,09 грн пені. У той час як у задоволенні 98 266,91 грн пені слід відмовити.

Посилання відповідача на те, що він не міг виконати свої зобов`язання через обставини непереборної сили відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

За приписами статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 5.3 договору сторони мають право відкласти виконання своїх зобов`язань у випадку настання обставин непереборної сили, які підтверджуються у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставина введення на території України воєнного стану, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.

Тобто, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Саме по собі посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що лише посилання відповідача на форс-мажорні обставини, в контексті спірних правовідносин, не засвідчує обставини непереборної сили саме за договором поставки 21.03.2023 №БА-0132, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що скаржником не доведено об`єктивної неможливості виконання умов спірного договору з незалежних від нього обставин, у зв`язку з чим обумовлені як законом, так і договором підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань за договором відсутні.

Щодо тверджень скаржника про наявність підстав для зменшення розміру пені колегія суддів зазначає таке.

За приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із положеннями статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом із тим, відповідач не навів належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

В обґрунтування необхідності зменшення розміру пені відповідач, зокрема, посилається на введення воєнного стану та призупинення дії гуманітарних коридорів в рамках Чорноморської Ініціативи.

Відповідно до пункту 3 специфікацій від 21.03.2023 терміни поставки - до 25.03.2023 включно. Умови оплати: 86% після оформлення складської квитанції на ім`я покупця, 14% після реєстрації податкової накладної (пункт 4 специфікацій).

Таким чином, відповідач, підписавши вищенаведені специфікації, а також уклавши спірний договір у період військового стану, розумів ризики пов`язані з військовим станом, погодив всі його істотні умови, у тому числі строк поставки товару до 25.03.2023 та умови його оплати.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, погоджуючи у специфікаціях строк поставки товару та умови його оплати, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з оплати поставленого товару та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання.

Так, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №910/1338/19 викладено правову позицію, відповідно до якої юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком поставки, сторона повинна була належним чином планувати, з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва, можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

За приписами статті 546, 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан.

При цьому, договір поставки від 21.03.2023 №БА-0132 укладено вже після введення на території України воєнного стану, відтак відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи з позивачем договір поставки товару, повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання за договором.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру неустойки та відмови у задоволенні вимог про стягнення пені.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Зелена Долина Полісся" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 підлягає скасуванню, в частині стягнення з відповідача 98 266,91 грн пені, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Агро" 98 266,91 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 залишити без змін.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі №910/11923/23 викласти у наступній редакції:

"Закрити провадження в частині вимог про стягнення 600 000,00 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Агро" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина полісся" (01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 7, офіс 27; ідентифікаційний код 40944008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Агро" (37610, Полтавська область, Миргородський район, село Остапівка, вулиця Шевченка, будинок 43; ідентифікаційний код 39362908) 1 831 577 (один мільйон вісімсот тридцять одна тисяча п`ятсот сімдесят сім) грн 40 коп. основного боргу, 111 586 (сто одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн пені та 19 910 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот десять) грн 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Агро" (37610, Полтавська область, Миргородський район, село Остапівка, вулиця Шевченка, будинок 43; ідентифікаційний код 39362908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина полісся" (01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 7, офіс 27; ідентифікаційний код 40944008) 2 211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн 01 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/11923/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 06.03.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран