Постанова

від 06.03.2024 по справі 927/858/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р. Справа№ 927/858/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - не з`явились

від відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2023 р.

у справі № 927/858/23 (суддя - Белов С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до Фермерського господарства "Кронос-Агро"

про стягнення 1315520,72 грн

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фермерського господарства "Кронос-Агро" про стягнення 1315520,72 грн, з яких: 479939,49 грн основного боргу за договором поставки сільськогосподарської техніки та запчастин № 700/21-САТ від 07.12.2021 р., 7292,79 грн відсотків за користування товарним кредитом, 339066,20 грн пені, 244127,68 грн 36 % річних, 245094,56 грн штрафу.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору не здійснив повну оплату за поставлений ним товар, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2023 р. у справі № 927/858/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства "Кронос-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" 479939,49 грн заборгованості, 7292,79 грн відсотків за користування товарним кредитом, 169533,10 грн пені, 122547,28 грн штрафу, 20343,95 грн 3% річних; в іншій частині позову відмовлено. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/858/23 з дня його ухвалення на дванадцять місяців, з оплатою до останнього дня кожного місяця, а саме: до 30.11.2023 р. - 66638,06 грн, до 31.12.2023 р. - 66638,05 грн, до 31.01.2024 р. - 66638,05 грн, до 29.02.2024 р. - 66638,05 грн, до 31.03.2024 р. - 66638,05 грн, до 30.04.2024 р. - 66638,05 грн, до 31.05.2024 р. - 66638,05 грн, до 30.06.2024 р. - 66638,05 грн, до 31.07.2024 р. - 66638,05 грн, до 31.08.2024 р. - 66638,05 грн, до 30.09.2024 р. - 66638,05 грн, до 31.10.2024 р. - 66638,05 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 223783,73 грн 36% річних та задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині стягнення з Фермерського господарства "Кронос-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" 244127,68 грн 36% річних та відмовити в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що обумовлені сторонами в укладеному договорі проценти річних не можуть бути зменшені за аналогією з неустойкою на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України. Також позивач вказує на те, що наявність форс-мажорних обставин не є достатньою обставиною для звільнення від виконання зобов`язання, оскільки відповідач повинен вказати, які саме конкретні заходи і події під час війни не дозволяють йому виконувати свої зобов`язання, а відсутність у боржника грошових коштів не є підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 927/858/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 927/858/23.

До суду 06.12.2023 р. надійшли матеріали справи № 927/858/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 927/858/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 927/858/23 та призначено до розгляду на 30.01.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 р. було відкладено розгляд справи № 927/858/23 до 20.02.2024 р. у зв`язку з неявкою представників сторін.

У судове засідання 20.02.2024 р. представники сторін повторно не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином про час і місце розгляду скарги електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України та в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 19.12.2023 р. сторонам доставлено до електронних кабінетів, доказом чого є довідки про доставку електронних документів, що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 19.12.2023 р. у справі № 927/858/23 оприлюднена у реєстрі 21.12.2023 р.

До того ж, представники сторін просили суд розглядати справу у їх відсутність.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07.12.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - постачальник) та Фермерським господарством "Кронос-Агро" (далі - покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки та запчастин № 700/21-САТ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку та/або запасні частини (товар) на умовах товарного кредиту, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1.2 договору найменування товару, його кількість номенклатура, асортимент, ціна товару в гривнях, строк та базис поставки та строк оплати товару визначені в додатку до договору.

Як передбачено п. 2.1 договору, загальна сума договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у додатках до договору, складених на підставі цього договору. Ціна товару встановлюється у гривнях.

За п. 2.4.1 договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в строки, які вказані в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника.

Господарські зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов`язків покупця по виконанню грошових зобов`язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання (п. 5.1 договору).

На виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 1525472,81 грн, що підтверджується видатковою накладною № 25693 від 14.06.2022 р.

Відповідач сплатив вищевказану суму частково, у загальному розмірі 1045533,32 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, наявними у матеріалах справи.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не здійснив повну оплату за поставлений ним товар та надані послуги, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору, позивач здійснив поставку товару на загальну суму загальну суму 1525472,81 грн, що підтверджується видатковою накладною № 25693 від 14.06.2022 р.

Відповідач сплатив вищевказану суму частково, у загальному розмірі 1045533,32 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, які містяться у матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 479939,49 грн.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження поставки позивачем товару за укладеним договором, а відповідачем не надано доказів повної оплати за вказаний товар, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 479939,49 грн заборгованості за договором поставки сільськогосподарської техніки та запчастин № 700/21-САТ від 07.12.2021 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 7292,79 грн відсотків за користування товарним кредитом згідно з умовами пунктів 2.5, 2.6 та 2.10 договору.

Відповідно до п. 2.5 договору за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки в розмірі 16% річних, якщо інший розмір відсотків не передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Згідно з п. 2.6 договору строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар.

Як передбачено п. 2.10 договору, відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником відповідно до п. п. 2.5, 2.6 договору. Постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом та надсилає його в двох примірниках на адресу місцезнаходження покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов`язується підписати акт та повернути один примірник підписаного акта постачальнику протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний примірник акта не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем.

Позивач зазначає, що згідно з актами нарахування відсотків за користування товарним кредитом були нараховані відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 81759,47 грн, які відповідачем були сплачені частково у розмірі 74466,68 грн.

Вказані акти підписані обома сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7292,79 грн відсотків за користування товарним кредитом є обґрунтованою, відповідає умовам укладеного договору та підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 339066,20 грн пені за період з 31.08.2022 р. по 20.06.2023 р. та 245094,56 грн штрафу.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення від суми боргу за кожен день такого прострочення, а у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вбачається, що позивачем нараховано пеню періодами, кожний з яких не перевищує шестимісячного строку.

Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 339066,20 грн пені за період з 31.08.2022 р. по 20.06.2023 р. та 245094,56 грн штрафу є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.

Разом з цим, задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 50 % на підставі ст. 233 ГК України.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у Верховним Судом у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 р. у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18.

Посилання скаржника на врахування майнового стану відповідача через вплив воєнних дій на території України колегія вважає необґрунтованими, оскільки такий вплив поширюється негативно на обидві сторони договору.

Так, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 р. було введено воєнний стан.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 910/1338/19 викладено правову позицію, відповідно до якої юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком поставки, сторона повинна була належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування інших обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу. Відповідач не зазначив, які саме конкретні заходи і події під час воєнного стану не дозволяли йому виконати свої зобов`язання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 339066,20 грн пені за період з 31.08.2022 р. по 20.06.2023 р. та 245094,56 грн штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 244127,68 грн 36% річних за період з 31.08.2022 р. по 20.06.2023 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором, покупець, зокрема сплачує на користь постачальника 36% річних від простроченої суми.

Суд першої інстанції зменшив розмір відсотків річних до 3%, у зв`язку з невідповідністю принципу справедливості, розумності та пропорційності під час нарахування позивачем 36% річних.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду з урахуванням наступного.

Як передбачено ч. 1 ст. 627 УК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового оборогу, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частині другій статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання повній правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

При цьому, стаття 625 ЦК України надає можливість сторонам договору щодо боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

У даній справі сторони в пункті 7.2 договору поставки погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором покупець сплачує на користь постачальника 36 відсотків річних від простроченої суми.

Крім цього, нормами чинного законодавства не передбачено можливості суду зменшувати розмір процентів річних, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 244127,68 грн 36% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи місцевим судом відповідач просив розстрочити виконання рішення суду на два роки, починаючи з 01 лютого 2024 року по 24361,61 грн протягом 24 місяців.

Вказане клопотання було обґрунтоване тим, що в країні введено воєнний стан, а відповідний борг виник через обставини непереборної сили - військовий стан і визнається відповідачем у сумі 487232,28 грн, але найближчим часом у відповідача будуть нові фінансові можливості для розрахунку з позивачем.

Місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців у зв`язку із впливом воєнного стану та наявністю його негативних наслідків на діяльність відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки або розстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Підставою для встановлення розстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим. Більше того, заявник має довести повну відсутність грошових коштів та майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.09.2020 р. у справі № 905/30/16.

До того ж вплив воєнних дій на території України поширюється негативно на обидві сторони договору.

Крім цього, з наданих відповідачем доказів неможливо зробити висновки про реальний майновий стан Фермерського господарства "Кронос-Агро".

Посилання відповідача на падіння закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію та ріст цін на енергоносії, мінеральні добрива та засоби захисту, що призвело до падіння платіжної спроможності фермерського господарства, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються його господарської діяльності, яку відповідач здійснює на власний ризик.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява Фермерського господарства "Кронос-Агро" про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Стосовно клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 125460,04 грн колегія суддів зазначає наступне.

02.01.2023 р. між адвокатом Боханом Сергієм Олександровичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - замовник) було укладено договір № 20 про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Згідно з п. 3.1 договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатками до цього договору.

Як передбачено додатком до договору № 12 від 12.06.2023 р., розмір оплати професійної правничої допомоги за годину роботи адвоката становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день укладення даного договору (2684,00 грн : 2 =1342,00 грн). Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами.

11.09.2023 р. між сторонами було підписано акт здачі-приймання виконаних правових послуг на загальну сума 125460,04 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 р.

Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 р.

Як було встановлено вище, 11.09.2023 р. між сторонами договору № 20 було підписано акт здачі-приймання виконаних правових послуг на загальну сума 125460,04 грн, а саме:

1) зустріч з клієнтом - 671,00 грн;

2) підготовка позовної заяви - 20000,00 грн;

3) збір та підготовка письмових доказів - 671,00 грн;

4) підготовка копії позовної заяви та доданих до неї документів - 671,00 грн;

5) подання позову - 671,00 грн;

6) участь у судовому розгляді справи - 15000,00 грн;

7) складання заяв, клопотань і заперечень - 6000,00 грн;

8) участь у судових засіданнях - 6000,00 грн;

9) оплата професійної правничої допомоги за прийняття рішення на користь клієнта - 65776,04 грн;

10) складання заяви про стягнення судових витрат - 10000,00 грн.

З вказаного акту вбачається, що пункт 8 «участь у судових засіданнях» дублюється з пунктом 6 «участь у судовому розгляді справи».

Стосовно пункту 10 «складання заяви про стягнення судових витрат», колегія суддів зазначає таке.

У постанові від 02.02.2024 р. у справі № 910/9714/22 Верховний Суд дійшов висновку про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Крім цього, пункт 10 «складання заяви про стягнення судових витрат» дублюється з пунктом 7 «складання заяв, клопотань і заперечень».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що нараховані позивачем витрати вказані у пункті 8 «участь у судових засіданнях - 6000,00 грн» та пункті 10 «складання заяви про стягнення судових витрат - 10000,00 грн» не підлягають стягненню з відповідача.

Також зазначені адвокатом позивача витрати за зустріч з клієнтом у розмірі 671,00 грн не відносяться до правових, оскільки стосуються безпосередньо організації роботи адвоката з клієнтом.

За таких обставин, враховуючи повне задоволення позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає частковому задоволенню у розмірі 108789,04 грн (125460,04 грн - 10000,00 грн - 6000,00 грн - 671,00 грн)

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що під час розгляду справи місцевим судом було встановлено фактичні обставини справи на основі неповного з`ясування обставин справи, висновки суду не відповідають цим обставинам і їм надана неправильна юридична оцінка з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2023 р. у справі № 927/858/23 підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з ухваленням нового рішення про повне задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро".

Відповідно до статті 129 ГПК України та беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги необхідно покласти на відповідача.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки під час проведення судового засідання 20.02.2024 р. були відсутні учасники справи, тому датою ухвалення цього судового рішення є дата його повного складення, зокрема 06.03.2024 р.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2023 р. у справі № 927/858/23 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про повне задоволення позову.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" задовольнити повністю.

4. Стягнути з Фермерського господарства "Кронос-Агро" (код ЄДРПОУ 41697343; вул. Г. Яременка, 15, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (код ЄДРПОУ 36348550; вул. Промислова, 20, м. Обухів(пн), Київська область, 08702) 479939 (чотириста сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять),49 грн заборгованості, 7292 (сім тисяч двісті дев`яносто дві),79 грн відсотків за користування товарним кредитом, 339066 (триста тридцять дев`ять тисяч шістдесят шість),20 грн пені, 245094 (двісті сорок п`ять тисяч дев`яносто чотири),56 грн штрафу, 244127 (двісті сорок чотири тисячі сто двадцять сім),68 грн 36% річних, 15718 (п`ятнадцять тисяч сімсот вісімнадцять),40 грн судового збору та 108789 (сто вісім тисяч сімсот вісімдесят дев`ять),04 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

5. Відмовити Фермерському господарству "Кронос-Агро" у розстроченні виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/858/23.

6. Стягнути з Фермерського господарства "Кронос-Агро" (код ЄДРПОУ 41697343; вул. Г. Яременка, 15, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (код ЄДРПОУ 36348550; вул. Промислова, 20, м. Обухів(пн), Київська область, 08702) 5035 (п`ять тисяч тридцять п`ять),13 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко