Ухвала

від 05.03.2024 по справі 904/6705/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

05.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6705/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку підготовчого провадження справу

за позовом Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" (м. Дніпро)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (м. Дніпро)

та за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна Суддя Фещенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дніпровська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:

- усунути Дніпровській міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" знести об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлі магазину, яка складається з літ. А-1 - магазин, І - споруди, замощення, загальною площею 149,0 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101;

- скасувати державну реєстрацію та припинити право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлю магазину, яка складається з літ. А-1 - магазин, І - споруди, замощення загальною площею 149,0 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101 із закриттям розділу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно по бульвару Слави, Зм/5 у м.Дніпрі належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності в силу статей 80, 83 Земельного кодексу України та статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

- ОСОБА_1 звернувся до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради з питання укладання договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по об`єкту: "Капітальний ремонт будівлі магазину", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна здійснено за ОСОБА_1 - 22.11.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., номер запису про право власності: 34305265, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1969609312101 на підставі технічного паспорту, серії та номеру: НОМЕР_1 , акту без номера, виданих 24.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Концепт К". Реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна здійснено державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер рішення: 49849586 від 25.11.2019. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 , відсутні;

- надалі право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл" (відповідачем) на підставі договору іпотеки, серія та номер: 25 від 01.09.2020, що посвідчений ПН ДМНО Виноградовою В.Ю.; повідомлення іпотекодержателя, укладеного між ТОВ "Місто Стайл" та ОСОБА_1 ; заяви іпотекодержателя ТОВ "Місто Стайл", номер: 44, 45 від 09.02.2021. Отже, на теперішній час право власності на вказаний об`єкт самочинного будівництва зареєстровано за відповідачем;

- з метою захисту законних прав та інтересів, Дніпровська міська рада зверталась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовними вимогами, зокрема, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2022 по цивільній справі № 201/4483/20 задоволено позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ "Місто Стайл", третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договору іпотеки, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності;

- постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.10.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Місто Стайл" задоволено частково, судове рішення першої інстанції від 26.01.2022 скасовано в частині задоволення позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.05.2023 касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнили частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12.10.2022 в частині вирішення позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а саме: фактичні обставини справи, встановлені судами: земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташовано нерухоме майно, а саме: будівля магазину літ. А-1, споруди літ. І. площею 149,0 кв. м, не надавалась у користування, належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності в силу статей 80, 83 Земельного кодексу України та статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

- враховуючи викладене вище, Дніпровська міська рада звертається з цим позовом до належного відповідача - ТОВ "Місто Стайл", який є власником самочинно збудованого нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності та знаходиться адресою: АДРЕСА_1 ;

- нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з будівлі магазину, літ. А-1, споруд, літ. І, площею 149,0 кв. м - розташоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, що свідчить про відсутність підстав для визнання за вказаною особою права власності на самочинно збудовано майно;

- дії відповідача із самовільного зайняття земельної ділянки порушують права територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, як власника земель, що належать до комунальної власності на самостійне володіння, користування, розпорядження нею;

- оскільки спірний об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва, ОСОБА_1 , в силу закону не набув права власності на нього, та в останнього були відсутні правові підстави для розпорядження даним об`єктом, оскільки право розпоряджатись майном є складовою частиною права власності;

- порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради, полягає у тому, що внаслідок незаконної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, що належить до комунальної власності без згоди власника - Дніпровської міської ради, з подальшим відчуженням, наявне порушення законних прав міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою та встановлений законодавством порядок набуття прав на об`єкти нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також майнові інтереси громади в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження землею, що є порушенням економічних інтересів громади. А отже, позовні вимоги Дніпровської міської ради становлять пропорційне втручання у право власності з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 447/24 від 03.01.2024).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 08.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.01.2024. Крім того, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , а також, в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

Від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. суду № 2241/24 від 15.01.2024), яке задоволено судом та реалізовано представником відповідача 18.01.2024.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 3200/24 від 18.01.2024), в якій він просить суд надати можливість представнику відповідача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 24.01.2024 о 12:20 год. була відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 24.01.2024 о 12:20 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 19.01.2024 у задоволенні заяви відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було відмовлено.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №3921/24 від 23.01.2024), в якому він просить суд відкласти розгляд справи з метою надання часу для підготовки відзиву на позовну заяву.

У підготовче засідання 24.01.2024 з`явився представник позивача, представники відповідача та третіх осіб-1,2 у вказане засідання не з`явились, при цьому судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Щодо третіх осіб-1,2 судом встановлено, що останні були повідомлені про день, час та місце судового засідання наступним чином:

- щодо третьої особи-1 - шляхом направлення поштового відправлення з ухвалою суду від 08.01.2024 на адресу офіційного місцезнаходження ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 ; яке, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 81-85);

- щодо третьої особи-2 - шляхом направлення ухвали суду від 08.01.2024 до Електронного кабінету Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 08.01.2024 доставлена до Електронного кабінету третьої особи-2 - 08.01.2024 (а.с. 71).

У вказаному засіданні судом було відзначено, що строк на подачу відзиву на позовну заяву станом на 24.01.2024 не закінчився, тому наявні підстави для відкладення підготовчого засідання.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.01.2024 підготовче засідання було відкладено на 13.02.2024.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшла заява про поновлення строків (вх. суду № 5455/24 від 01.02.2024), в якій він просить суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що 18.01.2024 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, тому на складання відзиву потрібен був деякий час, у зв`язку з чим відзив на позовну заяву подається до суду 01.02.2024.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 5450/24 від 01.02.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- у пунктах 6.23-6.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зазначено, що за положеннями частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на час звернення до суду із цим позовом) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У силу спеціального застереження, наведеного в частині 2 статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України);

- в рамках справи № 296/5460/17 - 11.08.2020 Верховний Суд досліджував питання щодо підстав та умов для знесення або перебудови самочинно збудованого об`єкта нерухомості. Стаття 15 Цивільного кодексу України говорить, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. З урахуванням змісту статті 376 Цивільного кодексу України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою. Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за наявності двох умов: доведеності факту порушення прав; будівництво є самочинною забудовою;

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що "аналіз частин 3 та 4 статті 376 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що частина 3 цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Встановивши, що самочинна забудова здійснена на земельній: ділянці, яка не була відведена для цієї мети цій особі, суди повинні з`ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил, чиї права порушено такою забудовою";

- "задовольняючи позовні вимоги, про визнання недійсними, договорів майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суди: не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкоду користуванні належною йому земельною ділянкою". Зазначену правову позицію висловлено Верховний Судом Касаційним цивільним судом у постанові від 27.10.2021 у справі № 202/7377/16-ц. Більш того, питання про скасування права власності за відповідачем вже вирішено судом у справі № 201/4483/20;

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в частині припинення права власності скасування державної реєстрації. Наявне передчасне звернення до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва та позовні вимоги про знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомості є крайньою мірою, які можуть бути задоволені судом, лише після використання всіх доступних умов захисту;

- у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 2-6977/11 зроблено такий висновок: "Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 Цивільного кодексу України, статтею 103 Земельного кодексу України". Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою (постанова Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 458/1173/14-ц. Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та положень частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює), будівництво, відмовляється від такої перебудови (постанова Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 646/7646/16-ц. Тобто, необхідно звернути увагу, що в матеріалах справи відсутні докази самочинного будівництва об`єкта нерухомого майна, а саме, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови. Таким чином, позивачем передчасно подано позов, а саме, без проведення перевірки органів державного архітектурно-будівельного контролю, встановлення факту порушення відповідачем норм у сфері: містобудування, складання протоколу та винесення припису про усунення порушень;

- відповідач зазначає, що позов подано до неналежного відповідача, а саме: як зазначає й сам позивач, право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за товариством зокрема на підставі договору іпотеки. В подальшому, на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2022 (справа № 201/4483/20), яке набрало законної сили, договір іпотеки було визнано недійсним, і як наслідок недійсного правочину, було скасовано право власності на об`єкт нерухомого майна за товариством. Отже, й перехід прав та обов`язків на нерухоме майно та/або самочинне будівництво до товариства не відбулось. Більш того, товариство не приймало участі у його будівництві. Товариство не є ані власником нерухомого майна, ані самочинного будівництва, як і стверджує позивач. Також не має жодного відношення до земельної ділянки, де розташоване зазначене майно, що виключає можливість пред`явлення до товариства вимоги про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, а також, скасування та припинення права власності. Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 30.09.2022 у справі №201/2471/20 (провадження № 61-5275св21) та у постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20 (провадження № 61-12125св22);

- у даній справі доцільним вважати належним відповідачем - ОСОБА_1 . Таким, чином позов подано до неналежного відповідача, а звільнити ділянку та знести чужі будівлі (майно) товариство не має можливості, оскільки останнє не має відношення до нерухомого майна та/або самочинного будівництва.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача належним (вх. суду № 5460/24 від 01.02.2024), в якому він просить суд замінити неналежного відповідача на належного: ОСОБА_1 , обґрунтовуючи подане клопотання наступним:

- товариство не є власником нерухомого майна та/або самочинного будівництва, розташованих на земельній ділянці, адже, як зазначає сам позивач, право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за товариством, зокрема, на підставі договору іпотеки. У подальшому, на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26.01.2022 (справи № 201/4483/20), яке набрало законної сили, договір іпотеки було визнано недійсним, і як наслідок недійсного правочину, було скасовано право власності на об`єкт нерухомого майна за товариством. Отже, і перехід прав та обов`язків на нерухоме майно та/або самочинне будівництво до товариства не відбулось. Більш того, товариство не приймало участі у його будівництві;

- товариство не є ані власником нерухомого майна, ані самочинного будівництва, як стверджує позивач. Також не має жодного відношення до земельної ділянки, де розташоване зазначене майно, що виключає можливість пред`явлення до товариства вимоги про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, а також скасування та припинення права власності. Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 30.09.2022 у справі №201/2471/20 (провадження № 61-5275св21) та у постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20 (провадження № 61-12125св22);

- у даній справі, доцільним вважати належним відповідачем ОСОБА_1 .

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 5457/24 від 01.02.2024), в якій він просить суд надати можливість представнику відповідача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 13.02.2024 об 11:20 год. була відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції, у зв`язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 13.02.2024 об 11:20 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 02.02.2024 у задоволенні заяви відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було відмовлено.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх. суду № 7351/24 від 13.02.2024), в якому він просить суд відкласти розгляд справи з метою надання часу сторонам подати заяви по суті справи.

У підготовче засідання 13.02.2024 представники позивача, відповідача та третіх осіб-1,2 не з`явились, при цьому судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Щодо позивача та третіх осіб-1,2 судом було встановлено, що останні були повідомлені про день, час та місце судового засідання наступним чином:

- щодо позивача - представник останнього був присутній у попередньому судовому засіданні, що відображено у протоколі судового засідання від 24.01.2024 (а.с. 197), а також, наявний підпис представника позивача на повідомленні про відкладення розгляду справи (а.с. 101);

- щодо третьої особи-1 - шляхом направлення поштового відправлення з ухвалою суду від 24.01.2024 на адресу офіційного місцезнаходження ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 ; яке, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 117-121);

- щодо третьої особи-2 - шляхом направлення ухвали суду від 24.01.2024 до Електронного кабінету Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 24.01.2024 доставлена до Електронного кабінету третьої особи-2 - 25.01.2024 (а.с. 103).

Судом було відзначено, що у відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 08.03.2024, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 13.02.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 07.04.2024 включно; підготовче засідання було відкладено на 05.03.2024.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшли письмові пояснення (вх. суду № 10855/24 від 05.03.2024), в яких він додатково наводить аргументи щодо правомірності позовних вимог.

У підготовче засідання 05.03.2024 представники позивача, відповідача та третіх осіб-1,2 в черговий раз не з`явились, причин нез`явлення суду не повідомили; при цьому, матеріалами справи підтверджується, що всі учасники справи були повідомлені про день, час та місце вказаного підготовчого засідання належним чином.

Отже, суд зауважує, що позивачем не повідомлено причини неявки у судове засідання 05.03.2024, як і раніше не було повідомлено суду причини неявки у засідання, призначене на 13.02.2024.

Суд окремо завертає увагу, що у випадку наявності у позивача складнощів з прибуттям його представника у судові засідання 13.02.2024 та 05.03.2024 безпосередньо до приміщення господарського суду, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду із клопотанням про участь у судових засіданнях 13.02.2024 та 05.03.2024 в режимі відеоконференції, однак вказаним правом не скористався.

Також, усвідомлюючи, що неявка у судове засідання 05.03.2024 є повторною, а також розуміючи вимоги пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, позивач не був позбавлений права звернутися із клопотанням про проведення підготовчого засідання 05.03.2024 без участі його представника, але вказаною можливістю також не скористався.

При цьому, місцезнаходженням як позивача так і суду є місто Дніпро, в якому з початку військової агресії не велися активні бойові дії, ситуація протягом всього часу воєнного стану в Україні є контрольованою Збройними Силами України.

З приводу належного повідомлення позивача про день, час та місце підготовчого засідання 05.03.2024 слід зазначити також таке.

Відповідно до частин 5, 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Слід відзначити, що відповідно до пункту 42 вказаного Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом було з`ясовано, що позивач та відповідач мають зареєстровані Електронні кабінети в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, у зв`язку з чим ухвала суду від 16.02.2014 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи;

- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як убачається з матеріалів справи, ухвала суду від 13.02.2024 була надіслана судом в Електронний кабінет позивача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 13.02.2024 була доставлена до Електронного кабінету позивача - 15.02.2024 о 18:19 (а.с.136).

Отже, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 16.02.2024 позивач отримав ухвалу суду від 13.02.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а.с.136).

Більше того, за більше ніж два тижні з моменту отримання ухвали суду від 13.02.2024 (а.с.136) у позивача була можливість надати повноваження іншому представнику, навіть, якщо представник, що залучений до участі під час розгляду справи, на даний час не має можливості забезпечити явку у судове засідання.

Суд зазначає також таке:

- позивач належним чином повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання 05.03.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою про доставку електронного листа, з якої вбачається, що ухвала суду від 13.02.2024 отримана відповідачем 16.02.2024 (а.с.136);

- відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

- у даному випадку неявка представника позивача є повторною;

- відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

У даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

При цьому, явка у підготовче засідання 05.03.2024 була визнана обов`язковою (пункт 3 резолютивної частини ухвали суду від 13.02.2024).

Слід також наголосити на тому, що відповідно до частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема:

- з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді;

- у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви;

- вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше;

- може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи;

- з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі;

- з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;

- вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста;

- вирішує заяви та клопотання учасників справи;

- встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання;

- з`ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат;

- призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті;

- здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У даному випадку в матеріалах справи наявне нерозглянуте клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача належним (а.с. 111), отже повторна неявка представника позивача у підготовче засідання 05.03.2024 перешкоджає подальшому розгляду справи.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" та від 14.10.2007 у справі "Трух проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004, постанова Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (постанова Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 910/15330/19, від 31.03.2020 у справі № 910/11383/19).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

У підготовче засідання 05.03.2024 представник позивача вдруге не з`явився, при цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання 05.03.2024, так і попереднього засідання 13.02.2024.

Судом також встановлено, що підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у підготовчому засіданні 05.03.2024, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

При цьому, явка у підготовче засідання 05.03.2024 була визнана обов`язковою (пункт 3 резолютивної частини ухвали суду від 13.02.2024).

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004, постанова Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (постанова Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 910/15330/19, від 31.03.2020 у справі № 910/11383/19).

Виходячи із вищенаведених обставин, суд приходить до висновку, що процесуальна поведінка позивача не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовності брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Відповідно до статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід також наголосити на тому, що відповідно до частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд, зокрема:

- з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді;

- у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви;

- вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше;

- може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи;

- з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі;

- з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;

- вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста;

- вирішує заяви та клопотання учасників справи;

- встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання;

- з`ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат;

- призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті;

- здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У даному випадку в матеріалах справи наявне нерозглянуте клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача належним (а.с. 111), отже повторна неявка представника позивача у підготовче засідання 05.03.2024 перешкоджає подальшому розгляду справи.

Господарський суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Під час аналізу обставин у даній справі, суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 по справі № 910/8816/19, в якій наведено такий аналіз норм статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а також механізм її застосування:

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Водночас частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Разом з тим частиною 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.

Разом з тим частина 4 статті 202, пункт 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

В даному випадку (як і справі № 910/8816/19, що розглядалась Верховним Судом за аналогічних обставин) судом встановлено, що позивач не забезпечив явку уповноваженого представника 28.02.2023; не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, тому суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених частиною 4 статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, для залишення позову без розгляду.

Аналогічних правових висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, у якій відійшла від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 № 904/11194/15.

У той же час, у даному випадку явка у підготовче засідання 05.03.2024 була визнана обов`язковою (пункт 3 резолютивної частини ухвали суду від 13.02.2024).

Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 виклала висновок щодо застосування норми пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть, у тих випадках, коли його явка визнана судом необов`язковою і наслідки неявки не роз`яснювалися.

Окрім того, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність залишення позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 по справі №910/10593/20, від 23.03.2021 по справі № 916/1873/20, від 21.07.2021 по справі №915/617/20.

Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Саме до наведених вище правових висновків дійшов Верховний суд у складі Об`єднаної палати касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 по справі №905/458/21 (пункти 8.2- 8.7).

Також, у постанові Верховний суд у складі Об`єднаної палати касаційного господарського суду постанові від 18.11.2022 по справі № 905/458/21 наведено наступний аналіз наслідків неявки позивача в судове засідання.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:

1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;

2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;

3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Тобто у положеннях частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене, повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.

Отже, норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов`язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов`язаний надавати оцінку наявності такої можливості. Подібні висновки викладанні Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 по справі №905/458/21.

Отже, окремо суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 18.11.2022 по справі № 905/458/21) зазначає, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

При цьому, суд відзначає, що Верховним Судом (у складі Касаційного цивільного суду та Касаційного адміністративного суду) щодо питань застосування норм Цивільного процесуального кодексу України та сформовано правову позицію щодо неможливості залишення позову без розгляду, у зв`язку з неявкою представника позивача у судове засідання на стадії підготовчого провадження.

В той же час, у зв`язку з різною практикою застосування Верховним Судом положень процесуальних кодексів щодо можливості залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження (з причин, зокрема, неявки позивача у судове засідання), справу №757/54510/17-ц було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Однак, в ухвалі суду від 13.07.2021 по справі № 757/54510/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд. Ухвала мотивована, зокрема, наступним:

- під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожими є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;

- порядок здійснення цивільного та господарського судочинства встановлений різними процесуальними кодексами;

- вказані в ухвалі про передачу до Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм процесуального права при залишенні позову без розгляду залежно від стадії судового розгляду регулюються різними процесуальними кодексами, що не тільки виключає можливість визнання таких правовідносин подібними, але і спростовує наведені колегією суддів Касаційного цивільного суду твердження щодо необхідності та можливості відповідної уніфікації вказаних висновків різних судів щодо застосування різних норм процесуального права.

Враховуючи вказані вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, господарський суд у даній справі керується саме правовими висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду (щодо питань застосування Господарського процесуального кодексу України) щодо можливості залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження (з причин, зокрема, неявки позивача у судове засідання).

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду, у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

На підставі викладеного, керуючись 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 182, 226, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Стайл"; за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ; та за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна - залишити без розгляду.

Роз`яснити Дніпровській міській раді, що після усунення обставин, що зумовили залишення позовної заяви без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 05.03.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 05.03.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко