Постанова

від 05.03.2024 по справі 495/4621/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2050/24

Справа № 495/4621/23

Головуючий у першій інстанції Савицький С.І

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Власенко Володимира Володимировича, представника ОСОБА_1 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 червня 2023року, постановленого під головуванням судді Савицького С.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

У травні2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просила розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23.09.2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Білгород-Дністровської міськради Одеської області, актовий запис №202.

В обґрунтування свого позову позивачка зазначила, шлюб між сторонами зареєстровано 23.09.2000 року. Від шлюбу у подружжя неповнолітніх дітей не має. Позивач вказує, що подружні стосунки не скалилися через протилежні погляди на шлюб, втрати поваги один до одного, а тому подальше примирення і збереження шлюбу є неможливим, більш того більше року позивач та відповідач не проживають разом. Спільне господарство не ведеться, спір щодо поділу майна подружжя, набуте під час спільного проживання відсутній.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 червня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволений.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23.09.2000 року відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Білгород-Дністровської міськради Одеської області, актовий запис №202.

Не погодившись з заочним рішенням суду, адвокат Власенко В.В., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не надавала згоду на заочний розгляд справи та ухвалене у справі заочне рішення порушує права позивачки, оскільки може бути оскаржено відповідачем та скасовано у будь-який час протягом невизначеного часу, а рішення, на підставі якого вже будуть внесені зміни до актового запису про шлюб буде скасовано.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

В судове засідання, призначене на 27 лютого 2024 року сторони не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 78-80).

Від адвоката Власенко В.В., представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 81).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23.09.2000 року був зареєстрований шлюб відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Білгород-Дністровської міськради Одеської області, актовий запис №202, про що 23.09.2000 року видано свідоцтво про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу у подружжя неповнолітніх дітей не має.

Позивачка звертаючись до суду зазначала, що подружні стосунки не скалилися через протилежні погляди на шлюб, втрати поваги один до одного, а тому подальше примирення і збереження шлюбу є неможливим, оскільки шлюб носить лише формальний характер.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що подружні стосунки між сторонами не скалилися через протилежні погляди на шлюб, несумісні характери, небажання спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Спільний побут сторонами не ведеться, спір щодо поділу майна подружжя, набутого під час спільного проживання відсутній.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Частиною 1ст. 24 СК Українивизначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зст. 56 СК Україникожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин.

Відповідно дост. 110 СК Українипозов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до положеньст. 112 СК Українисуд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

ПроголошенаКонституцією Україниохорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у рішення суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог.

Шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.

Доводи апеляційноїскарги адвокатаВласенко В.В.,представника ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 не надавала згоду на заочний розгляд справи та ухвалене у справі заочне рішення порушує права позивачки, оскільки може бути оскаржено відповідачем та скасовано у будь-який час протягом невизначеного часу, а рішення, на підставі якого вже будуть внесені зміни до актового запису про шлюб буде скасовано, колегія суддів вважає обґрунтованими, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 травня 2023 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та справа призначена у спрощеному позовному провадженні до розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (частина перша та друга статті 280 ЦПК України).

Судом встановлено та матеріалами підтверджується, що 16 червня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутністю.

Заяв про те, що ОСОБА_1 не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку, матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги, що заочний розгляд можливо лише при одночасному існуванні умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність згоди позивача на заочний розгляд, що є безумовним порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 280 ЦПК України, та помилково розглянув справу у заочному порядку, однак порушень матеріального права при вирішенні справи суд не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду, хоча ухваленим із порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення із порушенням правил для ухвалення заочного рішення, однак правильне по суті та з додержанням норм матеріального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (05березня 2024 року).

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Власенко Володимира Володимировича, представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 05 березня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова