Постанова

від 05.03.2024 по справі 682/1043/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 682/1043/23

Провадження № 22-ц/4820/65/24

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю представника позивача адвоката Плакси В.А.,

представника відповідача адвоката Кєєр О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2023 року та на додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2023 року, суддя Матвєєва Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро», про скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди),

встановив:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ СГП «Дніпро», в якому з урахуванням зміни позовних вимог, просила скасувати рішення державного реєстратора Теофіопольської селищної ради Теофіопільського району Хмельницької області Базелюк Т.В. від 14.09.2022 року та рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Якимчук І.П. від 10.06.2019 року щодо реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6823980300:06:003:0014, площею 2,6954 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ганнопільської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області на підставі укладеної 20.08.2019 року між орендодавцем та ТОВ «СГП «Дніпро» додаткової угоди.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначила, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6823980300:06 003:0014, площею 2,6954 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ганнопільської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Вона успадкувала земельну ділянки від своєї матері, ОСОБА_2 , яка померла в листопаді 2018 року, але за життя, 20.08.2013 року, уклала договір оренди землі з ТОВ «СГП «Дніпро», зі строком дії на 10 років.

В березні 2023 року вона дізналася про те, що 20.08.2019 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20.08.2013 року, якою було продовжено строк дії основного договору оренди до 28.12.2028 року.

Однак, вона додаткової угоди не укладала, з її змістом не знайомилася, тексту не підписувала, у неї відсутній другий примірник зазначеного правочину.

На думку позивача, оскільки оспорювана додаткова угода від 20.08.2019 року до договору оренди землі від 20.08.2013 року є неукладеною, тому зайняттям належної їй земельної ділянки порушуються її права як власника, а рішення державного реєстратора, якими зареєстроване та відповідно продовжене речове право оренди за відповідачем підлягає скасуванню.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04.10.2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення суд, зокрема, звернув увагу на не надання позивачем оригіналу додаткової угоди від 20.08.2019 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «СГП «Дніпро», в той же час як оригінал цієї угоди міститься в матеріалах реєстраційної справи Теофіопольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області. Хоча до суду було надано засвідчену копію оспорюваної угоди для дослідження, в той же час позивач відмовився в суді підтримати своє клопотання про призначення почеркознавчої експертизи спірного правочину, аргументуючи це ненаданням оригіналу документа саме відповідачем, що, на думку суду, свідчить про недоведеність позивачем своїх доводів щодо відсутності у нього волевиявлення на укладення відповідної додаткової угоди.

Також суд зауважив, що оскільки ОСОБА_1 отримувала орендну плату за земельну ділянку з 2019 року до 2023 рік від ТОВ «СГП «Дніпро», вже після смерті матері, ОСОБА_2 , тому це свідчить про існування між сторонами договірних відносин щодо оренди спірної земельної ділянки.

Додатковим рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.10.2023 року заяву ТОВ «СГП «Дніпро» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СГП «Дніпро» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

При цьому, суд виходив із критеріїв незначної складності справи, її не тривалого судового розгляду.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування скарги апелянт наполягала на не підписання нею її змісту, на підтвердження чого нею було заявлено відповідне клопотання про призначення експертизи, яке суд, однак, не розглянув.

Відсутність у відповідача оригіналу спірної угоди вказує, на думку апелянта, на її неукладеність.

Отримання нею орендних платежів не підтверджує факту укладення договору оренди, оскільки законом передбачено виключно письмову форму відповідного договору.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду ОСОБА_1 просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення судових витрат з відповідача на її користь, які понесені нею в суді першої інстанції.

На обґрунтування скарги апелянт зазначила, що судом невірно встановлено обставини справи, у зв`язку з чим невірно вирішено спір по суті.

На її думку, позовні вимоги є законними і підлягають повному задоволенню судом, у зв`язку з чим на користь позивача підлягає стягнення 16300 грн. судових витрат, понесених у суді першої інстанції.

У відзиві на апеляційні скарги ТОВ «СГП «Дніпро», пославшись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, зазначило, що позивач не довів в суді відсутності свого волевиявлення на укладення спірного договору, а стягнута з ОСОБА_1 сума понесених судових витрат, є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційні скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечила.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги на рішення суду та залишення без задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення суду з наступних підстав.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.06.2019 року, ОСОБА_1 набула право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, на земельну ділянку площею 2,6954 га, розташовану за адресою: Хмельницька область Славутський район Ганнопільська сільська рада, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 6823980300:06:003:0014.

Відповідно до договору оренди землі від 20.08.2013 року, ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ «СГП «Дніпро» земельну ділянку площею 2,6954 га, строком на 10 років, з правом пролонгації, яка розташована за адресою: Хмельницька область Славутський район Ганнопільська сільська рада, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 6823980300:06:003:0014.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди від 20.08.2019 року до договору оренди землі від 20.08.2013 року, оригінал якої міститься в реєстраційній справі Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_1 та ТОВ «СГП «Дніпро» погодили змінити строк дії договору оренди до 28.12.2028 року та змінити розмір орендної плати.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №64794036 від 14.09.2022 року, проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823980300:06:003:0014, за ТОВ «СГП «Дніпро» на строк до 28.12.2028 року.

Як вбачається зі змісту відомостей про виплату орендної плати в 2016, 2017, 2018 роках, орендна плата виплачувалася ОСОБА_2 , а згідно з видатковими касовими ордерами від 05.08.2022 року, 23.12.2021 року, 21.04.2023 року, орендна плата за земельний пай виплачувалася ОСОБА_1 .

Ці обставини були визнані в суді обома сторонами.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 року у справі №753/8671/21 (провадження №61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 року в справі №761/42030/21 (провадження №61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 року в справі №607/20787/19 (провадження №61-11625сво22)).

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону №1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 року у справі №513/879/19 (провадження №14-49цс22)).

Звертаючись до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора, яким зареєстроване та відповідно продовжене речове право оренди за відповідачем, позивач не врахував що належним способом захисту його порушених прав є вимога про визнання відсутнім права оренди ТОВ СГП «Дніпро» на земельну ділянку площею 2,6954 га, кадастровий номер 6823980300:06:003:0014, а не скасування рішення державного реєстратора, яке вичерпало свою дію в момент ухвалення.

За наведеного, колегія суддів не погоджується з мотивами суду першої інстанції, який при ухваленні відповідного рішення неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим судове рішення в частині мотивів його ухвалення підлягає зміні.

Стосовно доводів та вимог апеляційної скарги на додаткове рішення суду колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18, від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19, від 01.09.2021 року у справі №178/1522/18.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя, четверта статті 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18)).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Верховного Суду від 04.05.2022 року у справі №588/1149/20).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору №512-22/08/2022 про надання правової допомоги від 22.10.2022 року, укладеного між ТОВ «СГП «Дніпро» та адвокатським об`єднанням «Ревелін Інформейшн Груп», та додаткової угоди №1 до цього договору сторони погодили, що гонорар адвокатського об`єднання «Ревелін Інформейшн Груп» за представництво інтересів ТОВ «СГП «Дніпро» у межах даної судової справи встановлено у фіксованій сумі - 50000 грн.

На підтвердження понесення відповідачем втрат у вищевказаній сумі останнім надано детальний опис наданих послуг та акт приймання - передачі наданих послуг відповідно до якого Адвокатське об`єднання «Ревелін Інформейшн Груп» надало клієнту правничу допомогу у справі №682/1043/23, а клієнт прийняв такі послуги на загальну суму 50000 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу докази, колегія суддів зазначає, що вартість стягнутої судом першої інстанції правничої допомоги в розмірі 10000 грн., наданої адвокатським об`єднанням «Ревелін Інформейшн Груп» відповідачу ТОВ «СГП «Дніпро», з огляду на складність справи, кількість та обсяг складених процесуальних документів, а також час, витрачений на представництво інтересів заявника в суді першої інстанції, є обґрунтованою, та такою, що відповідає критеріям розумності та справедливості і зміні не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що суд першої інстанції не встановив усіх обставин справи, які належало встановити при розгляді даної справи, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення, яке ухвалене по суті спору, підлягає зміні з урахуванням мотивів, викладених у даній постанові, додаткове рішення є законним та обґрунтованим та зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2023 року задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2023 року змінити, виклавши її зміст у редакції даної постанови.

В решті рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2023 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2023 року залишити без задоволення.

Додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 березня 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова