Рішення

від 05.03.2024 по справі 910/18174/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2024Справа № 910/18174/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група» ТАС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ренесанс»

про стягнення 172190,48 грн,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група» ТАС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ренесанс» про стягнення 172190,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 06.10.2022 навпроти буд.2 по вул. Чехова с. Фонтанка, Одеського району, Одеської області, відбулась дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм ТОВ «Еко-ренесанс» автомобіля марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , у результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Porsche» д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що фактичний розмір шкоди становить 282553,30 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу становить 124618,21 грн. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Страхова група» ТАС». Відповідачем 1 було здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок позивача у розмірі 110362,82 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача невідшкодовану частину страхового відшкодування у розмірі 14255,39 грн та стягнути з відповідача 2 суму майнової шкоди у розмірі 157935,09 грн.

Відповідач 1 заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивачем не надано доказів проведення фактичного ремонту автомобіля платником ПДВ, у зв`язку з чим відповідачем 1 було здійснено виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням суми ПДВ.

Відповідач 2 фактично визнав заявлені до нього позовні вимоги у розмірі 157935,09 грн, шляхом подання до суду заяви про затвердження мирової угоди між позивачем та відповідачем 2 та проекту мирової угоди по справі №910/18174/23.

Частиною 7 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч.1 ст.192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.192 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Суд зазначає, що мирова угода укладається обома сторонами.

Втім, судом встановлено, що заява про затвердження мирової угоди складена відповідачем 2 одноособово, а мирова угода є лише проектом, позивачем не погоджена та не підписана, у зв`язку з чим заява відповідача 2 про затвердження мирової угоди затвердженню судом в даному випадку не підлягає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги до відповідача 1 задоволенню не підлягають, а позовні вимоги до відповідача 2 підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи, вбачається, 30.03.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - Страховик) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №308/22-Т/О «ALL RISKS» (далі - Договір), відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб - автомобіль «Porsche» д.н.з. НОМЕР_2 , в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Як вбачається з Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №321079 зі схемою місця ДТП, відповіді від Національної поліції України №3022279341968483 та постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №504/3239/22 06.10.2022 о 05:50 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 навпроти буд.2 по вул. Чехова с. Фонтанка, Одеського району, Одеської області, під час руху заднім ходом, не впевнився, що це буде безпечно, не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого допустив наїзд на припаркований автомобіль «Porsche» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.9 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, відповідальність за що передбачено ст.124 КУпАП.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №504/3239/22 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи, що вищезазначеною постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №504/3239/22, яка не була оскаржена у передбаченому законом порядку та набрала законної сили, якою встановлено наявність вини ОСОБА_1 у скоєному 06.10.2022 ДТП, суд вважає, що доведення вини останнього не потребують повторного доказування відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 22 Закону України у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Позивач визнав вищевказану подію страховим випадком та на підставі страхового акту №006.01503822-1 від 09.11.2022 здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 282553,30 грн без ПДВ на рахунок СТО - ФОП Швець Олександр Володимирович, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №61032585 від 18.11.2022

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі договору страхування, бази даних 1С, даних бухгалтерії страхової компанії та на підставі виставленого СТО - ФОП Швець Олександр Володимирович рахунку-фактури №ША-00001718 від 18.10.2022, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з запчастинами становить 282553,30 грн без ПДВ.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до Звіту №38154 від 01.11.2022 коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Porsche» д.н.з. НОМЕР_2 складає 0,68, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 124618,21 грн з урахуванням ПДВ на запасні частини.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Еталон» за полісом поліс АР №003285480.

Судом встановлено, що поліс обов`язкового страхування АТ №001258750 був чинний на момент скоєння ДТП - 06.10.2022. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 130000 грн, розмір франшиза - 0 грн.

Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - "ПДВ"). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин того, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.

Доказів на підтвердження проведення фактичного ремонту автомобіля «Porsche» д.н.з. НОМЕР_2 позивачем не надано, а тому відповідач 1 був зобов`язаний здійснити оплату вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу за вирахуванням суми податку на додану вартість, тобто у розмірі 99694,57 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 було сплачено на рахунок позивача страхове відшкодування у розмірі 110362,82 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №316343 від 07.02.2023.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 1 грошових коштів у розмірі 14255,39 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 суми майнової шкоди у розмірі 157935,09 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України №4 від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», встановлено, що, особа, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавала шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП працював на водієм ТОВ «Еко-ренесанс» та керував автомобілем марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.11.2022 у справі №504/3239/22, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №321079, відповіддю від Національної поліції України №3022279341968483 та не заперечується відповідачем 2 у справі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки, відповідно до рахунку-фактури №ША-00001718 від 18.10.2022 вартість відновлювального ремонту з запчастинами (розмір фактичної шкоди) становить 282553,30 грн, яку було сплачено позивачем, а відповідачем 1 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 110362,82 грн, то розмір майнової шкоди становить 172190,48 грн.

Відповідачем 2 не доведено належними і допустимими доказами іншого розміру матеріального збитку, ніж у розмірі, розрахованим позивачем.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, враховуючи межі позовних вимог, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ренесанс» на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 157935,09 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовні вимоги до відповідача 1 покладаються на позивача в повному обсязі, а за позовні вимоги до відповідача 2 покладаються на відповідача 2 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства «Страхова група» ТАС» відмовити.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ренесанс» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ренесанс» (67500, Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, буд. 56; ідентифікаційний код 32088992) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; ідентифікаційний код 33908322) майнову шкоду у розмірі 157935 (сто п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) грн 09 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2461 (дві тисячі чотириста шістдесят одна) грн 76 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 05.03.2024

Суддя Я.В. Маринченко