Рішення

від 06.03.2024 по справі 910/17838/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2024Справа № 910/17838/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/17838/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія";

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України";

про стягнення 84 676,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" з позовом, в якому просить стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" суму виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 84 676,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.03.2020 між позивачем та Державним підприємством "Зарічненський лісгосп", правонаступником якого є відповідач, було укладено два договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчених полісами АР/4118030 та АР/4118035, відповідно до яких була застрахована цивільно-правова відповідальність Державного підприємства "Зарічненський лісгосп" під час експлуатації транспортних засобів: автомобіля УРАЛ 3110, д.р.н. НОМЕР_1 (поліс АР/4118030) та причепу ТМЗ 802, д.р.н. НОМЕР_2 (поліс АР/4118035).

Так, 12.06.2020 у с. Новорічиця, Зарічненського району, Рівненської області по вул. Центральна, поблизу будинку №38, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "УРАЛ 4320", д.р.н. НОМЕР_1 , з причепом "ТМЗ", д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ДП "Зарічненський лісгосп" ОСОБА_1 . Під час руху транспортних засобів відбулася розгерметизація переднього правого колеса причепа-розпуска ТМЗ 802, д.р.н. НОМЕР_2 , в результаті чого від вказаного колеса від`єдналось штопорне кільце та впало на малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходилася на узбіччі. Унаслідок чого ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, від яких померла по дорозі до лікувального закладу.

Внаслідок настання вказаної дорожньо-транспортної пригоди Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" 26.10.2022 було виплачено страхове відшкодування на користь ОСОБА_3 у розмірі 84 676,00 грн, а тому відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 1172, 1187 Цивільного кодексу України позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/17838/23, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.11.2023 була надіслана до електронного кабінету сторін, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.02.2020 між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (далі також - позивач, страховик) та Державним підприємством "Заріченське лісове господарство" (далі також - страхувальник) укладено поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/4118030 зі строком дії з 27.03.2020 по 26.03.2021, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшиза - 2 600 грн, забезпечений транспортний засіб "Урал", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

21.02.2020 між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (страховик) та Державним підприємством "Заріченське лісове господарство" (страхувальник) укладено поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/4118035 зі строком дії з 26.03.2020 по 25.03.2021, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшиза - 2 600 грн, забезпечений транспортний засіб ТМЗ 802, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2020 у с. Нова Річиця відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Урал", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом "ТМЗ", д.р.н. НОМЕР_2 , що належить Державному підприємству "Заріченське лісове господарство", під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до страхового акту №ОЦ/175/000/20/0192 від 26.10.2022, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 84 676 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №153753737 від 27.10.2022 із зазначенням призначення платежу: "виплата страхового відшкодування згідно страхового акту №ОЦ/175/000/20/0192 від 26.10.2022".

Претензіями №2677/17 від 21.11.2022, №0209/03 від 30.01.2023, №2661/03 від 05.09.2023 позивач вимагав від відповідача сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 84 676 грн 00 коп., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення 25.11.2022. У відповідь на які відповідач листом №100 від 17.02.2023 зазначив про сплив строку заявлення кредиторами своїх вимог під час припинення ДП "Висоцьке лісове господарство".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що обов`язок з відшкодування шкоди покладається на відповідача. Таким чином, в межах ліміту відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю внаслідок настання смерті потерпілої особи, просить суд стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" страхове відшкодування у розмірі 84 676 грн 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2020 у с. Нова Річиця відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Урал", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом "ТМЗ", д.р.н. НОМЕР_2 , що належить Державному підприємству "Заріченське лісове господарство", під керуванням ОСОБА_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно шкоду життю потерпілої ОСОБА_2 .

Вироком Заріченського районного суду Рівненської області від 30.03.2022 по справі №561/149/21 визнано ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 287 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) грн без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан транспортних засобів.

У вказаному вироку зазначено, що 12 червня 2020 року близько 08 год. ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника автотранспортного цеху ДП "Зарічненське лісове господарство", будучи особою відповідальною по контролю за технічним станом транспортних засобів перед випуском на лінію, знаходячись на території вказаного підприємства, що розташоване по вул. Центральна,78 в смт. Зарічне Рівненської області, в порушення абз. 4 ч. 2 ст. 12 Закону України "Про дорожній рух", відповідно до якого посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов`язані не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає нормативам з безпеки дорожнього руху та вимогам правил дорожнього руху, випустив у експлуатацію завідомо технічно несправний спеціалізований вантажний лісовоз "УРАЛ 4320", реєстраційний номер НОМЕР_1 (з несправністю робочої гальмівної системи у вигляді відсутності на конструктивних місцях кріплення елементів гальмівного приводу та несправністю ходової частини у вигляді зношення шин передніх коліс, які він міг виявити перед виїздом) та випустив у експлуатацію технічно несправний причеп-розпуск ТМЗ-802, реєстраційний номер НОМЕР_2 (з несправністю гальмівної системи у вигляді відсутності на конструктивних місцях кріплення елементів гальмівного приводу та неправильно змонтованими елементами кріплення шини на диску колеса та деформованим і зміщеним бортовим кільцем на правому передньому колесі причепа-розпуска ТМЗ-802, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які він міг виявити перед виїздом), з такими технічними несправностями, з якими відповідно до пункту 31.4 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 та ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану транспортного засобу", заборонена експлуатація транспортних засобів.

Цього ж дня близько 12 год. 25 хв. водій ДП "Зарічненське лісове господарство" ОСОБА_1 , керуючи технічно несправним спеціалізованим вантажним лісовозом УРАЛ 4320, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з технічно несправним причепом-розпуском ТМЗ-802, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вул. Центральній, поблизу будинку № 38 в с. Новорічиця, Зарічненського району, Рівненської області в напрямку смт. Зарічне, Рівненської області.

Під час руху вищевказаного транспортного засобу відбулося від`єднання бортового кільця переднього правого колеса причепа-розпуска ТМЗ-802, реєстраційний номер НОМЕР_2 з подальшою розгерметизацією колеса. Після від`єднання бортове кільце відлетіло та контактувало з малолітньою ОСОБА_2 , яка знаходилася поблизу магазину «Центральний», що по АДРЕСА_1 . У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження від яких померла по дорозі до лікувального закладу.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 23.08.2022 вирок Зарічненського районного суду Рівненської області від 30 березня 2022 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12020180000000137 від 12 червня 2020 року, відносно ОСОБА_4 за ст. 287 Кримінального кодексу України скасовано.

На підставі ст. 47 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 287 Кримінального кодексу України та передано його на поруки трудового колективу ДП "Висоцьке лісове господарство".

Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12020180000000137 від 12 червня 2020 року, відносно ОСОБА_4 за ст. 287 Кримінального кодексу України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України закрито, у зв`язку зі звільненням останнього від кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п.9 ч.1 ст.7 Закону України "Про страхування").

21.02.2020 між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (далі також - позивач, страховик) та Державним підприємством "Заріченське лісове господарство" (далі також - страхувальник) укладено поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/4118030 зі строком дії з 27.03.2020 по 26.03.2021, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшиза - 2 600 грн, забезпечений транспортний засіб "Урал", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

21.02.2020 між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (страховик) та Державним підприємством "Заріченське лісове господарство" (страхувальник) укладено поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/4118035 зі строком дії з 26.03.2020 по 25.03.2021, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшиза - 2 600 грн, забезпечений транспортний засіб ТМЗ 802, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За приписами статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (ст. 23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до страхового акту №ОЦ/175/000/20/0192 від 26.10.2022 позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 84 676 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №153753737 від 27.10.2022 із зазначенням призначення платежу: "виплата страхового відшкодування згідно страхового акту №ОЦ/175/000/20/0192 від 26.10.2022".

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач просив суд стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 84 676 грн 00 коп.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Тобто, аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц).

Володільцем джерела підвищеної небезпеки, а саме транспортного засобу марки "Урал", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом "ТМЗ", д.р.н. НОМЕР_2 , який був предметом заподіяння тілесних ушкоджень та настання смерті, було Державне підприємство "Заріченське лісове господарство", що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , ДС №033964.

Крім цього, ОСОБА_1 на час події перебував в трудових відносинах з Державним підприємством "Заріченське лісове господарство", що підтверджується наказом № 8 від 01.02.2018 про переведення ОСОБА_1 на роботу з 01.02.2018, наказом №34 від 14.02.2020 про закріплення автотранспортних засобів за водіями.

Згідно з ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Ураховуючи приписи зазначених статей, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Ураховуючи викладене, а також те, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України №623 від 04.10.2021 визначено, що Державне підприємство "Висоцьке лісове господарство" є правонаступником прав й обов`язків Державного підприємства "Заріченське лісове господарство", а наказом Державного агентства лісових ресурсів України №958 від 04.11.2021 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником Державного підприємства "Висоцьке лісове господарство", суд приходить до висновку, що відбувся перехід прав та обов`язків у спірних матеріальних правовідносинах від Державного підприємства "Заріченське лісове господарство" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Отже, враховуючи зазначене, шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, а саме транспортного засобу марки "Урал", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом "ТМЗ", д.р.н. НОМЕР_2 , підлягає стягненню саме з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно з пп. г п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 84 676,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем також заявлено про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність ". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2019 між Адвокатським бюро "Юхименко та партери" та Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" було укладено Договір про надання правової допомоги №1/05.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано платіжну інструкцію №162224718 від 16.11.2023 на суму 10 500,00 грн, акт про надання правової допомоги №209 від 16.11.2023, за яким загальна вартість послуг за цим актом складає 10 500,00 грн, загальна кількість часу, витраченого на надання правових послуг - 8 годин, що складається з: збір та правовий аналіз доказів по справі - 1 год., опрацювання законодавчої бази, формування та узгодження правової позиції з клієнтом - 2 год., написання, підготовка позовної заяви - 5 год.

Судом встановлено, що Юхименко С.Ю. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю РН №1396 від 25.05.2018, інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної Асоціації Адвокатів України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, Суд враховує, що наданий акт прийому передачі виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 грн 00 коп. відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ідентифікаційний код юридичної особи 20602681) страхове відшкодування у розмірі 84 676 (вісімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят шість) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 (десять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко