Ухвала

від 06.03.2024 по справі 701/283/24

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відкриття провадження у цивільній справі

06 березня 2024 року суддя Маньківського районного суду, Черкаської області І.Д.Калієвський, розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області та Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача та третіх осіб про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що вбачається зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2023 року, винесеної державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г.

Як вбачається з вказаної вище постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, за фактом смерті ОСОБА_3 , на підставі відповідної заяви про прийняття спадщини за заповітом та законом від 22 липня 2022 року, поданої до органу нотаріату сином померлої - ОСОБА_2 , державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., заведено спадкову справу №125 за 2022 рік.

12 серпня 2022 до Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області надійшла заява про прийняття спадщини за заповітом в межах спадкової справи №125 за 2022 рік від ОСОБА_1 , яка доводилася рідною сестрою померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за життя останньої.

Окрім того, 29 листопада 2022 року до Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області надійшла заява ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті її рідної тітки - ОСОБА_3 , відповідно якої вищезазначений спадкоємець відмовляється від спадкового майна на користь двоюрідного брата - ОСОБА_2 .

Разом з тим, за життя ОСОБА_3 було складено заповіт від 29 травня 2018 року, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області Солод Л.В., та зареєстрований в реєстрі за №26.

Відповідно змісту вказаного вище заповіту від 29 травня 2018 року, ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), діючи добровільно і перебуваючи в здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, будучи попередньо ознайомленою з приписами цивільного законодавства, на випадок своєї смерті склала таке заповітне розпорядження: земельну ділянку загальною площею (розміром) 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області та право власності щодо якої посвідчується державним актом на право власності на землю серії ЧР №013076, заповіла в рівних частках наступним спадкоємцям: 1/3 частку (1,11 га.,) - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); 1/3 частку (1,11 га.,) - ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ); 1/3 частку (1,11 га.,) - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

В тексті вказаного вище заповіту окремо зазначено, що секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області Солод Л.В., роз`яснено заповідачу ОСОБА_3 зміст ст. ст. 1222, 1233-1236, 1241, 1247, 1248, 1254, 1257, 1307 Цивільного кодексу України.

Крім того, у зазначеному заповіті заповідачем ОСОБА_3 виконано рукописний текст на належне підтвердження тієї обставини, що нею прочитано вголос текст заповіту, зміст останнього відповідає її дійсним намірам та вказаний заповіт підписаний нею особисто.

15 липня 2023 року до Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області звернулася ОСОБА_5 , яка діяла від імені та в інтересах спадкоємця за заповітом у спадкові справі №125 за 2022 рік - ОСОБА_1 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13 липня 2023 року за реєстровим №1546, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області.

За результатами розгляду вказаної вище заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 липня 2023 року, державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., на ім`я ОСОБА_1 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2023 року, та яку одночасно було скеровано через засоби поштового зв`язку за місцем проживання представника спадкоємця за довіреністю - ОСОБА_5 , що належним чином підтверджується відповідним супровідним листом від 19 липня 2023 року за №54/02-31.

В свою чергу, вказана вище постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії містила посилання на ту обставину, що у заповіті від 29 травня 2018 року7, посвідченому секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області Солод Л.В., та зареєстрованому в реєстрі за №26 відсутні відомості про час його складення спадкодавцем ОСОБА_3 , що на думку державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., вказує на обставину нікчемності вказаного вище заповіту.

В порядку обґрунтування наведеної вище правової позиції в межах спадкової справи №125 за 2022 рік, державний нотаріус послався на нормативні положення ч. 1 ст. 1247 ЦК України, відповідно яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Крім того, зазначена вище постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії містила посилання на ч. 1 ст. 1257 ЦК України, відповідно якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Одночасно, у вказаній вище постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії містяться посилання державним нотаріусом зазначається та обставина, що у заповіті від 29 травня 2018 року, посвідченому секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області Солод Л.В. та зареєстрованому в реєстрі за №26, вказано розміри земельних ділянок, які спадкодавець ОСОБА_3 заповіла вищевказаним спадкоємцям, а зокрема по 1,1 га., кожному, а не розмір частки (1/3) у визначеному майні - земельній ділянці загальною площею 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101.

Вказана вище обставина, на думку державного нотаріуса, створює правові підстави для тлумачення складеного ОСОБА_3 заповіту від 29 травня 2018 року у судовому порядку, як то передбачено нормативним положеннями ст. 213 ЦК України.

Одночасно, зазначена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії Містила відповідні роз`яснення державного нотаріуса щодо можливості звернення спадкоємцем за заповітом - ОСОБА_1 , до органів судової влади у порядку позовного провадження за захистом порушених (невизнаних) спадкових прав у межах спадкової справи №125 за 2022 рік.

Разом з тим, за результатами ознайомлення зі змістом матеріалів спадкової справи №125 за 2022 рік, заведеної державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., нормативними положеннями цивільного (спадкового) законодавства, а також відповідними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими за результатами розгляду спорів у даній категорії правовідносин, вбачається обставина наявності достатніх та належних правових підстав для набуття ОСОБА_1 права власності на 1/3 частку земельної ділянки з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101 загальною площею 3,33 га., призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області з огляду на нижченаведене.

Так у відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. З ст. 202 ЦК України, одностороннім правочином с дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Частиною 5 ст. 202 ЦК України встановлено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

У відповідності до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частинами 3-4 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а сам правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч. 2 ст. 213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно ч. З ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Водночас, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Нормативними положеннями ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 ст. 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

У відповідності до ч. ч. 1-2 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та підписується особисто заповідачем.

Положеннями ч. 3 ст. 1247 ЦК України встановлено, що заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Частинами 1-2 ст. 1256 передбачено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

У відповідності до пп. 1.1. - 1.4. п. 1 глави 3 «Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу.

Посвідчення заповіту через представників не допускається. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач.

Підпунктами 2.1. - 2.3. п. 2 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна про прийняття спадщини. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, крім випадків, передбачених підпунктом 2.5 цього пункту.

У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат.

Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту.

Положеннями пп. 5.1. п. 5 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій встановлено, що при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.

Згідно пп. 1.4. п. 1 глави III «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5, при посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Відповідно правових висновків, що містяться у Постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 9 липня 2020 року у справі №520/11797/16-ц дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Одночасно, у вказаній вище Постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду зазначено, що помилкове зазначення у заповіті часу його складання (14:40 год.) з часом його власноручного підписання заповідачем (11:40 год.), зазначеним нотаріусом у посвідчувальному написі, за встановлених у цій справі обставин, не впливає на волевиявлення заповідача щодо розпорядження власним майном та не свідчить про нікчемність вчиненого правочину, оскільки за своїм змістом фактично є технічною помилкою, допущеною особою (приватним нотаріусом), яка склала заповіт за допомогою технічних засобів.

Відповідно правових висновків, наведених у Постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №397/1396/19, технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення. Окрім того, згідно правових висновків, сформованих Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду за результатами розгляду справи №522/904/16-ц у Постанові від 20 травня 2019 року, наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину, оскільки заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт має письмову форму та посвідчений державним нотаріусом, його зміст був зачитаний уголос та власноруч підписаний заповідачем у присутності державного нотаріуса, заповіт відповідав волі та був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про його вільне волевиявлення та відповідність його волі розпорядження про призначення спадкоємцем за заповітом.

З огляду на наведені вище нормативні положення цивільного (спадкового) законодавства та відповідні правові висновки Касаційного цивільного суду Верховного Суду, сформовані за результатами вирішення подібних за своїм характером та змістом спірних правовідносин, вбачається за очевидне обставина дійсності складеного ОСОБА_3 заповіту від 29 травня 2018 року, посвідченого секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області Солод Л.В., та зареєстрованого в реєстрі за №26, оскільки вищезазначений односторонній правочин заповідачем складено у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення (ч. 1 ст. 1247 ЦК України); підписано особисто заповідачем, наділеним необхідним обсягом цивільної дієздатності (ч. З ст. 203 ЦК України; ч. 2 ст. 1247 ЦК України); волевиявлення заповідача було вільним та в повній мірі відповідало його внутрішній волі (ч. З ст. 203 ЦПК України); посвідчено уповноваженою особою відповідного органу місцевого самоврядування (ч. З ст. 1247 ЦК України; ч. 1 ст. 1251 ЦК України); прочитано вголос заповідачем та власноручно підписано ним (ч. 2 ст. 1248 ЦК України).

В той же час, сам факт не зазначення в тексті заповіту часу його складення, зокрема в розрізі конкретного часового проміжку (моменту) в періоді доби, в жодній мірі не вказує на нікчемний характер вказаного вище одностороннього правочину, оскільки в розумінні змісту положень ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України та виходячи із сутності та юридичної направленості правових висновків, що містяться Постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 9 липня 2020 року у справі №520/11797/16-ц та Постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №397/1396/19, вищенаведені обставини не впливають на волевиявлення заповідача щодо розпорядження власним майном, так як за своїм змістом фактично є технічною помилкою, допущеною службовою особою органу місцевого самоврядування, якою було складено заповіт за допомогою технічних засобів та посвідчено у встановленому законодавством порядку.

Крім того, слід звернути увагу на непослідовний та юридично необгрунтований характер доводів державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., викладених у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2023 року, винесеної в межах спадкової справи №125 за 2022 рік з огляду на наступне.

Як зазначалося вище за текстом позовної заяви, у відповідності до п.п. 5.1. п. 5 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.

В той же час, у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2023 року, винесеній державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г. міститься посилання на факт складення ОСОБА_4 заяви про відмову від прийняття спадщини від 29 листопада 2022 року, відповідно якої остання відмовляється від належного їй за заповітом спадкового майна, а саме 1/3 частки земельної ділянки загальною площею 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101, на користь двоюрідного брата - ОСОБА_2 .

Таким чином, при прийнятті вищевказаної заяви ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини, державний нотаріус Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., виходив з обставини дійсності заповіту від 29 травня 2018 року, складеного ОСОБА_3 , який був посвідчений секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області Солод Л.В., та зареєстрований в реєстрі за №26.

Одночасно, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2023 року, винесеної державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., в межах спадкової справи №125 за 2022 рік містить доводи щодо необхідності тлумачення у судовому порядку зазначеного вище заповіту від 29 травня 2018 року, як то передбачено ст. ст. 213,1256 ЦК України.

Разом з тим, предметом тлумачення у розумінні змісту нормативних положень ст. ст. 213, 1256 ЦК України, може бути виключно дійсний правочин, натомість тлумачення нікчемного (недійсного) правочину позбавлене будь- якого юридичного сенсу, оскільки не призведе до настання відповідних правових наслідків щодо визначеного кола заінтересованих в його тлумаченні осіб.

Поряд з вищенаведеним, наявна необхідність звернути належну увагу на способи судового захисту порушеного (невизнаного) права позивача у даній категорії спірних правовідносин, які будуть ефективними та призведуть до реального поновлення порушеного (невизнаного) права позивача, та не обумовлюватимуть подальшу необхідність у зверненні особи з відповідними позовами до органів судової влади у встановленому законодавством порядку.

Так, у відповідності до нормативних положень п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Водночас, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З огляду на наведене вище та характер спірних правовідносин, які підлягають вирішенню у судовому порядку за результатами розгляду даної цивільної справи, вбачається що ефективним способом захисту порушених (невизнаних) спадкових прав позивача ОСОБА_1 є саме визнання за нею права власності на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 3,33 га з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Натомість, оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії у порядку ст. 50 Закону України "Про нотаріат" та (або) заявлення позовних вимог про визнання заповіту (правочину) дійсним у порядку ч. 2 ст. 215 ЦК України не вбачаються ефективними способами захисту порушеного (невизнаного) цивільного права, оскільки не призведуть до остаточного вирішення спірних правовідносин, що виникли в межах зазначеної вище спадкової справи, а як так не сприятимуть реальному та дієвому поновленню порушеного (невизнаного) права особи.

Відповідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки №38-02/24 від 28 лютого 2024 року, складеного оцінювачем ОСОБА_6 , (кваліфікаційне свідоцтво МФ №43 від 6 травня 2019 року; додаток №4) вартість 1/1 частки земельної ділянки загальною площею 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101 становить 253 622 (двісті п`ятдесят три тисячі шістсот двадцять дві) грн. 00 коп., а відповідно вартість 1/3 частки вказаної земельної ділянки становить 84 541 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот сорок одна) грн. 00 коп., що й становить ціну даного позову.

За наявних обставин позивач звернулася до суду із даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

За положеннями ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частиною 4 ст. 19 ЦПК України для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні призначене загальне позовне провадження.

Керуючись ч. 7 ст. 7, ст. 11, ч. 8 ст. 43, ст. ст. 44, 49, 53, 71, 83, 84, 85, 86, 91, 93, 95, 183, 185, 187, 189, 190-193, 196, 199, 257, ч. 2 ст. 261, ст. ст. 272, 353-355 ЦПК України, п. 8 ч. 11, 15.5 розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В :

Відкрити провадження в цивільній справі №701/283/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області та Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.

Розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження.

Почати підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали.

Проведення підготовчого засідання призначити на 26 березня 2024 року о 9 годині 00 хвилин в Маньківському районному суді Черкаської області (вул. Соборна, буд. 8, смт. Маньківка Маньківського району Черкаської області).

Роз`яснити учасникам справи право на підставі ч. 7 ст. 7 ЦПК України, звернутись до суду з клопотанням про проведення розгляду справи у закритому судовому засіданні з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя учасників справи.

Учасникам справи надіслати копії ухвали про відкриття провадження у справі (в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення) протягом двох днів з дня її складення у відповідності до ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Відповідачу та третім особам разом з копією ухвали про відкриття провадження у справі одночасно надіслати копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Встановити строк відповідачу для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, - протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали.

Зобов`язати відповідача одночасно із надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) копії такого відзиву та доданих до нього документів позивачу, а також третім особам.

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. Відзив повинен містити: найменування (ім`я) позивача і номер справи; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявності; у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. До відзиву додаються: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасника справи. До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачу для надання зустрічного позову встановити строк до 26 березня 2024 року.

Третім особам для надання суду пояснень щодо позову або відзиву та доказів встановити строк до 26 березня 2024 року, попередивши, що у разі їх ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Пояснення третьої особи підписуються третьою особою або її представником. До пояснень третьої особи застосовуються тотожні для відзиву правила.

Учасники справи мають право надати відповідь на пояснення третіх осіб, свої письмові пояснення щодо відповіді на відзив - до закінчення підготовчого провадження.

Роз`яснити учасникам справи їх право на поставлення в першій заяві по суті справи, що ними подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням. Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п`ять днів до підготовчого засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), відповіді на питання щодо обставин справи, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань. Якщо поставлене запитання пов`язане з наданням відповідних доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом з наданням заяви свідка надає копії відповідних письмових чи електронних доказів. Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім`ї або близький родич цих осіб), які можуть тягнути юридичну відповідальність для нього або таких членів сім`ї чи близьких родичів. Особа, яка відмовляється давати показання, зобов`язана повідомити причини відмови. Також учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання, якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань. За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

Попередити учасників справи, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); найменування суду, до якого вона подається; номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів); зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); інші відомості, що вимагаються цим Кодексом. Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Учасник справи має право додати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку він просить суд. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Роз`яснити учасникам справи, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане відповідачем, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання.

Забезпечення доказів судом проводиться за правилами, встановленими ст. ст. 116-119 ЦПК України.

Попередити учасників справи про недопустимість зловживання процесуальними правами, шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; умисного неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі, тощо.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Уразі, якщо подання скарги, заяви, клопотання буде визнане зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: https://mn.ck.court.gov.ua/sud2312/.

Ухвала окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку лише щодо порушення правил підсудності. В іншій частині заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги через Маньківський районний суд Черкаської області до Черкаського апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Суддя І.Д.Калієвський