Постанова

від 06.03.2024 по справі 705/4942/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м.Черкаси

Справа № 705/4942/18Провадження № 22-ц/821/420/24Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участюсекретаря Винник І.М.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмовогопровадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 наухвалу Уманськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 13грудня 2023року (постановлену в приміщенні Уманського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті підголовуванням суддіГодік Л.С.)у справі за клопотанням ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

13 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

Клопотання мотивовано тим, що 13.12.2018 в межах розгляду справи № 705/4942/18, судом була винесена ухвала, якою накладено заборону на відчуження земельних ділянок: 7124384800:01:002:0370, 7124384800:01:002:0316, 7124384800:01:001:0271, 7124384800:01:002:0407.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.01.2019 у справі №705/4942/18 накладено заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій державними реєстраторами, такими як поділ, об`єднання, виділення частки земельної ділянки, реєстрація закінченого чи незакінченого об`єкту будівництва на наступних земельних ділянках: 7124384800:01:002:0370, 7124384800:01:002:0316, 7124384800:01:001:0271, 7124384800:01:002:0407.

Вказує, що вказані обставини унеможливлюють проведення будь-яких реєстраційних дій, пов`язаних із набуттям права власності на вказані вище земельні ділянки ОСОБА_2 та, відповідно, позбавляє його можливості задовольнити свої вимоги у якості кредитора ОСОБА_2 за рахунок належного йому майна.

На підставі наведеного, просив суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.12.2018 та від 18.01.2019 у справі № 705/4942/18; скасувати заборону на відчуження земельних ділянок та заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій державними реєстраторами, такими як поділ, об`єднання, виділення частки земельної ділянки, реєстрація закінченого чи незакінченого об`єкту будівництва щодо земельних ділянок: 7124384800:01:002:0370, 7124384800:01:002:0316, 7124384800:01:001:0271, 7124384800:01:002:0407.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - повернуто заявнику.

Ухвала мотивована тим, що суд вважав за можливе застосувати до клопотання про скасування заходів забезпечення позову аналогію закону, що виражається у застосуванні наслідків невідповідності заяви про забезпечення позову ЦПК України до заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Суд зазначив, що заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 151, 158 ЦПК України, а також врахував, що цивільна справа № 705/4942/18 перебуває на розгляді у суді касаційної інстанції, у зв`язку із чим дійшов висновку, що він позбавлений можливості вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову.

В апеляційнійскарзі,поданій 11січня 2024року череззасоби поштовогозв`язку, ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу суду безпідставною та такою, що постановлена із порушенням норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2023 року, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що, постановляючи оскаржувану ухвалу на підставі застосування аналогії закону, суд першої інстанції безпідставно самостійно встановив вимоги щодо відповідності/невідповідності/ поданого клопотання про скасування заходів забезпечення позову вимогам, які встановлені процесуальним законом взагалі для іншого процесуального документа заяви про забезпечення позову.

Такі дії суду об`єктивно не відповідають нормам цивільного процесуального законодавства, позаяк суд не наділений повноваженнями на власний розсуд застосовувати норми законодавства, які регулюють процесуальні дії або містять вимоги щодо форми, змісту та порядку подання процесуальних документів, які не стосуються конкретно визначеної процесуальної дії, порядок якої встановлений нормою процесуального Закону.

Вказує, що посилання суду на перебування справи № 705/4942/18 на розгляді у суді касаційної інстанції, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову, є помилковими, оскільки положення ст. 158 ЦПК України жодним чином не пов`язують наявність або відсутність матеріалів справи у суді, який відповідно до вимог чинного законодавства уповноважений вирішувати питання щодо скасування заходів забезпечення позову, з можливістю розгляду тих чи інших клопотань.

Суд безпідставно, всупереч вимогам ст. 2 ЦПК України не забезпечив виконання завдань цивільного судочинства та помилково, замість положень ст. 158 ЦПК України безпідставно застосував норми ст. 151, 153 ЦПК України.

Також судом не було враховано положень Конвенції та висновків ЄСПЛ.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , вважаючи дії суду першої інстанції такими, що узгоджуються з нормами процесуального права, а аргументи позивача, які викладені ним в апеляційній скарзі, необґрунтованими, просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2023 залишити без змін.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Повертаючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що клопотання не відповідає вимогам ст. 151, 153 ЦПК України. До заяви не додані копії заяви для вручення заінтересованим особам, не вказано результати розгляду заяви про забезпечення позову, не надано ухвали суду, відповідно до якої було застосовані заходи забезпечення позову, інші докази по вищевказаній справі, що унеможливлює встановлення обставин (підстав) застосування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції по наступних підставах.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Так, судом було застосовано ч. 9 ст. 10 ЦПК України, згідно якої, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) та вважав за можливе застосувати до клопотання про скасування заходів забезпечення позову аналогію закону, що виражається у застосуванні наслідків невідповідності заяви про забезпечення позову ЦПК України до заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Так, згідно з ч.10 ст.153 ЦПК України суд, установивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Пославшись на вимоги частини першої статті 151 ЦПК України, згідно якої, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову та довідку , згідно якої справа № 705/4942/18 знаходиться на розгляді касаційної скарги відповідача у Верховному Судді, суд дійшов висновку, що позбавлений можливості вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову.

Повертаючи клопотання про скасування заходів забезпечення позову на підставі ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд першої інстанції не звернув уваги, що до даних правовідносин необхідно застосовувати не аналогію закону/ аналогію права/, а враховувати вимоги ст. 183 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Загальні вимоги щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення встановлені положеннями ст. 183 ЦПК України.

Відповідно довимог ч.1ст.183ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України);

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

Так, у абзаці другому частини другої статті 183 ЦПК України йдеться про те, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі, в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

У відповідності до ч.4 статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії суду, як особливого суб`єкта владних повноважень, регламентовані процесуальним кодексом, дискреція на обрання варіантів дій судом має бути прямо передбачена в процесуальному законі.

Як зазначено у абзаці 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України передбачена нею необхідність подання до суду доказів надіслання (надання) заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) встановлена виключно до випадків звернення особи із такими документами до суду на стадії виконання судового рішення, в тому числі, в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Однак, суд першої інстанції не врахував наведені вище вимоги ЦПК України та дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин аналогії закону та аналогії права, у зв`язку із чим необґрунтовано повернув клопотання заявнику з підстав, передбачених ч. 9 ст. 153 ЦПК України, оскільки, в даному випадку, при вирішенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд повинен був перевірити належність поданого ОСОБА_1 клопотання вимогам ст. 183 ЦПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що перебування справи № 705/4942/18 у суді касаційної інстанції, не позбавляє суд можливості вирішити питання щодо скасування заходів забезпечення позову та не є обов`язковою передумовою для повернення вказаного клопотання.

Клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову підлягало вирішенню по суті, оскільки воно не містить недоліків, при наявності яких суд повинен повернути його заявнику.

З урахуванням наведенного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК Українипідставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню як постановлена з порушенням норм процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Уманського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від13грудня 2023року - скасувати, а матеріали справи за клопотанням ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко