Ухвала

від 05.03.2024 по справі 120/602/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

05 березня 2024 р.Справа № 120/602/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження в підготовчому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області та Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Вінницьким окружним адміністративним судом здійснюється підготовче провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області та Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

У підготовче засідання, призначене на 05.03.2024, сторони не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. При цьому від позивача та ТУ ДСА в Вінницькій області надійшли письмові заяви про проведення розгляду справи у їх відсутність. Від іншого відповідача ДСА України ні відзиву на позовну заяву ні будь-яких інших клопотань щодо розгляду справи не надходило.

Наведені обставини згідно частини першої статті 205 КАС України не перешкоджають продовженню розгляду справи та проведенню підготовчого провадження.

Так, одним із завдань підготовчого провадження згідно частини 2 статті 173 КАС України є визначення обставин справи, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів.

Як слідує зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених вимог, останні мотивовані протиправністю дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.10.2023 по 31.12.2023 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.

Позивач зазначає, що розмір суддівської винагороди яку він отримує працюючи на посаді судді Чернівецького районного суду Вінницької області, у 2021-2023 роках повинен обраховуватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2021 року становить 2270 грн., станом на 1 січня 2022 року становить 2481 грн. та розмір якого станом на 1 січня 2023 року становить 2684 грн.

Ознайомившись із матеріалами адміністративної справи та поданими сторонами заявами по суті справи, суд доходить висновку про необхідність витребування з власної ініціативи додаткових доказів із таких мотивів.

Одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Цей принцип визначає особливості адміністративного судочинства і полягає у більш активній ролі суду: саме на суд покладено обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для всебічного з`ясування обставин у справі. Отже, адміністративний суд має повністю встановити обставини справи, щоб на засадах верховенства права ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Як слідує із матеріалів справи, в спірний період розмір суддівської винагороди позивача обчислено з урахуванням величини прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 148 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів здійснює Державна судова адміністрація України, а функції розпорядника коштів нижчого рівня територіальні управління ДСА України.

Статтею 149 Закону № 1402-VIII передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Частиною 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 23 БК України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., Верховний Суд дійшов таких висновків (постанова від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21):

виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).

Тому для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам потрібно з`ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді при виплаті суддівської винагороди, передбачених абзацом 5 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач).

У цьому зв`язку Верховним Судом зазначено, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов`язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб`єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).

Суд Касаційної інстанції вказав, що в іншому випадку, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму, є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов`язуватися з цими діями та їх наслідками.

Відповідно, наведені міркування касаційного суду були викладені у тій площині, щоб зорієнтувати суди попередніх інстанцій на те, які юридично значимі факти потрібно з`ясувати для правильного вирішення спору і застосування ефективного способу захисту порушеного права.

Аналогічний висновок із цього приводу був викладений і у іншій постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 360/503/21.

Отже, із урахуванням норм ст. 148-149 Закону № 1402-VIII, ст. 22-23 БК України та процитованих висновків Верховного Суду у справах № 400/2031/21, № 360/503/21, при розгляді цієї справи виникла необхідність додаткового дослідження обставин, пов`язаних із причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду.

Як зазначено у ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до положень ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема на підставі письмових доказів.

Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 80 КАС України).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність витребування в Територіального управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області необхідних для вирішення справи доказів (інформації):

1) чи виділялися Державною судовою адміністрацією України достатньо коштів для обчислення та виплати суддівської винагороди позивачу у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року в розмірі 2270 грн., станом на 1 січня 2022 року в розмірі 2481 грн. та станом на 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн.

2) чи могла б бути виплачена суддівська винагорода позивачу у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2021 року в розмірі 2270 грн., станом на 1 січня 2022 року в розмірі 2481 грн. та станом на 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн. за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачалися для Чернівецького районного суду Вінницької області в затверджених на 2021-2023 роки кошторисах та щомісячному розписі видатків.

Необхідність витребування додаткових доказів згідно п. 4 ч. 6 ст. 181 КАС України є підставою для оголошення перерви в підготовчому засіданні.

Керуючись ст.ст. 9, 80, 173, 181, 205, 229, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Витребувати у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області:

- інформацію про те, чи виділялися Державною судовою адміністрацією України достатньо коштів для обчислення та виплати суддівської винагороди позивачу у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року в розмірі 2270 грн., станом на 1 січня 2022 року в розмірі 2481 грн. та станом на 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн.;

- інформацію про те, чи могла б бути виплачена суддівська винагорода позивачу у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2023 року із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2021 року в розмірі 2270 грн., станом на 1 січня 2022 року в розмірі 2481 грн. та станом на 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн. за рахунок тих бюджетних асигнувань, що передбачалися для Чернівецького районного суду Вінницької області в затверджених на 2021-2023 роки кошторисах та щомісячному розписі видатків.

Витребувані докази надати суду в строк до 14 березня 2024 року.

У зв`язку з необхідністю витребування доказів оголосити перерву в підготовчому засіданні до 10:00 год. 18 березня 2024 року.

Інформувати учасників справи про те, що розгляд справи в підготовчому засіданні відбудеться 18 березня 2024 року о 10:00 год. в залі судових засідань № 1 Вінницького окружного адміністративного суду за адресою: м. Вінниця, вул. Брацлавська, 14.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяСлободонюк Михайло Васильович