Рішення

від 04.03.2024 по справі 140/35449/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року ЛуцькСправа № 140/35449/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньторг Компані до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньторг Компані (далі ТзОВ Волиньторг Компані) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2023 року №UA205140/2023/000675/2.

Позов мотивований тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту промислових товарів, які поставлялися на умовах зовнішньоекономічного контракту від 28 березня 2023 року №2803-1, укладеного між торговою фірмою In-Home Justyna Siudek (Польща) та ТзОВ Волиньторг Компані, позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №23UA205140095417U8, в якій митну вартість визначив за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, й до фактурної вартості 60808,92 злотих (загальна вартість) додано також транспортні витрати в сумі 6300,00 грн. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033317 (далі картка відмови) і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2023 року №UA205140/2023/000675/2, визначивши митну вартість товару (товарна позиція 19) за резервним методом на рівні 6,25 доларів США/кг. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується з таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом - вартість самого товару та витрати на транспортування, і які не мають ніяких розбіжностей у визначенні якісних та кількісних показників, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

З приводу аргументів митного органу у спірному рішенні щодо невідповідності вартості товару в експортній митній декларації країни відправлення та в рахунку-фактурі позивач зазначив, що митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість. Поряд з тим відповідно до пояснень у листі продавця - Firma Handlowa In-Home Justyna Siudek за законодавством Польщі при заповненні графи 46 декларації країни відправлення крім вартості товару також зазначається середньостатистична вартість послуг перевезення територією країни до кордону. Пояснення продавця митний орган залишив поза увагою, як і те, що загальна вартість товару згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) (60808,92 злотих) була оплачена ТзОВ Волиньторг Компані в повному обсязі на підставі рахунку-проформи.

Позивач також вказав на безпідставність зауважень митного органу з приводу того, що місце завантаження товару згідно з інвойсом-проформою (Нове, Польща) та місце відправлення товару (Хелм, Польща) й відсутні відомості про сторону контракту, яка понесла витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту. Поставка товару здійснювалася на умовах, вказаних в інвойсі - СРТ, Хелм. Тому продавець зобов`язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце й передачі його перевізнику. Позивач не поніс жодних витрат на транспортування товару до міста Хелм, що видно з наданих документів. Крім того позивач зауважував, що на одних і тих же умовах поставки за МД №23UA205140095417U8 здійснювалося митне оформлення 25 груп товарів, однак митний орган з невідомих причин здійснив коригування митної вартості щодо однієї групи товарів.

Позивач вважає, що Волинська митниця не навела обґрунтованих підстав для витребовування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України, тому визначення митної вартості за резервним методом з підстав ненадання додаткових документів не може вважатися законним. При цьому рішення відповідача не містить докладної інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.112-121). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за МД №23UA205140095417U8 (26 товарних позицій, у тому числі товар 19 Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю понад 7,5 кВА, але не більш як 75 кВА, нові …) відбулось автоматичне спрацювання декількох профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР). У поданих документах було встановлено розбіжності, а тому у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом. Так вартість товару в експортній митній декларації країни відправлення (62370,00 злотих) не відповідає вартості товару в рахунку-фактурі (60808,92 злотих); місце зовнішньоекономічної операції та місце завантаження товару відповідно до інвойсу-проформи та товаро-транспортної накладної (CMR) Нове, Польща, однак згідно з документом, що підтверджує транспортування, місцем відправлення є місто Хелм, Польща, тобто невідомо, хто оплачував витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту. Статистична вартість має базуватися на фактурній вартості товарів й до неї можуть включатись допоміжні витрати, такі як витрати на транспортування. Проте за умовами поставки СРТ продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати. На пропозицію надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару ТзОВ Волиньторг Компані надано лист від 13 листопада 2023 року №109 щодо інформації про транспортування, однак додаткових документів на підтвердження митної вартості товару позивачем не надано.

Оскільки позивач не надав необхідних документів, які б документально підтвердили або належно визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом. У зв`язку з відсутністю у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, вартісної основи для розрахунку митної вартості, можливим було застосування лише резервного методу, тому на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби) на рівні 6,25 доларів США/кг.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Ухвалою суду від 28 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

28 березня 2023 року між ТзОВ Волиньторг Компані та торговою компанією In-Home Justyna Siudek (Польща) був укладений зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів №2803-1, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товари промислового призначення, вказані в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту (а.с.48-51).

Платіжною інструкцією від 20 жовтня 2023 року №72 позивач перерахував на рахунок продавця 60808,92 злотих (а.с.75) на партію товару на підставі рахунка-проформи від 18 жовтня 2023 року №1041/10/2023 (а.с.52-55, переклад а.с.56-59).

Згідно з інвойсом від 23 жовтня 2023 року №54050/10/2023 торгова компанія In-Home Justyna Siudek здійснила поставку товару позивачу на загальну суму 60808,92 злотих (а.с.60-62, переклад на а.с.63-65).

13 листопада 2023 року декларантом позивача подано МД №23UA205140095417U8 для митного оформлення ввезеного на територію України в режимі імпорту товару (26 товарних позицій, серед них позиція 19 Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю понад 7,5 кВА, але не більш як 75 кВА, нові: дизельний генератор TA10300D, призначений для подачі електроенергії 10 шт.; торгова марка: TAGRED) (а.с.14-30). Загальна фактурна вартість імпортованого товару становить 60808,92 злотих (еквівалентно 529688,26 грн), у тому числі товару №19 28400,00 злотих. Митна вартість товару визначена за першим (основним) методом за ціною договору (контракту) з урахуванням транспортних витрат (6300,00 грн) та щодо товару №19 вона становить 250376,52 грн (28743,56 злотих). До митної декларації додано (графа 44 МД): контракт від 28 березня 2023 року №2803-1 (а.с.48-51), рахунок-проформу від 18 жовтня 2023 року №1041/10/2023 (а.с.52-55), рахунок-фактуру від 23 жовтня 2023 року №54050/10/2023 (а.с.63-65); платіжну інструкцію від 20 жовтня 2023 року №72 (а.с.75); товарно-транспортну накладну (СМR) від 03 листопада 2023 року (а.с.79), договір-заявку на перевезення від 09 листопада 2023 року №09/11 (а.с.77); довідку про транспортні витрати від 13 листопада 2023 року №115 (а.с.78); технічний паспорт (технічні характеристики) товару (а.с.167-203); специфікацію вантажу від 23 жовтня 2023 року (а.с.66-70), декларацiю про походження товару від 23 жовтня 2023 року №54050/10/2023; копію митної декларації країни відправлення від 03 листопада 2023 року №23PL431020E0590077 (а.с.81-87).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні (а.с.153) декларанту зазначив про такі розбіжності в документах: числове значення в декларації країни відправлення №23PL431020E0590077 від 03 листопада 2023 року 62370,00 злотих не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 23 жовтня 2023 року №VO54050/10/2023 60808,92 злотих; згідно з інвойсом-проформою від 18 жовтня 2023 року №1041/10/2023 та товарно-транспортною накладною (CMR) від 03 листопада 2023 року місце зовнішньоекономічної операції та місце завантаження товару Nowe (Польща), а в документі, що підтверджує транспортування, від 13 листопада 2023 року №115 місцем відправлення є місто Хелм. Відстань між містами становить 488 км, тобто невідомо, якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту. Декларанту запропоновано подати такі документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) транспортні документи.

На електронне повідомлення митниці листом від 13 листопада 2023 року №110 позивач повідомив, що ним подані всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару (а.с.152 зворот), а у листі від 13 листопада 2023 року №109 (а.с.152) надав інформацію на розподіл транспортних витрат.

14 листопада 2023 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000675/2 (а.с.11-12) та сформувала картку відмови №UA205140/2023/033317 в митному оформленні товару (а.с.13).

Як зазначено у графі 33 рішення, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності (дослівно ті, що наведені у повідомленні декларанту). Декларантом надано лист від 13 листопада 2023 року №109, однак не надано документів, які могли б підтвердити транспортні витрати. Декларантом не надано додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість, про що повідомлено листом від 13 листопада 2023 року №110. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару №19 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації за МД №100100/2023/446522 від 02 жовтня 2023 року на рівні 6,25 доларів США/кг. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140095820U8 від 14 листопада 2023 року шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України (а.с.31-47).

Відповідно до положень частини восьмої статті 55 МК України ТзОВ Волиньторг Компані 22 листопада 2023 року надало Волинській митниці додаткові пояснення та документи щодо митної вартості товару, що декларувався згідно з МД №23UA205140095417U8 від 13 листопада 2023 року (лист від 13 листопада №01/131123 та лист продавця від 17 листопада 2023 року) (а.с.163-164). Однак їх надання не призвело до скасування рішення від 14 листопада 2023 року №UA205140/2023/000675/2 митним органом, про що позивач інформований листом від 30 листопада 2023 року №7.3-15/14790 (а.с.165-166).

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (пункти 2, 3, 4, 6): контракт від 28 березня 2023 року №2803-1 (а.с.48-51), рахунок-проформу від 18 жовтня 2023 року №1041/10/2023 (а.с.52-55), рахунок-фактуру (інвойс) від 23 жовтня 2023 року №54050/10/2023 (а.с.63-65); платіжну інструкцію від 20 жовтня 2023 року №72 (а.с.75); договір-заявку від 09 листопада 2023 року №09/11(а.с.77), довідку про транспортні витрати від 13 листопада 2023 року №115 (а.с.78) та товарно-транспортну накладну (СМR) від 03 листопада 2023 року (а.с.79).

Разом із цими документами було надано технічні паспорти щодо товару (а.с.167-203); специфікацію вантажу від 23 жовтня 2023 року (а.с.66-70, переклад на а.с.71-74), копію митної декларації країни відправлення від 03 листопада 2023 року №23PL431020E0590077 (а.с.81-87, переклад на а.с.88-94).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 28 березня 2023 року №2803-1 (а.с.48-51) визначено обов`язок продавця торгової компанії In-Home Justyna Siudek (Польща) продати покупцю - ТзОВ Волиньторг Компані продукцію (товар), що вказується у відповідних інвойсах, які складаються для кожної партії товару та є невід`ємною частиною цього контракту. При цьому кожна партія товару визначається інвойсом, в якому вказується назва, кількість, ціна та одиниця виміру товару (пункт 2.1). Валютою контракту є злотий; загальна сума контракту дорівнює сумі поставленого та оплаченого товару в терміни дії даного контракту; кількість і сума товару кожної окремої партії вказані в інвойсі (пункти 4.1, 4.2).

Відповідно до фактури-проформи від 18 жовтня 2023 року №1041/10/2023 вартість партії товару становить 60808,92 злотих (а.с.52-55, переклад на а.с.56-59).

Згідно з інвойсом від 23 жовтня 2023 року №54050/10/2023 відбулась поставка на умовах СРТ вказаного товару на суму 60808,92 злотих (а.с.27, переклад на а.с.64).

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 23 жовтня 2023 року №54050/10/2023 (60808,92 злотих) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205140095417U8 від 13 листопада 2023 року (графа 22).

Платіжною інструкцією в іноземній валюті від 20 жовтня 2023 року №72 на суму 60808,92 злотих (а.с.75) підтверджено проведення передоплати за товар згідно з контрактом від 28 березня 2023 року №2803-1.

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

У контракті від 28 березня 2023 року №2803-1 сторони погодили, що вантажоотримувачем товару є ТзОВ Волиньторг Компані; поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року (пункти 3.2-3.3).

Як вбачається з рахунка-фактури (інвойсу) від 23 жовтня 2023 року №54050/10/2023, товар поставлявся на умовах СРТ(Carriage Paid To - вартість перевезення оплачена до ...). Ці умови означають, що поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці. Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення.

Як видно зі змісту міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 03 листопада 2023 року (а.с.79), яку заповнює відправник (у цьому разі торгівельна компанія In-Home Justyna Siudek), місце завантаження товару Нове (Польща) (графа 4). При цьому спочатку перевезення здійснювалося перевізником LLB53551 (залучалася торгівельна компанія In-Home Justyna Siudek), а далі Товариством з обмеженою відповідальністю Метпровуд (далі - ТзОВ Метпровуд) (залучалося ТзОВ Волиньторг Компані).

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до пункту 10 статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару у сумі 6300,00 грн.

Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.

Заявкою від 09 листопада 2023 року №09/11 підтверджено, що доставку вантажу за маршрутом Хелм (Польща) Луцьк (Україна) здійснювало ТзОВ Метпровуд; сума фрахту становить 12000,00 грн (а.с.77). Відповідно до довідки ТзОВ Метпровуд від 13 листопада 2023 року №115 транспортні витрати автомобілем MAN по маршруту Chelm (Польща) митний пост Ягодин (Україна) згідно з інвойсом від 23 жовтня 2023 року №54050/10/2023 складають 6300,00 грн (а.с.78).

З наведеного слідує, що відповідач безпідставно дійшов висновку про непідтвердження витрат на перевезення вантажу та його сумніви щодо повноти визначення витрат на перевезення є надуманими, оскільки з наданих документів цілком зрозуміло, яку частину транспортних витрат поніс саме позивач.

Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Окрім заявлених витрат жодних інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає ні з умов контракту, ні з рахунку-фактури).

Суд наголошує, що вимога митного органу про надання договору із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, виписки з бухгалтерської документації, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

За обставин цієї справи відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення мали підтвердити чи спростувати додатково витребувані документи, при тому що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд повторює, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс). Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару не може бути підставою для коригування митної вартості товару у цьому випадку.

Оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять, то безпідставною є вимога митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації.

Аргументи митного органу щодо наявності числових розбіжностей в декларації країни відправлення №23PL431020E0590077 від 03 листопада 2023 року (62370,00 злотих) та в рахунку-фактурі від 23 жовтня 2023 року №54050/10/2023 (60808,92 злотих) також не є обґрунтованими, оскільки митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Із листа продавця Firma Handiowa In-Home Justyna Siudek від 17 листопада 2023 року (а.с.164 зворот) слідує, що за законодавством Польщі при заповненні графи 46 декларації №23PL431020E0590077 від 03 листопада 2023 року, крім вартості товару, зазначено середньостатистичну вартість послуг перевезення територією країни до кордону; вартість товару згідно з інвойсом №54050/10/2023 від 23 жовтня 2023 року становила 60808,92 злотих, яка була оплачена ТзОВ Волиньторг Компані на підставі фактури-проформи від 18 жовтня 2023 року №1041/10/2023 (а.с.164 зворот). Цей лист додатково був поданий декларантом митному органу для підтвердження митної вартості товару.

Також слушними є зауваження позивача про те, що відповідно до МД №23UA205140095417U8 від 13 листопада 2023 року митне оформлення здійснювалося не виключно щодо товару №19, а й інших товарних позицій (всього 26). Незважаючи на те, що всі товари поставлялися на одних і тих же умовах (подані документи стосувалися всіх товарів), митний орган здійснив коригування митної вартості лише щодо однієї групи товарів, що не знаходить логічного підтвердження.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У спірному рішенні висновки про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними відповідачем.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Натомість у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA100100/2023/446522 від 02 жовтня 2023 року), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Суду №UA100100/2023/446522 від 02 жовтня 2023 року надано не було, тому суд позбавлений можливості дослідити зміст таких документів.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). АСАУР не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 14 листопада 2023 року №UA205140/2023/000675/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2684,00 грн та 9000,00 грн витрати на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги від 24 листопада 2023 року №Д24/11/23-1, укладеного між Адвокатським об`єднанням Преміум Сервіс (далі - Адвокатське об`єднання) та ТзОВ Волиньторг Компані (а.с.100-103), акта приймання-передачі наданих послуг від 27 листопада 2023 року (а.с.104), рахунка-фактури від 27 листопада 2023 року №27/11/23-1 (а.с.105), платіжної інструкції від 30 листопада 2023 року №454 (а.с.106).

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 24 листопада 2023 року Адвокатським об`єднанням надано такі послуги: правові консультації та роз`яснення з питань правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товару (1 год) - 1000,00 грн, складання позовної заяви (6 год) - 8000,00 грн. Платіжна інструкція від 30 листопада 2023 року №454 підтверджує оплату послуг.

Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову (а.с.112-121).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, яке складено за наслідками митного декларування однієї партії товарів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів не передбачають. Ця справа належить до справ незначної складності та її розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд, враховуючи складність справи, значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 30 листопада 2023 року №455, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.10, 108).

Отже, у зв`язку із задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 6684,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньторг Компані (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 1, офіс 412, ідентифікаційний код юридичної особи 44825055) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 14 листопада 2023 року №UA205140/2023/000675/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньторг Компані за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 6684,00 (шість тисяч шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк