Постанова

від 25.09.2024 по справі 140/35449/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/35449/23 пров. № А/857/8169/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року (головуючий суддя: Каленюк Ж.В., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньторг Компані» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньторг Компані», 08.12.2023 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2023 року № UA205140/2023/000675/2.

Обґрунтовує позов тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту промислових товарів, які поставлялися на умовах зовнішньоекономічного контракту від 28 березня 2023 року № 2803-1, укладеного між торговою фірмою In-Home Justyna Siudek (Польща) та ТзОВ «Волиньторг Компані», позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) № 23UA205140095417U8, в якій митну вартість визначив за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, й до фактурної вартості 60808,92 злотих (загальна вартість) додано також транспортні витрати в сумі 6300,00 грн. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/033317 (далі картка відмови) і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2023 року № UA205140/2023/000675/2, визначивши митну вартість товару (товарна позиція 19) за резервним методом на рівні 6,25 доларів США/кг. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується з таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом - вартість самого товару та витрати на транспортування, і які не мають ніяких розбіжностей у визначенні якісних та кількісних показників, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці від 14 листопада 2023 року № UA205140/2023/000675/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньторг Компані» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 6684 грн.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2023 року між ТзОВ «Волиньторг Компані» та торговою компанією In-Home Justyna Siudek (Польща) був укладений зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів № 2803-1, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товари промислового призначення, вказані в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту (а.с. 48-51).

Платіжною інструкцією від 20 жовтня 2023 року № 72 позивач перерахував на рахунок продавця 60808,92 злотих (а.с. 75) за партію товару на підставі рахунка-проформи від 18 жовтня 2023 року № 1041/10/2023 (а.с. 52-55, переклад а.с.56-59).

Згідно з інвойсом від 23 жовтня 2023 року № 54050/10/2023 торгова компанія In-Home Justyna Siudek здійснила поставку товару позивачу на загальну суму 60808,92 злотих (а.с. 60-62, переклад на а.с.63-65).

Декларантом позивача 13 листопада 2023 року подано МД №23UA205140095417U8 для митного оформлення ввезеного на територію України в режимі імпорту товару (26 товарних позицій, серед них позиція 19 «Електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), потужністю понад 7,5 кВА, але не більш як 75 кВА, нові: дизельний генератор TA10300D, призначений для подачі електроенергії 10 шт.; торгова марка: TAGRED) (а.с.14-30). Загальна фактурна вартість імпортованого товару становить 60808,92 злотих (еквівалентно 529688,26 грн), у тому числі товару № 19 28400,00 злотих. Митна вартість товару визначена за першим (основним) методом за ціною договору (контракту) з урахуванням транспортних витрат (6300,00 грн) та щодо товару №19 вона становить 250376,52 грн (28743,56 злотих). До митної декларації додано (графа 44 МД): контракт від 28 березня 2023 року № 2803-1 (а.с.48-51), рахунок-проформу від 18 жовтня 2023 року № 1041/10/2023 (а.с.52-55), рахунок-фактуру від 23 жовтня 2023 року № 54050/10/2023 (а.с.63-65); платіжну інструкцію від 20 жовтня 2023 року № 72 (а.с.75); товарно-транспортну накладну (СМR) від 03 листопада 2023 року (а.с.79), договір-заявку на перевезення від 09 листопада 2023 року № 09/11 (а.с.77); довідку про транспортні витрати від 13 листопада 2023 року № 115 (а.с.78); технічний паспорт (технічні характеристики) товару (а.с.167-203); специфікацію вантажу від 23 жовтня 2023 року (а.с.66-70), декларацiю про походження товару від 23 жовтня 2023 року № 54050/10/2023; копію митної декларації країни відправлення від 03 листопада 2023 року № 23PL431020E0590077 (а.с.81-87).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні (а.с.153) декларанту зазначив про такі розбіжності в документах: числове значення в декларації країни відправлення № 23PL431020E0590077 від 03 листопада 2023 року 62370,00 злотих не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 23 жовтня 2023 року № VO54050/10/2023 60808,92 злотих; згідно з інвойсом-проформою від 18 жовтня 2023 року №1041/10/2023 та товарно-транспортною накладною (CMR) від 03 листопада 2023 року місце зовнішньоекономічної операції та місце завантаження товару Nowe (Польща), а в документі, що підтверджує транспортування, від 13 листопада 2023 року № 115 місцем відправлення є місто Хелм. Відстань між містами становить 488 км, тобто невідомо, якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту. Декларанту запропоновано подати такі документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) транспортні документи.

На електронне повідомлення митниці листом від 13 листопада 2023 року № 110 позивач повідомив, що ним подані всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару (а.с.152 зворот), а у листі від 13 листопада 2023 року № 109 (а.с.152) надав інформацію на розподіл транспортних витрат.

Волинська митниця 14 листопада 2023 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000675/2 (а.с.11-12) та сформувала картку відмови № UA205140/2023/033317 в митному оформленні товару (а.с.13).

Як зазначено у графі 33 рішення, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності (дослівно ті, що наведені у повідомленні декларанту). Декларантом надано лист від 13 листопада 2023 року № 109, однак не надано документів, які могли б підтвердити транспортні витрати. Декларантом не надано додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість, про що повідомлено листом від 13 листопада 2023 року №110. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару №19 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації за МД № 100100/2023/446522 від 02 жовтня 2023 року на рівні 6,25 доларів США/кг. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140095820U8 від 14 листопада 2023 року шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України (а.с.31-47).

Відповідно до положень частини восьмої статті 55 МК України ТзОВ «Волиньторг Компані» 22 листопада 2023 року надало Волинській митниці додаткові пояснення та документи щодо митної вартості товару, що декларувався згідно з МД № 23UA205140095417U8 від 13 листопада 2023 року (лист від 13 листопада № 01/131123 та лист продавця від 17 листопада 2023 року) (а.с. 163-164). Однак їх надання не призвело до скасування рішення від 14 листопада 2023 року № UA205140/2023/000675/2 митним органом, про що позивач інформований листом від 30 листопада 2023 року № 7.3-15/14790 (а.с.165-166).

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Волинська митниця, засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання вимог митного органу, позивач листом від 13 листопада 2023 року № 110 повідомив, що ним подані всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару (а.с. 152 зворот), а у листі від 13 листопада 2023 року № 109 (а.с. 152) надав інформацію, що згідно умов поставки «СРТ Chelm» зазначених в інвойсі № 54050/10/2023 від 23.10.2023, вартість транспортування від «Nowe» (Нове, Польща) до «Chelm» (Хелм, Польща) оплатив постачальник.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач при митному оформленні товару подав наступні документи:

- контракт від 28 березня 2023 року № 2803-1 (а.с.48-51),

- рахунок-проформу від 18 жовтня 2023 року № 1041/10/2023 (а.с.52-55),

- рахунок-фактуру від 23 жовтня 2023 року № 54050/10/2023 (а.с.63-65);

- платіжну інструкцію від 20 жовтня 2023 року № 72 (а.с.75);

- товарно-транспортну накладну (СМR) від 03 листопада 2023 року (а.с.79);

- договір-заявку на перевезення від 09 листопада 2023 року № 09/11 (а.с.77);

- довідку про транспортні витрати від 13 листопада 2023 року № 115 (а.с.78);

- технічний паспорт (технічні характеристики) товару (а.с.167-203);

- специфікацію вантажу від 23 жовтня 2023 року (а.с.66-70);

- декларацiю про походження товару від 23 жовтня 2023 року № 54050/10/2023;

- копію митної декларації країни відправлення від 03 листопада 2023 року № 23PL431020E0590077 (а.с.81-87);

- копію митної декларації країни відправлення від 02.03.2023 № 23PL301010E0267071.

Контрактом від 28 березня 2023 року № 2803-1 (п. 1.1) визначено обов`язок продавця торгової компанії In-Home Justyna Siudek (Польща) продати покупцю - ТзОВ «Волиньторг Компані» товари промислового призначення вказані в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Кожна партія товару визначається інвойсом, в якому вказується назва, кількість, ціна і одиниця виміру товару (п. 2.1 контракту).

Відповідно до п. 4.1 контракту, базова валюта контракту- злотий (PLN).

Згідно фактури-проформи від 18 жовтня 2023 року № 1041/10/2023 вартість партії товару становить 60808,92 злотих (а.с.52-55, переклад на а.с.56-59).

Відповідно до інвойсу від 23 жовтня 2023 року № 54050/10/2023 відбулась поставка на умовах СРТ вказаного товару на суму 60808,92 злотих (а.с.27, переклад на а.с. 64).

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 23 жовтня 2023 року № 54050/10/2023 (60808,92 злотих) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 23UA205140095417U8 від 13 листопада 2023 року (графа 22).

Платіжною інструкцією в іноземній валюті від 20 жовтня 2023 року № 72 на суму 60808,92 злотих (а.с. 75) підтверджено проведення передоплати за товар згідно з контрактом від 28 березня 2023 року № 2803-1.

Крім того, продавець товару In-Home Justyna Siudek, листом від 17.11.2023 (а. с. 97) підтвердила, що вартість товару згідно інвойсу від 23 жовтня 2023 року № 54050/10/2023 становить 60808,92 злотих, яка була оплачена ТОВ «Волиньторг Компані» в повному обсязі.

Отже, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару і його оплати, матеріали справи не містять.

Щодо покликання митного органу в оскаржуваних рішеннях, що в експортній митній декларації № 23PL431020Е0590077 від 03.11.2023-62370, числове значення не відповідає ціні товару, яка зазначені у рахунках-фактурах, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги. Оскільки, в розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, митна декларація країни відправлення не впливає на задекларовані та підтвердженні відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Щодо зауважень митного органу до транспортування імпортованого товару, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

У контракті від 28 березня 2023 року № 2803-1 сторони погодили, що вантажоотримувачем товару є ТзОВ «Волиньторг Компані», а поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в інвойсі відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року (пункти 3.2-3.3).

Як вбачається з рахунка-фактури (інвойсу) від 23 жовтня 2023 року № 54050/10/2023, товар поставлявся на умовах СРТ (Carriage Paid To - вартість перевезення оплачена до ...). Ці умови означають, що поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці. Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 03 листопада 2023 року (а.с. 79), яку заповнює відправник (компанія In-Home Justyna Siudek), місце завантаження товару Нове (Польща) (графа 4). При цьому спочатку перевезення здійснювалося перевізником LLB53551 (залучалася торгівельна компанія In-Home Justyna Siudek), а далі Товариством з обмеженою відповідальністю «Метпровуд» (далі - ТзОВ «Метпровуд») (залучалося ТзОВ «Волиньторг Компані»).

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до пункту 10 статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару у сумі 6300,00 грн.

Так, заявкою від 09 листопада 2023 року № 09/11 підтверджено, що доставку вантажу за маршрутом Хелм (Польща) Луцьк (Україна) здійснювало ТзОВ «Метпровуд», сума фрахту становить 12000,00 грн (а.с. 77).

Відповідно до довідки ТзОВ «Метпровуд» від 13 листопада 2023 року № 115 транспортні витрати автомобілем MAN по маршруту Chelm (Польща) митний пост Ягодин (Україна) згідно з інвойсом від 23 жовтня 2023 року № 54050/10/2023 складають 6300,00 грн (а.с. 78).

Крім цього, суд апеляційної інстанції вертає увагу, що продавець товару In-Home Justyna Siudek, листом від 17.11.2023 (а. с. 97) підтвердив, що експортній митній декларації № 23PL431020Е0590077 від 03.11.2023-62370, крім вартості товару зазначено середньостатистичну вартість послуг перевезення по території Польщі до кордону з Україною, а тому у цій декларації до вартості товару додано середньостатистичну вартість перевезення у Польщі.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що у вартість товару, яка становить 60808,92 злотих, було включено витрати на транспортування товару до кордону (6300 грн), які були оплачені ТОВ «Волиньторг Компані» в повному обсязі, згідно платіжної інструкції в іноземній валюті від 20 жовтня 2023 року № 72.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання відповідача, що позивачем не подано документів, які могли б підтвердити транспортні витрати. Оскільки такі витрати підтверджуються: рахунком-фактурою від 23 жовтня 2023 року № 54050/10/2023, платіжною інструкцією в іноземній валюті від 20 жовтня 2023 року № 72, заявкою від 09 листопада 2023 року № 09/11, довідкою ТзОВ «Метпровуд» від 13 листопада 2023 року № 115, листом компанії In-Home Justyna Siudek від 17.11.2023.

Отже, суд апеляційної інстанції, оцінивши документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів, вважає, що такі містили належні, об`єктивні та достовірні відомості про числові складові заявленої митної вартості.

Натомість, відповідачем не доведено неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат понесених позивачем в суді першої інстанції, то суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач просив стягнути з відповідача понесені судові випрати на правничу допомогу у сумі 9000 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: договір про надання правничої допомоги від 24 листопада 2023 року № Д24/11/23-1, який укладено між Адвокатським об`єднанням «Преміум Сервіс» та ТзОВ «Волиньторг Компані» (а. с. 100-103), акт приймання-передачі наданих послуг від 27 листопада 2023 року (а. с.104), рахунок-фактура від 27 листопада 2023 року № 27/11/23-1 (а.с.105), платіжна інструкція від 30 листопада 2023 року № 454 (а.с. 106).

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 24 листопада 2023 року Адвокатським об`єднанням надано такі послуги:

- правові консультації та роз`яснення з питань правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товару (1 год) - 1000,00 грн;

- складання позовної заяви (6 год) - 8000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, розрахунком таких витрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які деталізують послуги надані адвокатом.

Разом з тим, враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума (9000 грн) до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 4000 грн витрат на правничу допомогу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, оскільки позовні вимоги задоволено, то правильним є висновок суду першої інстанції, що на користь позивача, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2684 грн за подання позову.

Таким чином, апеляційна скарга Волинської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі № 140/35449/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін