Рішення

від 06.03.2024 по справі 280/142/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 березня 2024 року Справа № 280/142/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Голікова Галина Вікторівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електроний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо автоматичного нарахування сум зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області скасувати існуючу суму автоматичного нарахування сум зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка станом на 02.12.2023 за даними електронного кабінету становить 35 588,74 грн.;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_1 сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 13.01.2005 по 18.11.2020 вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець. З жовтня 2013 року по липень 2020 року позивач працювала провідним спеціалістом з обслуговування малих корпоративних клієнтів АТ «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829), з березня 2023 року по теперішній час позивач працює на посаді начальника відділу оренди управління комунальної власності та приватизації Департаменту управління активами Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 45013287). В період перебування у трудових відносинах позивачем підприємницька діяльність не велась, звіти про нарахування єдиного внеску не подавались. З 22.12.2020 по 13.01.2022 позивач перебувала на обліку як безробітна в Південному відділі Запорізького міського центру зайнятості. 11 жовтня 2023 року позивач не змогла скористатись коштами своєї банківської картки, у зв`язку з обмеженням її видаткових операцій. При зверненні до банку позивач отримала копію постанови про арешт коштів боржника від 10.10.2023 за виконавчим провадженням № 62009197. Позивач наголошує, що ним ані вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14893-49У від 13.05.2019, ані постанова державного виконавця від 21.01.2020 про відкриття виконавчого провадження №61038778, ані жодна інша постанова щодо виконавчого провадження №61038778 не були отримані. Відповідно до даних інтегрованої картки платника в електронному кабінеті платника податку за 2017-2020 роки по єдиному внеску здійснено автоматичних нарахувань на загальну суму 35 588,74 грн, станом на 02.12.2023 рахується недоїмка на загальну суму 35 588,74 грн. Позивач вважає протиправним автоматичне нарахування суми єдиного внеску та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.01.2024 заяву адвоката Голікової Г.В. про забезпечення позову у справі повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 04.01.2024 відмовлено у задоволенні заяви адвоката Голікової Г.В. про забезпечення позову у справі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

23 січня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Запорізькій області на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що згідно відомостей отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які кореспондуються з інформативно-аналітичною системою податкового органу встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.01.2005 - 18.11.2020 перебувала на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області (Комунарський р-н м. Запоріжжя), як фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування. Інформація щодо присвоєння статусу «пенсіонер» або «особа з інвалідністю», яка дає право на пільги зі сплати єдиного соціального внеску відсутня. В інтегрованій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (Для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб які провадять незалежну професійну діяльність) нарахування проведені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: за 2017 рік по строку 09.02.2018 року автоматично нараховано єдиний внесок у сумі 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3 200 грн.х22% = 704 грн. в місяць, за 12 місяців відповідно 704 грн.х12 = 8 448,00 грн.); за 1 кв. 2018 року по строку 19.04.2018 2 457,18 грн.(мінімальна заробітна плата 2018 року 3 723 грн.х22% = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн.х3 =2 457,18 грн.); за 2 кв. 2018 року по строку 19.07.2018 2 457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3 723 грн.х22%= 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн.х3 =2 457,18 грн.); за 3 кв. 2018 року по строку 19.10.2018 - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3 723 грн.х22% = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн.х3 = 2 457,18 грн.); за 4 кв. 2018 року по строку 21.01.2019 2 457,18 грн.(мінімальна заробітна плата 2018 року 3 723 грн.х22% = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн.х3 =2 457,18 грн.); за 1 кв. 2019 року по строку 19.04.2019 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4 173 грн.х22% = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн.х3 =2 754,18 грн.); за 2 кв. 2019 року по строку 19.07.2019 2 754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4 173 грн.х22%= 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн.х3 =2 754,18 грн.); за 3 кв. 2019 року по строку 21.10.2019 2 754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4 173 грн.х22% = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн.х3 =2 754,18 грн.); за 4 кв. 2019 року по строку 20.01.2020 2 754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4 173 грн.х22% = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн. х 3 =2 754,18 грн.); за 1 кв. 2020 року по строку 21.04.2020 2 078,12 грн.(мінімальна заробітна плата 2020 року 4 723 грн.х22 %= 1 039,06 грн. в місяць, за квартал, з урахуванням карантину з березня 2020 року, відповідно 1 039,06 грн.х2 =2 078,12 грн.); за 2 кв. 2020 року по строку 20.07.2020 - 1 039,06 грн. (мінімальна заробітна плата 2020 року 4 723 грн.х22%= 1 039,06 грн. за квартал, з урахуванням карантину); за 3 кв. 2020 року по строку 19.10.2020 3 178,12 грн. (мінімальна заробітна плата 2020 року 4 723 грн.х22% 1 039,06 грн. в місяць, відповідно за 2 місяці (липень-серпень) 1039,6 грн.х2 = 2 078,12 грн. та мінімальна заробітна плата 2020 року 5 000 грн.х22% = 1 100,00 грн. за вересень, за квартал відповідно 2 078,12 грн. + 1 100,00 грн. = 3 178,12 грн.). За період з 2017 по 2020 роки нарахування єдиного соціального внеску складають 35 588,74 грн. У зв`язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску ГУ ДПС у Запорізькій області виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-14893-49 на суму 21 030,90 грн. Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-14893-49 була направлена рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на податкову адресу, яка була вказана позивачем при взятті на облік у податковому органі. Крім того, адреса реєстрації місця проживання підтверджується паспортом громадянин України, копію якого додано позивачем до позовної заяви. Зазначена вимога надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення та повернута 20.06.2019 за зворотною адресою з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання», у зв`язку з чим вважається належним чином надісланою (врученою) та є узгодженою (набрала чинність). Відповідач звертає увагу суду, що нарахування заборгованості по ЄСВ за оскаржуваною вимогою позивачу здійснено за період з 2017 року по 3 квартал 2020 року. Згідно доданих позивачем до позовної заяви індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Пенсійного фонду України (форми ОК-5), позивач у періодах з липня по вересень 2020 року не була працевлаштована. З огляду на що відсутні дані про відрахування із заробітної плати позивача внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за цей період часу. Також, відповідач заперечує проти заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу по справі в повному обсязі та просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ГУ ДПС у Запорізькій області судових витрат на професійну правничу допомогу та судового збору відмовити в повному обсязі. Відповідач вважає, що відсутні правові підстави для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та просить суд у задоволенні позову відмовити.

У зв`язку із перебуванням судді Артоуз О.О. з 15.02.2024 по 05.03.2024 у відпустці справу розглянуто в перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 06.07.1999 Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 13.01.2005 до 18.11.2020.

Згідно даних індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу позивача (форма ОК-5) у період жовтень 2013 року липень 2020 року ОСОБА_1 безперервно була найманим працівником, сплата єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування провадилася роботодавцем АТ «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829).

Згідно довідки Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості від 28.12.2023 № 4969 ОСОБА_1 перебувала з 22.12.2020 по 13.01.2022 на обліку як безробітна в Південному відділі Запорізького міського центру зайнятості.

13 травня 2019 року ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14893-49 на сплату ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску у сумі 21030,90 грн.

За даними інтегрованої картки станом на 21.12.2023 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 35 588,74 грн.

Правомірність дій Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо автоматичного нарахування сум зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є предметом розгляду у даній справі.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Приписами частини другої статті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їмналежну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно до статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону №2464 надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Приписами абзаців першого і другого ч. 8ст. 9 Закону №2464встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першоїстатті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464 не врегульовано.

Наведені норми свідчать про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704 грн. (3 200 грн. х 22%), у 2018 році 819,06 грн. (3 723 грн. х 22%), у 2019 році становив 918,06 грн. (4 173 грн. х 22%), у 2020 році з 01 січня по 31 серпня становив 1 039,06 грн. (4 723,00 грн. х 22%), а з 01 вересня по 31 грудня 1 100,00 грн. (5000,00 грн. х 22%).

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17.08.2020 у справі № 140/1679/19, від 27.11. 2019 у справі №160/3114/19, від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, дійшов правового висновку, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, саме задля досягнення вищевказаної мети збору Єдиного внеску законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на викладене фізична особа - підприємець зобов`язана сплачувати Єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником Єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору Єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення нормЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»спричинило б подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінніЗакону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в окремі періоди нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 22.07.2021 у справі № 320/2655/20.

Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

Таким чином, для встановлення правової підстави звільнення позивача від сплати єдиного внеску у випадку неотримання доходу від підприємницької діяльності, необхідним є дослідження факту перебування позивача у трудових відносинах та сплати за неї роботодавцем єдиного внеску.

За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 судом встановлено, що з жовтня 2013 року по липень 2020 року сплата єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача провадилася роботодавцем, а тому, з огляду на наведені правові висновки Верховного Суду, за цей період відповідачем протиправно нараховано єдиний внесок.

Стосовно нарахувань єдиного внеску за серпень вересень 2020 року суд зазначає, що доказів сплати позивачем єдиного внеску за цей період суду не надано. Також, суду не надано доказів перебування позивачем у вказаний період у трудових відносинах.

Відтак, позивачем не підтверджено дотримання всіх умов для звільнення від сплати єдиного внеску за період серпень вересень 2020 року, а тому нарахування податковим органом сум єдиного внеску у цей період є правомірним.

У суду відсутні підстави вважати, що позивачем погашено заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період серпень вересень 2020 року.

Враховуючи довідку ОК-5, суд доходить висновку, що у позивача виникло зобов`язання щодо сплати ЄСВ за себе, як за фізичну особу - підприємця на загальній системі оподаткування лише уперіоди коли він не працював як найманий працівник, а саме за період серпень вересень 2020 року у сумі 2 139,06 грн.

З огляду на викладене суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо автоматичного нарахування сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 2017 року по 01 серпня 2020 року у сумі 33 449,68 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача скасувати існуючу суму автоматичного нарахування сум зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка станом на 02.12.2023 за даними електронного кабінету становить 35 588,74 грн, суд зазначає наступне.

Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування контролюючими органами здійснюється відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який затвердженонаказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 № 5.

Приписами пункту 4 розділу V Порядку встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Cтатус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку"/"Вручено, судовий розгляд").

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку"/"Вручено, судовий розгляд".

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Скасовується в судовому порядку"), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Тож, в силу положень вищевказаного порядку, працівники контролюючого органу можуть виключати з ІКП суми донарахувань та змінювати стан рішень контролюючого органу, якими визначено вказані суми зобов`язань.

Суд зазначає, що спосіб захисту прав та інтересів осіб, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

"Ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачу суми єдиного внеску за період з 2017 року по 01 серпня 2020 року у сумі 33 449,68 грн, ефективним та таким, що відповідає вимогам законодавства способом відновлення порушеного права позивача суд вважає зобов`язання відповідача здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом вилучення відомостей про вказану суму заборгованості з ЄСВ.

При прийнятті даного рішення, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 969,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги від 01.12.2023 з Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС», предметом якого (п.1.1 Договору) є правнича допомога пов`язана із скасуванням нарахувань, пов`язаних зі сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафів та пені із цього збору; зобов`язання Головне управління ДПС у Запорізькій області вчинити певні дії.

Згідно із п.4.3 Договору порядок обчислення гонорару (фіксований розмір) встановлюється у Додатку 1 до даного Договору.

Додатком 1 до Договору встановлено, що гонорар складається з вартості правничої допомоги та становить: за підготовку тексту заяви про забезпечення позову 1500,00 грн, за підготовку тексту позовної заяви 5 000 грн; за підготовку тексту відповіді на відзив = 2 500 грн; за участь в одному судовому засіданні у суді першої інстанції - 3000 грн. за кожне судове засідання, підготовку тексту апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу 4000,00 грн.; за участь в одному судовому засіданні у суді апеляційної інстанції 3500,00 грн.

Згідно із п.4.7 Договору остаточний розмір та обсяг наданих послуг, а також остаточний розрахунок за надані послуги, а також розмір фактичних витрат, пов`язаних із наданням послуг, визначаються та здійснюються на підставі акту приймання-передачі послуг.

Згідно акту приймання-передачі послуг правової допомоги від 26.12.2023 Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» відповідно до договору про надання правничої допомоги від 01.12.2023 надано послуги з підготовки та направлення до суду заяви про забезпечення позовної заяви і позовної заяви.

Cуд зауважує, що згіднопозиції Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, розмір відшкодування судових витрат дійсно повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціну позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витратдля конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тож, перевіривши зміст наведених документів, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи у суді першої інстанції у співмірності до наданих послуг становить 2000,00 грн.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Голікова Галина Вікторівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо автоматичного нарахування сум зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 2017 року по 01 серпня 2020 року у сумі 33 449,68 грн, та зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області скасувати існуючу суму автоматичного нарахування сум зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за період з 2017 року по 01 серпня 2020 року у сумі 33 449,68 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що складаються із судового збору у сумі 969,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 06 березня 2024 року.

СуддяО.О. Артоуз