Рішення

від 06.03.2024 по справі 380/28617/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 рокусправа № 380/28617/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЧСАД Яворів до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови , -

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ЧСАД Яворів з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ016976 від 25.10.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям відповідачем протиправної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт. Зокрема, позивач акцентує увагу на тому, що роздруківка даних роботи тахографа не передбачена в переліку документів згідно ч.3 ст. 53 Закону України Про автомобільний транспорт, а є лише паперовим носієм інформації щодо роботи та відпочинку водія яка міститься в тахографі, достовірність якої може бути перевірена спеціальним обладнанням посадовою особою, яка проводить перевірку. Таким чином, постанова №ПШ016976 від 25.10.2023 підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 11.12.2023 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову. Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що резиденти України при виконанні міжнародних перевезень вантажів зобов`язані мати вичерпний перелік документів, установлених ст. 53 Закону України Про автомобільний транспорт. Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів. Однак, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення всіх визначених вище документів на момент складання акту про проведення перевірки. Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону України Про автомобільний транспорт, на момент проведення рейдової перевірки, підтверджується актом від 25.09.2023 №АР013891. Так, під час проведення перевірки 25.09.2023 була відсутня роздруківка паперовому носії режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 25.09.2023. Крім того, водій ОСОБА_1 з актом ознайомлений, від підпису відмовився. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт. Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 25.10.2023 № ПШ016976. За таких обставин, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.09.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області на автомобільній ділянці М-06, 3Київ-Чоп, 592 км+200м, здійснено перевірку транспортного засобу марки Renault Schmitz, реєстраційні номери НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , який здійснював міжнародне перевезення вантажу по маршруту Польща-Україна згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 75243, перевізником є ТзОВ ЧСАД Яворів.

За результатами перевірки складено Акт № АР013891 від 25.09.2023, у якому зафіксовано порушення суб`єктом господарювання вимог ст.53 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ст.60 вказаного Закону, а саме відсутня роздрукована на паперовому носії інформація про роботу та відпочинок водія за 25.09.2023.

Водій від підписання акту та подання пояснень відмовився.

Згідно повідомлення № 73903/31/24-33 від 27.09.2023 позивач був інформований про розгляд 25.10.2023 справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, виявлених під час рейдової перевірки.

Постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській обл. (Укртрансбезпека) № ПШ016976 від 25.10.2023 у зв`язку з відсутністю документів, перелік яких визначений ст.53 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.6 ч.1 ст.60 вказаного Закону, до перевізника ТзОВ ЧСАД Яворів застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн.

Позивачем подано скаргу до Державної служби України з безпеки на транпорті на постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу № ПШ016976 від 25.10.2023.

За результатами розгляду скарги, Державна служба України з безпеки на транспорті залишила без змін постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу № ПШ016976 від 25.10.2023.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, передбачена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до ст.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон України №2344-ІІІ).

Згідно зі статтею 5 Закону України №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт).

Відповідно до ч.3 ст.53 Закону України Про автомобільний транспорт при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи (ч.7 ст.53 цього Закону).

Відповідно до ч.8 ст.53 Закону України Про автомобільний транспорт водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Таким чином, автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до п.1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Пунктом 3.3 розділу ІІІ цієї Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.5 розділу ІІІ зазначеної Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Окрім цього, 11.10.2005 набув чинності Закон України № 2819-IV від 07.09.2005 Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) .

20.12.2010 набрала чинності Поправка № 6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, норми ЄУТР розмежовують такі документи як реєстраційний листок та роздруківка.

Зокрема, частиною 8 ст.53 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія - це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі. У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія; для цього приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Згідно фактичних обставин справи на автомобілі позивача облаштовано цифровий тахометр, який не використовує щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія, а використовує карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Під час виконання перевезень водій за допомогою персональної картки водія має можливість за допомогою ручного вводу особисто та без використання спеціальних засобів ввести інформацію про певні періоди та відпочинку.

Отже, під час проведення рейдової перевірки виявлено відсутність даних стосовно підтвердження дотримання режиму праці та відпочинку водія за 25.09.2023, які мають бути зафіксовані тахографом (у випадку несправності цифрового тахографа чи пошкодження картки дані записуються від руки на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у тахографі).

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена приписами ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Зокрема, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.6 ч.1);

управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.11 ч.1).

Зазначеними нормами передбачена кваліфікацію різних за своїм складом порушень: відсутність документів, передбачених ст. 53 вказаного Закону, та порушення вимог використання тахографа, які полягають у виконанні міжнародного автомобільного перевезення без контрольного пристрою (тахографу) або з вимкненим тахографом; відсутності щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія.

Оскільки щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія не можна ототожнювати з роздруківками на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія, тому норми абз. 11 ч.1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт на розглядуваний випадок не поширюються.

У свою чергу, правильною кваліфікацією відсутності роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія є саме приписи абз. 6 ч. 1 ст.60 вказаного Закону.

Підтвердженням такого висновку слугує та обставина, що роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв є документом, передбаченим ст. 53 Закону України Про автомобільний транспорт, необхідним для виконання міжнародних перевезень для усіх перевізників (резидентів та нерезидентів) та видів перевезень (пасажирських, вантажних), які використовують у своїх транспортних засобах цифровий тахограф. Тобто, вказаний документ, відсутність якого встановлено у позивача, є загальнообов`язковим при виконанні міжнародних перевезень транспортними засобами, обладнаним цифровим тахографом; інші документи, наведені в ч.ч. 3-6 ст. 53 Закону України Про автомобільний транспорт, є спеціальними для кожного з видів перевезень (вантажних/пасажирських) та особи перевізника (резидент/нерезидент).

Аналогічна позиція щодо доцільності притягнення до відповідальності за порушення абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт перевізників, що надають послуги з міжнародного перевезення вантажів при відсутності роздруківок на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі № 140/5466/23.

Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт, через що є відсутніми правові підстави для скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Наведені обставини в своїй сукупності мають визначальне значення для вирішення питання щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, при цьому решта доводів сторін не носить принципового характеру.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Правові підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись ст. ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна