Ухвала

від 06.03.2024 по справі 620/2205/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 березня 2024 року ЧернігівСправа № 620/2205/24

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є., перевіривши матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІПІБІЕС ПРОДАКШН" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку №104/25-01-04-03 від 15.11.2022, яким відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» прийнято рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку;

зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області прийняти рішення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку згідно поданої заяви № 01-06/485 від 29.09.2022.

Ухвалою суду від 20.02.2024 позовну заяву через невідповідність вимогам процесуального законодавства залишено без руху, визначено спосіб та встановлено строк для усунення недоліків.

28.02.2024 через систему «Електронний суд» на адресу суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, обґрунтована тим, що затримка в процесуальних строках подання позовної заяви зумовлена військовою агресією Російської Федерації проти України/ Зазначає, що юридична адреса позивача м.Чернігів Чернігівської області, а фактичне знаходження виробничих потужностей позивача смт. Малиніка, Чугуївський р-н., Харківська обл., в регіоні часті повітряні тривоги, що ускладнює роботу позивача, територіальна віддаленість позивача та його представника, зумовлює проблеми в комунікації, зокрема і щодо передачі копій документів, оскільки більшість з них в паперовому вигляді зберігається в смт Малинівка Чугуївському районі Харківської області. Тому вважає, що ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» пропущено строк звернення до суду з поважних причин, обставини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, просить поновити строк звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі ПК України).

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу, що Законом України від 24.10.2013№ 657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» (далі - Закон № 657-VII) внесені зміни до абзацу 1 пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону №657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина 4 статті 99 КАС України, як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13.12.2011 №17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци 6, 14 пункту 6.1).

Цей висновок Конституційного Суду України суд вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.

Отже, із прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною 4 статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 15.11.2022 №104/25-01-04-03.

У свою чергу, Державною податковою службою України розглянуто скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» на рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 15.11.2022 №104/25-01-04-03 та винесено рішення від 22.08.2023 №24122/6/99-00-06-02-01-06, яким його залишено без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН»- без задоволення. Рішення про результати розгляду скарги направлено позивачу рекомендованим листом та вручено 25.08.2023 (згідно з відміткою в реєстрі поштових відправлень) (а.с.16).

Тобто про наявність оскаржуваного рішення, яке стало підставою для звернення позивача з даним позовом, останньому було відомо з 25.08.2023 року, а з позовом до суду звернувся лише 13.02.2024 (відповідно до відбитку штампу вхідної кореспонденції на позові), тобто поза межами тримісячного строку.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п.41, від 03.04.2008).

Поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі № 816/1630/17 і врахована судом.

Як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та його поновлення представник позивача посилається на запровадження на території України воєнного стану. Аргументуючи тим, що фактичне знаходження виробничих потужностей відповідача Малинівська селищна територіальна громада Чугуївського району Харківської області.

Сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для юридичної особи, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього підприємства.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Суб`єкт господарської діяльності має право самостійно визначити своє місцезнаходження та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі ЄДР), оскільки відомості про місцезнаходження компанії обов`язково є в ЄДР (пункт 10 частина 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Крім того, пунктом 45.2 ПК України передбачено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться в ЄДР.

Податкова адреса підприємства це його місцезнаходження, зазначене в ЄДР. І саме за цією адресою відбувається обслуговування компанії як платника податків.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» вул. Василя Тарновського, буд. 34-А, офіс 2, м. Чернігів, Чернігівська область. Саме за цією адресою здійснюється управлінська діяльність позивача, в тому числі, отримання кореспонденції, оскарження дій чи рішень, звернення за судовим захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, із змінами та доповненнями в редакції від 25.08.2023 (на початок відліку строку на судове оскарження), місто Чернігів не перебуває в районі проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

За таких обставин суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача як на підставу поновлення строку звернення до суду факт введення воєнного стану на території України.

Водночас, представником позивача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що існували будь-які непереборні та об`єктивні перешкоди або труднощі, які при цьому не залежали від волі позивача та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання відповідного позову до адміністративного суду.

Отже, суд не знаходить правових підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та задоволення клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду.

Положеннями пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи невизнання судом поважними підстави пропуску строку звернення до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІПІБІЕС ПРОДАКШН" з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Згідно з частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІПІБІЕС ПРОДАКШН" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну заяву і додані до неї документи надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено 06 березня2024 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО

Згідно з оригіналом

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Дата набрання законної сили ухвалою суду 06.03.2024

Помічник судді Наталія ГРИЩЕНКО

06.03.2024