Постанова

від 06.03.2024 по справі 240/24030/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/24030/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

06 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Новоград-Волинський завод сільгоспмашин" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2023 року приватне акціонерне товариство "Новоград-Волинський завод сільгоспмашин" (ПАТ «Новоград-Волинський завод сільгоспмашин») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0084240712 від 19.05.2023 Головного управління ДПС у Житомирській області.

28 листопада 2023 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та порушення норм процесуального права що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Новоград-Волинський завод сільгоспмашин", з питань контролю за дотриманням податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт №6601/06-30-07-12/00238167 від 03.05.2023.

У ході проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, зокрема завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації з ПДВ) за лютий 2023 року в сумі 369 212,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0084240712 від 19.05.2023, яким встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 369 212,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до Житомирського окружного адміністративного суду.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК Українипередбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цьогоКодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до пп.14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК Українибюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Так, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначаєстаття 200 ПК України.

Згідно п. п. 200.1,200.2 ст. 200 ПК Українисума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом200.4 статті 200 ПК Українивстановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, пп. "б"п. 200.4 ПК Українивстановлює такі обмеження: сума ПДВ, яку заявляють до відшкодування, має бути фактично сплачена в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету; сума заявленого відшкодування не може перевищувати реєстраційну суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст.200-1 ПК Українина момент подання податкової декларації.

Відтак, згідно п.200.4 ст. 200 ПК Українисуму від`ємного значення податку на додану вартість платник податків може використати в таких напрямках:

1)погасити або зменшити податковий борг із ПДВ (рядок 20.1 декларації);

2) заявити бюджетне відшкодування (рядок 20.2 декларації): а) на свій поточний рахунок в банку (рядок 20.2.1 декларації); б) у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (рядок 20.2.2 декларації);

3) зарахувати до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації).

При цьому для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Так, із матеріалів справи встановлено, що між ПАТ "Новоград-Волинський завод сільгоспмашин" (покупець) та контрагентом ПП "Сталь Торг Захід" (постачальник) укладено договір №01-25/10/22 від 25.10.2022, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність - покупця металопродукцію в термін і на умовах, встановлених в договорі або специфікації, а покупець зобов`язується сплатити вартість товару і прийняти його відповідно до умов договору або специфікації.

На виконання умов договору, ПП "Сталь Торг Захід" здійснив продаж позивачу товару на загальну суму 2 016 137,30 грн., що підтверджується: видатковими накладними №80 від 07.02.2023 на суму 158 551,32 грн. з ПДВ; №79 від 13.02.2023 на суму 548 169,60 грн. з ПДВ; №86 від 21.02.2023 на суму 1 309 416,38 грн. з ПДВ.

Передача товару підтверджена товарно-транспортними накладними №Р80 від 07.02.2023 за видатковою накладною №80 від 07.02.2023; №Р79 від 13.02.2023 постачання за видатковою накладною №79 від 13.02.2023; №P86 від 21.02.2023 постачання за видатковою накладною №86 від 21.02.2023.

Прийняття проданого товару від ПП "Сталь Торг Захід" підтверджується витягом з реєстру документів "Надходження товарів і послуг" на склад та прибутковими накладними №180 від 07.02.2023; №229 від 13.02.2023; №225 від 21.02.2023.

Позивач здійснив часткове повернення товару контрагенту на загальну суму 224 251,20 грн. з ПДВ, що підтверджується поворотною накладного від покупця №1 від 21.02.2023.

По господарським операціям з позивачем ПП "Сталь Торг Захід" зареєструвало податкові накладні №40 від 07.02.2023, №41 від 13.02.2023, №81 від 21.02.2023 та №83 від 23.02.2023, які були зареєстровані податковим органом в ЄРПН.

ПАТ "Новоград-Волинський завод сільгоспмашин" здійснено оплату на ПП "Сталь Торг Захід" за отриманий товар що підтверджується платіжними інструкціями №8758 від 07.02.2023 на суму 158 551,32 грн., №8790 від 13.02.2023 на суму 548 169,60 грн. та №8923 від 23.02.2023р. на суму 1 200 000,00 грн.

Також, між ПАТ "Новоград-Волинський завод сільгоспмашин" (покупець) та контрагентом ТОВ "Продмаркетпром" (постачальник) укладено договір поставки №04/06-22/П від 01.06.2022 згідно якого постачальник зобов`язується на підставі договору і в порядку, передбаченому ним, поставити та передати покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах, передбачених даним договором вироби з металу та металопрокат.

На виконання умов договору ТОВ "Продмаркетпром" здійснив продаж позивачу товару на загальну суму 1 186 465,76 грн., що підтверджується видатковою накладною №268 від 01.02.2023 на суму 1 186 465,76грн.

Передача товару підтверджена товарно-транспортними накладними №Р268 від 01.02.2023.

Якість поставленого товару підтверджується сертифікатами якості на товар, а саме: "1967 від 22.01.2021, №17637 від 14.06.2021, №23761 від 22.12.2021, №601616 від 14.01.2022.

Прийняття проданого товару від ТОВ "Продмаркетпром" підтверджується витягом з реєстру документів "Надходження товарів і послуг" на склад та прибутковими накладними №171 від 01.02.2023.

По господарським операціям з позивачем ТОВ "Продмаркетпром" зареєструвало податкову накладну №4 від 01.02.2023.

ПАТ "Новоград-Волинський завод сільгоспмашин" здійснено оплату на ТОВ "Продмаркетпром" за отриманий товар що підтверджується платіжною інструкцією №8796 від 13.01.2023 на суму 1 185 647,02 грн.

Крім того, отриманий товар від контрагентів позивачем використано у власній господарській діяльності, а саме на виконання зовнішньоекономічних контрактів №1 від 21.04.2020р., який укладений з Фірмою Fricke Group GmbH Co.KG, позивачем виготовлено та поставлено продукцію, що підтверджуєтьсяВМД: №23UA101090001684U6 від 09.02.2023; №23UA10109000182U7 від 14.02.2023; №23UA1010900001808U0 від 13.02.2023; №23UA1010900001986U6 від 16.02.2023; №23UA101090002060U0 від 17.02.2023; №23UA101090002093U1 від 20.02.2023; №23UA1010900022610U4 від 23.02.2023; №23UA101090002284U0 від 23.02.2023; №23UA101090002411U6 від 27.02.2023; №23UA101090002468U2 від 28.02.2023; №23UA101090002503U7 від 28.02.2023.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи повністю підтверджують фактичний рух активів та виникнення права на формування податкового кредиту за результатами здійснення даних господарських операцій. Дану обставину відповідач не заперечує. Усі податкові накладні, на підставі яких виникло у позивача право на віднесення сум до податкового кредиту, належним чином зареєстровані.

Стосовно тверджень податкового органу про відсутність сертифікатів якості, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що їх відсутність не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, сертифікати якості (відповідності) не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 813/1872/13-а.

Стосовно тверджень податкового органу про неможливість прослідкувати весь ланцюг господарських операцій (відсутність доказів придбання ТМЦ контрагентами позивача), то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, податкове законодавство України не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, товариство не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Крім того, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, норми чинного законодавства не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій, у зв`язку з чим твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.