Постанова

від 06.03.2024 по справі 210/2025/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/940/24 Справа № 210/2025/22 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н.А. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №210/2025/23за позовом ОСОБА_1 доТретьої криворізькоїдержавної нотаріальноїконтори прооскарження постановинотаріуса за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Дзержинськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від29вересня 2023року (суддя Літвіненко Н.А.),

в с т а н о в и в:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської області з позовом до Третьої криворізької державної нотаріальної контори про оскарження постанови нотаріуса, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після смерті ОСОБА_2 , 1925 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Третій криворізькій державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа. 23 березня 2016 року позивач як спадкоємець за заповітом подав заяву до Третьої криворізької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Але єдиний син заповідачки ОСОБА_2 , біологічний батько позивача ОСОБА_1 , подав до суду позов про визнання заповіту №1639 недійсним. Отримавши рішення Дніпровського районного суду м. Києва № 755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року, яке 14 квітня 2021 року Київський апеляційний суд залишив без змін, як спадкоємець за заповітом, 21 квітня 2021 року позивач подав заяву до Третьої криворізької державної нотаріальна контори «про видачу позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом №1633 після смерті ОСОБА_2 , 1925 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ». В заяві позивач зазначив, що, керуючись частиною 4 статті 1254, статтею 225 ЦК України заповіт ОСОБА_2 за № 1639 суд визнав недійсним і саме тому попередній заповіт за № 1633 відновив свою чинність. 24 квітня 2021 року державний нотаріус Третьої криворізької державної нотаріальної контори Рикова Тетяна Валентинівна відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Позивач вважає, що, відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус не врахувала, що останній заповіт за №1639 було скасовано судом саме за статтею 225 ЦК України, тому згідно із частиною 4 статті 1254 ЦК України чинність попереднього заповіту №1633 відновлюється. Тому, позивач просив суд визнати незаконною та скасувати постанову нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори від 24 квітня 2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Наталією Михайлівною 03 вересня 2013 року, зареєстрований о 14 год. 20 хв. у спадковому реєстрі № 54959969, за реєстровим номером № 1633, який відновив свою чинність згідно статті 225, статті 1254 ЦК України та, у встановленому законом порядку, неоспорений після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Третьої криворізької державної нотаріальної контори про оскарження постанови нотаріуса відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що посмертна судово-психологічна експертиза розповсюджується на заповіт №1639. Позивач вважає, що суд посилався на обставини, які помилково вважав встановленими тоді, як ці обставини є тільки припущенням. Суд не дослідив матеріали справи у їх сукупності та проігнорував преюдиційний факт у рішенні у справі №755/10817/16-ц стосовно дійсності заповіту 1633, який відновив свою чинність. Вказаний заповіт неоскаржений, а тому є чинним. Зазначає, що відповідач, зловживаючи своїм службовим становищем, ввела суд в оману, вірогідно вступила у зговір з шахраями та таємно видала свідоцтво про право на спадщину 17 червня 2022 року. Вказує, що суд неправомірно проігнорував доводи позивача, також суд не надав належної оцінки неправомірним діям відповідача. Крім того, судом першої інстанції не перевірено законності підстав нотаріуса для відмови, чим порушив конституційні права позивача на справедливий суд.

У відзиві на апеляційну скаргу Державний нотаріус Третьої криворізької державної нотаріальної контори Рикова Т.В. просила суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач Державний нотаріус Третьої криворізької державної нотаріальної контори у судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку повідомлення. Надала апеляційному суду заяву, згідно якої просила справу розглянути за її відсутності.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до заповіту від 03 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Наталією Михайлівною 03 вересня 2013 року, за реєстровим номером № 1633, ОСОБА_2 заповіла належну їй на праві приватної власності квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

Постановою державного нотаріусу Третьої криворізької державної нотаріальної контори від 24 квітня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Наталією Михайлівною 03 вересня 2013 року, за реєстровим номером № 1633, після смерті ОСОБА_2 , 1925 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року, заповіт посвідчений Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим номером №1639, визнано недійсним. Постановою Київського апеляційного суду справа №755/10817/16-ц провадження №22-ц/824/761/2021 від 14 квітня 2021 року, рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року про визнання вищевказаного заповіту недійсним - залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду справа №755/10817/16-ц провадження №22-ц/824/761/2021 від 14 квітня 2021 року залишено без змін (а.с 123-137).

17 червня 2022 року Державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т.В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 140).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року у справі № 755/10817/16-ц, яке ґрунтується на відповідній експертизі, вбачається, що ОСОБА_2 неспроможна була усвідомлювати значення своїх дій та можливість керувати ними станом на конкретний день, саме 03 вересня 2013 року, а не на конкретну годину цього дня, а отже ОСОБА_2 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керуватися ними 03 вересня 2013 року, тобто і під час складання заповіту за реєстровим номером № 1633.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За змістом пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 2, 4 - 5, 12 - 13, 19 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені встатті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 50 Закону № 3425-XII «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Колегія суддів зазначає, що законодавець передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріальних актів до суду (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»). У такому разі позовні вимоги можуть бути пред`явлені безпосередньо до нотаріуса.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №438/610/14-ц зазначено, що закріплене у статті 50 Закону України«Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.

У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - сторін нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (справа «Воловік проти України», заява № 15123/03, від 06 грудня 2007 року).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно із частиною 4 статті 1254 ЦК України якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Тлумачення вказаної норми свідчить, що частина 4 статті 1254 ЦК України стосується тільки тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі статті 225 ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними) чи статті 231 ЦК України (заповіт вчинено під впливом насильства), дія попереднього заповіту відновлюється.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Судом встановлено, що постановою державного нотаріусу Третьої криворізької державної нотаріальної контори від 24 квітня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М. 03 вересня 2013 року, за реєстровим номером № 1633, після смерті ОСОБА_2 , 1925 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В постанові державного нотаріуса від 24 квітня 2021 року зазначено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя залишила три заповіти, два останні посвідчені Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області 03 вересня 2013 року, один заповіт був посвідчений о 14 годині 20 хвилин за реєстровим номером №1633, згідно якого належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заповідала ОСОБА_1 , інший заповіт був посвідчений в той же день о 16 годині 05 хвилин за реєстровим номером №1639, згідно якого належну їй вищевказану квартиру, вона заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , в рівних частках кожному. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року було скасовано заповіт від 03 вересня 2013 року за реєстровим номером №1639 з підстав того, що ОСОБА_2 за своїм психічним станом 03 вересня 2013 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тому керуючись частиною 4 статті 1254 ЦК України нотаріус вважав, що новий заповіт скасовує попередній заповіт і не відновлює заповіт.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року, заповіт посвідчений Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим номером №1639 визнано недійсним. Постановою Київського апеляційного суду справа №755/10817/16-ц провадження №22-ц/824/761/2021 від 14 квітня 2021 року, рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року про визнання вищевказаного заповіту недійсним - залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду справа №755/10817/16-ц провадження №22-ц/824/761/2021 від 14 квітня 2021 року залишено без змін.

Нотаріальні дії повинні вчинятись відповідно до встановлених для нотаріуса або посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, компетенцією і порядком їх вчинення.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок), при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.

Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 ЦК України (підпункт 5.2 пункту 5 глави 10 розділу ІІ Порядку).

Згідно із частиною 3 статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Судом першої інстанції не враховано, що недійсний заповіт не впливає на попередній заповіт та не може його відновлювати чи скасовувати в даному випадку з підстав статті 225 ЦК України. Тому доводи апеляційної скарги, що наступний недійсний заповіт не скасовує попередній, є обґрунтованими.

Апеляційний суд констатує, що постанова нотаріуса не є явно необґрунтованою, однак, враховуючи встановлені вище обставини справи та те, що державний нотаріус Третьої криворізькоїдержавної нотаріальноїконтори РиковаТ.В. помилково відмовила у вчиненні нотаріальної дії, не звернувши увагу на положення частини 4 статті 1254 ЦК України, без урахування статті 225 ЦК України, які стосуються недійсності заповіту, слід дійти висновку, що постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії є незаконною, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання її незаконною та скасування.

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та не визначився із характером спірних правовідносин що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим рішення Дзержинського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 29вересня 2023року підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Також, відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 992,10 грн, а за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1488,60 грн, тому з державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, пов`язаний з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанції, в розмірі 2481,00 гривень.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дзержинського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 29вересня 2023року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Третьої криворізької державної нотаріальної контори про оскарження постанови нотаріуса задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори Рикової Тетяни Валентинівни від 24 квітня 2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Наталією Михайлівною 03 вересня 2013 року, за реєстровим номером № 1633.

Стягнути з державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори Рикової Тетяни Валентинівни, ЄДРПОУ 05411955, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір, пов`язаний з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, в розмірі за 2481,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текстпостанови складено06березня 2024 року.

Судді І.В. Кішкіна

О.В. Агєєв

О.І. Корчиста