Рішення

від 04.03.2024 по справі 628/5094/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 628/5094/21

№ 2/183/535/24

04 березня 2024 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Куп`янська державна нотаріальна контора Харківської області, про усунення від права на спадкування обов`язкової частки у спадщині,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 у якому просив усунути відповідачку від права на спадкування обов`язкової частки у спадщині за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що його батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача. Після смерті матері позивача відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . На день смерті мати позивача була зареєстрована за адресою спадкового будинку, однак більше ніж 5 років проживала разом з позивачем. В силу похилого віку та хворобливого стану матір потребувала сторонньої допомоги. За життя матір склала заповіт, яким усе своє майно залишила сину. Позивач у встановлений строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки після смерті ОСОБА_3 також подала заяву про прийняття спадщини її донька ОСОБА_2 , яка на день смерті матері мала інвалідність третьої групи та має право на обов`язкову частку у спадщині. Позивач вважає, що відповідачка має бути усунута від права на спадщину, оскільки за життя матері вчиняла проти неї протиправні дії, позбавила її житла та фактично права власності, ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, яка перебувала у безпорадному стані через тяжку хворобу та потребувала матеріальної допомоги та підтримки з боку відповідача. Про протиправні дії відповідачки, на думку позивача, свідчать рішення у спорах між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору; про виділ в натурі часток в житловому будинку та господарських будівлях; про поділ земельної ділянки; про встановлення довічного земельного сервітуту. Позивач вказує, що покійна мати змушена була вирішувати конфлікти з донькою тільки у судовому порядку, діями відповідачки спричинялися моральні страждання матері. Також позивач стверджує, що його мати страждала на онкологію, повністю втратила зір, не могла ходити, у зв`язку з чим потребувала сторонньої допомоги постійно. Розмір витрат на лікування, одяг, харчування перевищував розмір пенсії матері. Всі умови для проживання, а також догляд і утримання матері забезпечував тільки позивач. Позивач разом з матір`ю повідомляв відповідачу про потребу матері у матеріальній, фізичній допомозі матері, а відповідачка умисно ухилялася від їх надання. Тому позивач змушений звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у вищезазначеній справі з повідомленням (викликом) сторін (а.с.59).

23.03.2022 представник відповідачки - адвокат Курило М.І. подав заяву у якій просив у позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що рішенням суду від 12.09.2013 у справі №628/2756/13-ц визнано недійсним п.12 спадкового договору №7977 та розірвано спадковий договір із реєстровим №7977, проте спадковий договір з таким номером між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не укладався. Натомість між цими особами укладалися спадкові договори за реєстровими номером 7927 та 2729. Через зазначені розбіжності представник відповідачки вважав, що не може надати відзив на позовну заяву та просить відмовити у позові (а.с.78-80).

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Куп`янського міськрайонного суду Харківської області на Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Згідно штампу вхідної кореспонденції зазначена справа надійшла до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 08.06.2023, проте у матеріалах справи наявна довідка про те, що справа надійшла для розгляду з Куп`янського міськрайонного суду Харківської області відповідно до акту приймання-передачі справ від 04.04.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 червня 2023 року для розгляду даної справи визначено суддю Оладенко О.С.

Ухвалою судді від 12.06.2023 справу прийнято до провадження суддею Оладенко О.С., призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.11.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження, задоволено клопотання позивача про виклик свідків, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Просив позов задовольнити. Вказав, що він особисто займався доглядом та утриманням матері. Відповідаючи на питання головуючого пояснив, що він та його матір не зверталися до відповідачки з проханням про забезпечення лікуванням, доглядом або надання матеріальної допомоги матері.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки згідно довідки АТ «Укрпошта» відділення поштового зв`язку за місцем проживання відповідачки не працює (а.с.163).

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка була рідною матір`ю позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, копією свідоцтва про народження (а.с.10,16)

Зі змісту рішень у справах №628/2756/13-ц, № 628/4397/14-ц, № 628/1552/15-ц, № 628/2855/17, вбачається, що між ОСОБА_3 та її донькою ОСОБА_2 існували судові процеси з приводу права власності та користування житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, а також земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Також у вищенаведених справах судами було встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 була рідною донькою ОСОБА_3 (а.с.22-46).

У лікарському свідоцтві про смерть причиною смерті ОСОБА_3 зазначено: атеросклеротичний кардіосклероз; місцем смерті зазначена адреса: АДРЕСА_1 , що є адресою місця проживання позивача ОСОБА_1 (а.с.17).

Після смерті ОСОБА_3 08.12.2020 Куп`янською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №466/2020 на підставі заяви доньки померлої ОСОБА_2 . У спадковій справі наявне пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , видане 20.11.2019, термін дії: довічно, вид пенсії: по інвалідності третьої групи, загальне захворювання (а.с.138).

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, за яким на випадок своєї смерті усе своє майно, де б воно не знаходилося, і з чого б не складалося, заповідала своєму сину ОСОБА_1 . Цей заповіт посвідчено 21 жовтня 2013 року державним нотаріусом Куп`янської нотаріальної контори Харківської області за місцем проживання спадкодавця: АДРЕСА_1 (а.с.131-158).

З копії спадкової справи вбачається, що 25.05.2021 приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Бугайовою Л.Я. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини. Актом приватного нотаріуса Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Бугайової Л.Я. спадкову справу передано до Куп`янської державної нотаріальної контори.

Постановою нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Харківської області від 06.07.2021 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно. У постанові зазначено, що із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом та ОСОБА_2 в порядку ст.1241 ЦК України на обов`язкову частку у спадщині, яка на день смерті матері мала інвалідність третьої групи, у зв`язку з тим, що між спадкоємцями існує спір про право, так як ОСОБА_1 просив видати свідоцтво про право на спадщину на всю частку житлового будинку, що належала ОСОБА_3 без урахування обов`язкової частки ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 заявив про намір звернутись до суду з позовом про усунення ОСОБА_2 від спадкування обов`язкової частки у спадщині. Крім того нотаріус зазначив, що спадкодавиця мала лише право користування земельною ділянкою, на якій розташований спадковий будинок (а.с.19,20)

У судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_5 , яка є дружиною позивача. Свідок пояснила, що у 2013 році помер батько позивача, чоловік ОСОБА_3 , після чого, з 01 червня 2013 року мати позивача та відповідачки почала проживати у них. Між ОСОБА_3 та її донькою ОСОБА_2 виникла сварка через гроші. Їй відомо, що донька вигнала матір з хати, оскільки ОСОБА_3 не могла повернутися додому через незадовільні умови проживання. Після цього ОСОБА_3 з ОСОБА_2 судилися 8 років. Рішенням суду бабусі присуджено 1/2 частину житлового будинку. Відповідачка ОСОБА_2 не доглядала свою матір, не забезпечувала матеріально. Останні два місяці ОСОБА_3 була лежачою. Відповідаючи на питання суду свідок повідомила, що ні вона з чоловіком, ні сама ОСОБА_3 не зверталися до ОСОБА_2 з проханням про забезпечення ОСОБА_3 доглядом та утриманням.

Від допиту свідків, зазначених у поданій письмовій заяві (а.с.8) позивач у судовому засіданні відмовився.

До правовідносин, що виникли між сторонами підлягають застосуванню такі норми права.

Статтями 202, 203 СК України встановлено обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.

Згідно з ч. 3, 5 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи. При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку на спадкування.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15-ц, від 4 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.

Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Так, на підтвердження позовних вимог позивачем надано квитанції про оплату послуг газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , у яких платником зазначена ОСОБА_3 (а.с.49-50).

Також позивачем надано документ про оформлення броні для майбутнього поховання ОСОБА_3 ; квитанцію про сплату ОСОБА_6 коштів у сумі 500 грн. (а.с.51), товарний чек про придбання предметів, необхідних для поховання.

За клопотанням позивача судом витребувано відомості про доходи відповідачки за період з 01.05.2013 по 02.12.2020. На виконання ухвали суду надано відповідні відомості, з яких вбачається, що до кінця 2017 року ОСОБА_2 отримувала заробітну плату в АТ «Харківгаз».

Поряд із цим, інформація, що міститься в письмових доказах жодним чином не доводить факту ухилення відповідача від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідачки за матеріальною допомогою для забезпечення потреб спадкодавця, а відповідач свідомо ухилявся від надання такої допомоги.

Більш того, у судовому засіданні як сам позивач, так і свідок ОСОБА_5 зазначили, що ні вони, ні ОСОБА_3 не зверталися до ОСОБА_2 з метою надання допомоги у забезпеченні потреб спадкодавця.

Оцінюючи вказані у позовній заяві доводи позивача про те, що його матір потребувала матеріальної допомоги з боку відповідачки, а відповідач умисно ухилялася від її надання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У той же час позивачем не надано суду жодного письмового доказу про стан здоров`я ОСОБА_3 чи інших доказів, які б свідчили або про безпорадний стан спадкодавця, або про потребу в утриманні з боку відповідачки, так і ухилення останньої від її надання.

Вирішення цієї цивільної справи та ухвалення у ній відповідного законного й обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Усі ці складові могли бути з`ясовані лише у процесі доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено існування обставин, які у відповідності до ч.ч.3,5 ст.1224 ЦК України є підставою для усунення від права на спадкування. Сам по собі факт неприязних стосунків між спадкодавцем та відповідачкою, про який свідчать досліджені судом рішення у справах №628/2756/13-ц, № 628/4397/14-ц, № 628/1552/15-ц, № 628/2855/17, не є підставою для усунення від права на спадкування.

Так, позивачем не надані суду належні та допустимі докази того, що ОСОБА_3 потребувала допомоги за умови її догляду позивачем, та ОСОБА_2 була обізнана, що її матір, не дивлячись на догляд, наданий позивачем, все одно потребує саме її допомоги, і навмисно ухилялася від надання спадкодавцеві допомоги.

Внаслідок викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та в задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову було відмовлено, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

третя особа - Куп`янська державна нотаріальна контора Харківської області, код ЄДРПОУ 02893522, адреса : Харківська область, м.Куп`янськ, пров.Куп`янський,4.

Повне судове рішення складено і підписано 04 березня 2024 року .

Суддя Оладенко О.С.