Рішення

від 01.03.2024 по справі 332/3686/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 332/3686/23 2/335/286/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Радченко А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Воскресенської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2023 ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Біленка О.В. звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.03.2007 року батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Поряд із цим, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають ще одну дитину- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.09.2011 року.

Згідно рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 27.12.2018 року, шлюб зареєстрований 01.03.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_4 було залишено дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , від 17.09.2021 року № 1866, вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім зазначеного, з довідки № 31 від 02.02.2023 року виданої виконкомом Воскресенської сільської ради Пологівського району Запорізької області про те, що ОСОБА_1 , 19.05.1981 зареєстрований зa адресою: АДРЕСА_1 та має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей, самостійно займається їх вихованням, а саме: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою батька, відтак, проживають разом із батьком.

Як зазначає позивач, у зв`язку з окупацією Пологівського району Запорізької області, він був вимушений виїхати з окупованої території та прибув до міста Запоріжжя разом із двома доньками.

Крім того, відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості у їх подальшій долі, не цікавиться успіхами доньок, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування доньок, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними належних умов для виховання та розвитку доньок. загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює належних умов для виховання та розвитку доньок.

Відтак, всі питання щодо виховання дітей вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Разом з цим, неповнолітня донька ОСОБА_3 має складні захворювання, витрати за лікування яких несе позивач.

Отже вважає, що вищезазначені ним обставини у відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

20.09.2023 на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла вищезазначена цивільна справа за територіальною підсудністю відповідно до Розпорядження Верховного суду від 14.09.2022 за № 49/0/9-22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2023 визначено головуючого суддю Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Рибалко Н.І.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання, учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 07.11.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11.12.2023 року та задоволено клопотання позивача про виклик свідка.

Ухвалою суду від 11.12.2023 клопотання представника позивача задоволено та витребувано у Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району висновок щодо розв`язання спору та доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.02.2024 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було замінено неналежну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району на належну - Орган опіки та піклування Воскресенської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області. Крім того, вказаною ухвалою було витребувано у органу опіки та піклування Воскресенської сільської військової адміністрації, письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

01.03.2023 на адресу суду надійшов висновок Органу опіки та піклування Воскресенської сільської військової адміністрації, комісії з питань захисту прав дитини щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача адвоката - Ковтун В.І. звернувся з заявою про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують.

Згідно з відповіддю № 137925 від 04.07.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру, яка мається в матеріалах цивільної справи, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що є тимчасово окупованою територією.

Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 14.09.2022 №49/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області» підсудність справ Пологівського районного суду Запорізької області визначено за Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки в судове засідання відповідач не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, в заяві від 01.03.2024 просив суд справу розглядати за відсутності представника органу опіки та піклування, рішення просить прийняти з урахуванням прав та інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явився, не повідомив про причини неявки, не подав відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 27.12.2018 року (з ЄДРСР) у справі №324/2046/18, яке набрало законної сили 29.01.2019 року, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого Виконкомом Пологівської сільської ради Пологівського району Запорізької області від 20.03.2007 батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Крім того, згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Пологівської сільської ради Пологівського району Запорізької області від 05.09.2011 батьками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

З акту обстеження умов проживання від 12.10.2023 вбачається, що спеціалістами відділу був здійснений вихід за місцем проживання дітей за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було з`ясовано, що у дітей є спальні місця, є продукти харчування, приготовані страви, стан помешкання задовільний.

Разом з цим, згідно з актом обстеження умов проживання від 24.10.2023 спеціалістами відділу був здійснений вихід за місцем перебування дітей, за адресою їх бабусі: АДРЕСА_3 , в ході якого було з`ясовано, що у дітей є спальні місця, одяг, речі, продукти харчування, санітарний стан помешкання задовільний, речі впорядковані.

Позивач під час розгляду цивільної справи зазначав, що 11.03.2022 виїхав з Пологівського району як військовослужбовець. Водночас, діти виїхали разом із бабусею, оскільки відповідач залишилась на окупованій території та на зараз місце її перебування не відоме. В подальшому, був звільнений з військової служби за сімейними обставинами. З 2016 року не проживає з ОСОБА_2 , крім того шлюб був розірваний 2018 року. Пояснив, що вихованням дітей цілком займається лише він, в свою чергу, відповідач у справі не виконує своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітніх дітей, не приділяє їм уваги, не піклується ані про матеріальний стан забезпечення дітей, ані про їх здоров`я, виховання, духовний розвиток.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст. 152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною другою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з довідками Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району № 2326-5002634279 від 10.03.2023, № 2326-5002638151, № 2326-5002638259 від 13.02.2023, ОСОБА_1 та його доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є внутрішньо переміщеними особами та проживають разом за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 876, виданої КНП «ОМЦРЛ» Запорізької обласної ради, ОСОБА_3 має захворювання. Водночас, ці обставини підтверджуються копією картки № НОМЕР_4 , виписками з педіатричного відділення, лабораторною випискою та направленням на патологічне дослідження.

Відповідно до ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Питання щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Воскресенської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області.

За підсумками засідання, враховуючи наявні документи по справі, комісія дійшла висновку про наявність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний висновок від 30.01.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пленум Верховного Суду України у абзаці другому п. 16 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3 роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У п. 15 цієї ж Постанови роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, (далі - Конвенція) держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінки.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов`язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає, що дійсно ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_5 про що свідчить той факт, що тривалий час відповідач не бачила дітей, не спілкується, добровільно не надає будь-якої допомоги на їх утримання, не проявляє інтересу до життя, здоров`я та розвитку, про що зазначив позивач у своєму позові та безпосередньо у судовому засіданні, та це не спростовано відповідачем. У діях відповідача проявляється саме винна та пасивна поведінка по відношенню до дітей, відповідач не вживає будь-яких дій щодо забезпечення та виховання доньок.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст. ст. 12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач байдужливо ставиться до дітей, на які позивач посилається, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

В судовому засіданні не встановлені об`єктивні перешкоди для відповідача у належному вихованні дітей, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками. Емоційний зв`язок між відповідачем та дітьми фактично відсутній, відповідач тривалий час не виявляє до них батьківського піклування, їх не відвідує, долею доньок не цікавиться, ні в телефонному режимі, ні в інших формах спілкування.

Крім цього, обставини викладені позивачем при зверненні до суду із позовом підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка зазначила, що є пенсіонеркою. Пояснила, що відповідач у справі ОСОБА_2 дійсно не виконує батьківських обов`язків з 2018 року. Водночас, коли проживала з дітьми залишала їх самих, оскільки почала вести розгульний спосіб життя. У зв`язку з окупацією позивач був вимушений з доньками виїхати до міста Запоріжжя, проте відповідач не погодилась виїхати з ними. Також, відповідач будь-якого інтересу до дітей не проявляє, не бере участі у їх вихованні, долею доньок не цікавиться, вихованням дітей займається виключно позивач.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв`язку з чим, з метою захисту прав та інтересів дітей, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам по справі, що відповідно до положень ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору що документально підтверджені у розмірі 1 073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Воскресенської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копію заочного рішення не пізніше двох днів з дня його складання надіслати відповідачеві рекомендованим листом із повідомленням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення складено в повному обсязі 05 березня 2024 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Воскресенської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 04354019, адреса: Запорізька область, Пологівський район, с. Воскресенка, вул. Центральна, 312.

Суддя: Н.І. Рибалко