Ухвала

від 05.03.2024 по справі 523/14221/16-ц

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/14221/16-ц

Провадження №6/523/243/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Дяченко В.Г., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

До Суворовського районного суду м. Одеси 01.03.2024 року надійшла заява ОСОБА_1 ,вінтересахякої діє ОСОБА_2 ,в якійзаявник просилавизнати виконавчийлист,виданий Суворовськимрайонним судомм.Одеси 15серпня 2023року усправі №523/14221/16-цпро стягненняз ОСОБА_1 549874,00грн.таким,що непідлягає виконанню.

Суддя, дослідивши заяву, матеріали додані до заяви, прийшов до наступного.

Згідно зі статтею 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частиною третьою статті 13ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тобто цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Так, згідно положень ч. 1ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

При цьому наведений у частині другій статті 44ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Так, 28 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява ОСОБА_1 ,в інтересахякої діє ОСОБА_2 , в якій заявник просила визнати виконавчий лист, виданий Суворовським районним судом м. Одеси 15 серпня 2023 року у справі №523/14221/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 549874,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.

01 березня 2024 року суддею відкрито провадження за заявою та призначено розгляд останньої.

Того ж дня, 01.03.2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 ,в інтересахякої діє ОСОБА_2 , в якій заявник просила визнати виконавчий лист, виданий Суворовським районним судом м. Одеси 15 серпня 2023 року у справі №523/14221/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 549874,00 грн. таким, що не підлягає виконанню. Підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню зазначені у вказані заяві та у заяві поданій 28.02.2024 року- аналогічні.

Протоколом передачісудової справи раніше визначеному складу суду від 04.03.2024 року, заяву передано судді Дяченко В.Г.

Дані заяви підписані та подані особисто представником заявника, що виключає її необізнаність про наявність в провадженні суду аналогічних заяв.

Суд зазначає, що ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч. 3ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

ЄСПЛ визнає неприйнятними заяви, на підставі зловживання правом, якщо вони позбавлені серйозних підстав та є явно сутяжними, тобто повторюють зміст тих скарг, щодо яких судом раніше було прийнято рішення про їх неприйнятність. Зокрема, у справі «Філіс проти Греції» (рішення від 17.10.1996) Комісія встановила, що заявник уже неодноразово подавав скарги щодо аналогічних або пов`язаних одне з одним питань та відмітила, що такі дії є умисними, так як в багатьох випадках заявник був докладно проінформований особисто про дію Конвенції. Комісія стверджує, що вирішення низки необґрунтованих і сутяжних заяв обумовлюють непотрібну роботу, яка є несумісною з реальними функціями Суду та заважає їх здійсненню, а тому вказані вище дії заявника є зловживанням правом.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що дії представника заявника щодо подання аналогічної заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав свідчить про очевидне зловживання представником заявником своїми процесуальними правами.

Згідно ч.ч. 3, 4ст.44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Тому приходжу до висновку про необхідність повернення заяви заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 ,в інтересахякої діє ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню, яка надійшла до суду 01.03.2024 року - повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя