Рішення

від 01.03.2024 по справі 227/733/23

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.03.2024 227/733/23

РІІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Притуляка С.А.

за участю секретаря судового засідання Коверченкової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільської міської ради Донецької області, співвідповідач - Добропільська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, про визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міського суду Донецької області з позовом до Добропільської міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 03.04.1998 року комісія з приватизації житлового фонду КСП «Добропільське» Добропільського району управління сільського господарства та продовольства своїм Розпорядженням №282 «Про передачу житлового будинку у приватну власність» передала його матері ОСОБА_2 для проживання житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У цей час позивач разом із мамою та татом проживав однією сім`єю за вказаною адресою. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , яка проживала за вищевказаною адресою з 25.11.1997 року до дня своєї смерті. Після смерті матері, позивачу стало відомо, що його мати не оформила право власності на цей будинок. Позивач вважав, що вказаний будинок належить його родині, оскільки з дитинства проживав там з батьками. З 09.09.2008 року позивач по теперішній час постійно проживає у вказаному будинку, з 25.02.2011 року з ним почала проживати його дружина, а пізніше їх діти. 21.08.2019 року виконком Світлівської сільської ради прийняв рішення №52 «Про закріплення будинку за родиною учасника антитерористичної операції», згідно якого вищевказаний будинок було закріплено за позивачем. 10.02.2023 року ТОВ «Добропільське БТІ» виготовило та видало позивачу технічний паспорт житлового будинку за вищевказаною адресою. На підставі викладеного, позивач вважає, оскільки він відкрито і безперервно володіє вказаним нерухомим майном більше 10 років, а органам місцевого самоврядування відомо про те, що він весь цей час проживає у спірному будинку, тому він має право на набуття права власності на цей будинок на підставі ст.344ЦК України за набувальною давністю.

Ухвалою Добропільського міського суду Донецької області від 03.04.2023 року відкрито спрощене позовне провадження по вказаній справі. Ухвалою суду від 20.06.2023 року залучено до участі якості співвідповідача Добропільську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Карамян Е.Ф. надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити. Представники відповідача та співвідповідача також надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

03.04.1998 року комісія з приватизації житлового фонду КСП «Добропільське» Добропільського району управління сільського господарства та продовольства своїм Розпорядженням №282 «Про передачу житлового будинку у приватну власність» передала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , у спільну власність ОСОБА_2 та її сім`ї чоловіку ОСОБА_1 та сину ОСОБА_1 . Доручено відділу приватизації цієї державної адміністрації оформити свідоцтво про право власності на житловий будинок у десятиденний строк. (а.с.13)

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09.11.2020 року. (а.с.18) ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала на території Світлівського старостинського округу Добропільської ОТГ за адресою: АДРЕСА_2 з 25.11.1997 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідною довідкою. (а.с.19)

Відповідно до довідки виконкому Добропільської міської ради Донецької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 09.09.2008 року по теперішній час. (а.с.20) Також за вказаною адресою зареєстрована та проживає родина ОСОБА_1 (а.с.22)

Рішенням №52 від 2108.2019 року виконкому Свілівської сільської ради Добропільського району Донецької області «Про закріплення будинку за родиною учасника антитерористичної операції» закріплено за ОСОБА_1 будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 утримувати житло в належному стані та дозволено в ньому зареєструватися. (а.с.21)

Крім того,до матеріалівсправи буладолучена довідка ТОВ «Добропільське БТІ» №629 від 08.11.2022 року, з якої вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 не зареєстроване. (а.с.37)

Судом встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 , ні за ким не зареєстровано, власник майна відсутній.

На підставі викладеного, позивач вважає, оскільки він відкрито і безперервно володіє вказаним нерухомим майном більше 10 років, а органам місцевого самоврядування відомо про те, що він весь цей час проживає у спірному будинку, тому він має право на набуття права власності на цей будинок на підставі ст.344ЦК України за набувальною давністю.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником вказаного майна.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

При цьому необхідно враховувати, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Позивачі, як незаконні володільці, протягом всього часу володіння майном повинні бути впевнені, що на це майно не претендують інші особи і вони отримали це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності слід виходити з того, що задоволення таких вимог можливе лише за наявності необхідних умов, а саме: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто, об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто, є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто, бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що він постійно, добросовісно користується спірною квартирою, тому має право на набуття права власності на цю квартиру на підставіст.344 ЦК України за набувальною давністю.

Спірна квартира була надана у спільну власність ОСОБА_2 та її сім`ї, в тому числі позивачеві, комісією з приватизації житлового фонду КСП «Добропільське» Добропільського району.

В той же час право власності на вказану квартиру матір`ю позивача за життя не було зареєстровано.

Суд зазначає, що зазначені обставини не дають підстав для визнання за позивачем права власності на цю квартиру на підставіст.344 ЦК України за набувальною давністю, оскільки позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позивач не має підстав для набуття права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

Разом з тим, до спірних правовідносин можуть бути застосовані норми чинного законодавства, які регулюють спадкові права позивача, що надає йому можливість їх реалізації.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду, не підлягає відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 344 ЦК України, ст. ст. 263-266 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Добропільської міської ради Донецької області, співвідповідач - Добропільська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, про визнання права власності на нерухоме майно, відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Притуляк

01.03.24