Постанова

від 13.02.2024 по справі 456/4219/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/4219/22 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н. М.

Провадження № 22-ц/811/2571/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Зеліско-Чемерис К.Р.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Козівської сільської ради Сколівського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликалася на те, що 14.01.2014 року зареєструвала шлюб з відповідачем, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 , однак, після народження дитини стосунки між ними погіршились, відповідач почав зловживати спиртними напоями, вчиняв сварки та навіть допускав застосування фізичного насильства по відношенню до неї та дитини.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.01.2018 року шлюб між ними розірвано і з того часу відповідач взагалі не приймав участі у вихованні та матеріальному утриманні дитини, свідомо ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, жодної допомоги дитині не надавав, життям дитини не цікавився.

Наголошує, що протягом усього часу дитина знаходилась на її повному забезпеченні та утриманні, вона створила дитині всі необхідні умови для здорового і повноцінного фізичного та духовного розвитку, досягнення успіхів у навчанні.

28.01.2022 року між нею та громадянином Литви - ОСОБА_6 укладено шлюб, її новий чоловік має чудові стосунки з дитиною, допомагає їй з вихованням та утриманням сина. На даний час вони з дитиною проживають у Німеччині, в громаді Штайнгайм-ам-Альбух.

Просить врахувати, що вона ніколи не чинила перешкод у спілкуванні та зустрічах відповідача із сином, а тому відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_2 , просить його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність нею обставин умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

Вважає, що такого висновку суд дійшов без повного з`ясування обставин справи, що, в свою чергу, призвело до порушення норм матеріального права.

Для позивачки є незрозумілим, чому суд не врахував тієї обставини, що за п`ять років відповідач не виявив жодного бажання хоча б поцікавитись, як почувається дитина, не допомагав дитині матеріально.

Наголошує, що відповідач проігнорував даний судовий процес щодо позбавлення його батьківських прав, участі в якому він не брав і жодних заперечень не заявляв.

Зазначає, що відповідач не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не створює умов для отримання нею освіти, що і свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

Враховуючи те, що батько не позбавлений батьківських прав, це, за твердженням позивача, створює чимало проблем для влаштування дитини у заклади освіти, медичного обліку, зміни місця реєстрації дитини, ускладнює влаштування побуту дитини, особливо за кордоном, де вона зараз перебуває.

Щодо висновку органу опіки та піклування, зазначає, що такий висновок не має для суду наперед встановленої сили та переваги над іншими доказами, крім того, сам по собі висновок не є для суду достатнім для прийняття рішення про позбавлення батьківських прав.

На думку позивачки, бездіяльність органу опіки та піклування шкодить інтересам дитини.

Вважає, що якщо інші докази по справі свідчать про доцільність позбавлення батьківських прав, встановлення місця проживання дитини з одним із батьків, таке рішення має бути прийнято в інтересах дітей без зазначеного доказу.

На переконання позивачки оскаржуване рішення не ґрунтується на засадах верховенства права та підлягає скасуванню.

В судове засідання апеляційного суду відповідач повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, шляхом надіслання судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця його проживання і заяви про зміну такого до суду не надходило, тому, в силу положень ст.131 ЦПК України, судова повістка вважається доставленою навіть у разі повернення поштового відправлення до суду з відміткою: «адресат відсутній», тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у його відсутності.

Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Статтею 150 Сімейного кодексу (далі - СК) України визначено, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватись про здоров`я та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, при цьому, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК).

Відповідно до статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Так, статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК).

Правові наслідки позбавлення батьківських прав визначені статтею 166 СК України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (п.п.15,16), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» в рішенні від 07.12.2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що навіть факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини (1989 року), ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.01.2018 року шлюб між сторонами розірвано.

Дитина проживає разом із матір`ю - позивачем ОСОБА_2 , яка з 13.08.2021 року зареєстрована в АДРЕСА_1 .

28.01.2022 року позивачка зареєструвала шлюб з громадянином Литовської Республіки ОСОБА_7 .

Орган опіки та піклування Козівської сільської ради Сколівського району Львівської області у своїх письмових поясненнях від 03.04.2023 року (вих. №422/01-19), адресованих суду першої інстанції, повідомив про неможливість складення висновку щодо вирішення даного спору, оскільки дитина разом із матір`ю вже тривалий час проживає за кордоном, а зареєстроване місце проживання дитини в Україні та батька ( АДРЕСА_2 ) територіально відноситься до Стирийської міської ради, тому, зважаючи на фізичну неможливість органу опіки та піклування Козівської сільської ради провести обстеження умов проживання дитини, його матері та батька і скласти відповідні акти, що є обов`язковим для проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини, а також неможливість забезпечити явку позивачки з дитиною на засідання комісії, орган опіки та піклування не має можливості надати рекомендації щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача в даній справі відносно його малолітнього сина - ОСОБА_4 .

Також необхідно зазначити, що поштові відправлення, адресовані судом першої інстанції відповідачу, повертались без вручення їх адресату, відомостей про інше місце проживання відповідача, окрім зареєстрованого, в позивача немає, що унеможливило з`ясувати відношення відповідача до заявленого позову, відтак, з урахуванням наведеного, а також у зв`язку із введенням на території України з 24.02.2022 року воєнного стану, в колегії суддів немає підстав для висновку про те, що відповідач не виявляв інтересу до даної справи.

Отже, за встановлених і наведених вище обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина, оскільки не підтверджено належними та достатніми доказами, що розлучення з батьком необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таким чином, суд правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення заявлених вимог, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 23 лютого 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич