Рішення

від 26.02.2024 по справі 154/4320/22

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

154/4320/22

2/154/47/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Володимир

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Кравчук А.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третіх осіб Чуба М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Володимирської міської ради Волинської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товартиства «Володимир-Володимирська аграрна компанія», Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика», Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька аграрна компанія», Володимирська районна державна адміністрація про скасування рішення органу місцевого самоврядування,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд із позовом до Володимирської міської ради Волинської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товартиства «Володимир-Володимирська аграрна компанія», Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика», Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька аграрна компанія», Володимирська районна державна адміністрація про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що рішенням Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 20.12.2019 №42/29 внесено зміни в договора оренди земельних ділянок.

Позивач вважає дане рішення незаконним, а тому просить його скасувати.

Ухвалою суду від 28.12.2022 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження. Призначено підготовче судове засідання на 13.02.2023.

Ухвалою суду від 05.07.2023 закрито підготовче судове засідання.

Представник Володимирської міської ради подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що оскаржуваним рішенням сільської ради було замінено сторону у вже укладених раніше договорах оренди земельних ділянок, шляхом укладення додаткових угод, з ПАТ «Володими-Волинська птахофабрика» на АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія». Вимога про скасування рішення є фактично оспорюванням цивільного речового права особи АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія». Позивач не має права володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, право оренди яких ним фактично оспорюється. Не доведено, ким і які особисті немайнові чи майнові права позивача порушені.

Представник третіх осіб - Акціонерного товартиства «Володимир-Володимирська аграрна компанія», Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика», Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька аграрна компанія» подав письмові пояснення в яких просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що виходячи з приписів законодавства, майно Товариства відокремлено від майна його акціонерів, тобто майно акціонерного товариства не є водночас майном кожного з його акціонерів чи акціонера окремо чи навпаки. А тому акціонерне товариство має право при веденні своєї господарської діяльності на власний розсуд розпоряджатися своїм майном у спосіб передбачений чинним законодавством.

Доводи позивача про викрадення в нього майна, як в акціонера акціонерного товариства не відповідає дійсності, на підставі того, що позивач не був власником, користувачем, будь-якого майна акціонерного товариства у тому числі майна щодо якого було винесено Рішення № 42/29. Доказів на підтвердження зворотнього від наведеного позивачем не надано.

Також доводи позивача про викрадення в нього права оренди на земельні ділянки, що зазначені в рішенні № 42/29, не відповідає дійсності, оскільки позивач такого права не мав та не наділений таким правом. Доказів на підтвердження зворотнього від наведеного позивачем не надано. Позивачем не доведено, які, чим саме та ким порушені його права.

Не доведено, що дійсно існують певні особисті немайнові чи майнові права, які могли бути порушені під час прийняття оспорюваного ним рішення № 42/29 та укладання додаткових угод про заміну сторони орендаря у договорах оренди.

Позивачем оскаржується правовий акт індивідуальної дії. Рішення № 42/29 стосується АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія» та ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика». Однак оскаржуване рішення № 42/29 вичерпало свою дію шляхом реального виконання в повному обсязі згідно його приписів.

Таким чином, не маючи будь-якого майна акціонерного товариства у тому числі майна щодо якого було винесено рішення № 42/29 та не маючи права на оренду земельних ділянок, щодо яких прийняте рішення № 42/29, позивач не є належним позивачем у даній справі, а обраний ним спосіб захисту є неналежним.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник Володимирської міської ради Штик О.В. просив відмовити у задоволенні позову, оскільки оскаржуване рішення є законним та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товартиства «Володимир-Володимирська аграрна компанія», Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика», Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька аграрна компанія» просив відмовити у задоволенні позову, оскільки рішення є законним і не порушує законних прав та інтересів позивача. Надав пояснення аналогічні тим, що викладені у письмових поясненнях.

Представник Володимирської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третіх осіб, оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Позивач оскаржує правовий акт органу місцевого самоврядування, зокрема рішення Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 20 грудня 2019 року № 42/29 «Про внесення змін в договорах оренди земельних ділянок».

Із змісту даного рішення встановлено, що Зарічанською сільською радою вирішено внести зміни в договори оренди земельних ділянок, згідно з додатку №1 замінити в договорі оренди сторони: «Орендодавець» з Володимир-Волинська районна державна адміністрація або головне управління Держгеокадастру у Волинській області на Зарічанська сільська рада Володимир-Волинського району Волинської області; «Орендар» з Публічне акціонерне товариство «Володимир-Волинська птахофабрика» на Акціонерне товариство «Володимир-Волинська аграрна компанія».

Визначено, що права та обов`язки орендаря за договором оренди новий орендар набуває у повному обсязі з моменту державної реєстрації права оренди згідно з додаткових угод про заміну сторони в договорі.

Надано право сільському голові укласти додаткову угоду про заміну сторони в договорах оренди земельних ділянок на затверджених умовах.

Акціонерному товариству «Володимир-Волинська аграрна компанія» здійснити державну реєстрацію права оренди у встановленому законом порядку.

Таким чином, даним рішенням було вирішено внести зміни щодо сторін в укладених раніше договорах оренди земельних ділянок, в яких позивач не є стороною договору.

Підставою розгляду цього питання Зарічанською сільською радою і винесення даного рішення було клопотання Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика» та Акціонерного товариства «Володимир-Волинська аграрна компанія» про внесення змін в договора оренди земельних ділянок.

На виконання даного рішення Зарічанським сільським головою 27.12.2019 було укладено додаткові угоди про заміну сторони в договорі оренди земельних ділянок, згідно з додатку №1. Інші умови договорів залишились незмінними.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Тобто, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16(пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Позивач оскаржує рішення Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 20 грудня 2019 року № 42/29 «Про внесення змін в договорах оренди земельних ділянок», яким було замінено сторону у вже укладених раніше договорах оренди ряду земельних ділянок.

Даним рішенням було замінено сторону у договорах оренди ряду земельних ділянок, шляхом укладення додаткових угод, з ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» на АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія».

Заявляючи вимогу про скасування рішення Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 20 грудня 2019 року № 42/29 «Про внесення змін в договорах оренди земельних ділянок», позивач фактично оспорює цивільне речове права особи (право користування земельною ділянкою), що виникло в результаті та після реалізації вищезгаданого рішення у АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія».

Відповідно до ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення його особистих немайнових та майнових прав, свобод чи законних інтересів.

Також позивач не довід наявність у нього права володіння, користування чи розпорядження земельними ділянками, котрі передані в оренду і право оренди яких ним фактично оспорюється.

Не доведено, які саме особисті немайнові чи майнові права були порушенні Зарічанською сільською радою під час прийняття оспорюваного ним рішення та укладення додаткових угод про заміну сторони орендаря у договорах оренди.

Не доведенено, які саме права позивач обмежений або позбавлений здійснити, реалізувати внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, суд бере до уваги, що майно Товариства відокремлено від майна його акціонерів, тобто майно акціонерного товариства не є водночас майном кожного з його акціонерів чи акціонера окремо чи навпаки. А тому акціонерне товариство має право при веденні своєї господарської діяльності на власний розсуд розпоряджатися своїм майном у спосіб передбачений чинним законодавством.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався в суд із позовом до Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика», Володимир-Волинської районної державної адміністрації, Зарічанської сільської ради із вимогою про включення його до списку осіб для видачі сертифікату на право на земельну частку (пай), визнання права на земельну частку (пай), зобов`язання видати сертифікат на право на земельну частку та виділити земельну ділянку в натурі.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02.09.2020 (справа 154/1332/20,провадження 2/154/446/20),котре набралозаконної сили26.11.2020року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову з тих підстав, що ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», правонаступником якого є ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», не отримувала у колективну власність землю, не отримувала Державний акт на право колективної власності на землю, внаслідок чого і не здійснювало процедуру паювання земель, а тому вимоги позивача про зобов`язання включити його у списки осіб для видачі сертифікату на право на земельну частку (пай), зобов`язати Володимир-Волинську РДА видати сертифікат на право на земельну частку та Зарічанську сільську раду виділити земельну ділянку є безпідставними.

Позивач не довів, що він був власником, користувачем, будь-якого майна акціонерного товариства, в тому числі майна щодо якого було винесено рішення № 42/29.

Таким чином, ОСОБА_1 не є належним позивачем у даній справі, а обраний ним спосіб захисту є неналежним.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність у позивача права на звернення до суду є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Не підлягає судовому захисту також і похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи, оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього.

Встановивши те, що правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відсутній факт порушення рішенням Зарічанської сільської ради цивільних прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки суб`єктивне право позивача не зазнало протиправного впливу, внаслідок якого воно зменшилось або зникло, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12,81,89, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Володимирської міської ради Волинської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товартиства «Володимир-Володимирська аграрна компанія», Приватного акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика», Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька аграрна компанія», Володимирська районна державна адміністрація про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07.03.2024.

Головуючий:/підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя А.А. Каліщук