Рішення

від 06.03.2024 по справі 295/14387/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/14387/23

Категорія 75

2/295/600/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Вершняк В.М.

розглянувши в відкритомусудовому засіданніцивільну справуза позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період з 01.01.2023 року по 08.09.2023 року, яка без врахування податків та зборів становить 55454, 28 грн; компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 8807, 24 грн без урахування податків та зборів; вихідну допомогу в розмірі 25047, 08 грн без урахування податків та зборів; середній заробіток за весь час затримки по день ухвалення рішення та судові витрати.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 22.11.2023 відкрито провадження у справі.

Відповідач не скористався наданим йому правом, відзиву на позовну заяву не подав.

Представник позивача в судовому засіданні за її участі підтримала клопотання в частині закриття провадження у справі відносно вимог про стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати за період з 01.01.2023 року по 08.09.2023 року, компенсації за невикористаної щорічної відпустки, вихідної допомоги. Просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 45257,31 грн.

Представник відповідача за участі в судовому засіданні не заперечував щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 45257,31 грн. В подальшому подав заяву про розгляд справи без його участі.

Вислухавши учасників судового розгляду( за їх участі в судовому засіданні), дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Судом встановлено, що з 27.06.1994 по 08.09.2023 позивач працювала на ДП"Житомирський лікеро-горілчаний завод", що підтверджується змістом трудової книжки та довідкою відповідача від 13.09.2023 року( а.с. 9-11).

Наказом від 06.09.2023 року ОСОБА_2 з 08.09.2023 звільнено за власним бажанням, на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а самев зв"язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Відповідач повний розрахунок при звільненні з ОСОБА_2 провів лише 22.01.2024 ( а.с.79).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи відповідачем сплачено в повному обсязі заборгованість іззаробітної платиза періодз 01.01.2023року по08.09.2023року, компенсаціюза невикористанущорічну відпустку,вихідну допомогу(а.с.64-69,79). Таким чином, на день розгляду справи у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем згідно заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 01.01.2023 року по 08.09.2023 року, компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги, тобто відсутній предмет даного спору.

Враховуючи наведені обставини, клопотання представника позивача про закритття провадження у справі, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі за відсутністю предмету даного спору в частині вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати за період з 01.01.2023 року по 08.09.2023 року, компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги.

У відповідності до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідач повний розрахунок при звільненні з ОСОБА_2 провів лише 22.01.2024 ( а.с.79).

Тож порушення прав позивача щодо повного своєчасного розрахунку при звільненні мало місце з 09.09.2023(наступний день після звільнення) по 22.01.2024 (по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Представник відповідача не запересував щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 09.09.2023(наступний день після звільнення) по 22.01.2024 (по день фактичного розрахунку в розмірі 45257,31 грн.

Суд погоджується з тим, що факт затримки розрахунку відповідача з позивачем при звільненні мав місце та вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за цей час є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до ч. 3 стаття 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови від 12.06.2009 р. № 2 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при подачі позову була звільнена від сплати судового збору, а відповідачем було добровільно виплачено заборгованість із заробітної плати за період з 01.01.2023 року по 08.09.2023 року, компенсацію за невикористану щорічну відпустку, вихідну допомогу. Таким чином відповідач добровільно сплатив борг перед позивачем вже після пред`явлення позову, що не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає, що відповідно до висновку, який зробив Верхньої палати Верховного Суду в своїй постанові справа № 755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19 від 19.02.2020р. до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).

Як вбачається з матеріалів справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача, становить 7000,00 грн., з яких: підготовка та подання позовної заяви 4000,00 грн. та участь в одному судовому засіданні - 1000,00 грн.

В підтвердження вказаних витрат представником позивача надано: попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, копію договору про надання правової допомоги від 18.10.2023, платіжну інструкцію про сплатй 4000,00 грн, копії актів наданих послуг від 24.01.2024, 20.02.2024, 04.03.2024 на 1000,00 грн. кожний , всього на загальну суму 7000,00грн. (а.с.21-27, 122-127).

Суд враховує складність даної справи, а також надання адвокатом послуг. Тому задоволенню підлягають понесені позивачем витрати на правову допомогу на суму 7000,00 грн., що є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 116,117 КЗпП України, ст.ст. 13, 81, 133, 137, 141, 142, 197, 198, 200, 255, 256, 258, 260, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадженняу справі ОСОБА_2 до Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги при звільненні.

Стягнути з Державного підприємства«Житомирський лікеро-горілчанийзавод» на користь ОСОБА_2 45257,31 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 7000,00 грн. витрат на правову допомогу

Стягнути з Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» на користь держави 1211,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06.03.2024 року

Позивач ОСОБА_2 , місцепроживання АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1

Відповідач Державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 38, ЄДРПОУ 00375504

Суддя Л.М.Чішман