Ухвала

від 06.03.2024 по справі 364/1006/17

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/1006/17

Провадження № 1-кп/364/2/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024 року, Володарський районний суд Київської області, у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисник обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області матеріали кримінального провадження, внесеного 28.03.2017р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017101070000082, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Михайлівка Тетіївського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачає кримінальну відповідальність ч. 2 ст. 369-2 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, перебуваючи на посаді Михайлівського сільськогоголови Тетіївськогорайону Київськоїобласті, 20.04.2017, приблизно о 15 год 40 хв, перебуваючи у приміщенні Михайлівської сільської ради Тетіївського району Київської області за адресою: Київська область, с. Михайлівка, вул.Центральна, 7, прийняв від ОСОБА_6 квитанції про сплату неправомірної вигоди в сумі 60 000 гривень (59 250 гривень - основний платіж та 711 гривень - комісії) на рахунок Приватного підприємства «Буд Тет», (код ЄДРПОУ 35216395), Київське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Київ, р/р НОМЕР_1 , МФО321842, з призначенням платежу - «за виконання роботи згідно рахунку № 13 від 20.04.2017» за вплив на прийняття рішення членами виконавчого комітету Михайлівської сільської ради щодо впорядкування відомостей на нежитлові приміщення, а саме виправлення номеру будинку, літери, площі та опису об`єкту, з метою внесення їх до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема визнання права власності за ОСОБА_6 на Телятник 1956 року, площею 1177,2 кв.м., присвоївши адресу: АДРЕСА_2 , та визнання права власності за ОСОБА_7 на ОСОБА_8 , 1959 року, площею 834,5 кв.м., присвоївши адресу: АДРЕСА_2 ; Корівник № 2, 1965 року, площею 942,0 кв.м., присвоївши адресу: АДРЕСА_2 ; Корівник № З, 1973 року, площею 1523,3 кв.м., присвоївши адресу: АДРЕСА_2 , та у присутності секретаря Михайлівської сільської ради Тетіївського району Київської області передав ОСОБА_6 завірене гербовою печаткою сільської ради та підписане ним особисто рішення виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Тетіївського району Київської області № 10 від 20.04.2017 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету № 46 від 30.09.2008 «Про визнання право власності»», яке було прийнято на підставі заяви ОСОБА_6 від 23.02.2017 та повністю відповідало інтересам останнього.

Таким чином обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.369-2 КК України, а саме: одержання неправомірної вигоди для третьої особи за плив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування.

06 березня 2024 року захисник обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 подали до суду клопотання, у якому просили звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 369-2 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК Українивизнав повністю, обставин кримінального провадження в цій частині не оспорював, подане до суду клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 369-2 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, підтримав, просив його задовольнити. Підтвердив, що правові наслідки закриття кримінального провадження з таких підстав йому зрозумілі, погодився щодо звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, не заперечив щодо закриття кримінального провадження з цієї підстави. Підтвердив, що інкриміноване йому правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, було вчинено в 2017 році.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні клопотання обвинуваченого підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор всудовому засіданніне заперечивщодо задоволенняклопотання обвинуваченогопро закриттякримінального провадженнята звільненняобвинуваченого відкримінальної відповідальностів частиніобвинувачення зач.2ст.369-2КК України , у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

Зазначених обставин судом не встановлено.

Із матеріалів кримінального провадження за №42017101070000082 від 28.03.2017 року, вбачається, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, було вчинене в 2017 році, що підтвердив у судовому засіданні сам обвинувачений ОСОБА_4 .

При цьому, санкція ч. 2 ст.269-2КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років.

Кримінальне правопорушення , передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, відповідно до ст. 12 КК України у редакції Закону від 15.11.2022 року №4025-VI, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, є злочином середньої тяжкості.

Відповідно до чинної ст.12КК України в редакції Закону від 22.11.2018 року № 2617-VIII, зазначене кримінальне правопорушення віднесено до нетяжких злочинів.

Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України відповідно до ч. 4 ст.12КК України є нетяжким злочином.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49КК України в редакції Закону від 22.11.2018 року № 2617-VIII, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й у випадку встановлення, передбачених у ст.49КК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

Згідно п. 1 ч. 2 ст.284КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч. 8 ст. 284 КПК України).

Дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України, є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності, є обов`язковим.

Матеріали цього кримінального провадження не містять доказів ухилення обвинуваченим від досудового розслідування або суду, оголошення обвинуваченого у розшук, вчинення ним нового злочину.

Тобто строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, не зупинявся та не переривався.

За роз`ясненням, викладеним у пункті8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за статтею49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого; таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності за частиною четвертою статті49 КК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.06.2020р. у справі №598/1781/17, окрім іншого, звернула увагу на те, що звільнення від кримінальної відповідальності за статтею49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо. Аналогічна позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.04.2021р. у справі №328/1109/19.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах, що статтею49 КК України визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому застосування кримінально-правових норм здійснюється у межах кримінально-процесуальних відносин. Тобто застосування норм матеріального кримінального права можливе лише одночасно із застосуванням норм кримінального процесуального закону. Процесуальні аспекти звільнення від кримінальної відповідальності визначені у статтях285-289 КПК України. Зокрема, частина друга статті285 КПК України зобов`язує суд роз`яснити особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, право на таке звільнення. А на підставі частини четвертої статті286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Відсутність клопотання сторін про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, згідно з положеннями частини четвертої статті286 КПК України, позбавляє суд можливості самостійно ініціювати вирішення відповідного питання. Дотримання умов, передбачених частинами першою третьою статті49 КК України є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов`язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі статті49 КК України (зокрема, постанови Верховного Суду від 20.03.2018р. у справі №463/5277/16-к, від 11.11.2020р. у справі №455/229/17).

У постанові Верховного Суду від 29.07.2021р. у справі №552/5595/18 перелічено, що за змістом статей284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено. Відповідно до положень статті63 Конституції України та статті18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Крім цього Верховний Суд у названій вище постанові звернув увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності за статтею49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо. Закриття кримінального провадження на підставі пункту1 частини другої статті284 КПК України, тобто з нереабілітуючих підстав, не виключає можливості цивільно-правової відповідальності особи за шкоду, заподіяну нею, і не позбавляє потерпілих права звернутися до суду у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, строк притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, визначений ст.49 КК України, за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України закінчився, обвинувачений не заперечує щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а тому клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Крім того, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України у зв`язку із закриттям кримінального провадження, суд вважає необхідним скасувати арешт на майно зазначене в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2017 року який було накладено в межах кримінального провадження №42017101070000082 від 28.03.2017 у справі 757/22809/17-к та скасувати арешт на майно зазначене в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2017 року в межах кримінального провадження №42017101070000082 від 28.03.2017 у справі 757/32242/17-к.

Оскільки питання щодо обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 прокурором перед судом не ставилось та з учасниками процесу не обговорювалось, одночасно, враховуючи, що ОСОБА_4 не становить собою суспільної небезпеки та не ухилявся від викликів до суду, тому при таких обставинах, суд вважає, що до набрання ухвалою законної сили, запобіжний захід йому не доцільно обирати.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.12,49 КК України, ст.ст.284,286,288,372 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 369-2 КК України, на підставі ст. 49КК України- задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності ч. 2 ст. 369-2 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження за №42017101070000082 від 28.03.2017 року щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.369-2 КК України,- закрити.

Скасувати арешт мобільного телефону Prestigio IMEI: НОМЕР_2 та ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ; флешконакопичувач чорного кольору, флешконакопичувач з написом « ОСОБА_9 », який було накладено в межах вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2017 у справі 757/22809/17-к.

Скасувати арешт трнспортного засобу марки «Камаз», модель 5410,1989 року випуску, д/н НОМЕР_4 ; причіп 2015 року випуску, д/н НОМЕР_5 ; мотоцикл 1986 року випуску, марки «ТМЗ 5951», д/н НОМЕР_6 який було накладено в межах вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2017 у справі 757/32242/17-к.

Речові докази у кримінальному провадженні №42017101070000082від 28.03.2017після надрання ухвали законної сили, а саме:

-мобільний телефон Prestigio IMEI: НОМЕР_2 та ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів прокуратури Київської області повернути ОСОБА_4 ;

-журнал реєстрації виданихх довідок не прошитий та не прономерований в 1 томі;

-журнал реєстрації пропозицій, заяв та скарг громадян Михайлівської сільської ради Тетіївського (теперішнього Білоцерківського) району Київської області;

-системний блок Cood Max, який було вилучено 20.04.2017 року з робочого столу секретаря ОСОБА_10 під час обшуку Михайлівської сільської ради Тетіївського (теперішнього Білоцерківського) району Київської області, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів прокуратури Київської області повернути до Михайлівської сільської ради Тетіївського (теперішнього Білоцерківського) району Київської області;

-рішення виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Тетіївського (теперішнього Білоцерківського) району Київської області № 10 від 20.04.2017 про внесення змін до рішення виконавчого комітету № 46 від 30.09.2008 року про визнання права власності, підписане сільським головою ОСОБА_4 та скріплене гербовою печаткою сільської ради на 1 арк.;

-проект рішення виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Тетіївського (теперішнього Білоцерківського) району Київської області № 10 від 20.04.2017 року на 1 арк.;

-заява ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 09.03.2017 року зареєстрована за вх. № 3 від 09.03.2017 на 1 арк;

-заява ОСОБА_6 та ОСОБА_7 09.03.2017 року зареєстрована за вх. № 4 від 09.03.2017 на 1 арк.;

-заява ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 20.04.2017 - на 1 арк.;

-заява ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 23.02.2017 зареєстрована в журналі реєстрації пропозицій, заяв та скарг громадян Михайлівської сільської ради Тетіївського (теперішнього Білоцерківського) району Київської області за вх. № 1 від 24.02.2017 з додатками;

-квитанція № 1ВS755488 від 20.04.2017 платник ОСОБА_6 , одержувач ПП «Буд ТЕТ» всього на суму 59250 грн.;

-квитанція № 1ВS755488 від 20.04.2017 платник ОСОБА_6 , одержувач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 711 грн.;

-рахунок №13 від 20.04.2017 від ПП «Буд ТЕТ» код ЄДРПОУ 35216395 за виконані роботи 60000 грн. які зберігаються при матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний західобвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1