Ухвала

від 02.02.2024 по справі 367/2908/21

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2908/21

Провадження №2/367/865/2024

УХВАЛА

Іменем України

02 лютого 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого - суддіКравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Яцуна А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені під час підготовчого засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячне місто» про визнання недійсними рішень та протоколів загальних зборів, протоколів правління, щодо встановлення незаконних і необґрунтованих внесків на утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та проведення їх перерахунку,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2021 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивачі просили: скасувати Протокол та рішення прийняті на Загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку: №1 від 03.12.2019 «Про обрання Голови правління ОСББ «Сонячне місто», Протокол про обрання членів Правління ОСББ «Сонячне місто», Протокол Правління ОСББ №3 від 02.03.2021 та рішення «Про перерахунок заборгованості із співвласників ОСББ ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з 2018 року, Протокол правління ОСББ, Проткол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку №4 від 25.12.2020 та рішення Про затвердження кошторису на 2021 рік; зобов`язати ОСББ «Сонячне місто» розробити та розглянути на загальних зборах учасників ОСББ зміни і доповнення до Статуту ОСББ, відповідно до норм чинного законодавства, а саме: Статтю 2 Розділу ІІ, статтю 7 Розділу ІІІ Статуту ОСББ.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Кравчук Ю.В.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 травня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 14 липня 2021 року на 08 годину 40 хвилин. 15 червня 2021 року від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячне місто» надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Обґрунтовуючи клопотання, відповідач зазначає, що позивачі є власниками квартир (їх часток) у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту їх прав як користувачів майном та прибудинковою територією багатоквартирного будинку, порушених, на їх думку, діяльністю юридичної особи, цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 липня 2021 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволено частково. Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячне місто» про визнання недійсними рішень та протоколів загальних зборів, протоколів правління, щодо встановлення незаконних і необґрунтованих внесків на утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та проведення їх перерахунку, в частині позовних вимог про скасування Протоколу №1 від 03 грудня 2019 року «Про обрання Голови правління ОСББ «Сонячне місто», Протоколу про обрання членів Правління ОСББ «Сонячне місто».

У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено. 26 листопада 2021 року надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить: задовольнити позов про визнання недійсними рішень та протоколів загальних зборів ОСББ «Сонячне місто» і протоколів Правління ОСББ щодо встановлення незаконних і необґрунтованих внесків на утримання будинків, споруд і прибудинкових територій за 2020- 2021 роки та проведення їх перерахунку за 2018-2019 роки та стягнути з ОСББ «Сонячне місто» на користь позивачів кошти на відшкодування судових витрат. 06 квітня 2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України виходячи з наступного. Представник відповідачазазначає,що судвідмовляючи узадоволенні клопотанняпро закриттяпровадження усправі вчастині скасуваннярішення,затвердженого протоколом правління ОСББ щодо затвердження кошторису та встановлення внесків на утримання та прибудинкової території за 2020-21 роки, суд, виходив з того, що ці питання не відносяться до предметної та суб`єктивної юрисдикції господарських судів, тобто не відноситься до повноважень господарських судів щодо розгляду справ, визначених статтею 20 ГПІК України. Однак, 01 лютого 2022 року Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку КЦС ВС щодо юрисдикції спору, ініційованого співвласниками багатоквартирного будинку щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку, визначивши що такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Представник відповідача звертає увагу суду, що відповідно до п. 8.29 Постанови Великої Палати від 01 лютого 2022 року № 910/5179/20 Велика Палата Верховного Суду вбачає підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ,охоплюється поняттям «Правління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції. 30 червня 2023 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження, в яких зазначає, що Постанова Великої Палати від 01 лютого 2022 року № 910/5179/20 не застосовується до даних правовідносин, виходячи з наступного. Позивачі вважають, що у вищезгаданій постанові зазначений спір про компетенцію найвищого органу управління ОСББ на установчих зборах щодо затвердження кошторису ОСББ. Однак, предметом спору в даній справі не є визнання компетенції найвищого органу управління ОСББ. Позивачі зазначають, що вони не заперечують, що їх позовні вимоги повинні прийматися загальними зборами, проте вони зазначають, що такі рішення повинні прийматися в законний спосіб. Окрім того, зазначають, що до суду вони звернулися з метою захисту своїх прав, що стосується реалізації прав та виконання обов`язків в межах здійснення ними як співвласниками володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, так як позивачі є учасниками правовідносин з надання житлово-комунальних послуг, а тому даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Позивачі звертають увагу суду, що вони також оскаржують протоколи Правління ОСББ. Проте, даний орган не є найвищим органом управління ОСББ, оскільки найвищим органом управління об`єднання є загальні збори співвласників. Враховуючи вищевикладене, просять відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо оскарження рішень правління та Загальних Зборів ОСББ щодо затвердження кошторису та розміру внесків. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила відхилити заяву представника відповідача щодо закриття провадження. Представник відповідача в судовому засідання просила задовольнити клопотання про закриття провадження. В судове засіданняінші учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином,від позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, позивачі є співвласниками квартир в ОСББ «Сонячне місто». Відповідно до протоколу № 1 від 03 грудня 2019 року засідання правління ОСББ «Сонячне - місто» було прийнято рішення про обрання головою правління ОСББ «Сонячне-місто» ОСОБА_5 , якого уповноважено на проведення реєстраційних дій від імені ОСББ «Сонячне місто» в усіх необхідних установах, та відкриття рахунків в банках та обрано членів правління: ОСОБА_6 заступник голови; ОСОБА_2 - член правління, ОСОБА_7 член правління ( т.1, а.с. 42-43). Відповідно до протоколу № 3 від 02 березня 2021 року на засідання правління ОСББ «Сонячне - місто» було прийнято рішення про перерахунок заборгованості ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за 2021 рік та нарахувати внески на утримання будинку та відповідно до затвердженого розміру встановленого протоколом Загальних зборів від 14 травня 2018 року. Відповідно до протоколу № 4 від 25 грудня 2020 року було прийнято рішення про затвердження кошторису надходжень та витрат ОСББ «Сонячне-місто» на 2021 рік, визначивши розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7, 70 грн/кв.м ( план на місяць 27872, 14 грн.); план на рік 334465, 63 грн.) ( т.1, а.с. 33). Відповідно до протоколу № 2 від 22 грудня 2019 року було прийнято рішення про визначення внесків і платежів на утримання, реконструкцію, проведення поточного та капітального ремонтів,переоснащення спільного майна, що перебуває у власності співвласників будинку пропорційно до загальної площі квартири (квартир), що перебуває у кожного співвласника. Затверджено кошторис на 2020 рік,визначено ставку тарифну ставку - 6,98 грн/кв.м. Також було прийнято рішення про затвердження Порядку сплати внесків і платежів співвласників, відрахувань до резервного ремонтного фондів в Об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку «Сонячне-місто» в запропонованій редакції: встановлено, що в разі прострочення сплати внеску більше ніж на два місяці, починаючи з « 21» числа другого місяця, за кожен день прострочення і до дня повного погашення заборгованості або до дня ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості, нараховується пеня в розмірі 0,1 % від простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше простроченого платежу (т.1,а.с. 28). Зазначені обставини справи визнаються сторонами та підтверджуються відповідними письмовими доказами. Позивач заперечує дійсність та правомірність ухвалених правлінням ОСББ рішень, оскільки такі рішення порушують його законні права та інтереси, як співвласника багатоквартирного будинку та члена ОСББ, а тому звернувся до суду. Відповідно до ст.4ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Пунктом 1ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]». Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надаєстаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції. Цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України,ЦПК України,Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третястатті 3 ЦПК України). Частиною першоюстатті 19 ЦПК Українипередбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Відповідно до ч. 2ст. 4 ГПК Україниюридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першійстатті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України,ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Статтею 20ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема і справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту (ч. 1ст. 385 ЦК України). Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року N 2866-III. Відповідно до ч. 2ст.1Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирногобудинку»об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Частиною другою статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирногобудинку»встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Органами управління ОСББ є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку (частини перша - восьмастатті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022р. у справі № 910/5179/20 вказано, що: «предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначенастаттею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства. Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 20 ГПК Українивиходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції). Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другоюстатті 382 ЦК Українивизначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей6,10 Закону № 2866-ІІІ, стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 20 ГПК Українивизначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першоїстатті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правиламиГПК України(постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)). Відтак суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили підвідомчість такого спору господарським судам». У цій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14.07.2020р. у справі №466/8748/16-ц та зазначила, що спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції(п. 8.29 Постанови). За обставинами даної справи судом встановлено, що спір між сторонами є спором між членом ОСББ та органом управління ОСББ (Правління) щодо порядку реалізації права на управління юридичною особою та залучення позивача, як члена ОСББ, до управління такої юридичною особою шляхом безпосереднього здійснення ним від імені юридичної особи певних юридично-значимих дій. Предметом спору є рішення органу управління юридичної особи. За таких підстав, враховуючи предмет спору та суб`єктний склад у цій справі, суд приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29.04.2020 у справі №727/2735/18, від 02.03.2023 у справі №760/16852/21. Згідно з п. 1 ч. 1ст. 255ЦПК України,суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч. 1ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Отже, позивачу необхідно звернутися з даним спором до суду в порядку господарського судочинства. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги, що відповідні судові витрати складаються з судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, та витрат відповідача на правову допомогу. Оскільки провадження у справі підлягає закриттю, то у суду відсутні підстави для розподілу між сторонами витрат з оплати судового збору. В той же час питання про повернення позивачу судового збору може вирішуватись лише за умови наявності відповідного клопотання, оскільки в силу ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. Враховуючи, що позивачем не заявлялось клопотання про повернення судового збору, то у суду відсутні повноваження для ухвалення рішення про повернення йому за рахунок коштів державного бюджету сплаченої ним суми судового збору. В той же час позивач не обмежений у праві звернутись до суду з відповідною заявою в майбутньому. Окремо суд зауважує, що згідно з ч. 5ст. 142 ЦПК Україниу разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Натомість в даному випадку підставою закриття провадження у справі є та обставина, що спір між сторонами за своєю сутністю відноситься до юрисдикції господарських судів і не може бути вирішений в порядку цивільного судочинства. Отже, спір між сторонами до теперішнього часу остаточно не вирішений по суті, внаслідок чого питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з участю сторін у вирішенні спору між ними в судовому порядку та використанням для цього правової допомоги, не може знайти остаточного вирішення в рамках цієї судової справи. На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст.255,259-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження усправі запозовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 доОб`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Сонячне місто»про визнаннянедійсними рішеньта протоколівзагальних зборів,протоколів правління,щодо встановленнянезаконних інеобґрунтованих внесківна утриманнябудинків,споруд іприбудинкових територійта проведенняїх перерахунку закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Кравчук