Постанова

від 03.07.2024 по справі 367/2908/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/2908/21 Головуючий у І інстанції Кравчук Ю.В.

Провадження №22-ц/824/9428/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячне місто» про визнання недійсними рішень та протоколів загальних зборів, протоколів правління, щодо встановлення незаконних і необґрунтованих внесків на утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та проведення їх перерахунку, -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2021 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивачі просили:

- скасувати Протокол та рішення, прийняті на Загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку: №1 від 03.12.2019 «Про обрання Голови правління ОСББ «Сонячне місто», Протокол про обрання членів Правління ОСББ «Сонячне місто», Протокол Правління ОСББ №3 від 02.03.2021 та рішення «Про перерахунок заборгованості із співвласників ОСББ ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з 2018 року, Протокол правління ОСББ, Протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку №4 від 25.12.2020 та рішення Про затвердження кошторису на 2021 рік;

- зобов`язати ОСББ «Сонячне місто» розробити та розглянути на загальних зборах учасників ОСББ зміни і доповнення до Статуту ОСББ, відповідно до норм чинного законодавства, а саме: Статтю 2 Розділу ІІ, статтю 7 Розділу ІІІ Статуту ОСББ.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 травня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 14 липня 2021 року на 08 годину 40 хвилин.

15 червня 2021 року від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячне місто» надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Обґрунтовуючи клопотання, відповідач зазначав, що позивачі є власниками квартир (їх часток) у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту їх прав як користувачів майном та прибудинковою територією багатоквартирного будинку, порушених, на їх думку, діяльністю юридичної особи, цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 липня 2021 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволено частково. Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячне місто» про визнання недійсними рішень та протоколів загальних зборів, протоколів правління, щодо встановлення незаконних і необґрунтованих внесків на утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та проведення їх перерахунку, в частині позовних вимог про скасування Протоколу №1 від 03 грудня 2019 року «Про обрання Голови правління ОСББ «Сонячне місто», Протоколу про обрання членів Правління ОСББ «Сонячне місто». У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.

26 листопада 2021 року надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив: задовольнити позов про визнання недійсними рішень та протоколів загальних зборів ОСББ «Сонячне місто» і протоколів Правління ОСББ щодо встановлення незаконних і необґрунтованих внесків на утримання будинків, споруд і прибудинкових територій за 2020- 2021 роки та проведення їх перерахунку за 2018-2019 роки та стягнути з ОСББ «Сонячне місто» на користь позивачів кошти на відшкодування судових витрат.

06 квітня 2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України виходячи з наступного. Представник відповідача зазначав, що відмовляючи у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині скасування рішення, затвердженого протоколомправління ОСББ щодо затвердження кошторису та встановлення внесків на утримання та прибудинкової території за 2020-21 роки, суд, виходив з того, що ці питання не відносяться до предметної та суб`єктивної юрисдикції господарських судів, тобто не відноситься до повноважень господарських судів щодо розгляду справ, визначених статтею 20 ГПІК України. Однак, 01 лютого 2022 року Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку КЦС ВС щодо юрисдикції спору, ініційованого співвласниками багатоквартирного будинку щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку, визначивши що такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Представник відповідача звертав увагу суду, що відповідно до п. 8.29 Постанови Великої Палати від 01 лютого 2022 року № 910/5179/20 Велика Палата Верховного Суду вбачає підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «Правління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 лютого 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячне місто» про визнання недійсними рішень та протоколів загальних зборів, протоколів правління, щодо встановлення незаконних і необґрунтованих внесків на утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та проведення їх перерахунку - закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення у справі, порушення норм процесуального законодавства, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що при розгляді клопотання представника відповідача ОСББ «Сонячне місто» про закриття провадження у цивільній справі, Ірпінським міським судом Київської області були встановлено, що спір між сторонами є спором між членом ОСББ та органом управління ОСББ (Правління) щодо порядку реалізації права на управління юридичною особою та залучення позивача, як члена ОСББ, до управління такої юридичною особою шляхом безпосереднього здійснення ним від імені юридичної особи певних юридично значимих дій. Предметом спору є рішення органу управління юридичної особи. А тому, враховуючи предмет спору та суб`єктний склад у цій справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Суд першої інстанції вважав, що зроблений ним висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29.04.2020 у справі №727/2735/18, від 02.03.2023 у справі №760/16852/21.

Проте, позивач не погоджується із таким висновком, з огляду на таке.

Подана майже 3 роки тому позовна заява позивачів «Про визнання недійсними рішень та протоколів загальних зборів ОСББ «Сонячне місто» і протоколів правління ОСББ, щодо встановлення незаконних і необґрунтованих внесків на утримання будинків, споруд і прибудинкових територій за 2020 - 2021 роки та проведення їх перерахунку за 2018 -2019 роки» була прийнята судом до розгляду як така, що відповідає вимогам цивільно - процесуального законодавства.

В ході підготовчого судового засідання відповідач у справі неодноразово заявляв клопотання щодо закриття провадження у справі, так як вважав, що спір має ознаки корпоративного спору, і є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому, на його думку, повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.

Ухвалою Ірпінського міського суду від 14.07.2021 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволено частково, а самев частині позовних вимог про скасування Протоколу №1 від 03 грудня 2019 року «Про обрання Голови правління ОСББ «Сонячне місто», «Про обрання членів правління ОСББ «Сонячне місто».

Вищезазначена ухвала суду про закриття провадження в цій частині позивачами в апеляційному порядку не оскаржувалася, так як дане питання втратило свою актуальність у зв`язку з проведенням перевиборів Голови та членів правління ОСББ.

Інша частина позову, яка стосується захисту прав співвласників багатоквартирного будинку, зокрема, щодо порушення ОСББ норм чинного законодавства при встановленні незаконних і необґрунтованих внесків на утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, в тому числі при допущені порушень у правовідносинах з наданням житлово- комунальних послуг, а також незаконно прийнятого рішення правлінням ОСББ щодо проведення перерахунку за 2018 - 2019 роки, була залишена судом до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розглядаючи повторно клопотання відповідача у справі щодо закриття провадження у справі згідно п. 1 ч.І ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції прийшов до іншого висновку, що спір між сторонами за своєю сутністю відноситься до юрисдикції господарських судів і не може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Однак, на переконання позивача, даний спір не стосується питання порушення прав позивачів на управління ОСББ, а стосується порушення реалізації прав та виконання обов`язків позивачів у межах здійснення ними, як співвласниками багатоквартирного будинку, права володіння, користування і розпорядження спільним майном, порушення правових відносин з надання житлово-комунальних послуг, а також позбавлення позивачів права голосу під час голосування на загальних зборах відповідно до ч. 12 ст. 10 Закону України від 29.11.200Іроку № 2666-ПІ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», де кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів - пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у будинку.

Позивачі у справі не ставили питання щодо компетенції найвищого органу управління ОСББ «Сонячне місто» щодо прийнятих рішень.

За даних обставин висновок суду про те, що спір між сторонами є спором між членом ОСББ та органом управління ОСББ (Правління) щодо порядку реалізації права на управління юридичною особою та залучення позивача, як члена ОСББ, до управління такої юридичною особою є таким, що зроблений у відсутність правових підстав.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСББ «Сонячне місто» - адвокат Канюк Я.Ю. посилається на безпідставність доводів скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі - залишити без змін.

Вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання закриття провадження правильно застосовано норми процесуального законодавства та враховано висновки, наведені Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/5179/20.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.

Представник відповідача, ОСББ «Сонячне місто», адвокат Канюк Я.Ю. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши доповідь судді -доповідача Таргоній Д.О., пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скаргита відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі є співвласниками квартир в ОСББ «Сонячне місто».

Відповідно до протоколу № 1 від 03 грудня 2019 року засідання правління ОСББ «Сонячне - місто» було прийнято рішення про обрання головою правління ОСББ «Сонячне-місто» ОСОБА_4 , якого уповноважено на проведення реєстраційних дій від імені ОСББ «Сонячне місто» в усіх необхідних установах, та відкриття рахунків в банках та обрано членів правління: ОСОБА_5 - заступник голови; ОСОБА_6 - член правління, ОСОБА_7 - член правління ( т.1, а.с. 42-43).

Відповідно до протоколу № 3 від 02 березня 2021 року на засідання правління ОСББ «Сонячне - місто» було прийнято рішення про перерахунок заборгованості ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за 2021 рік та нарахувати внески на утримання будинку та відповідно до затвердженого розміру встановленого протоколом Загальних зборів від 14 травня 2018 року.

Відповідно до протоколу № 4 від 25 грудня 2020 року було прийнято рішення про затвердження кошторису надходжень та витрат ОСББ «Сонячне-місто» на 2021 рік, визначивши розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі - 7, 70 грн/кв.м ( план на місяць - 27 872, 14 грн.); план на рік - 334 465, 63 грн.) ( т.1, а.с. 33).

Відповідно до протоколу № 2 від 22 грудня 2019 року було прийнято рішення про визначення внесків і платежів на утримання, реконструкцію, проведення поточного та капітального ремонтів, переоснащення спільного майна, що перебуває у власності співвласників будинку пропорційно до загальної площі квартири (квартир), що перебуває у кожного співвласника. Затверджено кошторис на 2020 рік, визначено ставку тарифну ставку - 6,98 грн/кв.м. Також було прийнято рішення про затвердження Порядку сплати внесків і платежів співвласників, відрахувань до резервного ремонтного фондів в Об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку «Сонячне-місто» в запропонованій редакції: встановлено, що в разі прострочення сплати внеску більше ніж на два місяці, починаючи з « 21» числа другого місяця, за кожен день прострочення і до дня повного погашення заборгованості або до дня ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості, нараховується пеня в розмірі 0,1 % від простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше простроченого платежу (т.1,а.с. 28).

Позивачі заперечують дійсність та правомірність ухвалених правлінням ОСББ рішень, оскільки такі рішення порушують його законні права та інтереси, як співвласника багатоквартирного будинку та члена ОСББ, а тому звернулися до суду.

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спір між сторонами є спором між членом ОСББ та органом управління ОСББ (Правління) щодо порядку реалізації права на управління юридичною особою та залучення позивача, як члена ОСББ, до управління такої юридичною особою шляхом безпосереднього здійснення ним від імені юридичної особи певних юридично-значимих дій. Предметом спору є рішення органу управління юридичної особи. За таких підстав, враховуючи предмет спору та суб`єктний склад у цій справі, суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто, сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбаченаположеннями законодавства.

За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема, правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб`єктів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі, у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України,виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 385 ЦК України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту (частина перша статті 385 ЦК України).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-ІІІ).

Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін «співвласники багатоквартирного будинку» вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 4 Закону № 2866-ІІІ визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.

Частиною другою статті 22 Закону № 2866-ІІІ регламентовано, що питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини, вони є господарськими за своєю правовою природою.

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку (частини перша - восьма статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, стосується створення та управління ОСББ,як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) вказано, що спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України,виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що спірні правовідносини виникли між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які є власниками квартир в будинку АДРЕСА_1 , в якому створене ОСББ «Сонячне місто», щодо незгоди із прийнятими рішеннями загальних зборів та правління ОСББ «Сонячне місто».

Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ охоплюється поняттям «управління юридичною особою» та є підвідомчим господарським судам, що спростовує доводи апеляційної скарги позивача.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а відтак і про наявність підстав для закриття провадження в справі в порядку цивільного судочинства.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 02 лютого 2024 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 липня 2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А