Ухвала

від 28.02.2024 по справі 700/1122/23

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/1122/23

Провадження № 2/700/40/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого - судді: Пічкура С.Д., за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О., позивача: ОСОБА_1 , представників позивача адвокатів: Самар В.В., Йовенка О.В., відповідачки: ОСОБА_2 , представника відповідачки-адвоката: Скоромної І.М., представника органу опіки та піклування для опитування дітей: ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Лисянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 представник позивача адвокат Самар Вікторія Володимирівна до ОСОБА_2 , третіособи:Орган опікита піклуванняВиноградської сільськоїради Звенигородськогорайону Черкаськоїобласті, Служба у справах дітей Благовіщенської міської ради Кіровоградської області, про визнання місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Виноградської сільської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю,

установив:

До Лисянськогорайонного судуЧеркаської областізвернулася представник позивача адвокатСамар В.В.,в інтересахпозивача ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 , третіособи:Орган опікита піклування Виноградської сільськоїради Звенигородськогорайону Черкаськоїобласті, Служба у справах дітей Благовіщенської міської ради Кіровоградської області, про визнання місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Виноградської сільської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача в первісному позові зазначила, що рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 08.11.2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У шлюбі у них народились двоє дітей, донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Ульянівського районного суду Кіровоградської області від 19.05.2019 року суд визначив місце проживання старшої дочки ОСОБА_1 з позивачем. Позивач вважає, що проживання ОСОБА_4 відповідатиме найкращим інтересам дитини, оскільки це дозволить зберегти зв`язки ОСОБА_5 із її старшою сестрою ОСОБА_6 , яка наразі проживає з позивачем, а також забезпечить розвиток дитини у безпечному та спокійному середовищі. Позивач є співзасновником та генеральним директором ТОВ «Ю.БІС.Енерджі», де офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату, а також отримує пенсію по інвалідності. Позивач проживає у власному будинку та має можливість забезпечити ОСОБА_5 належні побутові умови. Відповідач власного житла не має та проживає з ОСОБА_5 в квартирі матері, відповідач не працевлаштована. Поліна навчається у комунальному опорному закладі «Виноградський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Виноградської сільської ради Черкаської області, який розташований за 14 км від місця проживання ОСОБА_5 , через що вона змушена доїжджати до навчального закладу маршрутним таксі. У травні 2023 року відповідач без погодження з позивачем поїхала разом з ОСОБА_5 за кордон, до Фінляндії, де позивач працювала. У зв`язку з цією поїздкою ОСОБА_5 у травні 2023 року пропустила 14 днів або 70 уроків у навчальному закладі. Більш того, коли відповідач працювала за кордоном, ОСОБА_5 перебувала у їхньому тимчасовому житлі сама. Крім того, відповідач перешкоджала у спілкуванні з дитиною позивачу, що змусило позивача звертатись із вимогою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. На підставі викладеного, просить визначити місце проживання ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 .

Представник відповідача адвокат Скоромна І.М. в інтересах відповідача (за первісним позовом) ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю. Вимоги мотивовані тим, що сторони перебували в шлюбі і від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між ними розірвано в 2018 році і ОСОБА_2 разом з дітьми переїхала на постійне місце проживання в с. Мар`янівка Звенигородського району Черкаської області. За спільною згодою вони домовилися, що діти будуть проживати разом з матір`ю. В кінці листопада 2018 року ОСОБА_7 з усними погрозами взяв старшу доньку ОСОБА_6 на кілька днів та безпідставно, самочинно змінив місце проживання дитини та повністю позбавив доньку материнської турботи. ОСОБА_7 постійно маніпулює дітьми і погрожує їх забрати, не дає колишній дружині працювати та влаштовувати своє особисте життя, постійно тероризує. ОСОБА_1 не цікавився дошкільним життям доньки ОСОБА_5 та жодного разу в період з грудня 2018 року по червень 2021 року не відвідав дошкільну групу, в шкільному житті дитини теж участі не приймає, не відвідує батьківські збори, не бере участь у навчанні. ОСОБА_8 через постійний нав`язливий контроль колишнього чоловіка працює віддалено по договору підряду, має стабільний дохід, квартиру в с. Мар`янівка, в якій проживає з донькою ОСОБА_5 , придбала будинок для своєї матері в с. Мар`янівка, в 2022 році купила автомобіль, на якому возить дитину в школу, в 2023 році купила квартиру в м. Києві. На підставі викладеного, просить визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю, відмовити ОСОБА_1 в задоволенні первісного позову в повному обсязі, зобов`язати ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст.157 СК України укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір в сумі 1043,60 грн. та 30000 грн. витрат, сплачених за надання правової допомоги.

Позивач ОСОБА_1 а його представники в судовому засіданні первісний позов підтримав в повному обсязі і просили його задовольнити. Зустрічний позов не визнають, в його задоволенні просять відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник первісний позов не визнають, просили відмовити в його задоволенні. Зустрічний позов просили задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності зібрані у справі докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі і від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з батьком, відповідно до рішення Ульянівського районного суду Кіровоградської області від 19.05.2019 року та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з матір`ю.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Благовіщенської міської ради Кіровоградської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Благовіщенської міської ради 28.09.2023 року № 184, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 біля батька, ОСОБА_1 , при цьому, в порушення встановленого порядку орган опіки та піклування не проводив обстеження умов проживання самої дитини за місцем її постійного проживання та не доручав провести такий огляд відповідним уповноваженим органам за місцем проживання та навчання саме дитини.

Із відповіді Мар`янівського закладу загальної середньої освіти № 34 від 05.06.2023 року, наданого на адвокатський запит ОСОБА_9 , вбачається, що ОСОБА_4 була зарахована до дошкільної групи « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на підставі заяви матері ОСОБА_2 від 03.12.2018 року та виховувалась в групі до 14.06.2021 року. По закінченню навчального року 15.06.2021 року мама написала заяву про відрахування ОСОБА_5 зі складу вихованців групи в зв`язку з переходом у ОСОБА_10 пояснювала це тим, що працює бухгалтером у відділі освіти, культури, молоді та спорту Виноградської сільської ради, а опорний заклад знаходиться поруч, і вона може бути на постійному зв`язку з вчителем, що вкрай важливо в 1 класі, матиме змогу без перешкод відвідувати батьківські збори та різні та загальноосвітні виховні заходи. Також, мама зауважила, що ОСОБА_5 займається в танцювальній групі Лисянського будинку культури, тому зручніше буде возити доньку на заняття безпосередньо з ОСОБА_11 . Про своє рішення щодо подальшого навчання ОСОБА_5 , вона попереджала адміністрацію закладу заздалегідь, ще в січні місяці.

ОСОБА_12 відповідно до договорів підряду, копії яких долучені до матеріалів справи, виконує визначену замовником роботу та отримує дохід.

Із Витягу з Державного реєстру речових прав вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу № 3006 від 22.11.2023 року, є власником квартири, за адресою: АДРЕСА_1 .

Із характеристики, виданої КОЗ «Виноградський НВК «ДНЗ-ЗОШ І-ІІІ ступенів» Виноградської сільської ради Черкаської області» № 215 від 28.11.2023 року вбачається, що ОСОБА_4 навчається школі третій рік. За час навчання оволоділа навчальним матеріалом на достатньо високому рівні. Дівчинка, уважна, активна, доручення виконує вчасно і сумлінно. Поліна забезпечена всім необхідним шкільним приладдям та речами. Мама забезпечує ученицю залежно від потреб, постійно цікавиться навчанням дочки та приділяє належну увагу вихованню.

Нормами ч 1, ч. 2 ст.161СКУкраїни передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст.141СКУкраїни мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст. 33 Конституції України.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Під час розгляду справи суд вислухав обох дітей сторін, як малолітню ОСОБА_5 так і старшу доньку ОСОБА_6 . Малолітня ОСОБА_5 висловила бажання проживати з мамою, але з татом теж спілкується. Донька ОСОБА_6 негативно відгукнулась про матір пояснивши, що з нею не спілкується, навчається у військовому ліцеї де й проживає.

Сам же позивач за первісним позовом у судовому засіданні підтвердив, що має іншу дружину та у них народилась дитина і вони проживають разом.

За таких умов, проживання малолітньої дитини в іншій сім`ї без матері буде суперечити в першу чергу інтересам самої дитини, яка більше шести років проживає разом з матір`ю. Мають належні побутові умови, дитина добре навчається, перебуває у комфортному для неї середовищі, відкрита до спілкування та має друзів. До того ж, рішенням органу опіки та піклування за місцем проживання дитини рекомендовано за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_8 .

Враховуючи соціальні зв`язки, які сформувалися у дитини, психологічний стан дитини, який характеризується зміною поведінки на краще при контакті з матір`ю, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язками батьків діяти самев інтересах дитини, виходячи з інтересів дитини, суд вважає такий висновок органу опіки та піклування законним та обґрунтованим.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, безперервне проживання донькиз матір`ю забезпечує її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним.

В той же час, батько безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким вона буде проживати. Визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливає на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Верховний Суд у своїй постанові від 06 червня 2019 року звернув увагу, що коли батьки перебувають у рівних умовах, мають однакове ставлення до своїх батьківських обов`язків та в разі однакової прихильності дитини до обох батьків, місце проживання дитини має бути визначено з тим із батьків, яким створено більш сприятливі умови для проживання дитини.

У постанові від 14 листопада 2018 року Верховний Суд вказує, що матеріально-побутове забезпечення батьків ураховується судами, проте не є визначальним, а оцінюється в сукупності з іншими критеріями, зокрема ставленням батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, у тому числі обов`язків щодо виховання дитини, особистою прихильністю дитини до кожного з них, віком дитини, а також з огляду на найкраще забезпечення інтересів дитини. Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 700/702/21.

Враховуючи всі обставини справи в сукупності, з огляду на визначений Декларацією прав дитини принцип, діючи винятково в інтересах дитини, враховуючи вік дитини, приймаючи до уваги особисті якості матері та батька, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, інші обставини, суд вважає, що місцем проживання дитини слід визначити за місцем проживання матері, що буде відповідати насамперед інтересам дитини та вимогам закону. При цьому визначення місця проживання дитини з матір`ю не позбавляє батька права виховувати доньку, утримувати її та спілкуватися з нею, а мати не повинна чинити батькові у цьому перешкод.

Отже, за встановлених у судовому засіданні обставин, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання місця проживання дитини необхідно відмовити повністю.

За викладенихобставин,позовні вимоги ОСОБА_2 про визначеннямісця проживаннядитини зматір`ю підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачки за зустрічним позовом про стягнення з відповідача, за зустрічним позовом, понесених витрат на оплату правової допомоги у розмірі 30000 гривень, суд вважає, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

На підтвердження факту понесених судових витрат. до матеріалів справи було надано копію договору № 12/12 від 12.12.2023 року, копію акту приймання передачі наданих послуг від 26.06.2023 року та квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 12.12.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_2 сплатила вказаний гонорар у розмірі 30000 гривень повному обсязі.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зважаючи на вимоги діючого законодавства, оцінюючи наявні у справі докази, враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, та застосовуючи положення п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, враховуючи співмірність витрат, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн., що підтверджено документально.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 263, 265, 273, ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 представник позивача адвокат Самар Вікторія Володимирівна до ОСОБА_2 третіособи:Орган опікита піклуванняВиноградської сільськоїради Звенигородськогорайону Черкаськоїобласті, Служба у справах дітей Благовіщенської міської ради Кіровоградської області, про визнання місця проживання дитини.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Виноградської сільської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, задовольнити частково.

Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору та 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.

Відмовити у задоволенні решти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Адреси сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКП НОМЕР_1 , с. Йосипівка, Голованівський район, Кіровоградська область.

Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКП НОМЕР_2 ,

АДРЕСА_2 .

Благовіщенська міська рада, м. Благовіщенське, Голованівський район, Кіровоградська область, вул. Промислова, 23/54.

Повний текст рішення виготовлено 07 березня 2024 року.

Суддя С. Д. Пічкур